ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
07.09.09р.Справа № 41/219-09
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 28957,84 грн.
Суддя Орєшкіна Е.В.
В засіданні приймали участь представники:
Від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 11.06.09 року
Від відповідача: Третяк М.Л., довіреність № 52-16/119 від 23.12.08 року
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості в розмірі 22287 грн., інфляційних збитків –2813,06 грн., 3 % річних –428,64 грн., пені –3429,14 грн., всього –28957,84 грн.
Крім того, просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточний рахунок Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»№ 26006150593099 в ЗАТ КБ «ПриватБанк»м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00191000 в обсязі, достатньому для сплати суми заборгованості, пені, відсотків річних, інфляційних збитків та судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленої йому позивачем продукції за умовами укладеного між сторонами договору № 409д від 19.02.07 року.
Відповідач проти позову заперечує, просить суд в позові відмовити, пославшись на те, що:
- позивачем не надано доказів виникнення у нього грошового зобов’язання за договором, а саме: доказів виставлення відповідачу рахунку-фактури на оплату поставленого товару, внаслідок чого строк оплати отриманої продукції за умовами п. 5 специфікації № 5 к договору № 409 д від 19.02.07 року у відповідача на момент розгляду справи ще не настав;
- позивачем необґрунтовано нараховані інфляційні збитки та 3 % річних з огляду на наведені вище заперечення.
За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Між позивачем –Приватним підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем –Відкритим акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»укладений договір № 409д від 19.02.07 року (далі –договір), за умовами якого постачальник (позивач у справі) прийняв на себе зобов’язання передати у власність покупця (відповідача у справі) товар, найменування, кількість, якісні показники, ціна та вартість якого зазначаються в додатках-специфікаціях к договору, що є його невід’ємними частинами, та покупець, відповідно, зобов’язання прийняти цей товар та його сплатити.
На виконання умов договору та на підставі виданої відповідачем своєму представнику довіреності на право одержання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОП № 451676/1239 від 25.09.08 року позивачем поставлена відповідачу продукція на суму 22287 грн., що підтверджується видатковою накладною № 41 від 23.09.08 року, копія якої додана до позовної заяви (а.с 34).
Відповідно п. 5.1 договору, оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунків, виставлених постачальником та наданих податкових накладних.
Пунктом 5 специфікації № 5 к договору № 409д від 19.02.07 року сторонами узгоджені умови оплати: на протязі 10 банківських днів з дня виставлення рахунків та надання податкових накладних за фактично поставлений товар.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Зобов’язання, термін виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В якості доказу звернення до відповідача з вимогою на оплату товару позивачем подана претензія за вих. № 15 від 15.04.09 року, надіслана на адресу відповідача 16.04.09 року разом з рахунком на його оплату за № 27 від 23.09.08 року, що підтверджено поштовим повідомленням № 2109704, копія якого додана до позовної заяви (а.с. 44).
Отже, позивачем належними доказами, у відповідності із ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доведено надання відповідачу рахунку на оплату продукції. Щодо передання податкової накладної, відповідачем не заперечений факт її отримання від позивача.
Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов’язання по оплаті продукції.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до вимог цивільного кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
У встановлений договором строк відповідач оплату позивачу суми 22287 грн. не здійснив, відсутність заборгованості, що є предметом позову, ним не доведена.
За таких обставин суд вбачає підстави для стягнення з відповідача боргу в розмірі 22287 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми. Нарахована позивачем сума інфляційних збитків за період: жовтень 2008 року-березень 2009 року складає 2813,06 грн., 3 % річних за період з 23.09.08 року по 15.05.09 року –428,64 грн.
Вимогу позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків суд вважає не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, щодо стягнення з відповідача 3 % річних підлягаючу задоволенню частково, в розмірі 18,32 грн., оскільки позивачем помилково визначений період їх нарахування: з 23.09.08 року, тоді як першим днем порушення відповідачем грошового зобов’язання за договором є 06.05.09 року (зі спливом 10 банківських днів з дня отримання рахунку (21.04.09 року) на оплату товару).
У разі порушення зобов’язання, у відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 23.09.08 року по 15.05.09 року в розмірі 3429,14 грн. задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи, що договором № 409д від 19.02.07 року сторонами не узгоджена відповідальність відповідача у разі порушення ним зобов’язання по своєчасній сплаті отриманого від позивача товару, позовні вимоги в цій частині суд вважає необґрунтованими.
Вимога позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки підставою до забезпечення позову, відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вимога позивача не обґрунтована, в ній не наведені підстави, які б свідчили про наявність таких обставин.
У відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 82 –84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»- 50034, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000, п/р 260061550593099 в ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299 на користь Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 –49106, АДРЕСА_1, ід. н. НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в КБ «Приватбанк»м. Дніпропетровськ, МФО 305299 заборгованості –22287 грн. (двадцять тві тисячі двісті вісімдесят сім грн.), 3 % річних –18,32 грн. (вісімнадцять грн. 32 коп.), витрат по сплаті держмита –223,05 грн. (двісті двадцять три грн. 05 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –240,72 грн. (двісті сорок грн. 72 коп.).
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СУДДЯ Е.В. ОРЄШКІНА
Рішення підписано 08.09.09 року