Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2009 р. справа № 2а-11004/09/0570
час прийняття постанови: 10год.35хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мозгової Н. А.
при секретарі Пригода О.В.
за участю військового прокурора Камєнєва О.А.
Донецького гарнізону
в інтересах громадянина ОСОБА_1
представника відповідача не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військового прокурора Донецького гарнізону Ванжи Є.М. в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А1402 про визнання незаконними дій командування військової частини А1402, щодо направлення громадянина у службові відрядження без надання авансу та зобов’язання Військової частини А1402 компенсувати витрати на службові відрядження у сумі 1578,14грн.,
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Донецького гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до до Військової частини А1402 про визнання незаконними дій командування військової частини А1402, щодо направлення громадянина у службові відрядження без надання авансу та зобов’язання Військової частини А1402 компенсувати витрати на службові відрядження у сумі 1578,14грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на норми ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за № 2011- XII від 20.12.1991 року, у відповідності до якої при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, прокурор посилався на Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену наказом Міністра фінансів України за № 59 від 13.03.1998 року та зазначав, що в порушення вказаної Інструкції військовою частиною А1402 витрати на відрядження ОСОБА_1 виплачені не були.
Також прокурор посилався на довідку за № 71 від 25.06.2009 року, видану командиром військової частини А1402, згідно якої заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 складає 1578,14гривень.
Прокурор також зазначив, що на підставі ст. 60 КАС України, ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», однією із функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідач надав суду заяву від 27.07.2009р. про визнання позовних вимог в повному обсязі та просив суд розглянути справу без участі представника військової частини А1402.
Згідно частини 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, зокрема, у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюються за правилами, встановленими статтею 112 КАС України.
Так, відповідно до частини 3 статті 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, що з’явилися, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про наступне:
Майор ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А1402 на посаді помічника начальника штабу військової частини А1402.
У відповідності до ч. 6 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Однак, із матеріалів справи вбачається, та про це не заперечують сторони, ОСОБА_1 неодноразово знаходився в відрядженнях та не отримував відшкодування витрат на відрядження.
Зазначений факт підтверджений довідкою № 71 від 25.06.2009 року, виданою командиром військової частини А1402, згідно якої заборгованість військової частини А1402 перед ОСОБА_1 станом на 25.06.2007 року складає 1578,14 гривень.
У відповідності до Постанови КМУ №1194 від 19.08.2002 року встановлені польові виплати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) і працівникам військових частин Збройних Сил, Державної прикордонної служби, військ цивільної оборони та інших військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, утворених відповідно до законів України, особовому складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, за час перебування в навчальних центрах (навчальних військових частинах) для відпрацювання завдань з бойової підготовки, у таборах, на полігонах, запасних аеродромах, маневрах і навчаннях, виконання аварійно-рятувальних і аварійно-відновних робіт за межами постійного розташування військових частин у розмірі до 100 відсотків добових, що виплачуються при службових відрядженнях у межах України.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах і свободах, визначених законодавством України.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №20рп-/2004 по справі № 1 -27/2004 за конституційним поданням Народних Депутатів України щодо відповідності Конституції України /конституційності/ положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік..." визначено правову позицію даного суду з питань обмеження гарантій та компенсацій військовослужбовцям. Згідно з нею, комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту останніх, зумовлений особливістю їх професійних обов'язків. Здійснення, таких заходів не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Спір врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою статті 111 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відповідачем визнано адміністративний позов у повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов військового прокурора Донецького гарнізону Ванжи Є.М. в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А1402 про визнання незаконними дій командування військової частини А1402, щодо направлення громадянина у службові відрядження без надання авансу та зобов’язання Військової частини А1402 компенсувати витрати на службові відрядження у сумі 1578,14грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись , ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 111, 112, 121, 136, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов військового прокурора Донецького гарнізону Ванжи Є.М. в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А1402 про визнання незаконними дій командування військової частини А1402, щодо направлення громадянина у службові відрядження без надання авансу та зобов’язання Військової частини А1402 компенсувати витрати на службові відрядження у сумі 1578,14грн. задовольнити повністю.
Зобов’язати Військову частину А1402 компенсувати витрати на службові відрядження у сумі 1578,14грн. на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 27 липня 2009 року в присутності представника позивача
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мозговая Н. А.