ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2009 р. № 24/680
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –Ткаченко Н.Г.,
суддів –Білошкап О.В.,
Короткевича О.Є.,
за участю представників:прокурора Лук'яненко В.В.,
відповідача ЗАТ"Пансіонат Прибережний" Мартинюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційне подання Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Комунального підприємства Ялтинське бюро технічної інвентаризації на рішення Господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2003 р. у справі № 24/680 за позовом Приватного підприємства "КВМ" до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпін"; Закритого акціонерного товариства "Пансіонат Прибережний" та Комунального підприємства Ялтинське бюро технічної інвентаризації про зобов’язання здійснити реєстрацію, –
встановив:
У вересні 2003 р. Приватне підприємство "КВМ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпін", Закритого акціонерного товариства "Пансіонат Прибережний" та Комунального підприємства Ялтинське бюро технічної інвентаризації про зобов’язання здійснити реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, посилаючись на те, що на підставі договору дарування ТОВ "Альпін" подарувало йому нерухоме майно –пляжні вагончики літери "ч", "ш", "э", "ю", "я", розташовані на території пансіонату "Прибережний", однак бюро технічної інвентаризації не здійснило дій щодо реєстрації нерухомого майна.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2003 р. позов задоволено, зобов’язано Ялтинське бюро технічної інвентаризації здійснити реєстрацію права власності ПП "КВМ" на нерухоме майно - пляжні вагончики літери "ч", "ш", "э", "ю", "я", двоповерховий павільйон "Сон у моря", розташовані за адресою: Ялта, село Отрадне, вул. Мориса Тереза, 5 на підставі договору дарування від 4 липня 2003 р. між ТОВ "Альпін" та ПП "КВМ" та додаткової угоди до нього від 1 вересня 2003 р.
В позові до ТОВ "Альпін" та ЗАТ "Пансіонат Прибережний" відмовлено.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 5 листопада 2008 р. заяву ЗАТ "Пансіонат Прибережний" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2003 р. за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2003 р. скасоване.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 3 грудня 2008 р. у первісному позові ПП "КВМ" до ТОВ "Альпін", ЗАТ "Пансіонат Прибережний", Ялтинського бюро технічної інвентаризації про зобов'язання здійснити реєстрацію права власності відмовлено.
Зустрічний позов ЗАТ "Пансіонат Прибережний" до ПП "КВМ", ТОВ "Альпін", Ялтинського бюро технічної інвентаризації про визнання договору дарування від 4 липня 2003 р. недійсним та визнання права власності на нерухоме майно задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21 квітня 2009 р. рішення Господарського суду міста Києва від 5 листопада 2008 р. скасовано та залишено в силі рішення суду від 7 жовтня 2003 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 21 квітня 2009 р. рішення Господарського суду міста Києва від 3 грудня 2008 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанцій.
Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2003 р. в касаційному порядку не переглядалось.
У касаційному поданні Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Комунального підприємства Ялтинське бюро технічної інвентаризації просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2003 р., а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено Господарським судом міста Києва, 04.07.2003 р. між ТОВ "Альпін" та ПП "КВМ" укладено договір дарування, згідно якого ТОВ "Альпін" передало ПП "КВМ" об'єкти нерухомості - пляжні вагончики літери "ч", "ш", "э", "ю", "я" визначені в інвентаризаційній справі № 9893 по домоволодінню № 5 по вул. М.Тореза, смт. Відрадне, які розташовані на території ЗАТ "Пансіонат Прибережний". Право власності на майно перейшло до ПП "КМВ" з моменту передачі майна, який у часі збігався з моментом підписання договору.
Задовольняючи даний позов, господарський суд міста Києва посилався на те, що позивач є єдиним законним власником об'єктів нерухомого майна –пляжних вагончиків літери "ч", "ш", "э", "ю", "я", визначених в інвентаризаційній справі № 9893 по домоволодінню № 5 по вул. М.Тореза, села Отрадне, Ялта та двоповерхового павільйону "Сон у моря" за тією ж адресою.
Однак, з такими висновками суду погодитись не можна , оскільки вони зроблені без належного та повного з'ясування всіх істотних обставин справи, та не відповідають матеріалам, що містяться в справі.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 29 грудня 1976 р. "Про судове рішення", обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції виконані не були.
Так, висновок суду про те, що договір дарування, за яким право власності на об'єкти нерухомого майна - пляжні вагончики перейшло до ПП "КМВ" 04.07.03 р. не відповідають матеріалам справи, оскільки в тексті договору дарування, копія якого міститься в матеріалах справи, відсутня дата укладання договору.
