У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.05.09 Справа №16/169/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
, Шевченко Т. М.
при секретарі Акімової Т.М.
за участю представників:
-позивача - Кравченка С.І., дов. №7/01 від 12.01.2009р.
-відповідача - не з’явився
-Відділу державної виконавчої служби Пологівського районного управління юстиції, м. Пологи Запорізької області - Косьмина С.С., дов. №4246 від 04.02.2009р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Пологівського районного управління юстиції, м. Пологи Запорізької області
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2009р.
у справі № 16/169/08
за позовом Асоціації фермерських господарств “Агро”, с. Червоне Поле Бердянського району Запорізької області
до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Агрофірма Зоря”, с. Чубарівка Пологівського району Запорізької області
про стягнення коштів
Установив:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2009року скарга Асоціації фермерських господарств “Агро” на дії ВДВС Пологівського РУЮ задоволена, постанова ВДВС Пологівського РУЮ від 20.01.2009року ВП №9243474 про скасування процесуального документу визнана недійсною та скасована.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою ВДВС Пологівського РУЮ подана апеляційна скарга, в якій заявник просить ухвалу суду скасувати та винести постанову, в якій відмовити АФГ «Агро» у задоволенні скарги на дії ВДВС, а постанову ВДВС від 20.01.2009року залишити в силі.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Вважає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів розповсюджується й на поточні вимоги.
Представник заявника апеляційної скарги підтримав доводи, що викладені у скарзі та наполягає на скасуванні оскаржуваного судового акту.
У поданому запереченні позивач та його представник у судовому засіданні просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін, посилаючись на абзац 2 пункту 6 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зазначають, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не розповсюджується на поточні вимоги, які підлягають виконанню керуючим санацією, тобто, позивач вважає, що на його вимоги, які виникли в процедурі санації, дія мораторію не поширюється, а тому зупинення виконавчого провадження виконавчою службою є неправомірним.
Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.12.2004року порушено справу №21/15 про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Зоря».
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.08.2008року з СВК «Агрофірма «Зоря» на користь АФГ «Агро» стягнуто 264.450грн. збитків та 2.762,50грн. судових витрат (а.с.34).
На виконання судового рішення 15.09.2008р. виданий наказ (а.с.38), а 24.09.2008р. відкрито виконавче провадження (а.с.40).
На підставі п.8 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» 07.10.2008р. виконавче провадження було зупинено (а.с.42).
В подальшому, 31.10.2008р. виконавче провадження було поновлено (а.с.54). Однак, 20.01.2009р. постановою начальника відділу державної виконавчої служби постанову про поновлення виконавчого провадження від 31.10.2008року було скасовано (а.с.63) у зв'язку з наявністю справи про банкрутство та проведенням процедури санації.
Не погоджуючись з цією постановою, позивач звернувся зі скаргою на дії ВДСВ, в якій просив скасувати постанову начальника ВДВС від 20.01.2009року, посилаючись на те, що дія мораторію не поширюється на поточні вимоги.
Як вже зазначалось вище, ухвалою господарського суду скарга була задоволена, а постанова від 20.01.2009р. скасована, що в свою чергу й стало підставою для подання апеляційної скарги відділом державної виконавчої служби.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та твердженнями позивача, виходячи з такого.
Так, згідно з пунктом 8 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Враховуючи те, що судові процедури банкрутства регулюються спеціальним законом, положення пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннями Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (стаття 12 цього Закону).
Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник не може виконувати грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань, не діють.
Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Слід зазначити, що вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не вчиняються дії з примусового виконання рішень судів та інших органів, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ж ніяк не пов’язаний з його суттю.
В силу положень пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” та абзацу першого частини 6 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі порушення судом справи про банкрутство боржника правило щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження не стосується лише тих вимог стягувачів, на які дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, а саме: вимог з виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди.
Помилковість тверджень стягувача про непоширення дії мораторію на вимоги поточних кредиторів полягає також і в тому, що редакція частини 6 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” змінена на підставі Закону від 03 квітня 2003р. № 672-IV, з тексту цієї норми виключено речення наступного змісту: "на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі", і, таким чином, за змістом цієї норми дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у даний час поширюється не лише на конкурсних, але й на поточних кредиторів, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Отже, враховуючи фактичні обставини справи, заборгованість СВК "Агрофірма "Зоря" перед стягувачем - Асоціацією фермерських господарств "Агро", яка підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 13.08.2008р., у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є поточною заборгованістю і дія мораторію на неї також розповсюджується.
Вищевикладене підтверджується і судовою практикою вищих судових інстанцій, про що свідчать постанови Верховного Суду України від 28.09.2004р. у справі № 1/505 та від 29.03.2005р. у справі № 30/170, і Вищого господарського суду України від 09.02.2006. у справі № 17/215, від 02.03.2006р. у справі № 16/605 та від 21.03.2007р. у справі № 10/42-05.
У своїх запереченнях позивач стверджує, що відповідно до статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом. На підставі цього позивач та його представник вважають, що вимоги, які підтверджуються рішенням суду, повинні бути виконані, оскільки дія мораторію на них не поширюється.
Однак цей висновок позивача є помилковим, оскільки у даному випадку мова йде саме про вимоги кредиторів, задоволення яких відбувається на виконання плану санації, тобто, ті вимоги, які були включені для погашення у план санації.
А як свідчать матеріали справи, судове рішення прийнято 13.08.2008р., в той час як затвердження плану санації у межах справи про банкрутство відбулося 20.12.2005року, про що свідчить долучена до матеріалів справи ухвала.
Позивач у запереченнях також зазначає про обов’язок керуючого санацією розглядати вимоги, які виникли під час процедури санації, та про те, що керуючий санацією повинен їх задовольняти.
Але колегія суддів вважає і це твердження помилковим, оскільки у даному випадку Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлений обов’язок розглянути вимоги, які виникли у процедурі санації, а в силу діючого мораторію, який діє з моменту порушення та до припинення провадження у справі, керуючий санацією обмежений в діях стосовно погашення вимог, однак крім тих, які виконуюся в межах затвердженого судом плану санації, що і передбачено абзацом 2 пункту 6 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Матеріалами справи підтверджується, що керуючий санацією приймав участь у розгляді справи і прийнятті рішення у межах справи № 16/169/08, тобто, був обізнаний у наявності рішення про стягнення коштів з підприємства-боржника.
Колегія суддів вважає, що обов’язок керуючого санацією розглядати вимоги, які виникли в процедурі санації, полягає у погодженні або відхиленні цих вимог, а їх задоволення цілком залежить від подальшого ходу справи про банкрутство.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту, а тому скарга на дії ВДВС не може бути задоволеною, доводи, що викладені в ній, спростовуються вищенаведеним та не відповідають нормам законодавства про банкрутство.
Дії ВДВС у Пологівському районі при зупиненні виконавчого провадження є цілком правомірними та такими, що відповідають Закону України "Про виконавче провадження".
Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Пологівського районного управління юстиції, м. Пологи Запорізької області, задовольнити. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2009р. у справі №16/169/08 скасувати. Скаргу Асоціації фермерських господарств «Агро» на дії ВДВС Пологівського РУЮ залишити без задоволення.
Шевченко Т. М.