ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25.08.09р.Справа № 27/147-09
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг
до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг
про визнання недійсною тимчасової угоди №4264/1 від 17.07.2008р.
Суддя Татарчук В.О.
Секретар Дякун А.І.
Представники:
від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_1
від відповідача –Гук Ю.В.
Суть спору:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Криворізької міської ради про:
- визнання недійсною тимчасової угоди про сплату за фактичне користування земельною ділянкою №4264/1 від 17.07.2008р. з моменту її укладення;
- стягнення з Криворізької міської ради сплачених за тимчасовою угодою про сплату за фактичне користування земельною ділянкою №4264/1 від 17.07.2008р. грошових коштів в період з 12.08.2008р. по 13.01.2009р. у сумі 1623,48грн.
В ході вирішення спору позивачем зменшено позовні вимоги та вказано лише на необхідність визнання недійсною тимчасової угоди про сплату за фактичне користування земельною ділянкою №4264/1 від 17.07.2008р. з моменту її укладення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- спірна угода, укладена з порушенням вимог чинного законодавства;
- в порушення ст.15 Закону України «Про оренду землі»тимчасова угода не містить всіх істотних умов договору оренди та невід’ємних частин (документів) до договору;
- належна позивачу нерухомість є вбудованим приміщенням, а виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається;
- позивач сплачує єдиний податок і з урахуванням Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»не є платником податку на землю.
Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що:
- відповідно до ст.206 Земельного кодексу України та ст.3 Закону України «Про плату за землю»використання землі є платним;
- тимчасова угода є забезпеченням здійснення оплати до місцевого бюджету коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення документів її фактичним користувачем;
- з урахуванням ст.203 ЦК України відсутні правові підстави визнання недійсною спірної угоди;
- при укладенні угоди волевиявлення сторін було вільним.
В судовому засіданні 25.08.2009р. за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
встановив:
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.04.2009 року №18521144 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
17.07.2008р. між Криворізькою міською радою (Розпорядником земель міста) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (Фактичним землекористувачем) укладено тимчасову угоду про сплату за фактичне користування земельною ділянкою №4264/1.
Відповідно до п.1 вказаної угоди, фактичний землекористувач, враховуючи фактичне використання ним земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 100м2, (визначеною відповідно до довідки КП ДОР «КБТІ»№66390 від 14.05.2007р. нормативна грошова оцінка її станом на 21.06.2007р. складає 1052,84грн./м2 (довідка УЗР у м. Кривому Розі №1027) для потреб розміщення вбудованого приміщення магазину непродовольчих товарів, сплачує до місцевого бюджету щомісячно (протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця), за користування цією земельною ділянкою суму, яка відповідає розміру орендної плати і відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»не менше трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», а саме становить 270,58грн. на місяць.
Фактичний землекористувач, визнаючи відсутність у нього документів, які посвідчують отримання від розпорядника земель права користування земельною ділянкою в період з 01.07.2008р. по дату укладення цієї угоди сплачує до місцевого бюджету суму, яка відповідає розміру орендної плати, а саме становить 270,58грн. на місяць.
Строк дії тимчасової угоди з 17.07.2008р. по 30.06.2009р. (п.6 тимчасової угоди).
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 203 Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Аналіз чинного законодавства та матеріалів справи дозволяє погодитись з висновком позивача про те, що тимчасова угода №4264/1 від 17.07.2008р. про сплату за фактичне користування земельною ділянкою, укладена з порушенням вимог чинного законодавства.
Згідно з ч.5 ст.126 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно зі змістом тимчасової угоди сторонами погоджено розмір та порядок плати за користування земельною ділянкою.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є:
об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
строк дії договору оренди;
орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
умови збереження стану об'єкта оренди;
умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
відповідальність сторін;
умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Невід'ємною частиною договору оренди землі, відповідно до ч.4 ст.15 Закону України «Про оренду землі», є:
план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;
кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
акт приймання-передачі об'єкта оренди;
проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
В порушення вказаної норми в спірній угоді відсутнє погодження всіх істотних умов договору та до спірної угоди не додано: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт приймання-передачі об'єкта оренди.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України.
Згідно ст.12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, в тому числі, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки, відповідно до 116 та 124 Земельного Кодексу України.
Порядок передачі земельної ділянки в оренду передбачений ст.124 Земельного кодексу України.
В ході вирішення спору Криворізькою міською радою не доведений факт дотримання вказаного порядку при укладенні спірної угоди.
Крім того, з урахуванням положень чинного законодавства є взагалі досить сумнівною можливість укладення договору щодо сплати орендної плати з власником окремого приміщення, розташованого в будинку.
Так, відповідно до ст.42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Таким чином, у власність або користування може бути надана земельна ділянка для обслуговування всього будинку, а не його частини.
Спірна угода укладена з порушенням викладених положень чинного законодавства, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати недійсною тимчасову угоду про сплату за фактичне користування земельною ділянкою №4264/1 від 17.07.2008р., укладену між Криворізькою міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 з моменту її укладення.
Стягнути з Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1, ідентифікаційний код 24230992) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (50047, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) державне мито в розмірі 85грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312,50грн., про що видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя В.О. Татарчук
Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України –28.08.2009р.