Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.11.2016 Справа №607/1462/16-ц

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Крупи О.А.,

з участю сторін:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» про зобов’язання укласти договір на постачання електричної енергії,–

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред'явив до суду позов до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» (далі – ВАТ «Тернопільобленерго») про зобов’язання укласти договір про постачання електричної енергії електроустановки тимчасової споруди-кіоску по вул. Живова, 7а в м. Тернополі. Обґрунтовує позов тим, що ним як людиною та народним підприємцем здійснюється інвестиційно-інноваційна некомерційна діяльність у правовому статусі кредитора-інвестора суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності. 02 липня 2015 року він звернувся до відповідача із проханням приєднати до міських електричних мереж електроустановку зазначеної тимчасової споруди. До письмового звернення додавалися документи, які підтверджують його статус як народного підприємця і місце розташування його споруди. 07 вересня 2015 року листом № 1446 відповідач надав відповідь із відмовою укласти договір про постачання електричної енергії з причин відсутності у позивача прав на земельну ділянку. Відмову відповідача укласти такий договір позивач вважає неправомірною і такою, що порушує вимоги чинного законодавства України. З цих підстав позивач просив зобов’язати ВАТ «Тернопільобленерго» укласти з людиною, народним підприємцем ОСОБА_4 договір про постачання електричної енергії електроустановки тимчасової споруди-кіоску по вул. Живова, 7а в м. Тернополі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав із викладених у позовній заяві підстав та просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Зазначив, що відповідач повинен безвідмовно надавати електроенергію всім споживачам. Посилання відповідача на вимоги Правил користування електричною енергією є звуженням конституційних прав людини, передбачених Конституцією України. ОСОБА_1 звернувся до з заявою про підключення кіоску до електроенергії не як фізична особа чи фізична особа-підприємець, а як людина і народний підприємець. Тому ці правила, а також вимоги Земельного кодексу України, на нього не поширюється. А як на споживача на ОСОБА_1 поширюється Закон України «Про електроенергетику», який не встановлює ніяких обмежень і необхідності подавати будь-які документи для підключення.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала. Пояснила, що позивачем не дотримано вимог п. 5.4 розділу 5 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року, яким визначено перелік документів, які споживачу необхідно подати для укладення договору про постачання електричної енергії. Позивачем необхідних документів, зокрема копії документа, що підтверджує право користування на земельну ділянку, не надано. Натомість, позивач надав копію рішення територіальної громади міста Тернополя про виділення та передачу йому в користування земельної ділянки площею 0,0018 га під тимчасову споруду. Порядок передачі в оренду земельних ділянок передбачений ст. 124 ЗК України. У зазначеному порядку земельна ділянка ОСОБА_1 в оренду не передавалася. Оскільки визначений законом документ про право на землю у позивача відсутній, його заяву про укладення договору про постачання електричної енергії залишено без задоволення. Таким чином, відповідачем не порушено ніяких вимог закону, відмова в укладенні договору є правомірною, підстав зобов’язувати ВАТ «Тернопільобленерго» укладати з ОСОБА_1 договір немає.

Судом досліджено надані сторонами докази та встановлено такі обставини:

02 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до керівника ВАТ «Тернопільобленерго», в якій просив приєднати електроустановку тимчасової споруди-кіоску по вул. Живова, 7а в м. Тернополі до міських електромереж.

В заяві ОСОБА_1 повідомив, що він, підписавши договір територіальної громади міста Тернопіль – народної суверенної владної неурядової організаційно-правової форми самозабезпечення, самоорганізації, самозахисту, безпосереднього самоврядування та прямого народовладдя людей-жителів міста Тернопіль, розпочав інвестиційно-інноваційну некомерційну діяльність за Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права та за Основним законом України, з метою досягнення соціального ефекту, у правовому статусі кредитора-інвестора суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, про що засвідчує свідоцтво народного підприємця № 20.00.000.0001 від 15 жовтня 2014 року.

Посилаючись на вимоги ч. 4 ст. 13, ч. ч. 3, 4 ст. 42, ч. 1 ст. 8 Конституції України та абз. 2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 4-рп від 19 квітня 2001 року, просив надати відповідь згідно з чинним законодавством.

До заяви додав: викопіювання з ситуаційного плану м. Тернополя М1:2000 з нанесенням місця розташування тимчасової споруди-кіоску; викопіювання з плану м. Тернополя М1:500 з нанесенням місця розташування тимчасової споруди-кіоску; свідоцтво народного підприємця; копію Рішення територіальної громади міста Тернопіль № 25122014/01/10 «Про виділення та передачу в тимчасове користування земельної ділянки під тимчасову споруду та внесення її до єдиного реєстру власності територіальної громади міста Тернопіль» від 25 грудня 2014 року; копію повідомлення територіальної громади міста Тернопіль №14042015/01/03 від 14 квітня 2015 року, копію акту приймання-передачі земельної ділянки під тимчасову споруду; копію договору оренди земельної ділянки №26122014/01/01 від 26 грудня 2014 року; копію волевиявлення про затвердження правосуб’єктності людини та копію волевиявлення людини про затвердження правового статусу суверенного кредитного інвестора; межовий план.

Відповідно до свідоцтва народного підприємця (суб’єкта зовнішньо-економічної діяльності) № 20.00.000.0001, виданого ОСОБА_1 15 жовтня 2014 року народним реєстратором територіальної громади міста Тернопіль народу України, правовий статус суб’єкта – людина, організаційно-правова форма – народний підприємець, види діяльності – некомерційна екстериторіальна, мета діяльності – досягнення соціального ефекту, інституційний сектор економіки – 9000 (інший світ), форма оподаткування – самооподаткування, термін дії свідоцтва – 1 рік.

Згідно з рішенням територіальної громади міста Тернопіль № 25122014/01/10 «Про виділення та передачу в тимчасове користування земельної ділянки під тимчасову споруду та внесення її до єдиного реєстру власності територіальної громади міста Тернопіль» від 25 грудня 2014 року народному підприємцю ОСОБА_1 виділено та передано в користування земельну ділянку площею 0,0018 га під тимчасову споруду площею 13 квю м. за адресою: м. Тернопіль, вул. Живова, 7а.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки №26122014/01/01 від 26 грудня 2014 року орендодавець – власник територіальна громада міста Тернопіль в особі уповноваженої ОСОБА_5 на підставі рішення територіальної громади міста Тернопіль № 25122014/01/10 від 25 грудня 2014 року передав, орендар – ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку № ЗДТ-015-02 під тимчасову споруду для ведення некомерційної інвестиційної діяльності за адресою: м. Тернопіль, вул. Живова, 7а. Строк дії договору – з 15 жовтня 2014 року по 15 жовтня 2019 року.

26 грудня 2014 року сторонами договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки під тимчасову споруду.

07 вересня 2015 року відповідно до листа № НОМЕР_1 «Тернопільобленерго» ОСОБА_1 надано відповідь, в якій містяться посилання на п. п. 5.1, 5.4 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року. У листі зазначено, що відповідно інформації, яка була надана виконавчим комітетом Тернопільської міської ради (№ 7300/08 від 26.08.2015 р.) земельна ділянка по вул. Живова 7а в оренду не передавалась, і рішення щодо передачі її в оренду Тернопільською міською радою не зареєстровано. На підставі наведеного ОСОБА_1 повідомлено, що його заява щодо укладення договору про постачання електричної енергії на об’єкт по вул. Живова 7а м. Тернополя залишена без задоволення.

Як убачається з листа № 7300/08 від 26 серпня 2015 року, Тернопільська міська рада повідомила Тернопільський міський РЕМ ВАТ «Тернопільобленерго» про те, що рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки за адресою вул. Живова, 7а не зареєстровано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши наведені ними доводи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв’язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки:

Регулювання в Україні відносин, що виникають у зв’язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, здійснюється відповідно до Закону України «Про електроенергетику», відповідно до ст. 3 якого відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» електропередавальна організація, що здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, не має права відмовити замовнику, який має намір приєднати електроустановки до цих мереж, у наданні послуг з приєднання. Енергопостачальник, що здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, не має права відмовити замовнику (споживачу), електроустановки якого розташовані на такій території, в укладенні договору про постачання електричної енергії (договору про користування електричною енергією) за умови, що нова електроустановка замовника приєднана або потужність для діючої електроустановки споживача збільшена в установленому законодавством порядку.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено обов'язки та відповідальність споживачів енергії та вказано, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до ст. 1 цього Закону споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), врегульовані Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року (далі – Правила, Правила користування електричною енергією).

Відповідно до п. 1.1 Правил їх дія поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно з п. 5.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Пунктом 5.4 Правил визначено перелік документів, які заявник повинен надати відповідній організації для укладення договору про постачання електричної енергії. Цим переліком (підпункт 8) передбачено необхідність подання копії документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтями 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом установлено, що, звернувшись 02 липня 2015 року до відповідача з заявою про приєднання електроустановки тимчасової споруди-кіоску по вул. Живова, 7а в м. Тернополі до міських електромереж, ОСОБА_1 не надав усіх необхідних документів, перелік яких визначений п. 5.4 Правил користування електричною енергією.

Зокрема, ним не надано копії документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку відповідно до порядку, встановленого законом, зокрема статтями 124 – 126 Земельного кодексу України.

Доводи позивача та його представника про те, що ОСОБА_1 – людина, а не фізична особа чи фізична особа-підприємець, і саме в правовому статусі людини він звернувся з заявою до відповідача, тому на нього поширюються лише норми Конституції України і Закону України «Про електроенергетику», а Правила користування електричною енергією і Земельний кодекс України не поширюються, не заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Як зазначалося, Законом України «Про електроенергетику» передбачено, що відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В даному випадку цим іншим нормативно-правовим актом є Правила користування електричною енергією.

Вимогами ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що електропередавальна організація не вправі відмовити замовнику, який має намір приєднати електроустановки до цих мереж, у наданні послуг з приєднання, а енергопостачальник не вправі відмовити в укладенні договору про постачання електричної енергії.

Однак, порядок звернення до відповідної організації з метою укладення договору про постачання електричної енергії встановлений Правилами користування електричною енергією.

Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Термін «населення» для цілей цих Правил відповідно до п. 1.2 вживається в такому значенні: населення – споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької та/або незалежної професійної діяльності.

Термін «споживачі енергії» визначений Законом України «Про електроенергетику» як «суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю».

З пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні з’ясовано, що електроенергія у тимчасовій споруді-кіоску по вул. Живова, 7а йому потрібна з метою здійснення його діяльності як народного підприємця.

Звертаючись до відповідача з заявою про приєднання електроустановки тимчасової споруди-кіоску по вул. Живова, 7а в м. Тернополі до міських електромереж, позивач надавав свідоцтво народного підприємця та інші документи на підтвердження такої діяльності.

Також, як підтверджується відомостями з єдиного реєстру фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, дата реєстрації – 05 вересня 2003 року.

Тому посилання відповідача на вимоги п. 5.4 Правил користування електричною енергією при розгляді заяви ОСОБА_1 є правомірним.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. ст. 57, 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що ним надано всі необхідні документи, передбачені п. 5.4 Правил користування електричною енергією для укладення договору про постачання електричної енергії, зокрема копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку відповідно до порядку, встановленого законом, а його доводи про те, що дія зазначених Правил та вимог Земельного кодексу України на нього не поширюється, необгрунтовані та безпідставні.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини, досліджені судом докази, визначені правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, суд прийшов до переконання про відсутність підстав для зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір про постачання електричної енергії електроустановки тимчасової споруди-кіоску по вул. Живова, 7а в м. Тернополі, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі наведеного, відповідно до Конституції України, ст. ст. 1 -3, 24, 26 Закону України «Про електроенергетику», п. п. 1.1, 1.2, 5.1, 5.4 Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 215, 223, ч. 1 ст. 294, ч. 1 ст. 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» про зобов’язання укласти договір на постачання електричної енергії – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя