У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Пошви Б.М.
суддів	Гошовської Т.В., Кузьменко О.Т.,
за участю прокурора захисника	Глибченко Т.Г. ОСОБА_21.
засуджених	ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

 

розглянула в судовому засіданні 29 березня 2007 року в м. Києві кримінальну справу касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 грудня 2006 року.

            Цим вироком засуджено:

 

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженку м. Феодосія, приватного підприємця,  мешканку м. Феодосія, АДРЕСА_2, судимості не має,

 

за ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст.115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю; ч. 2 ст.15, ч.3 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі; ч.3 ст. 190 КК України на 6 років позбавлення волі; ч. 2 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю; ч. 3 ст. 357 КК України до штрафу в сумі 850 грн.;  ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

 

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1. остаточне покарання призначено -  14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

 

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Полтава,  відповідно ст. 89 КК України судимості не має не працюючого, мешканця м. Феодосія, АДРЕСА_2,

 

за ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 1 ст. 263 КК України на 4 роки позбавлення волі; ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі; ч. 3 ст. 190 КК України на 6 років позбавлення волі; ч. 2 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі, ч. 2 ст.289 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі; ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

 

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2. остаточне покарання призначено - 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є  його власністю;

 

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця, м.Токмак Запорізької області,  який працював водієм в фірмі  “ІНФОРМАЦІЯ_4”, мешканця м. Феодосія, АДРЕСА_1, судимості не має,

 

за  п. п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 1 ст. 263 КК України на 4 роки позбавлення волі.

 

На підставі ст. 70 КК УкраїниОСОБА_3. остаточне покарання призначено - 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є  його власністю.

 

 

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 - 700 грн., ОСОБА_5 - 1400 грн., ОСОБА_6. - 1500 грн., ОСОБА_7. - 600 грн. у рахунок завданої шкоди, з ОСОБА_3., ОСОБА_2 та ОСОБА_1. на користь Кримського НДІСЕ по 441  грн., на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в АРК  по 174 грн. 60 коп. - судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз.

 

По справі винесені окремі ухвали прокурору Автономної Республіки Крим щодо встановлених судом фактів відсутності в матеріалах справи ряду процесуальних документів, першому заступнику голови Апеляційного суду Автономної Республіки Крим щодо неналежного зберігання у Феодосійському міському суді матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_3.,  Міністерству в справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим щодо необхідності влаштування неповнолітньої дитини ОСОБА_1.

 

ОСОБА_1 І.В. (до шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5р. з ОСОБА_2 - ОСОБА_1.), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджені за вчинення умисних злочинів за наступних обставин.

 

Розпорядженням Феодосійського виконкому № НОМЕР_1. зареєстровані зміни в Статут ТОВ „Торгсервіс”, відповідно з якими в склад засновників товариства ввійшли ОСОБА_8 А.І. з 50 %, ОСОБА_1.  з 49%, дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_9. з 1 % частки статутного фонду.

Рішенням правління від ІНФОРМАЦІЯ_6р. ОСОБА_1 була відсторонена від участі в діяльності ТОВ „Торгсервіс”, а її доля в статутному фонді передана підприємству.

Знаючи, що відповідні зміни в склад засновників у Статут ТОВ „Торгсервіс” не внесені й не зареєстровані розпорядженням Феодосійського виконкому і що її вивід зі складу засновників товариства можна оскаржити та скасувати, ОСОБА_1 за попередньою змовою зі своїм співмешканцем  ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів з метою заволодіння підприємством, вирішили організувати вбивство ОСОБА_8а, розробивши  план вбивства та схиливши до його безпосереднього виконання свого знайомого ОСОБА_3, пообіцявши йому за це 4000 доларів США, на що останній погодився.

 

 

 

В липні 2003р. ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_10 незареєстровану мисливську рушницю, перевіз її додому до ОСОБА_3 в м. Феодосію, АДРЕСА_1, де ОСОБА_3 з неї виготовив обріз, спорядив двома патронами, зарядив їх кулею та картеччю, які також привіз ОСОБА_2 та передав ОСОБА_3 на зберігання.

 

У вечірній час в 20-х числах липня 2003р. ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 автомобілем „Ауді-100” державний номер НОМЕР_2, який належав ОСОБА_2, привезли ОСОБА_3 на вул. Кримську в м. Феодосія, де ОСОБА_8 мав йти додому, і залишили з обрізом, а самі чекали його в автомобілі.

Так як ОСОБА_8 йшов додому не один, ОСОБА_3 на той момент відмовився від вчинення вбивства і воно було відкладено до більш зручного випадку.

 

Увечері 11.08.2003р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 цим же автомобілем привезли ОСОБА_3 в район елінгу (лодочні гаражі) ОСОБА_8а в товаристві „Залив” на Чорноморській набережній у м. Феодосія, де вирішили вчинити вбивство.

Указавши місце розташування елінгу, одяг у який буде одягнутий ОСОБА_8, розказавши, що там же недалеко знаходиться автомобіль ОСОБА_8а „Мерседес-бенц 280”,  ОСОБА_2 та ОСОБА_1, передавши ОСОБА_3 заряджений двоствольний   обріз, залишили його на набережній, а самі поїхали, домовившись, що деякий час не повинні зустрічатись. 

 

Виконуючи план вбивства, ОСОБА_3 близько 23год. 30 хв. на стоянці неподалік від елінгу підійшов до автомобіля ОСОБА_8а „Мерседес-бенц 280” державний номер НОМЕР_3, в якому на місці водія сидів ОСОБА_8, і з близької відстані зробив з обрізу два постріли, спричинивши ОСОБА_8у проникаюче наскрізне поранення грудної клітини зліва з пошкодженням внутрішніх органів та з місця злочину зник.

Тяжко поранений ОСОБА_8 запустив двигун і, проїхавши близько 30 метрів, зупинився біля елінгу свого знайомого ОСОБА_11., який викликав швидку медичну допомогу, однак ОСОБА_8 від отриманих у результаті пострілів наскрізних вогнепальних поранень грудей та живота з пошкодженням нижньої долі лівої легені, лівого шлуночка серця, купола діафрагми дна шлунка,  печінки помер на місці.

 

Крім того, з травня по серпень 2004р. ОСОБА_2, представляючись бригадиром та власником автостоянки таксі на вул. Московській та набережній Айвазовського в м. Феодосії, якими він насправді не був, шляхом обману вимагав з водіїв таксі гроші за можливість працювати на цих автостоянках . За вказаний період часу водії ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13 передали ОСОБА_2 5400 грн., якими останній шляхом обману заволодів.

 

У ніч на 24.07.2004р. біля кафе „Дача Стамболі” на пр. Айвазовського в м. Феодосії, ОСОБА_2, скориставшись тим, що водій ОСОБА_13 перебував у нетверезому стані, забрав у нього ключі від його автомобіля „ ГАЗ-3110” державний номер НОМЕР_4. Коли ОСОБА_13, підозрюючи, що ОСОБА_2 хоче заволодіти автомобілем, став вимагати в нього ключі, ОСОБА_2 дав вказівку своєму знайомому ОСОБА_14 помістити ОСОБА_13а в автомобіль і відвезти його за місцем проживання на АДРЕСА_3 в м. Феодосії. Після цього за вказівкою ОСОБА_2ОСОБА_14 залишив автомобіль ОСОБА_13а на стоянці біля кафе „Дача Стамболі”.

 

Скориставшись тим, що побитийОСОБА_14им ОСОБА_13 знаходився на стаціонарному лікуванні, ОСОБА_2 й ОСОБА_1, вступивши в попередню змову, вирішили шляхом обману заволодіти його автомобілем і, приїхавши  до нього в лікарню, розказали, що вночі він, знаходячись в нетверезому стані, пошкодив цінне майно в кафе „Дача Стамболі”, у зв'язку із чим власниця  кафе ОСОБА_25 звернулась з відповідною заявою про притягнення ОСОБА_13а до відповідальності, показавши йому виготовлений  ОСОБА_1 від імені ОСОБА_25 текст такої заяви. Скориставшись тим, що ОСОБА_13 не пам'ятав подій, ОСОБА_2 й ОСОБА_1 повідомили, що готові відшкодувати шкоду в сумі 20000 грн. нібито ним завдану і тоді ОСОБА_25 відмовиться від заяви.

Бажаючи посилити вплив на ОСОБА_13а, вони також повідомили йому, що вчиненим ним погромом у кафе незадоволений відомий у м. Феодосія чоловік - ОСОБА_26., який готовий застосувати до нього фізичне насильство.

Під час відвідування ОСОБА_13а в лікарні, ОСОБА_2 заявив йому, що в рахунок завданих ним збитків віддав ОСОБА_25 20000 грн., в зв'язку із чим ОСОБА_13 повинен передати йому автомобіль „ГАЗ-3110”, а також написати розписку про нібито отримані ним від ОСОБА_2 20000 грн.

Будучи введеним в оману, ОСОБА_13 дав вказівку своїй сестрі ОСОБА_23., на яку був оформлений указаний автомобіль, видати доручення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на право продажі автомобіля. Отримавши 27.07.2004р. від ОСОБА_23 доручення на право продажі, користування та розпорядження автомобілем „ГАЗ-3110”  державний номер НОМЕР_4 вартістю 17930 грн.90 коп., засуджені шляхом обману заволоділи ним і, перегнавши його з місця стоянки біля кафе „Дача Стамболі” у двір до свого місцяпроживання по АДРЕСА_2, незаконно володіли, користувались та розпоряджались.

 

У той же час, бажаючи в майбутньому незаконно заволодіти коштами ОСОБА_13а, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 шляхом обману схилили його підписати виготовлену ОСОБА_1 розписку про те, що він нібито отримав у борг від ОСОБА_2 20000 грн.

 

ОСОБА_2 й ОСОБА_1 засуджені також за те, що в період 24-25.07.2004р. таємно проникли в автомобіль  „ГАЗ-3110”  державний номер НОМЕР_4, який стояв на пр. Айвазовського біля кафе „Дача Стамболі” в м. Феодосії і викрали з нього паспорт ОСОБА_13. серія ЕЕ номер НОМЕР_5, виданий Феодосійським МВВС ІНФОРМАЦІЯ_7р., та інші важливі його особисті документи: талон на керування автомобілем, посвідчення водія, довідку про ідентифікаціцйний код, а також важливий документ ОСОБА_23- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №НОМЕР_6р. , які незаконно утримували.

 

Незаконно заволодівши автомобілем „ГАЗ-3110”  державний номер НОМЕР_4, ОСОБА_2 й ОСОБА_1 в кінці липня 2004р. таємно повторно викрали з нього майно ОСОБА_13а: автомагнітолу, аудіокасети, набір резинових килимків, набір автомобільних інструментів, масажну сітку, комплект ковпаків, шину, а всього майна на 850 грн., яким розпорядилися на свій розсуд.

 

В касаційних скаргах  і доповненнях до них:

 

Засуджена ОСОБА_1 вказує, що по справі допущені неповнота та однобічність дослідження обставин справи, вирок щодо неї та інших засуджених грунтується на доказах, які здобуті з порушенням закону, суперечливі або не перевірені належним чином, а тому не можуть бути взяті до уваги. До таких доказів відносяться  показання ОСОБА_3 на досудовому слідстві, свідка ОСОБА_24, дані протоколів ряду слідчих дій. Разом з тим, суд дав неправильну оцінку доказам, які виправдовують її по епізоду, пов'язаному з вбивством ОСОБА_8а і підтверджують відсутність у неї мотиву вбивства ОСОБА_8а, алібі ОСОБА_3, а також не звернув уваги на дані, що свідчать про інші обставини загибелі ОСОБА_8а.

Заперечує вчинення будь-яких злочинних дій щодо ОСОБА_13а, його автомобіля, іншого  майна та документів, посилаючись на те, що автомобіль отримала внаслідок законної цивільно- правової угоди, а документи з автомобіля не викрадала.

Стверджує, що досудове та судове слідство по справі проведені необ”єктивно, з обвинувальним ухилом, порушенням її права на захист. Суд безпідставно відмовляв у задоволенні клопотань підсудних щодо витребування доказів, які б підтверджували їх невинуватість.

Просить вирок суду скасувати, а справу закрити.

 

Засуджений ОСОБА_2 вказує про невинуватість у організації вбивства ОСОБА_8а, з яким у його дружини ОСОБА_1 існували нормальні ділові стосунки, ніяких суперечок чи непорозумінь, пов'язаних з діяльністю ТОВ „Торгсервіс” не було. Висновок досудового слідства та суду щодо наявності в ОСОБА_1 прагнення заволодіти підприємством, організації ними вбивства ОСОБА_8а зроблений усупереч доказам, які є в справі, і грунтується на показаннях зацікавлених осіб та доказах, здобутих незаконним шляхом, з порушенням їх прав.

Необгрунтовано він засуджений і за ч.1 ст. 263 КК України, оскільки показання свідка ОСОБА_10, на які послався суд у підтвердження його винуватості по цьому обвинуваченню, суперечливі й не перевірені належним чином.

Оспорюючи вирок у частині засудження його за дії, пов'язанні із заволодінням автомобілем та викраденням майна ОСОБА_13а та документів, стверджує, що придбав автомобіль внаслідок взаємної добровільної угоди між ними, без застосування обману чи погроз насильством, що підтвердив у судовому засіданні й ОСОБА_13, який визнав, що отримав від нього 20000 грн. за автомобіль. Уважає, що, оскільки автомобіль знаходився в його власності на законних підставах, він не повинен нести відповідальність за ч.2 ст. 185 КК України. Засуджений також заперечує причетність до викрадення з автомобіля документів ОСОБА_13а та ОСОБА_23. Автомобіль кілька днів знаходився біля кафе  „Дача Стамболі” без нагляду, що не виключає проникнення в нього сторонніх осіб і викрадення ними документів.

Стверджує, що на законних підставах володів автостоянками таксі на вул. Московській та набережній Айвазовського в м. Феодосії, гроші на обслуговування якої йому водії передавали добровільно і він використовував їх для потреб стоянки. Крім того, у справі відсутні докази, якими б підтверджувалися суми переданих йому водіями  коштів, тому вважає, що їх позови судом вирішені неправильно. 

ОСОБА_2 також посилається на порушення права на захист, необ'єктивність досудового слідства та суду при розгляді справи, що призвело до однобічної оцінки доказів та його незаконного засудження, необгрунтованого застосування за ч.2 ст. 289 КК України додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

З огляду на викладене просить вирок скасувати, а справу закрити.

 

Засуджений ОСОБА_3, посилаючись на безпідставність засудження, вказує, що вбивства ОСОБА_8а не вчиняв і ніяких домовленостей щодо цього з ОСОБА_2 та його дружиною не мав. Явки з повинною він не писав, а покази, у яких він визнав себе винним, здобуті внаслідок порушення його прав, незаконного затримання та застосування недозволених методів слідства. Суд необгрунтовано не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_22., яка підтвердила його алібі та докази, з яких убачаються інші, ніж установлено судом, обставини вбивства ОСОБА_8а. Уважає, що вирок суду підлягає скасуванню, а справа щодо нього закриттю.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Кузьменко О.Т., пояснення засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3., які підтримали свої касаційні скарги, захисника ОСОБА_21., який підтримав касаційні скарги своїх підзахисних  ОСОБА_1. та ОСОБА_2, прокурора Глибченко Т.Г., яка вважала, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_3. є необгрунтована, а касаційні скарги засуджених  ОСОБА_1., та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню,  вирок щодо них зміні із виключенням з нього кваліфікації дій останніх за ч.2 ст.15, ч.3 190 та ч.3 ст. 190 КК України як зайвої,  вивчивши матеріали справи та  доводи касаційних скарг, колегія суддів уважає, що касаційні скарги засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2  підлягають частковому задоволенню, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_3. задоволенню не підлягає з таких підстав.

 

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в організації умисного вбивства ОСОБА_8а з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, на замовлення,   у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_2м цього умисного вбивства з корисливих мотивів на замовлення і в незаконному виготовленні зберіганні та носінні вогнепальної зброї, ОСОБА_2 у її незаконному зберіганні, носінні та передачі відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно оцінені.

 

Так, із матеріалів справи вбачається, що в період утримання під арештом за вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 09.11.2004р. заявив про вчинення ним вбивства ОСОБА_8а, що було оформлено явкою з повинною, яка зареєстрована  в журналі реєстрацій заяв та повідомлень про злочини у Феодосійському МВВС ГУ МВС України в АРК (т. 8 а.с. 137).

Тоді ж 09.11.2004р. від нього відібрано пояснення ( т.2, а.с.124-125), обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд ( т.2, а.с. 144) допущено до участі у справі захисника ( т.2, а.с. 135) і ОСОБА_3 допитаний як підозрюваний ( т.2, а.с. 136-142), 10.11.2004р. та 11.11.2004р. з ним проведені відтворення обстановки й обставин події ( т.2, а.с.151-156, 158-160), а 16.11.2004р. та 17.11.2004р. очні ставки з ОСОБА_2м ( т.2, а.с. 189-192) та ОСОБА_1 ( т.2, а.с. 219-223), 15.11.2004р. та 30.11.2004р. він допитаний  як обвинувачений ( т.2, а.с. 164-169, т.2, а.с. 171-172).

 

З пояснень ОСОБА_3, його показів при проведенні зазначених слідчих дій убачається, що влітку 2003р. ОСОБА_2 познайомив його із ОСОБА_1 ( в той період - ОСОБА_1), яку представив  як свою  дружину. Остання розповіла, що у неї є партнер по бізнесу ОСОБА_8, який її ущемляє, не дає працювати та заробляти гроші, а тому його необхідно вбити і разом з ОСОБА_2м запропонували йому це зробити. Такі розмови відбувалися неодноразово поки він не погодився, у тому числі вони обіцяли заплатити за вбивство 4000 доларів США. Через деякий час ОСОБА_2 привіз йому додому ( м. Феодосія, АДРЕСА_1) мисливську двоствольну рушницю 12-го калібру, з якої він там же, відпилявши ножівкою по металу частину стволів та приклад, виготовив обріз. Відпиляні стволи він викинув у вигрібну яму туалету у своєму дворі, а приклад спалив  у пічці. ОСОБА_2 також  привіз йому кілька різних патронів, два з яких він сам перезарядив кулею та картеччю, після чого віддав ОСОБА_2 обріз та заряджені патрони.

В 20-х числах липня 2003р. ОСОБА_2 із ОСОБА_1 приїхали до нього на своєму автомобілі, відвезли в район вул. Кримської в м. Феодосії, показали місце, де буде проходити ОСОБА_8, якого він мав убити, для чого ОСОБА_2 з багажника свого автомобіля дістав та передав йому сумку з обрізом. Через деякий час він побачив ОСОБА_8а з жінкою та дитиною, в зв'язку з чим не став стріляти, про що повідомив   ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які недалеко чекали його в автомобілі, і останні вирішили перенести вбивство на більш зручний час. ОСОБА_2 забрав у нього сумку з обрізом.

 

Увечері 11.08.2003р. ОСОБА_2 із ОСОБА_1 знову приїхали до нього своїм автомобілем та відвезли в район Чорноморської набережної м. Феодосії, де ОСОБА_1 купила в кафе велику склянку горілки, яку він випив, показала йому, де знаходиться елінг ОСОБА_8а, пояснила, що останній має бути один, одягнутий у білу футболку, а неподалік від елінгу знаходиться його автомобіль „Мерседес-бенц” - джип чорного кольору. ОСОБА_2 дістав із багажнику та передав йому сумку з обрізом.  Він, одягнувши робочі рукавички, вздовж моря пішов до елінгу ОСОБА_8а. На площадці побачив джип чорного кольору,  в якому на місці водія сидів чоловік у світлій футболці і розмовляв із двома чоловіками. Орієнтуючись по кольору футболки, він зрозумів, що за кермом знаходиться ОСОБА_8. Сховавшись, дістав з сумки заряджений обріз, сумку закинув на територію будівництва  і після того як чоловіки  сіли в інший автомобіль та поїхали, підійшов до дверцят із боку водія та постукав у віконце. Коли водій відкрив передні дверці, він направив у нього обріз та вистрілив з двох стволів, після чого повернувся і пішов у сторону моря. Чув, що ОСОБА_8 завів двигун автомобіля. По дорозі вздовж елінгів через паркан  викинув обріз, далі, йдучи додому, викинув і рукавички, які надягав перед тим, як брати обріз. Про смерть ОСОБА_8а дізнався  із засобів масової інформації.

Зустрічаючись з ОСОБА_2м та ОСОБА_1 неодноразово нагадував їм про їх обіцянку заплатити йому за вбивство ОСОБА_8а 4000 доларів, але останні постійно говорили про відсутність грошей, тривалість судових процесів по розподілу майна фірми ОСОБА_8а, обіцяли розрахуватись після того як заберуть ринок у свою власність.

Так як засуджені з ним не розраховувались, ОСОБА_2  весною 2004р. прийняв його на роботу таксистом, передав для роботи свій автомобіль „ ГАЗ-24”, пообіцявши віддати його як розрахунок за виконане замовлення на вбивство ОСОБА_8а.

 

В ході відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_3 докладно пояснив про обставини вчинення ним вбивства ОСОБА_8а на замовлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  показав місце вчинення злочину, місце, де він після вбивства викинув обріз. Також він пояснив про виготовлення обрізу з мисливської рушниці, яку йому привіз ОСОБА_2. За вказівкою ОСОБА_3 з вигрібної ями туалету у дворі будинку АДРЕСА_1 у м. Феодосія вилучені частини стволів мисливської рушниці, а з будинку - ножівка по металу, якою, як стверджував ОСОБА_3, він відпилював стволи та приклад у рушниці.

 

Посилання в касаційних скаргах на те, що ОСОБА_3 з явки з повинною не писав, ніяких показів, у тому числі при відтворенні обстановки й обставин події,  на очних ставках з іншими засудженими щодо організації ними вбивства ОСОБА_8а не давав, злочину не вчиняв,  а показання підписував внаслідок застосування до нього насильства працівниками міліції, суперечать доказам, які містяться в матеріалах справи.

