Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" вересня 2009 р. Справа № 29/241-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
позивача – не прибув,
1-го відповідача - Левченка Р.В. за довіреністю № 55 від 18.06.2009р.,
2-го відповідача –Левченка Р.В. за довіреністю № 21 від 11.03.2009р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 2546Х/2-4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Синтез», м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2009р. у справі № 29/241-09,
за позовом ТОВ «Інжинірингова компанія «Синтез», м. Харків,
до відповідачів: 1. СП з іноземними інвестиціями «Скло»у формі ТОВ, м. Мерефа, Харківська область;
2. ТОВ «Мерефянська скляна компанія», м. Мерефа, Харківська область,
про визнання недійсним договору, -
встановила:
TOB «Інжинірингова компанія «Синтез»звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 09.12.2008 р., укладеного між СП з ІІ «СКЛО»у формі ТОВ та ТОВ «Мерефянська скляна компанія».
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2009р. по справі № 29/241-09 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Аюпова Р.М., суддя Присяжнюк О.О.) в позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2009 р., звернулось з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на не повне з’ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував, що позивачем були виконані всі обсяги робіт, визначені додатковою угодою №7, що підтверджується підписаним 26.02.2007р. актом приймання-здачі робіт за додатковою угодою №7 до договору 10/ДП-06 від 07.02.2006 р. між позивачем та 2-м відповідачем за період вересень 2006 р. - січень 2007р. на загальну суму 116760,00 грн., з яких 97300,00 грн. - це аванс, раніше отриманий позивачем, а решта коштів в сумі 19460,00 грн. за вказаним актом була перехована 2-м відповідачем на користь позивача 25.05.2007р.
Апелянт стверджував, що з 25.07.2007р. юридична дія додаткової угоди №7 до договору №10/ДП-06 від 07.02.2006р. припинена, в зв’язку з виконанням позивачем взятих на себе зобов’язань за вказаною угодою. В подальшому між відповідачами було укладено договір про відступлення права вимоги від 09.12.2008р., за умовами якого 1-й відповідач передав, а 2-й відповідач набув право вимоги до позивача за додатковою угодою від 20.09.2006р. № 7 з моменту підписання договору та скріплення його печатками сторін, але на момент укладення спірного договору правочини, за якими відступлено право вимоги, втратили юридичну силу, тому договір про відступлення права вимоги від 09.12.2008 р. не спрямовано на настання правових наслідків, обумовлених ним, а отже є недійсним, так як укладений з порушенням ч.5 ст. 203 ЦК України.
Відповідачі подали відзив на апеляційну скаргу в якому вважали рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2009 р. по справі №29/241-09 законним, обґрунтованим, та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідачі вказували, що позивач свої зобов'язання визначені додатковою угодою №7 від 20.09.2006р. не виконав, що підтверджується змістом додаткової угоди №10 від 20.11.2006р. до договору №10/ДП-06 від 07.02.2006 р. Згідно вказаної додаткової угоди з 29.12.2006 р. з позивача зняті зобов'язання по виконанню робіт, визначених додатковою угодою №7. Своїх зобов'язань, щодо виконання підрядних робіт згідно додаткової угоди №7 та додаткової угоди №10 позивач не виконав, жодних робіт відповідачам не передав, що підтверджується рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій по справі №35/25-09. Згідно додаткової угоди №10 2700 грн., перераховані 1-й відповідачем в рахунок оплати робіт, визначених додатковою угодою №7, були зараховані у рахунок оплати робіт виконаних позивачем за додатковою угодою №8. Таким чином, решта грошей, а саме 97 300,00 грн., перерахованих 1-м відповідачем позивачеві за додатковою угодою №7 до договору №10/ДП-06 набуті останнім без достатньої правової підстави, і з 30.12.2006р. позивач мав заборгованість перед 1-м відповідачем в сумі 97 300,00 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2009р. у справі № 35/25-09 за позовом ТОВ «Мерефянська скляна компанія»до ТОВ «ІК «Синтез».
Відповідачі також вказували, що договір про відступлення права вимоги від 09.12.2008р. жодним чином не суперечить вимогам ст.1078 ЦК України та іншим положенням ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, і до даного договору взагалі не повинні застосовуватися положення глави №73 «Факторинг», оскільки порядок, підстави, форма правочину, щодо заміни кредитора у зобов'язанні урегульовано ст.ст.512-519 ЦК України, а ч.3 ст.1079 ЦК України встановлено вичерпний перелік тих хто може бути «Фактором», а саме: банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, а ТОВ «Мерефянська скляна компанія»до цього переліку не відноситься.
Відповідачі вважали безпідставним посилання позивача на акт виконаних робіт за додатковою угодою №7, оскільки він не був наданий до матеріалів даної справи та той акт, якій позивач надав до матеріалів справи № 35/25-09 є підставою для розрахунків лише на суму 19460,00 грн., і цей акт не містить ніякої інформації, яка би свідчила про не дійсність договору відступлення права вимоги.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином був повідомлений, про що свідчить відповідне поштове повідомлення. Про причини неприбуття представник позивача в судове засідання суд не повідомив. Враховуючи, що неприбуття представника позивача у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони є обґрунтованими і такими, що базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи.
Як встановлено судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що 07.02.2006р. між СП з II «Скло»у формі TOB, TOB «Мерефянська скляна компанія»та TOB «Інжинірингова компанія «Синтез»було укладено договір №10/ДП-06, відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язувався виконати комплекс робіт по проектуванню, поставці електротехнічного обладнання, виконанню монтажних та пусконалагоджувальних робіт, авторському нагляду, гарантійному та сервісному обслуговуванню з електропостачання склотарного заводу.
Пунктом 1.2. договору №10/ДП-06 від 07.02.2006р. встановлено, що обсяги робіт встановлюються додатковими угодами з відповідними додатками до них, які є його невід'ємною частиною.
20.09.2006р. між СП з II «Скло»у формі TOB, TOB «Мерефянська скляна компанія»та TOB «Інжинірингова компанія «Синтез»було укладено додаткову угоду №7 на виконання робіт до договору №10/ДП-06 від 07.02.2006р., згідно п.п.1.1.1-1.1.5 якої, СП з II «Скло»у формі TOB та TOB «Мерефянська скляна компанія»доручає TOB «Інжинірингова компанія «Синтез»виконати прокол (горизонтальне буріння) трубою під залізницею для електрозабезпечення склотарного заводу, згідно виконаного робочого проекту «Електрозабезпечення скляного заводу для СП з II «Скло»у формі ТОВ. Зовнішні мережі 6кВ»; узгодити вимоги та технічні умови ПЗ на виконання проколу під залізницею; узгодити проектні рішення з Південною залізницею по виконанню проколу під залізницею; отримати допуск співробітників для проведення проколу під залізницею; здійснювати авторський нагляд за земляними, планувальними роботами, виконання проколу (горизонтального буріння) трубою під залізницею.
Відповідно до п.3.1. додаткової угоди №7 від 20.09.2006р. СП з II «Скло»у формі TOB повинно перерахувати TOB «Інжинірингова компанія «Синтез»аванс у розмірі 83333,33 грн., крім того НДС 20% -16666,67 грн. впродовж 10 днів з моменту підписання даної додаткової угоди.
Згідно матеріалів справи, на виконання п.3.1. додаткової угоди №7 від 20.09.2006р., СП з II «Скло»у формі TOB перерахувало TOB «Інжинірингова компанія «Синтез»100000,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 40 від 10.10.2006р. на суму 50000,00 грн., платіжним дорученням № 428 від 23.10.2006р, на суму 15000,00 грн. та платіжним дорученням № 2171 від 23.10.2006р. на суму 35000,00 грн.
Відповідно до п.4.2.1. додаткової угоди №7 від 20.09.2006р. TOB «Інжинірингова компанія «Синтез»зобов'язано виконати роботи, які вказані у п.1.1. даної угоди у відповідності з договірною ціною та локальними кошторисами в строки згідно календарного плану проведення робіт, яке є невід'ємною частиною даної додаткової угоди та здати їх замовнику №1 та замовнику №2, тобто СП з II «Скло»у формі TOB та TOB «Мерефянська скляна компанія».
Пунктом1.3. договору №10/ДП-06 від 07.02.2006р. встановлено, що строк виконання робіт за договором встановлюється календарним планом по кожному виду робіт.
Згідно календарного плану проведення робіт, який є додатком №3 до додаткової угоди №7 від 20.09.2006р., строк виконання проколу (горизонтального буріння) труби під залізницею становить 35 робочих днів. Датою початку робіт є день надходження на розрахунковий рахунок позивача авансового платежу та виконання вимог, передбачених п.4.1.1. та 8.1 додаткової угоди №7 від 20.09.2006р.
З календарного плану проведення робіт, який є додатком №3 до додаткової угоди №7 від 20.09.2006р., випливає, що сторонами узгоджено лише строк виконання робіт, передбачених п. 1.1.1 додаткової угоди №7 від 20.09.2006р., а саме - проколу (горизонтального буріння) трубою під залізницею, а по інших роботах, визначених в п,.п.1.1.2, 1.1.3, 1.1.4, 1.1.5 додаткової угоди №7 від 20.09.2006р., строки їх виконання не були узгоджені сторонами.
В ч. 1 ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечувалось позивачем, підрядні роботи, передбачені п.1.1.1. додаткової угоди №7 від 20.09.2006р., не були виконані TOB «Інжинірингова компанія «Синтез»у строк, визначений планом проведення робіт, який є додатком №3 до додаткової угоди №7 від 20.09.2006р., з урахуванням чого, 20.11.2006р. між СП з II «Скло»у формі TOB, TOB «Мерефянська скляна компанія»та TOB «Інжинірингова компанія «Синтез» було укладено додаткову угоду №10 до договору №10/ДП-06 від 07.02.2006р., у п. 1 якої вказано, що у зв'язку з неможливістю TOB «Інжинірингова компанія «Синтез»виконати умови п.1.1.1. додаткової угоди №7 від 20.09.2006р. до договору №10/ДП-06 в строки, вказані у календарному плані, що обумовлено затримкою фінансування та підняттям рівня ґрунтових вод, а п. 4.2.1. додаткової угоди №7 викладено в наступній редакції: «Виконати роботи, вказані в п.1.1. у відповідності до договірної ціни та локальними кошторисами в строки згідно календарного плану проведення робіт (додаток №3), які є невід'ємними частинами договору, але не пізніше 29.12.2006р. та здати їх замовнику №1 та замовнику №2».
Крім того, п. 2 додаткової угоди №10 від 20.11.2006р. доповнено додаткову угоду №7 до договору №10/ДП-06 від 07.02.2006р. пунктом 4.2.4 де вказано, що у разі невиконання п.4.2.1. в частині п.1.1.1, аванс, отриманий від СП з II «Скло»у формі TOB в розмірі 2250,00 грн., крім того НДС 20% - 450,00 грн. та аванс, отриманий від TOB «Мерефянська скляна компанія»у розмірі 104570,47 грн., крім того НДС 20% -20914,09грн. слід вважати в оплату додаткової угоди №8 від 20.09.2006р. до договору №10/ДП-06. При цьому, з виконавця знімається зобов'язання по виконанню п.1.1.1.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2008р. між СП з II «Скло»у формі TOB та TOB «Мерефянська скляна компанія»було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п.2.1. якого первісний кредитор - СП з II «Скло» у формі TOB передає належне йому право вимоги згідно за додатковою угодою №7 від 20.09.2006р. та додатковою, угодою №10 від 20.11.2006р. до договору №10/ДП-06, а відповідач №2 приймає право вимоги, що належне СП з II «Скло»у формі TOB за додатковою угодою. За цим договором TOB «Мерефянська скляна компанія»набуває право вимагати від позивача належного виконання всіх обов'язків за додатковою угодою у тому числі повернення позивачем грошей отриманих ним у рахунок оплати виконання обов'язків за додатковою угодою.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Листом за №402 від 26.12.2008р. СП з II «Скло»у формі TOB надіслало повідомлення про відступлення права вимоги TOB «Мерефянська скляна компанія», що підтверджується доданим до матеріалів справи описом вкладення до листа та копією поштового чеку.
Листом за №147/25-01 від 06.02.2009р. TOB «Мерефянська скляна компанія»просив позивача повернути 100000,00 грн. сплачених в якості передплати, отриманої від СП з II «Скло»в формі TOB. На підтвердження надсилання даного листа позивачу надано копію поштового чеку.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання апелянта на акт №1 приймання-здачі робіт від 26.02.2007р. є безпідставними, оскільки, апелянтом ні до позовної заяви ані до апеляційної скарги вказаний акт додано не було і в матеріалах справи вказаний акт відсутній. Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2009 р. по справі №35/25-09 встановлено, що акт №1 від 26.02.2007р. приймання-здачі робіт по договору №10/ДП-06 від 07.02.2006р. не може бути належним доказом виконання позивачем своїх договірних зобов'язань. Вказане рішення постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2009 р. залишено без змін. Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Колегія суддів зазначає, що в порушення ст. 33 ГПК України, позивач ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надав доказів які б давали підстави вважати, що під час укладання договору відступлення права вимоги від 07.12.2009р. відповідачами були порушені вимоги ст.203 ЦК України, оскільки при укладанні спірного договору воля сторін була спрямована на досягнення того правового результату, який пов'язується законом саме з цим волевиявленням і воля сторін була здійснена без впливу будь-яких зовнішніх, порушуючих цей процес обставин та не порушувала права апелянта.
Таким чином, договір про відступлення права вимоги 09.12.2008р. не може бути визнаний недійсним, як такий що не спрямований на настання правових наслідків, у зв'язку з недоведеністю позивачем підстав для визнання спірного договору недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2009р. у справі № 29/241-09 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства та матеріалів справи і підстави для його скасування відсутні. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п. 1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2009р. у справі № 29/241-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді