АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1236/16 Справа № 200/16076/16-к Слідчий суддя - Сліщенко Ю.Г. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

               судді – доповідача                 Коваленко В.Д.,

               суддів                                 Піскун О.П., Васецька В.В.,

               при секретарі                         Солодовник О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2016 року про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2016 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 та накладено арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження автомобілем «TOYOTA LAND GRUISER», який належить ОСОБА_4 на строк до 22 листопада 2016 року.

Вказане клопотання про накладання арешту подано в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12016040000000733 від 17 вересня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Слідчий суддя своє рішення вмотивував тим, що вказаний транспортний засіб відповідає вимогам ст.167 КПК України та є речовим доказом, у зв’язку з чим з метою запобігання його приховування, перероблення або знищення прийшов до висновку про необхідність накладання арешту.

Не погодившись з вказаним рішенням суду апеляційну скаргу подав власник транспортного засобу ОСОБА_2

В апеляції просить ухвалу суду скасувати та постановити нову якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про накладення арешту на вказаний транспортний засіб.

В обґрунтування своїх вимог вказує на незаконність та необґрунтованість постановленого рішення.

Звертає увагу на те, що слідчим суддею не враховано той факт, що власнику транспортного засобу про підозру не пред’явлено, цивільний позов по справі не заявлено та не встановлено суму завданої шкоди.

Вказує про те, що застосування даного засобу забезпечення кримінального провадження порушує його право власності та обмежує здійснення ним підприємницької діяльності.

Звертає увагу на те, що слідчим суддею проведено розгляд клопотання без участі власника транспортного засобу, який належним чином про місце, дату та час розгляду повідомлений не був.

Заслухавши суддю-доповідача, думку адвоката ОСОБА_5, який наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, перевіривши надані матеріали та матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про незаконність ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не знайшли свого підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду.

Так, згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Колегія суддів зауважує, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону,  а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею були дотримані.

Колегією суддів встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040000000733 від 17 вересня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

19 вересня 2016 року, в межах вказаного кримінального провадження, слідчий звернувся із клопотанням до суду щодо арешту, вилученого автомобіля НОМЕР_1, зазначаючи у клопотанні підстави та необхідність накладення арешту.

Висновки слідчого судді про задоволення зазначеного клопотання слідчого та накладення арешту на даний автомобіль, обґрунтовані доказами, наданими слідчому судді, які були досліджені останнім та узгоджуються з вимогами кримінально-процесуального закону.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя діяв у відповідності до вимог ст.173 КПК України.

Постановою слідчого від 17 вересня 2016 року зазначений автомобіль НОМЕР_1 визнаний речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню. В теперішній час, як встановлено в ході перевірки матеріалів, призначено та проводяться відповідні експертизи.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя цілком обґрунтовано, врахувавши наявні у кримінальному провадженні докази і з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, дійшов висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно, оскільки воно відповідає критеріям ст.98 КПК України та є речовим доказом.

Виходячи з наведеного, доводи апелянта про те, що у слідчого судді не було правових підстав для накладення арешту на вказане майно, є безпідставними.

Також не підлягають задоволенню і доводи захисника, щодо оцінки певних доказів, зібраних слідчим, остільки на даній стадії кримінального провадження, колегія суддів не може вдаватися до оцінки зібраних доказів.

Приймаючи оскаржуване рішення, слідчий суддя керувався положеннями ст. 170 ч. 2 КПК України та правильно наклав арешт на вказане майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх пошкодження, що не суперечить вказаним вище вимогам кримінального процесуального закону.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про накладення арешту на системні блоки, слідчим суддею були дотримані положення ст.ст.131, 170 ч.2 КПК України, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, істотних порушень вимог КПК України при її постановлені допущено не було, тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 - необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без зміни.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2016 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 та накладено арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження автомобілем «TOYOTA LAND GRUISER», який належить ОСОБА_4 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду