ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121
РІШЕННЯ
Іменем України
23.06.2009 | Справа №2-23/348-2009 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд", м. Київ
До відповідача Фізичної особи-підприємця Галактіонової Юлії Олексіївни, смт. Гвардійське, Сімферопольський район
Про стягнення 9 352,98 грн.
Суддя Доброрез І.О.
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача – Редкозубова О.Е., представ. за довір. №22/33-14/1148 від. 11.07.2008р.
Від відповідача – Юрченко В.П., довір. від 25.11.2008р., Міхневіч С.В., представ. за довір. від 25.11.2008р.
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 9352,98 грн. заборгованості, в тому числі: 7067,64 грн. основного боргу, 54,52грн. 3 відсотків річних, 436,13грн. пені, 381,17грн. індексу інфляції та 1413,52грн. штрафних санкцій за невиконання договору пені. Також позивач просить стягнути з відповідача державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
26.02.2009р. представником позивача надано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої він просить стягнути з відповідача 13684,20 грн.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що договір №31/08-44 СФ/80-1153, акт звірки та довіреність не підписувала, продукція, відвантажена позивачем з червня по вересень оплачувалась за готівкові кошти експедитору.
В судовому засіданні 03.04.2009р. відповідач надала письмові пояснення, в яких зазначила, що договір, довіреності, витратну накладну та акті звірки не підписувала, однак експертизу просила не проводити у зв’язку з відсутністю коштів.
Представник позивача також надав письмові пояснення до відзиву відповідача вважає, що позивачем були надані всі документи, які підтверджують позовні вимоги, однак, відповідач бажаючи затягнути судовий розгляд справи, заперечує факт укладення договору та поставки товару позивачем. Наголосив, що заперечуючи проти позову, відповідач не надав ні єдиного доказу у вигляді проведеної почеркознавської експертизи та не заявляв клопотання про її проведення. Крім того. Повідомив, що згідно акту звірки взаєморозрахунків від 01.07.2008р., підписаного сторонами, проводилися відвантаження продукції, однак проведення оплати були значно пізніше. Відповідач не надав доказів проведення розрахунків у готівковій формі з експедитором.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд
Встановив :
27.05.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд" (постачальник) та Фізична особа-підприємець Галактіонова Ю.О. (покупець) уклали договір поставки №31/08-44 Сф/80-1153, відповідно до якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцю, а покупець зобов’язався прийняти і оплатити алкогольні та безалкогольні напої у асортименті, партіями згідно накладних на умовах цього договору (п.1.1. договору).
Згідно вищевказаному договору по накладним №РН-55-019899 від 03.10.2008р. на суму 5183,88грн., №РН-55-020135 від 07.10.2008р. на суму 1310,82грн., №РН-55-020730 від 14.10.2008р. на суму 1883,76грн., №РН-55-021761 від 25.10.2008р. на суму 3928,74грн. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 12307,20грн.
Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999. № 996-Х1У первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Як випливає з норм ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів №88 від 24.05.1995р. первинні документи можуть для надання їм доказовості та юридичної сили повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.
Товар був одержаний представниками відповідача Санталовою Ю.О. та Свірідовим С.В. за довіреністю від 01.10.2008р., підписаною позивачем (а.с.44).
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду ніяких доказів відсутності господарських відносин з позивачем, тоді як позивач обґрунтував позовні вимоги, наданими доказами (договором поставки №31/08-44 Сф/80-1153 та довіреністю, підписаними відповідачем особисто, витратними накладними, підписаними представником відповідача за довіреністю та прибутковими касовими ордерами, які свідчать про часткове погашення відповідачем заборгованості.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що вона не знайома з особами, які отримували продукцію за довіреністю від 01.10.2008р., підписаною позивачем. Оскільки у матеріалах справи наявний договір поставки №533 від 01.12.2008р., укладений між відповідачем та ТОВ «Торговий дім «Альтера». Згідно додатку №2 до цього договору Фізична особа-підприємець Галактіонова Юлія Олексіївна надає право прийомки товару та підпису супровідних документів Санталовій Ю.Ю.
Також суд приймає до уваги наявні у матеріалах справи відомості про направлення матеріалів по факту неправомірних дій Галактіонової Ю.О. для додаткової перевірки до Сімферопольського РО ГУ МВД України в АР Крим.
Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні у справі документи підтверджують факт отримання відповідачем товарів згідно договору №31/08-44 Сф/80-1153 від 27.05.2008р.
Відповідно до п.2.4 договору покупець зобов’язався оплачувати кожну партію продукції, яка придбається згідно цього договору, не пізніше 7 календарних днів з дати її отримання (дати складання накладної).
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оплату відповідач здійснив частково у сумі 2342,00грн., про що свідчать прибуткові касові ордера.
Таким чином сума основного боргу відповідача складає 9965,20грн. та підлягає стягненню.
Пунктом 3.3 договору передбачена відповідальність відповідача за порушення строків оплати товару у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення.
Однак, згідно з ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п.6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996. № 543\96-ВР. Статтями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При таких обставинах, пеня підлягає стягненню із рахунку подвійної облікової ставки НБУ згідно розрахунку, наданому позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, у розмірі 879,21грн.
Крім того, п.3.3 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати більш ніж 30 календарних днів, покупець зобов’язаний також виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості товару, оплата якого прострочена.
З наданого позивачем 26.02.2009р. розрахунку вбачається, що відповідач прострочив плату заборгованості у розмірі 9965,20грн. більше ніж на 30 днів.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 1993,04грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нараховані позивачем 109,90грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Враховуючи, що розмір суми боргу з врахуванням індексу інфляції за період з жовтня 2008р. по лютий 2009р. перевищує розмір інфляційного збільшення суми боргу, заявленого позивачем, суд вважає можливим стягнути інфляційні витрати у розмірі, заявленому позивачем - 736,85 грн.
Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач до прийняття рішення по справі може збільшити розмір позовних вимог.
Заявою від 26.02.2009р. позивач збільшив позовні вимоги на суму 4331,22грн., однак доплату державного мита здійснив тільки у розмірі 34,85грн.
Відповідно до п.4.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі якщо позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету.
Таким чином з позивача підлягає стягненню ще 67,15грн. державного мита.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.49 ГПК України.
Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 23.06.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 26.06.2009р.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
ВИРІШІВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Галактіонової Юлії Олексіївни (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Леніна, буд.25, кв.2, ІПН 3126509741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд" (04053, м.Київ, вул.Воровського, 4, п/р 26001148865 у ВАТ «Райфазен банк Аваль», МФО 300335, ЗКПО 33643230) 9965,20грн. основного боргу, 879,21грн. пені, 109,90 грн. річних, 736,85грн. інфляційних витрат, 1993,04грн. штрафних санкцій, 204,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд" (04053, м.Київ, вул.Воровського, 4, п/р 2600114865 у ВАТ «Райфазен банк Аваль», МФО 300335, ЗКПО 33643230) у дохід Державного бюджету (рахунок №31115095700002, Держбюджет м.Сімферополя, код платежу 22090200, Банк ГУ ДКУ в АР Крим, м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) державне мито у сумі 67,15 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.