Так, з показань свідків ОСОБА_17, оперуповноваженого відділу карного розшуку Феодосійського МВВС МВС України в АРК, ОСОБА_18., заступника начальника цього відділу, вбачається, що під час проведення оперативно-розшукових заходів по розкриттю вбивства ОСОБА_8а вони опитали ОСОБА_3, який визнав, що вчинив це вбивство, написав явку з повинною і дав пояснення про обставини скоєння злочину. При цьому ніякого насильства чи інших недозволених методів вони не застосовували, явку з повинною та пояснення він написав добровільно.

ОСОБА_3 в судовому засіданні стверджував, що вказані особи дійсно не застосовували до нього будь-яких незаконних методів дізнання.

При огляді в судовому засіданні журналу реєстрації заяв та повідомлень про злочини встановлено, що в ньому зареєстрована явка з повинною ОСОБА_3 про вчинення ним убивства ОСОБА_8а.

З показів ОСОБА_3 під час очної ставки із ОСОБА_1 також випливає, що він писав явку з повинною.

 

Разом з тим, як установлено досудовим слідством та судом, під час виконання ОСОБА_2м  вимог ст. 218 КПК України з матеріалів справи зникло ряд процесуальних документів, серед яких явка з повинною ОСОБА_3 та протокол його допиту як обвинуваченого від 18.03.2005р., що і використали засуджені, стверджуючи в судовому засіданні та касаційних скаргах, що ОСОБА_3 не писав явку з повинною.

По факту знищення  зазначених документів СВ Феодосійського МВВС ГУ МВС України в АРК  порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 357 КК України.

 

Допитані як свідки ОСОБА_19.,  ст. уповноважений ВКР Феодосійського МВВС МВС України в АРК, ОСОБА_20., який як понятий брав участь у проведенні відтворення обстановки і обставин події, підтвердили, що ОСОБА_3 вільно орієнтувався на  місці проведення слідчих дій, добровільно і докладно пояснював про обставини вчинення вбивства, виготовлення обрізу з мисливської рушниці, частина стволів якої були виявлені в місці, що він вказав - вигрібній ямі туалету його будинку.

Відповідно до протоколів очних ставок з ОСОБА_2м та ОСОБА_1, ОСОБА_3 викривав їх у організації вчинення ним вбивства ОСОБА_8а, пояснював про роль кожного в здійсненні спільних намірів. Його показання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 категорично заперечували, задавали запитання ОСОБА_3, пов'язані з його показаннями щодо обставин убивства, на  які він давав відповіді.

 

Таким чином,  твердження засудженого ОСОБА_3 в касаційній скарзі про те, що він ніяких показань при проведенні зазначених слідчих дій не давав, є надуманими.

 

Крім того, як убачається з матеріалів справи, всі слідчі дії, під час яких ОСОБА_3 давав вищенаведені показання, підтверджував їх на очних ставках з іншими засудженими, при відтворенні обстановки й обставин події, проводилися з участю захисників, що виключало  можливість застосування незаконних методів слідства. Протоколи слідчих дій ними  підписані без будь-яких застережень та зауважень, скарг на незаконні дії працівників міліції чи слідчого  від ОСОБА_3 в ході досудового слідства не надходило.

 

Під час розгляду справи за дорученням суду перевірялись твердження ОСОБА_3 про застосування на досудовому слідстві незаконних методів і постановою прокурора від 16.12.2005р. у порушенні кримінальної справи по факту неправомірних дій працівників міліції  відмовлено.

 

Не можна визнати обгрунтованим посилання в касаційних скаргах засуджених на те, що показання ОСОБА_3 при допиті 09.11.2004р. підозрюваним не можуть бути визнані доказом, оскільки ця слідча дія відбувалась під час його незаконного адміністративного арешту.

Так, з постанови Феодосійського міського суду від 09.11.2004р. убачається, що ОСОБА_3 при затриманні його співробітниками міліції вчинив злісну непокору, у зв'язку із чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту на строк 7 діб.

Факт притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не заперечував, зазначену постанову  не оскаржив. Окрім того, з наявного в справі письмового клопотання ОСОБА_3 випливає, що при затриманні в листопаді 2004р. він не підкорився вимогам   працівникам міліції, які розслідували обставини вчинення ОСОБА_2м інших злочинів.

Тому немає підстав уважати, що дані матеріали адміністративної справи сфальсифіковані.

Що ж стосується  відсутності даної справи в міському суді, внаслідок чого  вона не була досліджена під час розгляду даної кримінальної справи,  ця  обставина не впливає  на вирішення питання щодо обгрунтованості притягнення засуджених до кримінальної відповідальності. Щодо неналежного зберігання  адміністративної справи апеляційним судом винесено окрему ухвалу.

Крім того, допит ОСОБА_3 як підозрюваного проводився після обрання йому запобіжного заходу у вигляду підписки про невиїзд і з дотриманням його прав, передбачених законом, та з участю захисника. 

 

Таким чином, доводи касаційних скарг засуджених про те, що показання ОСОБА_3, у яких він визнавав винуватість у вчиненні на замовлення вбивства ОСОБА_8а та викривав ОСОБА_2 й ОСОБА_1 як організаторів та співучасників цього злочину з корисливих мотивів, здобуті на досудовому слідстві внаслідок застосування недозволених методів є безпідставними.

 

Колегія суддів не вбачає суперечностей, як про це стверджують в касаційних скаргах засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які б ставили під сумнів достовірність  показань ОСОБА_3 на досудовому слідстві щодо обставин вбивства ОСОБА_8а та ролі в ньому інших засуджених. Зміст цих показань свідчить про те, що вони є логічними та  послідовними. У ході проведення слідчих дій ОСОБА_3 уточнював показання та доповнював їх подробицями, що пов'язано з конкретизацією його показань в процесі встановлення  досудовим слідством обставин вчинення злочину.

 

Крім того, наведені показання ОСОБА_3 на досудовому слідстві підтверджуються іншими доказами.

 

Зокрема, потерпіла ОСОБА_9. показала, що до смерті ОСОБА_8а вона діяльністю ТОВ „Торгсервіс” не цікавилась, оскільки цим займався її чоловік ОСОБА_8, знала, що з ним працює ОСОБА_1, але  ніяких стосунків з нею не підтримувала.

Після смерті ОСОБА_8а ОСОБА_1 сказала їй, що вона ОСОБА_8им була незаконно виведена зі складу засновників, запропонувала відновити її в складі засновників, стверджуючи, що якщо  стане директором ТОВ „Торгсервіс”, наведе порядок, доб'ється прибутків, які вони будуть ділити між собою. Вона довірилась ОСОБА_1, разом з нею ходила на підприємство, де вони складали протоколи зборів засновників.

 

З показань свідків працівників ТОВ „Торгсервіс” - генерального директора ОСОБА_14., головного бухгалтера ОСОБА_28, директора ОСОБА_29., комерційного директора ринку „Соната”, який належав ТОВ „Торгсервіс” ОСОБА_27., директора цього ж ринку ОСОБА_30. вбачається, що, ввійшовши в 2001р. у склад засновників ТОВ „Торгсервіс”, ОСОБА_1 була призначена комерційним директором молодіжного центру „Максимум”, прибутки з якого, в основному, вона й забирала. У зв'язку з тим, що ОСОБА_8у необхідно було віддавати борг підприємцю ОСОБА_31, який ОСОБА_1 запропонувала взяти  на себе, в 2002р. її частка в статутному фонді була збільшена до 49%, хоча ніяких коштів як засновник вона не вносила. В подальшому при керівництві ОСОБА_1 молодіжний центр перестав бути приОСОБА_2вим, вона прагнула одноособово управляти товариством, у тому числі і намагалась керувати ринком „Соната”, з якого єдиного товариство  у той час отримувало прибуток, у зв'язку з чим  між ОСОБА_8им і нею були конфлікти і він перестав її допускати до роботи в товаристві.

Після загибелі ОСОБА_8а ОСОБА_1 заявила, що вона з 49% акцій є повновладним господарем товариства, намагалась взяти на себе керівництво, звільнила з роботиОСОБА_14а та інших керівників товариства, вимагала, щоб весь прибуток віддавали їй.

 

При перевірці окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ „Торгсервіс”  контрольно-ревізійним відділом у м. Феодосія КРУ в АРК встановлено, що розпорядженням Феодосійського виконкому № НОМЕР_1. зареєстровані зміни в Статут ТОВ „Торгсервіс”, відповідно з якими частка статутного фонду засновника товариства  ОСОБА_1 збільшена з 1% до  49% . Згідно з протоколом № НОМЕР_7р.  на засіданні правління ТОВ „Торгсервіс” слухалось питання про вихід зі складу засновників ТОВ ОСОБА_1, на якому відмічалось, що вона не внесла установчий внесок у розмірі повної частки, не змогла забезпечити керівництво молодіжного центру “Максимум” та кафе “Мах”. Рішенням правління   частка ОСОБА_1 в розмірі 49% за її згодою передана товариству „Торгсервіс”. Указані зміни в Статут в установленому законом порядку  не вносились, а в подальшому 21.08.2003р. нотаріусом посвідчена дійсність підпису ОСОБА_1 на її заяві зборам засновників про відклик заяви про вихід зі складу засновників указаного підприємства.

 

Сама ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала, що після смерті ОСОБА_8а  вона ввела його дружину ОСОБА_8у в склад засновників ТОВ „Торгсервіс”із часткою ОСОБА_8а, яка призначила її в.о. директора товариства. Вона, ОСОБА_1, звільнила генерального директораОСОБА_14а, намагалась налагодити роботу, але керівництво товариства позбавило її можливості це зробити.

 

По справі встановлено, що ОСОБА_3 й ОСОБА_8 знайомі не були, між ними не існувало стосунків, які б могли бути причиною вбивства ОСОБА_3м ОСОБА_8а.

 

Наведеними доказами, як і діями ОСОБА_1 по намаганню керувати діяльністю товариства після загибелі ОСОБА_8а, підтверджуються показання ОСОБА_3 про мотив убивства, а саме наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 корисливої заінтересованості, пов'язаної з їх бажанням заволодіти ТОВ „Торгсервіс”.

 

Відповідно до протоколу огляду місця події труп ОСОБА_8а виявлено в машині „Швидкої допомоги” на території бувшого вугільного складу в м. Феодосії на Чорноморській набережній, навпроти елінгу НОМЕР_8 ( належить ОСОБА_11.). Там же знаходився автомобіль ОСОБА_8а „Мерседес-бенц 280” № НОМЕР_3 зі слідами пошкоджень оббивки та внутрішньої поверхні правої передньої дверки. З фотографій із місця події, висновку судово-медичної експертизи вбачається, що на ОСОБА_8і одягнута футболка, верхня частина якої  білого кольору.

 

При огляді 12.08.2003р. автомобіля та території, прилягаючої до елінгів, виявлено та вилучено 10 фрагментів боєприпасів, 2 гільзи до мисливських патронів, обріз двохствольної мисливської рушниці.

 

За висновком судово-балістичної експертизи 4 фрагменти боєприпасів є кулею Полева, 6 предметів сферичної форми - картеччю 10 мм, які як і 2 гільзи, є складовими частинами боєприпасів до мисливської гладкоствольної зброї 12-го калібру й виготовлені заводським способом.

Предмет, вилучений при огляді місця події, є справною та придатною до стрільби нестандартною, казнокрадною гладкоствольною двохствольною вогнепальною зброєю, виготовленою по типу „обрізу” шляхом укорочення довжини стволів і прикладу мисливської рушниці моделі „ТОЗ-34” 12-го калібру.

 

Відповідно  з висновком судово-хімічної експертизи з вилученого обрізу після останньої чистки проводились постріли.

 

Висновком судово-трасологічної експертизи встановлено, що стволи обрізу мисливської рушниці, вилученої при огляді місця події, та частини від стволів, вилучених при відтворенні обстановки та обставин події з участю ОСОБА_3, до відділення  складали єдине ціле - стволи мисливської рушниці „ТОЗ-34” довжиною 711 мм, що відповідає заводському стандарту. Стволи мисливської рушниці відділені способом розпилювання. Полотно ножівки по металу, вилученої в будинку ОСОБА_3,  має однакову товщину з ножівковим полотном, використаним при відділенні стволів цієї рушниці.

 

Свідок ОСОБА_10 показав суду, що на початку липня 2003р. ОСОБА_2 поцікавився у нього, чи не знає він, де можна придбати мисливську рушницю. У нього знаходилась мисливська двохствольна рушниця, яку йому  залишив на зберігання знайомий ОСОБА_32 Так як ОСОБА_32 в травні 2003р. помер, він приблизно через тиждень продав ОСОБА_2 рушницю за 200 доларів США.

 

Свідок ОСОБА_11. пояснив, що 11.08.2003р. близько 23 год. 40-45 хв. він прокинувся від безперервного звукового сигналу автомобіля. Вийшовши зі  свого елінгу НОМЕР_8, побачив біля воріт автомобіль ОСОБА_8а „Мерседес-бенц”, у якому сидів ОСОБА_8, схилившись на рульову колонку. Його сорочка була закривавлена. Він витяг ОСОБА_8а з машини й поклав на землю. Останній повідомив, що до нього підійшов невідомий чоловік і, коли він відкрив дверці автомобілю, вистрілив у нього. Він з дочкою викликав „Швидку допомогу” та міліцію, але відразу  по приїзду „Швидкої” ОСОБА_8 помер. 

 

Згідно з висновком судово-медичної експертизи на трупі ОСОБА_8а виявлено 2 наскрізних проникаючих вогнепальних поранення грудей та живота. Смерть ОСОБА_8а настала від внутрішньої кровотечі, до якої призвели ці поранення з пошкодженням нижньої долі лівої легені, лівого шлуночка серця, дна шлунка, печінки.

 

Згідно з показаннями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ввечері 11.08.2003р. вони їздили на елінг до ОСОБА_8а,  де засуджена спілкувалась з ним, уживала шампанське,  через що між подружжям ОСОБА_8их виникла сварка, внаслідок якої після 20 години ОСОБА_8а пішла з елінгу, а ОСОБА_8 залишився один.

 

Зазначені обставини вказувала й потерпіла ОСОБА_8а.

 

ОСОБА_2 не заперечував, що передав ОСОБА_3 для роботи в нього таксистом свій автомобіль.

 

Викладеним підтверджуються показання ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 організували вбивство ОСОБА_8а, замовили його виконання ОСОБА_3, брали активну участь у його підготовці, зокрема, ОСОБА_2 придбав знаряддя вбивства - мисливську рушницю, з якої ОСОБА_3 виготовив вогнепальну зброю, а ОСОБА_2 зберігав її та носив. Знаючи, що ОСОБА_8 увечері 11.08.2003р. залишився на елінгу один, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 привезли ОСОБА_3 на місце вбивства, де вказали місцезрозташування елінгу та автомобіля ОСОБА_8а, одяг, у якому  був у цей вечір ОСОБА_8 та його колір, ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 зброю, а в подальшому ОСОБА_2, не розрахувавшись з ОСОБА_3м за скоєне ним убивство, надав йому можливість працювати та заробляти кошти.

 

Твердження в касаційних скаргах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що суд у вироку, пославшись як на доказ їх винуватості по даному епізоду, на показання свідка ОСОБА_24, порушив вимоги закону, так як їх достовірність не перевірена шляхом допиту власника рушниці ОСОБА_32, є необгрунтованим. По справі встановлено, що ОСОБА_32 ще до порушення кримінальної справи щодо засуджених у 2003р. помер. Оцінка ж показанням свідка ОСОБА_24, підстав якому не вірити не встановлено, дана судом у сукупності з іншими доказами.

 

Перевірялось судом і висунуте в судовому засіданні ОСОБА_3м алібі про те, що в ніч з 11.08. на 12.08.2003р. він перебував у своєї родички ОСОБА_22., яка також підтвердила це. Суд обгрунтовано розцінив  їх показання недостовірними, оскільки вони є непослідовними, спростовуються показаннями співмешканки ОСОБА_3 свідка ОСОБА_33., яка вказувала на те, що ОСОБА_3, як правило, ночував дома, за виключенням випадків коли йшов на рибалку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що такі показання ОСОБА_3 став давати лише після допиту його матері свідка ОСОБА_3, яка першою в судовому засіданні заявила про алібі сина. Разом з тим, при допиті на досудовому слідстві вона зазначених обставин не вказувала.

 

Ураховуючи наведене, а також наявні в матеріалах справи дані про те, що ОСОБА_1, перебуваючи в ІТУ Феодосійського МВВС ГУ МВС України в АРК передавала написані нею записки ОСОБА_3, що підтверджується висновками судово-почеркознавчої експертизи, у яких просила його змінити показання щодо вбивства ОСОБА_8а, вивівши зі справи  її та ОСОБА_2,  апеляційний суд обгрунтовано визнав, що зміна ОСОБА_3м показань в судовому засіданні, у яких він заперечував свою та інших засуджених  винуватість у вбивстві, викликана впливом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 а також намаганням уникнути відповідальності за вчинений злочин.

 

Надуманими є твердження в касаційних скаргах засуджених про наявність в матеріалах справи доказів, які вказують на інші, ніж установлено судом, обставини вбивства ОСОБА_8а. 

З матеріалів справи вбачається, що досудовим слідством до порушення в листопаді 2004р. кримінальної справи щодо засуджених перевірялись різні версії вбивства ОСОБА_8а, у тому числі й можлива причетність до злочину інших осіб, пов'язаних  з діяльністю ТОВ „ Торгсервіс”, однак всі вони не знайшли підтвердження.

 

Відсутність слідів пальців рук ОСОБА_3 на автомобілі та на виявленому поряд з місцем злочину обрізі й наявність на останньому сліду пальців рук невстановленої особи не ставить під сумнів висновки суду щодо винуватості засуджених, оскільки ОСОБА_3 перед тим як взяти в руки обріз, одяг рукавички, а мисливська рушниця, з якої виготовлено обріз, до придбання її ОСОБА_2м у ОСОБА_24 знаходилась в користуванні та на зберіганні у інших осіб, що не виключає наявність слідів їх пальців на зброї.

 

Доводи скарг про те, що ОСОБА_8 після отриманих вогнепальних ушкоджень не міг керувати автомобілем, спростовуються поясненнями в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_34., який не виключав, що після пострілу поки ОСОБА_8 не знепритомнів, він міг керувати автомобілем.

 

Матеріалами справи не підтверджуються посилання засуджених про наявність на тілі ОСОБА_8а слідів, які свідчать про застосування до нього напередодні смерті фізичного насильства. Зокрема, за висновком судово-медичної експертизи на тілі ОСОБА_8а крім вогнепальних поранень виявлені множинні садна на передній поверхні грудної клітки, на тильній поверхні 1-4- пальця правої кисті, травматична ампутація нігтьової фаланги 4-го пальця правої кисті, які утворились внаслідок ураження снарядом. Інших тілесних ушкоджень на тілі загиблого не встановлено.

 

Що ж стосується відсутності слідів пороху на одязі і тілі убитого, то ОСОБА_3, визнаючи вину, не вказував, що стріляв у ОСОБА_8а впритул.

 

Не викликає сумніву й час скоєння вбивства ОСОБА_8а, який установлено відповідно з показаннями ОСОБА_3 на досудовому слідстві, свідків ОСОБА_35, який приїздив 11.08.2003р. до ОСОБА_8а на елінг і перебував у нього з 22 год. 25 хв. до 23 год. 10-15 хв. ОСОБА_36, якій ОСОБА_8 близько 23 год. 15 хв. телефонував,  ОСОБА_11  та його дочки ОСОБА_37., які о 23 год. 40-45 хв. безпосередньо виявили смертельно пораненого ОСОБА_8а та довідки станції швидкої допомоги про надходження  виклику на місце події о 23 год. 48 хв.

 

Таким чином, посилання засуджених на те, що вирок суду в частині засудження їх за дії, пов'язані з вбивством ОСОБА_8а та незаконним поводженням з вогнепальною зброєю, грунтується на суперечливих, не перевірених доказах, у тому числі і здобутих з порушенням закону, неналежній їх оцінці є безпідставними. Як на досудовому, так і під час судового розгляду справи, обставини скоєння зазначених злочинів досліджені з достатньою повнотою, висновки суду щодо винуватості засуджених обгрунтовані належними доказами, достовірність яких не викликає сумніву, а злочинні дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які за попередньою змовою групою осіб організували умисне вбивство ОСОБА_8а на замовлення, з корисливих мотивів, схилили та сприяли ОСОБА_3 в його вчиненні, за ч.3 ст. 27, п.п. 6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_3 як виконавця цього злочину за п.п. 6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно. Також вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 263 КК України дії ОСОБА_3, пов'язані  по незаконним виготовленням, зберіганням та носінням вогнепальної зброї, а ОСОБА_2 -  з її незаконним зберіганням, носінням та передачею.

 

Обгрунтованим є висновок суду про вчинення ОСОБА_2м та ОСОБА_1 злочинних діянь щодо ОСОБА_13а та ОСОБА_23.

 

Зокрема, з показань потерпілого ОСОБА_13а на досудовому слідстві та в судовому засіданні вбачається, що з червня 2004р. він на своєму автомобілі „ГАЗ-3110” державний номер НОМЕР_4, документи на який оформлені на його сестру ОСОБА_23, працював таксистом на стоянці біля кафе „Дача Стамболі”, власником якої представлявся ОСОБА_2. Увечері 23.07.2004р. він після вживання спиртних напоїв знаходився в нетверезому стані, у зв'язку із чим ОСОБА_2 забрав у нього ключі від автомобіля. Побоюючись, що ОСОБА_2 забере автомобіль, він зайшов у кафе „Дача Стамболі”, влаштував там грюкіт, вимагаючи, щоб покликали ОСОБА_2. У подальшому ОСОБА_2 з'явився зОСОБА_14им, який його побив. До тями він прийшов наступного дня в лікарні, куди до нього прийшов ОСОБА_2 і став стверджувати, що він розгромив кафе „Дача Стамболі”, завдавши велику матеріальну шкоду, чим незадоволений ОСОБА_26, якого він знав як члена злочинного угрупування, і який нібито погрожував застосувати до нього насильство. Оскільки події, що відбувались напередодні, не пам'ятав, він повірив ОСОБА_2 й, побоюючись неприємностей та погроз ОСОБА_26а, сказав, що відшкодувати збитки може, продавши автомобіль, а також звернувся до ОСОБА_2 з проханням допомогти залагодити конфлікт, на що той погодився. Вони домовились, що ОСОБА_2 заплатить директору кафе власні кошти, а він, ОСОБА_13, коли вийде з лікарні, продасть свій автомобіль і розрахується з ОСОБА_2м. У подальшому до нього в лікарню кілька разів приїжджали ОСОБА_2 й ОСОБА_1, показували йому заяву  від імені директора кафе меру міста про спричинену ним шкоду. ОСОБА_2 повідомив, що заплатив директору кафе 20000 гривень на відшкодування завданих збитків. У присутності ОСОБА_1 на вимогу ОСОБА_2 він підписав надані останнім розписки про те, що він отримав від ОСОБА_2 20000 гривень за свій автомобіль. Аналогічна розписка написана й від імені ОСОБА_2, на якій він також поставив свій підпис. Через декілька днів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали вимагати гарантій того, що  він віддасть гроші і запропонували оформити на них нотаріально завірену генеральну довіреність на автомобіль „ГАЗ-3110”. Будучи впевненим, що засуджені діють правомірно, він із ОСОБА_1 поїхав до своєї сестри ОСОБА_23 та попросив дати таку довіреність. По дорозі ОСОБА_1 підходила до автомобіля ОСОБА_26а,  повернувшись, віддала йому паспорт, повідомивши, що його повернув ОСОБА_26, а решту документів поверне після нотаріального оформлення довіреності.

Коли ОСОБА_2 забрав у нього ключі від автомобіля, у салоні  залишались, окрім його паспорту та посвідчення водія, його довідка про ідентифікаційний код, талон на керування автомобілем, техпаспорт на автомобіль на ім'я ОСОБА_23. Після оформлення сестрою доручення з правом розпорядження автомобілем на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1, остання повернула йому посвідчення водія, довідку про ідентифікаційний код.

Виписавшись з лікарні, він дізнався, що ОСОБА_2 заволодів його автомобілем, перегнав до себе та користувався ним. На його вимоги повернути автомобіль або поставити в гараж, щоб в подальшому продати і розрахуватись із боргом, ОСОБА_2 не реагував. Дізнавшись, що ніякої заяви директор кафе „Дача Стамболі” про завдані збитки не писала, він зрозумів, що засуджені обманули його і незаконно заволоділи автомобілем, у зв'язку з чим він звернувся до міліції.

Після повернення йому автомобіля виявив, що з нього було викрадено його майно: автомагнітолу, аудіокасети, резинові килимки, масажну сітку, набір інструментів, комплект ковпаків, шина, загальна вартість яких 825 гривень.

 

Потерпіла ОСОБА_23 пояснила в судовому засіданні, що автомобіль „ГАЗ-3110” належав її  двоюрідному брату ОСОБА_13у, документи на який були оформлені на неї. Коли ОСОБА_13 у липні 2004р. знаходився в лікарні, він розповів, що в нього виникли проблеми у зв'язку з тим, що він накоїв неприємностей у кафе „Дача Стамболі” і йому необхідно розрахуватись за ремонт. На прохання ОСОБА_13а вона з ним та ОСОБА_1 27.07.2004р їздили до нотаріуса, де оформила на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 генеральну довіреність на автомобіль, що було необхідно брату для повернення боргу. Пізніше ОСОБА_1 продиктувала їй текст розписки про те, що вона отримала 20000 гривень за проданий автомобіль брата, хоча ніяких грошей їй засуджені не передавали.

 

Згідно з показаннями директора кафе „Дача Стамболі” свідка ОСОБА_25  в липні 2004р. бармен повідомив їй, що вночі один з таксистів увірвався в кафе, шумів, вимагав викликати бригадира таксистів. Після приїзду останнього таксист разом з ним пішов. Ніякої значної матеріальної шкоди таксист майну в кафе не заподіяв, із заявами в правоохоронні органи чи до мера Феодосії вона не зверталась, такого наміру не мала і з засудженими з цього приводу не спілкувалась.

 

Свідок ОСОБА_38 вказував, що після інциденту  ОСОБА_13а в кафе ОСОБА_2 на стоянці говорив, що ОСОБА_25 написала на ОСОБА_13а заяву про завдані ним збитки, читав їм цю заяву, мав намір розмовляти з ОСОБА_13им про відшкодування збитків. Пізніше ОСОБА_2 розповів, що домовився з ОСОБА_13им, що той на відшкодування збитків продасть машину. Забравши автомобіль ОСОБА_13а, ОСОБА_2 став на ньому їздити, користувався ним як власник.  

 

Свідок ОСОБА_26. пояснив суду, що він не має відношення до кафе „Дача Стамболі”,  про інцидент, який там стався в ніч на 24.07.2004р.,  йому нічого невідомо, ОСОБА_13а він не знає, погроз і претензій йому не висловлював. Підтвердив, що в кінці липня 2004р., коли він знаходився в своєму автомобілі, до нього сіла ОСОБА_1, з якою вони розмовляли на різні теми протягом 10 хвилин, після чого вона пішла.

 

Відповідно до протоколу виїмки 03.09.2004р. у ОСОБА_1 вилучено автомобіль „ГАЗ-3110”державний номер НОМЕР_4, техпаспорт на нього та ключі.

Вартість автомобіля на момент заволодіння встановлена висновком судово-товарознавчої експертизи і складає 17930 грн. 96 коп.

 

Під час обшуку 05.09.2004р. за місцем проживання ОСОБА_1 в будинкуАДРЕСА_2 в м. Феодосія вилучені чернетка заяви про те, що кафе „Дача Стамболі” в результаті дій таксиста завдана велика матеріальна шкода, нотаріально завірена довіреність від імені ОСОБА_23 на продаж автомобіля „ГАЗ-3110” державний номер НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

 

В ОСОБА_13а вилучені та долучені до справи розписки від його імені та від імені ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_13 отримав у борг від ОСОБА_2 гроші в сумі 20000 гривень за автомобіль „ГАЗ-3110”, а ОСОБА_2  дав йому в борг зазначену суму грошей.

 

Наведеними доказами спростовуються  доводи касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони на законних підставах придбали в ОСОБА_13а автомобіль, передавши йому 20000 гривень.

Окрім того, свідки ОСОБА_39, ОСОБА_14 О.О., ОСОБА_40, у присутності яких, як стверджували засуджені, вони передавали кошти ОСОБА_13у за автомобіль, зазначені обставини заперечували. Свідки вказували, що ОСОБА_1 після затримання ОСОБА_2 у вересні 2004р. просила їх дати неправдиві показання про те, що вони були присутніми при отриманні ОСОБА_13им грошей.

 

Таким чином, дослідженими судом доказами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб незаконно заволоділи належним ОСОБА_13у  транспортним засобом - автомобілем, його паспортом та іншими важливими особистими документами, а також повторно таємно  викрали майно ОСОБА_13а.

 

Разом з тим, суд при юридичній оцінці дій засуджених по даному епізоду допустив помилку, кваліфікувавши їх дії, пов'язані з безпосереднім вилученням автомобіля як незаконне заволодіння  ним за ч.2 ст. 289 КК України, а  по придбанню права на автомобіль шляхом отримання довіреності на розпорядження ним - за ч.3 ст. 190 КК України.

 

Згідно примітки 1 до ст. 289 КК України під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.  З цього випливає, що незаконне заволодіння чужим транспортом може виражатися як у формі тимчасового використання, так і обернення  (розкрадання будь-яким способом) його на свою або інших осіб користь. У даному випадку всі дії засуджених як по безпосередньому вилученню автомобіля, так і по придбанню права на нього шляхом оформлення довіреності, були направлені на заволодіння автомобілем  з метою обернення його на свою користь. Для цього вони застосували обман та зловживання довірою потерпілого, погрози насильством, що не є небезпечним для його життя та здоров'я. Тому кваліфікація дій засуджених  окрім ч. 2  ст. 289  КК України, ще і за ч. 3 ст. 190 цього Кодексу є зайвою.

Також є зайвою кваліфікація за ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1, пов'язаних з їх намаганням заволодіти грошима ОСОБА_13а в сумі 20000 гривень, на яку вони отримали від нього розписку, оскільки і такі дії засуджених були спрямовані на заволодіння автомобілем. Крім того, ніяких  посягань та намагань витребувати у ОСОБА_13а кошти, на які він дав розписку, засуджені не вчиняли.

У зв'язку з наведеним із вироку належить виключити кваліфікацію дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч.3 ст. 190, ст. 15, ч.3 ст. 190 КК України як зайву.

 

Що ж стосується дій засуджених, пов'язаних з незаконним заволодінням  паспортом ОСОБА_13а та іншими важливими особистими документами, а також  таємним  викраденням із автомобілю  майна потерпілого,  вони судом правильно кваліфіковані за вказаними у вироку ознаками за ч.3 ст. 357 та ч.2 ст.185 КК України.

 

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, є безпідставними.

 

Сам засуджений визнавав, що  водії таксі ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_7 які працювали на автостоянках на вул. Московській та набережній Айвазовського в м. Феодосія влітку 2004р.,  сплачували йому певну суму грошей за користування автостоянкою.

З показань вказаних осіб убачається, що всім їм ОСОБА_2 представлявся хазяїном чи бригадиром зазначених автостоянок і за можливість працювати з них, вимагав вступний внесок, а також по 10 грн. за кожний робочий день. Із пропозицією ОСОБА_2 вони погодились і його вимоги виконували. Зокрема, потерпілий ОСОБА_5 передав ОСОБА_2 1400 грн., ОСОБА_4 та ОСОБА_12 - по 700 грн., ОСОБА_6 - 1500 грн. з урахуванням вступного внеску, ОСОБА_13- 550 грн., ОСОБА_7 - 600 грн.

Твердження засудженого про то, що він на законних підставах володів зазначеними стоянками, спростовуються дослідженими судом доказами.

 

Так, свідок ОСОБА_16., який працював старшим інженером по транспорту Феодосійського регіонального фонді розвитку економіки та підтримки підприємництва, пояснив, що дислокація стоянок узгоджується з ДАІ, УЖКГ, з Фондом, а далі затверджується рішенням Феодосійського міськвиконкому. Таксисти могли працювати на стоянці, лише після укладення договору  з міськвиконкомом, пройшовши перед цим конкурсний комітет та маючи ліцензію на перевезення пасажирів.

Згідно з довідкою Феодосійського регіонального фонду розвитку економіки та підтримки підприємництва ОСОБА_2 не являється паркувальником.

ОСОБА_2 визнав, що договору з міськвиконкомом про користування зазначеними стоянками не укладав.

З довідки Феодосійської міськради вбачається, що стоянка на вул. Московській не зареєстрована, а на набережній Айвазовського рішенням міськвиконкому ІНФОРМАЦІЯ_8р.  зареєстрована на КП „Леді-С”.

Останнє підтвердила й свідок ОСОБА_15 - директор КП „Леді-С”, яка вказала також про те, що ОСОБА_2, який на підприємстві не працював, улітку 2004р. став претендувати на автостоянку, виганяв таксистів її підприємства, заявляючи, що стоянка належить йому.

 

Таким чином, висновок суду про те, що ОСОБА_2 не мав законних підстав користуватись вказаними автостоянками і грошима потерпілих заволодів шляхом обману є обгрунтованим і дії засудженого по цьому епізоду правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК України за ознакою повторності.

 

Колегія суддів не погоджується з доводами касаційних скарг засуджених щодо порушення їх права на захист у зв'язку з тим, що ряд клопотань, заявлених ними чи їх захисниками, судом не задоволені.

З протоколу судового засідання вбачається, що всі клопотання засуджених та їх захисників вирішені судом в установленому законом порядку та частково задоволені. При залишенні клопотань без задоволення суд належним чином умотивував своє рішення.

  

Таким чином, при перевірці справи не встановлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і вплинути на обгрунтованість  його висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні вказаних злочинів. Такий висновок суду грунтується на доказах, зібраних в установленому законом порядку, досліджених судом з достатньою повнотою, яким дана належна оцінка.

 

Призначене ОСОБА_3 за п.п. 6,11,12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 за ч.3 ст. 27 п.п. 6,11,12 ч.2 ст.  115, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 ч.2 ст. 185 КК України та основне покарання за ч.2 ст. 289 КК України,  ОСОБА_1 за ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 185 КК України та основне покарання за ч.2 ст. 289 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України.

 

Разом з тим, кваліфікувавши дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч.2 ст. 289 КК України в редакції Закону України від 22.09.2005р., яким частково пом”якшена кримінальна відповідальність за даний злочин, суд  у порушення вимог ст. 5 цього Кодексу призначив їм  додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, тоді як в санкції ч.2 ст. 289 КК України, яка діяла на момент вчинення злочину, таке додаткове покарання не передбачалось. Тому з вироку в частині засудження вказаних осіб за ч.2 ст. 289 КК України належить виключити застосування цього додаткового покарання.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, що судом при призначенні їй покарання не враховано. Дана обставина, наряду з тим, що засуджена вперше притягується до кримінальної відповідальності, на думку колегії суддів, дає підстави для пом'якшення призначеного засудженій  покарання за ч.3 ст. 27 п.п. 6,11,12 ч.2 ст.  115  КК України.

 

Заявлені до ОСОБА_2  цивільні позови потерпілих судом вирішені відповідно до вимог закону, з урахуванням показань останніх, підстав сумніватись в достовірності яких не вбачається, щодо розміру завданих їм збитків внаслідок шахрайських дій ОСОБА_2.

 

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3. залишити без задоволення, а касаційні скарги засуджених  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

 

Вирок  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити. Виключити кваліфікацію їх дій за ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України як зайву та застосування за ч.2 ст. 289 КК України  додаткового покарання - конфіскації майна, яке є їх особистою власністю.

 

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, п. п. 6 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289, ч.3 ст. 357, ч. 2 ст. 185 ч. 2 ст. 190 КК України,  вважати ОСОБА_2 засудженим до міри покарання, призначеної судом.

 

 Пом'якшити покарання, призначене ОСОБА_1 за ч.3 ст. 27, п. п. 6 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, п. п. 6 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України, остаточно призначити  ОСОБА_1   покарання 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

 

У решті цей вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та в повному обсязі щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

 

 

Судді:

 

 

           

    ПОШВА Б.М.                       ГОШОВСЬКА Т.В.                       КУЗЬМЕНКО О.Т.