ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 922/3652/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого

І. Алєєвої Л. Рогач

за участю представників: прокуратури Кравчук О.А. - прокурор відділу ГПУ, позивачів не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачів не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третіх осіб Коваль А.М. - дов. від 22.02.2016 р.

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області

на постановувід 11.07.2016 Харківського апеляційного господарського суду

у справі№922/3652/15 господарського суду Харківської області

за позовомЗаступника прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі: 1.Дергачівської районної державної адміністрації 2.Фонду державного майна України

до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" 2. Пересічанської селищної ради Дергачівського району 3. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок "Укрпрофоздоровниця" 4. Публічного акціонерного товариства "Точприлад" ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_27., ОСОБА_28., ОСОБА_29., ОСОБА_30., ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, 18.Реєстраційна служба Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області

провизнання недійсними рішень, договорів оренди, державної реєстрації договорів оренди, зобов'язання передати земельну ділянку та зобов'язання внести запис

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 р. Заступник прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації та Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води", Пересічанської селищної ради Дергачівського району, Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок "Укрпрофоздоровниця" та Публічного акціонерного товариства "Точприлад", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, Реєстраційна служба Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області про:

- визнання недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07 квітня 2005 року про припинення права постійного користування Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га. на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району;

- визнання недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28 лютого 2006 року про припинення права постійного користування Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 16,5525 га. на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району;

- визнання недійсним договору оренди землі між Пересічанською селищною радою та Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" щодо оренди земельних ділянок оздоровчого призначення площею 16,5525 га., який зареєстровано 06 квітня 2006 року за № 040669300001;

- визнання недійсною державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки оздоровчого призначення площею 16,5525 га., який зареєстровано 06 квітня 2006 року за № 040669300001 в Державному реєстрі земель;

- визнання недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 04 червня 2009 року про надання в оренду земельної ділянки площею 0,5959 га. Публічному акціонерному товариству "Точприлад"; визнання недійсним договору оренди землі між Пересічанською селищною радою та Публічним акціонерним товариством "Точприлад" щодо оренди земельної ділянки оздоровчого призначення площею 0,5959 га., (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстровано 29 лютого 2012 року за № 632205654000314;

- визнання недійсною державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки оздоровчого призначення площею 0,5959 га., який зареєстровано 29 лютого 2012 року за № 632205654000314 в Державному реєстрі земель;

- зобов'язання Публічне акціонерне товариство "Точприлад" передати Дочірньому підприємству "Санаторій "Березівські мінеральні води" земельну ділянку площею 0,5959 га. (кадастровий номер НОМЕР_1), про що скласти акти прийому-передачі;

- зобов'язання Реєстраційну службу Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису від 06 квітня 2006 року за № 040669300001 про право оренди Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" щодо земельної ділянки площею 16,5525 га;

- зобов'язання Реєстраційну службу Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису від 29 лютого 2012 року за № 632205654000314 про право оренди Публічного акціонерного товариства "Точприлад" щодо земельної ділянки площею 0,5959 га на підставі статей 21, 82, 122, 142 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що Пересічанська селищна рада, приймаючи вказані рішення та укладаючи спірні договори з Публічним акціонерним товариством "Точприлад" та Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води", діяла поза межами власних повноважень та не у спосіб, визначений законом, з порушенням норм земельного законодавства України, позаяк, селищна рада не є органом, до компетенції і повноважень якого віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин, зокрема, щодо припинення та надання в оренду земельних ділянок, а відтак прийняті рішення та укладені договори оренди є незаконними.

У відзиві на позовну заяву ПАТ "Точприлад" просило у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки станом на дату подання позовної заяви прокуратурою наведена земельна ділянка вже була повернута орендодавцю.

Дергачівська районна державна адміністрація надала на адресу суду заяву про підтримання позовних вимог, в якій зазначала, що погоджується з доводами прокурора та підтримує вимоги позовної заяви в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву Пересічанська селищна рада Дергачівського району просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Пересічанською селищною радою було відсутнє фактичне розмежування земель державної та комунальної власності на законодавчому рівні, земельними ділянками в межах населених пунктів розпоряджались саме сільські, селищні та міські ради, що й було зроблено Пересічанської селищною радою. Відповідач вважав, що спірне рішення від 28.02.2006 року є законним та обґрунтованим, винесеним на підставі діючих на момент його винесення норм чинного законодавства.

ДП "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" у відзиві на позовну заяву просило прийняти рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у комунальній власності ДП "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та не є особливо цінною, а тому рішення про її вилучення на підставі добровільної відмови від земельної ділянки має приймати саме Пересічанська селищна рада Дергачівського району.

В письмових поясненнях на позовну заяву Фонд державного майна України просив позовну заяву задовольнити, посилаючись на її обґрунтованість.

Від ОСОБА_21 надійшла заява про застосування строку позовної давності до заявлених вимог, з посиланням на те, що рішення про які йде мова за текстом позовної заяви датовані 2005-2010 роками.

Водночас ДП Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" подало до місцевого господарського суду заяву про застосування позовної давності та у зв'язку зі спливом строку позовної давності просило відмовити у позові. Санаторій наголошував на тому, що позивачі у даній справі були обізнані про зміну землекористувачів спірних земельних ділянок ще у 2010 році, проте з цього часу жодних дій направлених на відновлення порушених прав держави не вчинили.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2015 р. (судді П.В. Хотенець, Т.Д. Суярко, О.В. Макаренко) у позові відмовлено повністю з підстав спливу позовної давності на підставі статті 267 Цивільного кодексу України.

За апеляційною скаргою Прокурора Харківської області Харківський апеляційний господарський суд (судді: О.А. Істоміна, Н.В. Гребенюк, М.М. Слободін), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 01.02.2016 р., рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015 року по справі №922/3652/15 скасував, позов задовольнив частково:

- визнав недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07.04.2005 року про припинення права постійного користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району;

- визнав недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006 року про припинення права постійного користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 16,5525 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району;

- визнав недійсним договір оренди землі між Пересічанською селищною радою та ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" щодо оренди земельних ділянок оздоровчого призначення площею 16,5525 га, який зареєстрований 06.04.2006 року за №040669300001, в іншій частині позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції зазначав, що спірне майно (земельна ділянка) - санаторію "Березівські мінеральні води", на момент його передачі належав до державної форми власності та передавалося Українській республіканській Раді профспілок, правонаступником якої є Федерація незалежних профспілок України, лише у відання, тобто у володіння та користування без права ним розпоряджатися.

Водночас суд дійшов висновку про те, що ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води", відмовляючись від права користування спірними земельними ділянками, діяло з перевищенням наданих їй повноважень; що Фонд державного майна України своєї згоди та погодження на вилучення земельних ділянок не надавав, а відтак рішення відповідних рад про припинення права користування земельними ділянками і спірний договір є незаконними та підлягають визнанню недійсними.

Не погодившись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. ОСОБА_34 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та за результатами розгляду його касаційної скарги постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 р. вказана постанова Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. була скасована, а справа направлена на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

За результатами нового розгляду Харківський апеляційний господарський суд постановою від 11.07.2016 р. (судді: Гетьман Р.А., Россолов В.В., Тихий В.П.) рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015 р. залишив без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишив без задоволення.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про пропуск прокурором строку на звернення з даним позовом, пославшись на те, що про обставини надання спірних земельних ділянок Пересічанською селищною радою прокуратурі було відомо ще у 2010 році.

Заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 256, 257, 261, 263 Цивільного кодексу України, статей 47, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор не погоджується з висновком судів про пропуск ним строку позовної давності та зазначає, що про порушення вимог закону при розпорядженні спірними земельними ділянками він дізнався під час проведення прокурорської перевірки в 2015 році.

Крім того, прокурор посилається на те, що у разі коли до господарського суду звертається прокурор, що не є самостійним позивачем, то позовна давність має обчислюватися від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Отже, на думку прокурора, згідно з приписами статті 261 Цивільного кодексу України перевірці підлягає факт обізнаності саме Фонду державного майна України та Дергачівської районної адміністрації про порушення прав, а не прокурора.

У відзиві на касаційну скаргу (з урахуванням додаткового обгрунтування) ОСОБА_34 просить відмовити у її задоволенні, а рішення та постанову у справі - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників прокуратури та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно з державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_2, виданого 26.11.1997 р. на підставі рішення Пересічанської селищної ради № 254 від 14.10.1997 р. Дочірнє підприємство "Санаторій "Березівські мінеральні води" було постійним користувачем земель оздоровчого призначення загальною площею 62,3 га. Даний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6.

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07.04.2005 р., на підставі статті 142 Земельного кодексу України, припинено право постійного користування Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та вирішено внести зміни до державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_2 Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води", який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6. (том 1 а. с. 190).

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006 р. на підставі статті 142 Земельного кодексу України припинено право постійного користування Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" земельної ділянки, загальною площею 16,5525 га, на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_2 Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води", який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6. (том 1 а. с 194).

Також, даним рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006 р. вищевказану земельну ділянку, загальною площею 16,5525 га, передано в оренду Дочірньому підприємству "Санаторій "Березівські мінеральні води" із земель оздоровчого призначення комунальної власності строком на 25 років.

На виконання вказаного рішення від 28.02.2006 р. між Пересічанською селищною радою Дергачівського району та Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" був укладений договір оренди земельних ділянок оздоровчого призначення, площею 16,5525 га, які знаходяться за адресою: с. Березівське Дергачівського району. Договір зареєстровано 06.04.2006 р. за № 040669300001 у Державному реєстрі земель.

Згідно з інформацією відділу Держземагентства у Дергачівському районі від 19.05.2015 р. № 20.18.-10-07-1701/0-15 запис в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6 щодо реєстрації державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_2 Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води" скасований на підставі вказаних рішень Пересічанської селищної ради.

Також, Пересічанською селищною радою Дергачівського району на підставі рішення від 04.06.2009 р. укладено договір з Публічним акціонерним товариством "Точприлад" щодо оренди земельної ділянки оздоровчого призначення площею 0,5959 га. (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір зареєстровано 29.02.2012 р. за № 632205654000314 у Державному реєстрі земель.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимоги Заступника прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації та Фонду державного майна України про:

- визнання недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07 квітня 2005 року про припинення права постійного користування Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га. на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району;

- визнання недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28 лютого 2006 року про припинення права постійного користування Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 16,5525 га. на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району;

- визнання недійсним договору оренди землі між Пересічанською селищною радою та Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" щодо оренди земельних ділянок оздоровчого призначення площею 16,5525 га., який зареєстровано 06 квітня 2006 року за № 040669300001;

- визнання недійсною державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки оздоровчого призначення площею 16,5525 га., який зареєстровано 06 квітня 2006 року за № 040669300001 в Державному реєстрі земель;

- визнання недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 04 червня 2009 року про надання в оренду земельної ділянки площею 0,5959 га. Публічному акціонерному товариству "Точприлад"; визнання недійсним договору оренди землі між Пересічанською селищною радою та Публічним акціонерним товариством "Точприлад" щодо оренди земельної ділянки оздоровчого призначення площею 0,5959 га., (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстровано 29 лютого 2012 року за № 632205654000314;

- визнання недійсною державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки оздоровчого призначення площею 0,5959 га., який зареєстровано 29 лютого 2012 року за № 632205654000314 в Державному реєстрі земель;

- зобов'язання Публічне акціонерне товариство "Точприлад" передати Дочірньому підприємству "Санаторій "Березівські мінеральні води" земельну ділянку площею 0,5959 га. (кадастровий номер НОМЕР_1), про що скласти акти прийому-передачі;

- зобов'язання Реєстраційну службу Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області внести запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про скасування запису від 06 квітня 2006 року за № 040669300001 про право оренди Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" щодо земельної ділянки площею 16,5525 га;

- зобов'язання Реєстраційну службу Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису від 29 лютого 2012 року за № 632205654000314 про право оренди Публічного акціонерного товариства "Точприлад" щодо земельної ділянки площею 0,5959 га з підстав того, що Пересічанська селищна рада, приймаючи вище вказані рішення та укладаючи спірні договори з ПАТ "Точприлад" та ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води", діяла поза межами власних повноважень та не у спосіб, визначений законом, з порушенням норм земельного законодавства України, позаяк, селищна рада не є органом, до компетенції і повноважень якого віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин, зокрема, щодо припинення та надання в оренду земельних ділянок, а відтак прийняті рішення та договори оренди є незаконними.

Як вже зазначалося та вбачається з матеріалів справи, ДП Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та ОСОБА_21 (третя особа) звернулися до місцевого господарського суду із заявами про сплив позовної давності та застосування наслідків її спливу.

Ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про пропуск прокурором строку позовної давності, що визнав підставою для відмови у позові.

Проте такий висновок суду апеляційної інстанції визнається передчасним, з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 цього ж Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Відтак, з огляду на положення статті 261 Цивільного кодексу України, статті 29 Господарського процесуального кодексу України, встановленню та з'ясуванню підлягає питання, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації та Фонду державного майна України з позовом про визнання недійсними спірних рішень про припинення права користування землею, договорів оренди землі, державної реєстрації договорів оренди, зобов'язання вчинити певні дії. Це право пов'язане з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушене, стало відомо про таке порушення.

Враховуючи те, що прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації та Фонду державного майна України, апеляційному господарському суду слід з'ясувати, коли саме зазначені органи державної влади довідалися або могли довідатися про порушення їх прав, тобто коли почався перебіг позовної давності у спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України від 26.10.2016 р. у справі №6-2070цс16, від 17.02.2016 р. у справі №6-2407цс15, від 13.05.2015 р. у справі №3-126гс15, від 02.09.2014 р. у справі №3-82гс14, від 27.05.2014 р. у справі №3-23гс14.

За приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За приписами статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову.

У постанові мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно - правових актів та у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Проте, вказані приписи законодавства судом апеляційної інстанції були залишені поза увагою, питання правомірності застосування судом першої інстанції позовної давності до спірних правовідносин, в порушення вимог статті 105 Господарського процесуального кодексу України, належним чином судом апеляційної інстанції з'ясовано не було.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 у справі №922/3652/15 господарського суду Харківської області скасувати, справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І.Алєєва

Л. Рогач