ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 910/1796/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач),

Грека Б. М.

Малетича М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016

у справі№ 910/1796/16 Господарського суду міста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг"

доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма - Прокат"

про за участю від позивача: від відповідача: від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: стягнення 1376528, 19 грн., Герасимов Д. О., Лисенко В. А., Потрохов А. О.,

ВСТАНОВИВ:

Позовну заяву обгрунтовано тим, що за результатами розгляду заяви наданих страхувальником -Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" документів страховику- Приватному Акціонерному Товариству "Страхова компанія "Уніка" прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженням 07.06.2014 транспортного засобу, марки Volkswagen Toeareg NF, номерний знак АІ591313СХ, посилаючись на п. 4.1.1 договору, яким передбачено, що страховими випадками не є пошкодження або знищення транспортного засобу, якщо вони сталися внаслідок керування транспортним засобом особою, яка не має документа, що дає право на керування транспортним засобом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/1796/16 (суддя Босий В. П.) відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" до Приватного акціонерного товариства " Страхова компанія "Уніка", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма - Прокат" про стягнення 1268698,42 грн. страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4098/0000501 від 22.05.2012, 40344,61 грн. пені, 33159,95 грн. 3% річних, а всього 1342202,98 грн.

Рішення мотивоване тим, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 07.06.2014 застрахованим транспортним засобом керувала особа, яка не вказана в договорі прокату, що зумовлює настання відповідальності за відшкодування збитків, завданих пригодою, саме клієнтом за договором прокату автомобіля від 23.05.2014 № 6198082620 на підставі п. 7 такого договору. Відповідачем не виконано всі умови договору від 22.05.2012 № 245002/4098/0000501, що є самостійною відмовою у виплаті страхового відшкодування. Вимоги про стягнення пені, 3% річних є похідними від вимоги про стягненння суми страхового відшкодування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/1796/16 ( у складі колегії суддів: Станіка С. Р. - головуючого, Власова Ю. Л., Хрипуна О. О.) рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що позивачем не виконано зобов'язання, передбачене п. 6.3.3 договору - передання застрахованого транспортного засобу на прокат, тому відповідачем правомірно реалізовано передбачене п. 11.6 договору -право на відмову страховика щодо виплати страхового відшкодування в заявленому позивачем до стягнення розмірі. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 07.06.2014 застрахованим транспортним засобом керувала особа, яка не вказана в договорі прокату, що зумовлює настання відповідальності за вішкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною, саме клієнтом за договором прокату автомобіля від 23.05.2014 № 6198082620 на підставі такого договору.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/1796/16 Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/1796/16, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача та відповідача, третьої особи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між ПАТ "СК "Уніка" (страховик) та ТОВ "ОЛ-Лізинг" (страхувальник) 22.05.2012 укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4098/0000501. Об'єктом страхування за договором є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем, марки Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспоотної пригоди.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що страховим випадком зі страхування КАСКО є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у п. 3.1 договору.

На дорозі М-29 Харків-Красноград-Перещепине - /М-18/ 59 км 200 м 07.06.2014 о 6:50 сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля, марки Volkswagen Touareg, номерний знак АІ 5913СХ, який належить ТОВ "ОЛ-Лізинг".

Факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9397666.

Відповідно до звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 144822 від 24.07.2014, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_1 за наслідками пошкодження автомобіля, марки Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1, матеріальний збиток, завданий власникові такого автомобіля, становить 560540,00 грн. за ринковою вартістю застрахованого автомобіля.

Між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічне положення містить стаття 979 Цивільного кодексу України, за змістом якої за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк (стаття 20 Закону України "Про страхування").

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про страхування», ст. 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення. Такий обов'язок страхувальник має виконувати з врахуванням принципу розумності.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Позивач звернувся до відповідача з необхідними документами для здійснення виплалити страхового відшкодування.

Листом № 2003 від 19.03.2015 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом керувала особа, яка не мала документа, що дає право на керування таким ТЗ.

Статтею 991 Цивільного кодексу України передбачено підстави для відмови страховика від здійснення страхової виплати, крім того, у статті зазначено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Статтею 26 Закону України "Про страхування" передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Судами встановлено: пунктом 11.1 договору передбачено, що підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника, його посадових осіб, працівників або осіб, які мають повноваження діяти від його імені, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюються а дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація таких дій встановлюється відповідно до чинного законодавства України (п. 11.1.1); вчинення страхувальником, його посадовою особою, працівником або особою, яка має повноваження діяти від його імені, умисного злочину, що призвів до страхового випадку (п. 11.1.2); подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору або про факт настання страхового випадку (п. 11.1.3); отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні (п. 11.1.4); несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиком перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (п. 11.1.5); невиконання страхувальником умов договору (п. 11.1.6); інші випадки, передбачені законом (п. 11.1.7).

Пунктом 6.3.3 договору передбачено, що страхувальник зобов'язаний під час дії договору протягом 5-ти робочих днів письмово повідомити страховика про нові обставини, які впливають на ступінь страхового ризику (продаж транспортного засобу , заміна кузова або двигуна, установка додаткового обладнання, видача довіреності на керування транспортним іншій особі, укладення іншого договору страхування транспортного засобу, передача транспортного засобу в оренду (суборенду), прокат, заставу, лізинг (сублізинг), користування або дарування, втрата ключів або реєстраційних документів), або зміну даних, зазначених в договорі.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до передчасного висновку, виходячи з наступного.

У матеріалах справи не міститься лізингова угода від 20.03.2014 № 20142003, на яку суди посилаються у рішенні та постанові.

Судами не встановлено, чи було передано автомобіль на прокат?

У матеріалах справи не міститься договір прокату автомобіля №6198082620 від 23.05.2014, на який суди посилаються у рішенні та постанові.

Судами не встановлено, ким використовувався вказаний автомобіль на момент настання дорожньо-транспортної пригоди?

Судами не встановлено, чи було повідомлення від страхувальника страховику про нові обставини, які впливають на ступінь страхового ризику, передбачені п. 6.3.3 договору?

У матеріалах не міститься постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винної особи у вказаній дорожньо-транспортній пригоді.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пере00000конанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги наведене, враховуючи, що оскаржувані рішення прийняті судами за неповно встановленими обставинами, ці рішення підлягають скасуванню за передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/1796/16 Господарського суду міста Києва частково задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/1796/16 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/1796/16 Господарського суду міста Києва скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О.

Судді:Грек Б. М.

Малетич М.М.