Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Шеремет А.М., Максимчук З.М.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

за участі: представника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Твердого Миколи Кузьмича на рішення Рівненського районного суду від 5 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_4; про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського районного суду від 5 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі - ПрАТ "СК "Універсальна" або Страховик) і ОСОБА_1 задоволено частково:

Стягнуто з ОСОБА_1 (облікова картка платника податків: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (облікова картка платника податків: НОМЕР_2) 27 222, 81 гривень в рахунок завданої матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 2 351, 20 гривень судових витрат, а всього 29 574, 01 гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На рішення суду ОСОБА_1 через свого представника подано апеляційну скаргу, де покликалася на його незаконність і необґрунтованість, що полягає у порушенні норм процесуального і матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

На її обґрунтування зазначала про невідповідність обставинам справи висновку суду щодо того, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування було порушення потерпілим вимог Правил дорожнього руху не залишати місця дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого унеможливилося встановлення страхового випадку, обставин скоєння його та розмір завданої шкоди. Відповідач вважає, що в судовому засіданні ПрАТ "СК "Універсальна" вказувало лише про неможливість встановити розмір шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що спростовано судом при визначенні такого розміру.

Посилався на те, що автомобіль "КАМАЗ", який був учасником дорожньо-транспортної пригоди, зареєстрований за ОСОБА_1, однак належить на праві спільної сумісної власності подружжя також і її чоловіку, який загинув у вересні 2016 року. Водій автомобіля "КАМАЗ" ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди був працівником ФГ "Партнер", проте до участі в справі роботодавець не залучався.

Вважає, що виключенню з розрахунку підлягають також і вартість інших деталей та робіт, що є неможливим з'ясувати з автотоварознавчого дослідження. Ця обставина не позбавляє позивача повторно визначити розмір шкоди і ще раз звернутися до суду про її відшкодування.

Судом неправильно застосовано норми матеріального права. Так, ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 979 ЦК України, ч. 2 п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказують про те, що учасники події вправі самі встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, кількість та характер пошкоджень автомобіля. Ці обставини виключають наявність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст. 37.1.3. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Більше того, залишення позивачем місця дорожньо-транспортної пригоди вважає вимушеним і вчиненим в стані крайньої необхідності, що в свою чергу також виключає в його діях склад правопорушення.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про задоволення позову до ПрАТ "СК "Універсальна" повністю та відмовити в позові до ОСОБА_1

Іншими особами рішення суду не оскаржувалося.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу Страховик, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи в позові до Страховика, суд першої інстанції виходив з того, що учасники дорожньо-транспортної пригоди допустили порушення при складанні "Спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду", а сторонами не було надано інших доказів про страховий випадок, у зв'язку з чим в ПрАТ "СК "Універсальна" не було підстав для виплати страхового відшкодування на користь позивача.

Задовольняючи позов до ОСОБА_1, суд урахував вимоги закону щодо загальних підстав відшкодування завданої шкоди в деліктних правовідносинах (ст. 1166 ЦК України) та відшкодування шкоди потерпілому роботодавцем, якщо її завдано його працівником при виконанні трудових обов'язків (ст. 1172 ЦК України).

Проте з такими висновками погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 30 листопада 2015 року біля 17 год. 30 хв. на автодорозі Дубно-Луцьк поблизу с. Зоряне Млинівського району Рівненської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "КАМАЗ 45143", реєстраційний номер НОМЕР_3, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_4, та автомобіля "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_5, за обставин, коли з автомобіля "КАМАЗ 45143", який рухався попереду, від'єдналося запасне колесо, яке за траєкторією свого польоту вдарило в передню частину автомобіля "Fiat Doblo", який рухався в попутному напрямку. Автомобіль "КАМАЗ 45143" належить на праві власності ОСОБА_1, а щодо автомобіля "Fіat Doblo", то його власником є ОСОБА_3

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний на праві власності позивачу транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Того факту, що колесо від'єдналося від автомобіля "КАМАЗ 45143" та вдарило в автомобіль "Fiat Doblo", водій автомобіля "КАМАЗ 45143" ОСОБА_4 не помітив, продовжуючи рухатися далі. Позивач був змушений наздогнати автомобіль, від якого від'єдналося колесо, і запропонував водію автомобіля "КАМАЗ 45143" зупинитися, з чим той погодився. Після з'ясування обставин події ОСОБА_4 не заперечив проти своєї вини у дорожньо-транспортній пригоді. За взаємною згодою вони склали "Спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду", тобто так званий "Європротокол" (а.с. 7).

Цивільно-правова відповідальність водія (власника) автомобіля "КАМАЗ 45143" застрахована ПрАТ "СК "Універсальна", що сторонами не оспорюється і стверджується полісом №АІ8404548 щодо автомобіля "КАМАЗ 45143" і полісом №АІ840549 щодо причепа (а.с. 97, 98). Ліміт відповідальності за цими полісами складає на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 100 000 гривень, за шкоду, заподіяну майну, - 50 000 гривень, розмір франшизи - 510 гривень.

2 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Страховика з заявою встановленої форми про виплату страхового відшкодування за завдану шкоду внаслідок страхового випадку з долученими "Спільним повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду". Тоді ж працівником ПрАТ "СК "Універсальна" складено протокол огляду транспортного засобу, де зафіксовано пошкодження автомобіля "Fiat Doblo": бампер передній, рамка під номерним знаком, номерний знак, решітка радіатора охолодження, рамка решітки радіатора охолодження, решітка бампера, підсилювач бампера, значок "Fiat", капот, подушка безпеки водія, ремінь безпеки водія і пасажира, радіатор кондиціонера, передня панель, накладка на фари лівої, накладка фари правої, перекос пройми (а.с. 93-93, зв.).

Оцінки механічних пошкоджень автомобіля Страховиком не проводилось, розміру матеріальної шкоди встановлено не було.

30 грудня 2015 року ПрАТ "СК "Універсальна" відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди неможливо через порушення форми складання "Спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду" (а.с. 21).

В зв'язку з цим 11 лютого 2016 року позивач звернувся до експерта-оцінювача щодо визначення розміру матеріальної шкоди, що йому була завдана. 8 березня 2016 року на підставі висновку №161 експертного автотоварознавчого дослідження встановлено, що цей розмір складає 43 294, 96 гривень (а.с. 9-11).

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи, суд першої інстанції однак не застосував при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, помилково поклавши виключно на ОСОБА_1 цивільно-правову відповідальність по відшкодуванню завданої шкоди.

Те, що дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої пошкоджено автомобіль "Fiat Doblo", є страховим випадком, сторонами не оспорюється. Страховиком лише заперечується те, що при фіксації обставин події сторонами порушено вимоги щодо форми, що унеможливило встановити обставини події. Недодержання положень п. 2.10 Правил дорожнього руху України щодо обов'язку водіїв, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, негайно зупинити транспортні засоби, залишатися на місці пригоди і не переміщати транспортні засоби та предмети, що мають значення до події, вплинуло на прийняття його рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Між тим, згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1.)шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2.)за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3.)за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Норми ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

З роз'яснень, даних пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 19 своєї постанови від 01.03.2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", вбачається, що з урахуванням змісту статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 статті 989 ЦК України) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

При цьому, суди також повинні мати на увазі, що порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку.

Тому колегія суддів вважає, що надані позивачем докази на підтвердження обставин дорожньо-транспортної пригоди, а також визнання водієм автомобіля "КАМАЗ 45143" своєї винуватості, повністю доводять законність вимог ОСОБА_3 щодо відшкодування Страховиком на його користь страхових виплат.

Приходячи до висновку про ухвалення нового рішення, правильними визнаються доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що дії позивача при залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди слід розцінювати як крайню необхідність.

Так, стаття 19 ЦК України передбачає право особи на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Оскільки крайньою необхідністю є збіг обставин, що змушує особу вчинити одне правопорушення з метою запобігання більшому правопорушенню, тому стан, коли позивач змушений був залишити місце дорожньо-транспортної пригоди з метою наздогнати винуватця події і зафіксувати її обставини, якраз є тим винятковим засобом самозахисту ОСОБА_3 своїх порушених прав. У випадку ж незастосування свого права на самозахист у формі крайньої необхідності позивач узагалі втратив би право на задоволення своїх вимог про відшкодування шкоди.

