Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2009 р. справа № 33282/08/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кірієнка В.О.
при секретарі Ломиног А.М.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2.
представника відповідача - Лубкіна О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Начальника Микитівського районного
відділу Горлівського міського управління Головного
управління Міністерства внутрішніх справ України в
Донецькій області Татенко А.І.
про визнання неправомірною відмови та зобов’язання
зареєструвати особу за певною адресою
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Начальника Микитівського районного відділу Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Татенко А.І. про визнання неправомірною відмови та зобов’язання зареєструвати особу за певною адресою.
В обґрунтування позову зазначила, що 15.09.2007 року вона звернулася до Начальника відділення громадянства, паспортної та імміграційної служби Микитівського РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області Вовк Н.Г. з проханням зареєструвати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, посилючись на ч. 1 ст 6 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вібір місця проживання в України».
У здійсненні реєстрації позивачу було відмовлено, без посилання на відповідні норми чинного законодавства.
Після повторного звернення 06.06.2008 до Микитівського районного відділу Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області року позивачем отримана відповідь, яку позивач вважає необґрунтованою та без підставною з наступних причин.
Позивач зазначив, що ст. 161 Житлового Кодексу не забороняє дружині спільне проживання разом зі своїм законним чоловіком у будинку, співвласником якого він є. Вказала, що відмова в реєстрації місця проживання за адресою фактичного місця проживання є фактичним позбавленням житла і примусовим розлученням зі своєю сім*єю. Відмова відповідача в реєстрації примушує її шукати адресу фіктивного житла, що є порушенням положень ч.1 ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Позивач у судове засідання не з`явився, про час,дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, мотивуючи свою позицію аналогічно викладеному у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засідання позов не визнала, вважала дії відповідача обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, суду надала письмові заперечення, просила у позові відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представників сторін, дослідивши в судовому засіданні зібрані в справі докази в їх сукупності, вважає встановленим наступне.
07 листопада 2006 року Міським відділ реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області було зареєстровано шлюб між громадянином ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Згідно свідоцтва на право власності № 490 від 31.05.1995 року, житло яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належіть в рівних частинах громадянину ОСОБА_2 та членам його родини: ОСОБА_3 (колишня дружина), ОСОБА_4,ОСОБА_5 (діти).
19 вересня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до сектору громадянства і реєстрації фізичних осіб Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області з питання реєстрації місця проживання своєї дружини, ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1.
26 вересня 2009 року Листом № 9894 йому було відмовлено в реєстрації його дружини оскільки на вселенняОСОБА_1. не отримано згоди співвласників будинку.
ОСОБА_1 , 06 червня 2008 року повторно звернулась до Микитівського РВ Горлівського МУ Головного управління МВС України в Донецькій області з проханням надати пояснення з приводу відмови реєстрації місця проживання, та 07 липня 2008 року отримала лист-відповідь , у якому зазначено, що одним з пунктів форми заяви на реєстрацію місця проживання, затвердженого Постановою КМУ від 28.07.2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів необхідних для реєстрації місця проживання в Україні», є письмова згода власника та співвласників житла на реєстрацію інших осіб. Оскільки,ОСОБА_3, ОСОБА_4. таОСОБА_5 були категорично проти реєстрації позивача в належному їм будинку, то немає законних підстав для реєстрації її в даному домоволодінні.
Позивач із вказаними діями відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються його права, свободи та інтереси, у зв’язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем доведено суду правомірність своїх дій з огляду на наступне.
Згідно ст. 150 Житлового Кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
На підставі ч.1 ст. 161 Житлового Кодексу Української РСР наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку ( квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім`ї, які проживають з наймачем.
Реєстрація місця проживання здійснюється на підставі «Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання(перебування) фізичних осіб в Україні», затвердженого Наказом МВС України від 03.02.2005 року № 96. Форма заяви на реєстрацію місця проживання затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів необхідних для реєстрації місця проживання в Україні». Згідно цієї форми одним з пунктів заяви є згода власника і співвласників житла на реєстрацію інших осіб.
Як встановлено у судовому засіданні, підтверджено службовим розслідуванням, проведеним сектором громадянства і реєстрації фізичних осіб Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області та перевіркою прокуратури Микитівського району м. Горлівки, співвласники будинку по АДРЕСА_1 не дали письмову згоду на реєстрацію ОСОБА_1, в належному їм будинку.
ОСОБА_4, донька ОСОБА_2, у своїй заяві категорично заперечувала проти реєстрації теперішньої дружини її батька в будинку, частина в якому належить їй на праві власності.
ОСОБА_5, друга донька ОСОБА_2, теж не дала згоди на реєстрацію ОСОБА_1 у вищезазначеному будинку.
ОСОБА_3, колишня дружина, ОСОБА_2, у своїй заяві пояснила, що будинок, в якому бажає зареєструватись ОСОБА_1, належить їй, її двом донькам та її колишньому чоловіку на праві власності в рівних долях по ?. Вона в 2006 році змінила місце проживання, оскільки відчувала моральний тиск з боку її колишнього чоловіка. Також, пояснила, що у ОСОБА_1 є квартира , яку вона залишила своєму дорослому сину. У зв`язку з цими обставинами, вона категорично проти реєстрації позивача в зазначеному вище будинку.
У зв`язку з вищенаведеним, суд не приймає до уваги доводи позивача, щодо того, що реєстрація її місця проживання не порушує житлові права співвласників цього будинку та ніякого додаткового дозволу або чиєїсь згоди щодо сумісного проживання однією сім`єю та реєстрації її членів за їх місцем проживання чинним законодавством не передбачено.
Позивач не надав суду жодних доказів того, що факт її реєстрації у будинку за адресоюАДРЕСА_1, не порушить прав співвласників цього будинку .
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, задоволенню не підлягає.
Згідно ч.2 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.
На підставі викладеного, згідно ст..15, ч.1 ст.161 , Житлового Кодексу Української РСР ч.2 ст.19 Конституції України, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів необхідних для реєстрації місця проживання в Україні». керуючись ст.ст. 7 –12, 69-72, 94, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Начальника Микитівського районного відділу Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Татенко А.І. про визнання неправомірною відмови та зобов’язання зареєструвати особу за певною адресою – відмовити в повному обсязі.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 19 лютого 2009 року в присутності представника позивача.
Повний текст постанови складений 24 лютого 2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кірієнко В.О.