В позовній заяві позивач також не зазначив дату укладання договору дарування, лише вказав, що з заявою до Ялтинського БТІ він звернувся 04.07. 2003 р.
Також висновок суду про те, що право власності перейшло до ПП "КМВ" з моменту передачі майна, який у часі збігався з моментом підписання договору не підтверджується матеріалами справи, оскільки в справі відсутній акт прийому передачі цього майна.
Таким чином, при розгляді справи, суд належним чином не з'ясував дату укладання договору дарування пляжних вагончиків та коли саме до позивача перейшло право власності на вказані об'єкти.
В матеріалах справи відсутні дані про те, що оригінал договору дарування досліджувався судом.
Крім того, суд зобов'язав Ялтинське БТІ здійснити реєстрацію права власності позивача на двоповерховий павільйону "Сон у моря", вказавши, що позовні вимоги були доповнені вимогою про державну реєстрацію договору дарування з додатком, згідно з яким ТОВ "Альпін" подарувало ПП "КВМ" також 2-поверховий пляжний павільйон "Сон у моря" і право власності на цей павільйон також перейшло до ПП "КВМ".
Однак, в матеріалах справи відсутня заява позивача про доповнення позовних вимог, в якій він просив зобов'язати БТІ здійснити реєстрацію права власності на пляжний павільйон "Сон у моря".
Крім того, в матеріалах справ також відсутній сам договір дарування павільйону "Сон у моря" і він не був досліджений судом про розгляді справи.
При цьому господарський суд м. Києва, задовольняючи позов в части зобов'язання Ялтинського БТІ здійснити реєстрацію за позивачем право власності на двоповерховий павільйон "Сон у моря", вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог.
Задовольняючи позов, судом належним чином не перевірено, чи набув позивач право власності на об'єкти нерухомого майна.
Матеріали справи не містять і судом не досліджувались докази того, що ТОВ "Альпін" був власником подарованого майна на момент укладення з ПП "КВМ" договору дарування ( відсутні правовстановлюючі документи).
При цьому судом не були перевірені доводи ТОВ "Альпін", викладені у відзиві на позовну заяву про те, що право власності на спірні об’єкти набуто ним на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із ЗАТ "Пансіонат Прибережний", та не надана оцінка цьому договору.
При розгляді даної справи, судом не було належним чином перевірено відповідність спірного договору дарування від 4 липня 2003 р., вимогам цивільного законодавства, що діяло на момент виникнення правовідносин та не надана оцінка цьому договору.
Відповідно до ст. 21 ГПК України, відповідачами можуть бути підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ "Альпін", ЗАТ "Пансіонат Прибережний" та Ялтинського БТІ, однак позовні вимоги стосуються тільки відповідача Ялтинського БТІ.
Позивач не пред'явив жодних позовних вимог до відповідачів ТОВ "Альпін" та ЗАТ "Пансіонат Прибережний" та не вказав, які на його думку права та охоронювані законом інтереси порушили вказані юридичні особи.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Даним обставинам суд не надав належної оцінки.
Крім того, в резолютивній частині рішення зазначено, що в позові до ТОВ "Альпін" та ЗАТ "Пансіонат Прибережний" відмовлено.
Однак, в описовій та мотивувальній частині рішення не викладено, з якими вимогами позивач звернувся до вказаних відповідачів та відсутні мотиви, за якими в задоволенні позову до цих відповідачів відмовлено.
З врахуванням того, що позовні вимоги щодо права власності на майна заявлені тільки до одного відповідача Ялтинського БТІ, яке знаходиться за адресою: АРК, м.Ялта, суд належним чином не перевірив, чи не порушені правила виключної та територіальної підсудності при прийнятті даного позову відповідно до ст. 15, 16 ГПК України.
Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 р., державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що, БТІ не надало позивачу відповіді на заяву про державну реєстрацію його права власності на об’єкти нерухомості, чим порушено вимоги чинного законодавства, зокрема п.п. 1.4, 3.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Однак, дійшовши висновку про те, що Ялтинським бюро технічної інвентаризації порушене чинне законодавство, господарський суд розглянув справу у відсутність даного відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2003 р. підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Комунального підприємства Ялтинське бюро технічної інвентаризації задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2003 р. у справі № 24/680 скасувати.
Справу № 24/680 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий: Ткаченко Н.Г.
Судді:Білошкап О.В.
Короткевич О.Є.