Таким чином, недодержання володільцями транспортних засобів певних вимог закону при складанні "Спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду", на переконання колегії суддів, не тягне за собою відмови у виплаті страхового відшкодування на користь потерпілої особи. Тому ця відмова суперечить закону.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розмір заподіяної матеріальної шкоди, визначеної судом першої інстанції, сторонами в апеляційному порядку не оспорюється, оскільки позивач і ПрАТ "СК "Універсальна" своєї апеляційної скарги не подавали, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить з цього приводу жодних заперечень, а навпаки - висловлює свою згоду з ним.

Отже, розмір завданої шкоди, яка підлягатиме відшкодуванню Страховиком, становить 27 222, 81 гривня, що вираховується за методикою, здійсненою оцінювачем в описовій частині висновку №161 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля "Fiat Doblo" від 08.03.2016 року: С взр = 1490+2055, 81+78221, 57Х(1-0, 7).

Інших доказів, які стверджували би інший розмір завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріали справи не містять, а судом здобуто не було.

Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до абз. третього п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та затверджених Уповноваженим органом за поданням Моторно-транспортного страхового бюро України максимальних розмірів ліміту відповідальності Страховика що діяли на день настання страхового випадку, при складанні учасниками події "Спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду" такий розмір становив 25 000 гривень.

В той самий час, частина 2 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає зменшення розміру страхового відшкодування на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Оскільки розмір франшизи за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника причепа складає 510 гривень, тому віднявши від 27 222, 81 гривня матеріальної шкоди зазначений розмір франшизи отримуємо 26 712, 81 гривень, з яких 25 000 гривень слід стягнути з ПрАТ "СК "Універсальна" на користь позивача.

Щодо стягнення матеріальної шкоди з власника автомобіля "КАМАЗ 45143", то відповідно до положень ст. 1194 ЦК України зі ОСОБА_1 на користь позивача підлягають до стягнення 1 712, 81 гривень як різниця між 26 712, 81 гривень усього розміру шкоди і 25 000 гривень ліміту відповідальності, а також франшиза - 510 гривень.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Спонуканнями для ухвалення нового рішення - про стягнення страхової виплати зі Страховика відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, унаслідок чого застосовано норми матеріального права, які не підлягали застосуванню.

Понесені позивачем і документально підтвердженні судові витрати - 551, 20 гривень судового збору, 800 гривень плати за висновок автотоварознавчого дослідження та 1 000 гривень за надану правову допомогу в силу ст. 88 ЦПК України підлягають до стягнення пропорційно до задоволених вимог зі Страховика і ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 Тобто частка ПрАТ "СК "Універсальна" від 2 351, 20 гривень підсумованих судових витрат складає 93, 6%, що в грошовому виразі становить 2 254 гривні. Тому частка ОСОБА_1 складає 6, 4%, тобто 97 гривень судових витрат, що вираховується шляхом віднімання від усієї суми витрат 2 254 гривень витрат.

З урахуванням часткового задоволення вимог позивача сплачена ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги частка пропорційно від 606, 32 гривні до 93, 6% складає 567, 5 гривень, які слід стягнути із ПрАТ "СК "Універсальна" на її користь. Різниця ж між сплаченою ОСОБА_1 сумою судового збору і присудженого до стягнення зі Страховика судового збору складає 38, 82 гривні (606, 32 гривні - 567, 5 гривні), які слід віднести на її рахунок, оскільки позов частково задоволено і з неї також стягнуто матеріальну шкоду.

На підставі ст.ст. 1187, 1188, 979, 19 ЦК України, ст. 16 Закону України "Про страхування", абз. другого п. 33.2 ст. 33, ч. 2 п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", керуючись ст.ст. 3, 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Твердого Миколи Кузьмича задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду від 5 жовтня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (код ЄДРПОУ: 20113829) на користь ОСОБА_3 (облікова картка платника податків: НОМЕР_2) 25 000 гривень у рахунок завданої матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 2 254 (дві тисячі двісті п'ятдесят чотири) гривні судових витрат.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 (облікова картка платника податків: НОМЕР_2) 1 712 (одна тисяча сімсот дванадцять) гривень 81 копійку завданої матеріальної шкоди, 510 (п'ятсот десять) гривень франшизи та 97 гривень судових витрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (код ЄДРПОУ: 20113829) на користь ОСОБА_1 567 (п'ятсот шістдесят сім) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді:

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Шеремет А.М., Максимчук З.М.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

за участі: представника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Твердого Миколи Кузьмича на рішення Рівненського районного суду від 5 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_4; про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського районного суду від 5 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі - ПрАТ "СК "Універсальна" або Страховик) і ОСОБА_1 задоволено частково:

Стягнуто з ОСОБА_1 (облікова картка платника податків: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (облікова картка платника податків: НОМЕР_2) 27 222, 81 гривень в рахунок завданої матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 2 351, 20 гривень судових витрат, а всього 29 574, 01 гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На рішення суду ОСОБА_1 через свого представника подано апеляційну скаргу, де покликалася на його незаконність і необґрунтованість, що полягає у порушенні норм процесуального і матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

На її обґрунтування зазначала про невідповідність обставинам справи висновку суду щодо того, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування було порушення потерпілим вимог Правил дорожнього руху не залишати місця дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого унеможливилося встановлення страхового випадку, обставин скоєння його та розмір завданої шкоди. Відповідач вважає, що в судовому засіданні ПрАТ "СК "Універсальна" вказувало лише про неможливість встановити розмір шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що спростовано судом при визначенні такого розміру.

Посилався на те, що автомобіль "КАМАЗ", який був учасником дорожньо-транспортної пригоди, зареєстрований за ОСОБА_1, однак належить на праві спільної сумісної власності подружжя також і її чоловіку, який загинув у вересні 2016 року. Водій автомобіля "КАМАЗ" ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди був працівником ФГ "Партнер", проте до участі в справі роботодавець не залучався.

Вважає, що виключенню з розрахунку підлягають також і вартість інших деталей та робіт, що є неможливим з'ясувати з автотоварознавчого дослідження. Ця обставина не позбавляє позивача повторно визначити розмір шкоди і ще раз звернутися до суду про її відшкодування.

Судом неправильно застосовано норми матеріального права. Так, ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 979 ЦК України, ч. 2 п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказують про те, що учасники події вправі самі встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, кількість та характер пошкоджень автомобіля. Ці обставини виключають наявність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст. 37.1.3. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Більше того, залишення позивачем місця дорожньо-транспортної пригоди вважає вимушеним і вчиненим в стані крайньої необхідності, що в свою чергу також виключає в його діях склад правопорушення.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про задоволення позову до ПрАТ "СК "Універсальна" повністю та відмовити в позові до ОСОБА_1

Іншими особами рішення суду не оскаржувалося.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу Страховик, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи в позові до Страховика, суд першої інстанції виходив з того, що учасники дорожньо-транспортної пригоди допустили порушення при складанні "Спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду", а сторонами не було надано інших доказів про страховий випадок, у зв'язку з чим в ПрАТ "СК "Універсальна" не було підстав для виплати страхового відшкодування на користь позивача.

Задовольняючи позов до ОСОБА_1, суд урахував вимоги закону щодо загальних підстав відшкодування завданої шкоди в деліктних правовідносинах (ст. 1166 ЦК України) та відшкодування шкоди потерпілому роботодавцем, якщо її завдано його працівником при виконанні трудових обов'язків (ст. 1172 ЦК України).

Проте з такими висновками погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 30 листопада 2015 року біля 17 год. 30 хв. на автодорозі Дубно-Луцьк поблизу с. Зоряне Млинівського району Рівненської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "КАМАЗ 45143", реєстраційний номер НОМЕР_3, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_4, та автомобіля "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_5, за обставин, коли з автомобіля "КАМАЗ 45143", який рухався попереду, від'єдналося запасне колесо, яке за траєкторією свого польоту вдарило в передню частину автомобіля "Fiat Doblo", який рухався в попутному напрямку. Автомобіль "КАМАЗ 45143" належить на праві власності ОСОБА_1, а щодо автомобіля "Fіat Doblo", то його власником є ОСОБА_3

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний на праві власності позивачу транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Того факту, що колесо від'єдналося від автомобіля "КАМАЗ 45143" та вдарило в автомобіль "Fiat Doblo", водій автомобіля "КАМАЗ 45143" ОСОБА_4 не помітив, продовжуючи рухатися далі. Позивач був змушений наздогнати автомобіль, від якого від'єдналося колесо, і запропонував водію автомобіля "КАМАЗ 45143" зупинитися, з чим той погодився. Після з'ясування обставин події ОСОБА_4 не заперечив проти своєї вини у дорожньо-транспортній пригоді. За взаємною згодою вони склали "Спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду", тобто так званий "Європротокол" (а.с. 7).

Цивільно-правова відповідальність водія (власника) автомобіля "КАМАЗ 45143" застрахована ПрАТ "СК "Універсальна", що сторонами не оспорюється і стверджується полісом №АІ8404548 щодо автомобіля "КАМАЗ 45143" і полісом №АІ840549 щодо причепа (а.с. 97, 98). Ліміт відповідальності за цими полісами складає на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 100 000 гривень, за шкоду, заподіяну майну, - 50 000 гривень, розмір франшизи - 510 гривень.

2 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Страховика з заявою встановленої форми про виплату страхового відшкодування за завдану шкоду внаслідок страхового випадку з долученими "Спільним повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду". Тоді ж працівником ПрАТ "СК "Універсальна" складено протокол огляду транспортного засобу, де зафіксовано пошкодження автомобіля "Fiat Doblo": бампер передній, рамка під номерним знаком, номерний знак, решітка радіатора охолодження, рамка решітки радіатора охолодження, решітка бампера, підсилювач бампера, значок "Fiat", капот, подушка безпеки водія, ремінь безпеки водія і пасажира, радіатор кондиціонера, передня панель, накладка на фари лівої, накладка фари правої, перекос пройми (а.с. 93-93, зв.).

Оцінки механічних пошкоджень автомобіля Страховиком не проводилось, розміру матеріальної шкоди встановлено не було.

30 грудня 2015 року ПрАТ "СК "Універсальна" відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди неможливо через порушення форми складання "Спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду" (а.с. 21).

В зв'язку з цим 11 лютого 2016 року позивач звернувся до експерта-оцінювача щодо визначення розміру матеріальної шкоди, що йому була завдана. 8 березня 2016 року на підставі висновку №161 експертного автотоварознавчого дослідження встановлено, що цей розмір складає 43 294, 96 гривень (а.с. 9-11).

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи, суд першої інстанції однак не застосував при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, помилково поклавши виключно на ОСОБА_1 цивільно-правову відповідальність по відшкодуванню завданої шкоди.

Те, що дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої пошкоджено автомобіль "Fiat Doblo", є страховим випадком, сторонами не оспорюється. Страховиком лише заперечується те, що при фіксації обставин події сторонами порушено вимоги щодо форми, що унеможливило встановити обставини події. Недодержання положень п. 2.10 Правил дорожнього руху України щодо обов'язку водіїв, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, негайно зупинити транспортні засоби, залишатися на місці пригоди і не переміщати транспортні засоби та предмети, що мають значення до події, вплинуло на прийняття його рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Між тим, згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1.)шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2.)за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3.)за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Норми ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

З роз'яснень, даних пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 19 своєї постанови від 01.03.2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", вбачається, що з урахуванням змісту статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 статті 989 ЦК України) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

При цьому, суди також повинні мати на увазі, що порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку.

Тому колегія суддів вважає, що надані позивачем докази на підтвердження обставин дорожньо-транспортної пригоди, а також визнання водієм автомобіля "КАМАЗ 45143" своєї винуватості, повністю доводять законність вимог ОСОБА_3 щодо відшкодування Страховиком на його користь страхових виплат.

Приходячи до висновку про ухвалення нового рішення, правильними визнаються доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що дії позивача при залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди слід розцінювати як крайню необхідність.

Так, стаття 19 ЦК України передбачає право особи на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Оскільки крайньою необхідністю є збіг обставин, що змушує особу вчинити одне правопорушення з метою запобігання більшому правопорушенню, тому стан, коли позивач змушений був залишити місце дорожньо-транспортної пригоди з метою наздогнати винуватця події і зафіксувати її обставини, якраз є тим винятковим засобом самозахисту ОСОБА_3 своїх порушених прав. У випадку ж незастосування свого права на самозахист у формі крайньої необхідності позивач узагалі втратив би право на задоволення своїх вимог про відшкодування шкоди.

Таким чином, недодержання володільцями транспортних засобів певних вимог закону при складанні "Спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду", на переконання колегії суддів, не тягне за собою відмови у виплаті страхового відшкодування на користь потерпілої особи. Тому ця відмова суперечить закону.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розмір заподіяної матеріальної шкоди, визначеної судом першої інстанції, сторонами в апеляційному порядку не оспорюється, оскільки позивач і ПрАТ "СК "Універсальна" своєї апеляційної скарги не подавали, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить з цього приводу жодних заперечень, а навпаки - висловлює свою згоду з ним.

Отже, розмір завданої шкоди, яка підлягатиме відшкодуванню Страховиком, становить 27 222, 81 гривня, що вираховується за методикою, здійсненою оцінювачем в описовій частині висновку №161 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля "Fiat Doblo" від 08.03.2016 року: С взр = 1490+2055, 81+78221, 57Х(1-0, 7).

Інших доказів, які стверджували би інший розмір завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріали справи не містять, а судом здобуто не було.

Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до абз. третього п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та затверджених Уповноваженим органом за поданням Моторно-транспортного страхового бюро України максимальних розмірів ліміту відповідальності Страховика що діяли на день настання страхового випадку, при складанні учасниками події "Спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду" такий розмір становив 25 000 гривень.

В той самий час, частина 2 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає зменшення розміру страхового відшкодування на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Оскільки розмір франшизи за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника причепа складає 510 гривень, тому віднявши від 27 222, 81 гривня матеріальної шкоди зазначений розмір франшизи отримуємо 26 712, 81 гривень, з яких 25 000 гривень слід стягнути з ПрАТ "СК "Універсальна" на користь позивача.

Щодо стягнення матеріальної шкоди з власника автомобіля "КАМАЗ 45143", то відповідно до положень ст. 1194 ЦК України зі ОСОБА_1 на користь позивача підлягають до стягнення 1 712, 81 гривень як різниця між 26 712, 81 гривень усього розміру шкоди і 25 000 гривень ліміту відповідальності, а також франшиза - 510 гривень.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Спонуканнями для ухвалення нового рішення - про стягнення страхової виплати зі Страховика відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, унаслідок чого застосовано норми матеріального права, які не підлягали застосуванню.

Понесені позивачем і документально підтвердженні судові витрати - 551, 20 гривень судового збору, 800 гривень плати за висновок автотоварознавчого дослідження та 1 000 гривень за надану правову допомогу в силу ст. 88 ЦПК України підлягають до стягнення пропорційно до задоволених вимог зі Страховика і ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 Тобто частка ПрАТ "СК "Універсальна" від 2 351, 20 гривень підсумованих судових витрат складає 93, 6%, що в грошовому виразі становить 2 254 гривні. Тому частка ОСОБА_1 складає 6, 4%, тобто 97 гривень судових витрат, що вираховується шляхом віднімання від усієї суми витрат 2 254 гривень витрат.

З урахуванням часткового задоволення вимог позивача сплачена ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги частка пропорційно від 606, 32 гривні до 93, 6% складає 567, 5 гривень, які слід стягнути із ПрАТ "СК "Універсальна" на її користь. Різниця ж між сплаченою ОСОБА_1 сумою судового збору і присудженого до стягнення зі Страховика судового збору складає 38, 82 гривні (606, 32 гривні - 567, 5 гривні), які слід віднести на її рахунок, оскільки позов частково задоволено і з неї також стягнуто матеріальну шкоду.

На підставі ст.ст. 1187, 1188, 979, 19 ЦК України, ст. 16 Закону України "Про страхування", абз. другого п. 33.2 ст. 33, ч. 2 п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", керуючись ст.ст. 3, 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Твердого Миколи Кузьмича задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду від 5 жовтня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (код ЄДРПОУ: 20113829) на користь ОСОБА_3 (облікова картка платника податків: НОМЕР_2) 25 000 гривень у рахунок завданої матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 2 254 (дві тисячі двісті п'ятдесят чотири) гривні судових витрат.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 (облікова картка платника податків: НОМЕР_2) 1 712 (одна тисяча сімсот дванадцять) гривень 81 копійку завданої матеріальної шкоди, 510 (п'ятсот десять) гривень франшизи та 97 гривень судових витрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (код ЄДРПОУ: 20113829) на користь ОСОБА_1 567 (п'ятсот шістдесят сім) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: