донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.09.2009 р. справа №17/46пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:Донецька міська рада, м. Донецьк - не з"явився,
від відповідача:
від третіх осіб:
за участю прокурора:Коробко Д.В. представник за довір. № б/н від 18.04.2009 р. - ТОВ “Слайдінг Юрт-Індастрі”, м. Донецьк
1) ТОВ “Блок АНК”, м.Донецьк - не з"явився
2) Барабаш Т.С. представник за довір. № 01-17-746-1 від 27.05.2009 р. - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області, м. Донецьк
3) ОСОБА_3, м. Донецьк - не з"явився
Любарець Н.П. за посвідченням № 2112 від 27.08.2002 р. - прокуратура Куйбишевського району м.Донецька,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Слайдінг Юрт-Індастрі", м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від25.05.2009 року
по справі№ 17/46пн
за позовомПрокурора Куйбишевського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк
до
за участю третіх осіб
Товариства з обмеженою відповідальністю “Слайдінг Юрт-Індастрі”, м. Донецьк
1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Блок АНК”, м.Донецьк
2) Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області, м. Донецьк
3) ОСОБА_3, м. Донецьк
прозобов’язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2009 р. позовні вимоги задоволені.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Слайдінг Юрт-Індастрі» подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення з мотивів неповного з’ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Прокурор Куйбишевського району м. Донецьку та Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області вважають апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення – законним.
Представники Донецької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок АНК» та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились.
В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайдінг Юрт-Індастрі» просив відкласти розгляд справи до завершення розгляду пов’язаної з нею адміністративної справи.
Клопотання необґрунтоване, оскільки спір можно вирішити за наявними матеріалами, крім того відкладення справи призведе до порушення встановлених процесуальним законом строків її розгляду.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Прокурор Куйбишевського району м. Донецьку звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайдінг Юрт-Індастрі» про зобов’язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 2,7 га під розміщення будівель і споруд, за адресою: пр. Веселий, 1а, Куйбишевський район, місто Донецьк, а також привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан, включаючи знесення будівель та споруд. В обґрунтування своїх вимог, прокурор посилається на те, що відповідач займає спірну земельну ділянку без оформлення відповідних правоустановлювальних документів на землю, а тому, згідно до положень ст. 212 Земельного кодексу України, повинен повернути її власнику землі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.
Апеляційна інстанція вважає, що судове рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Під самовільним зайняттям земельної ділянки закон розуміє будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність, або надання в користування (оренду), або за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону, є правомірними (ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»). Як вбачається із матеріалів справи, рішення про надання відповідачу спірної відповідачу ділянки у власність або користування (оренду) Донецька міська рада не приймала, правочинів щодо цієї земельної ділянки, які б давали відповідачеві право користуватись землею, не вчинялось.
Надані відповідачем документи щодо наявності у нього права власності на об’єкти нерухомості, що знаходяться на спірній земельній ділянці, не можуть братись до уваги з наступних підстав.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.09.2007 р., укладений між громадянином ОСОБА_3 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Слайдінг Юрт-Індастрі», в порушення вимог ст. 657 Цивільного кодексу України, нотаріально не посвідчений. В силу частини 2 ст. 215 та частини 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, вказаний правочин є нікчемним, і цей факт не потребує судового визнання.
Рішення постійного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий Союз» від 03.04.2008 р. не може слугувати доказом відповідності закону згаданого договору купівлі-продажу. Адже, за змістом частини 1 ст. 220 Цивільного кодексу України не посвідчений нотаріально договір може бути визнаний дійсним за рішенням суду. Між тим, третейські суди не входять до судової системи України, тому не можуть вважатись судом, якій наділений повноваженнями визнавати дійсними нотаріально не посвідчені угоди. Крім того, суд першої інстанції правильно застосував частину 10 ст. 38 Закону України «Про третейські суди» (в редакції Закону України від 05.03.2009 р.), згідно до яких факти, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов’язковому доказуванню при розгляді господарських прав. Згідно до вказаної норми, відповідач, під час розгляду даної справи, повинен був довести дійсність не посвідченого нотаріально договору від 03.09.2007 р., проте відповідних доказів суду не надав. Тому, висновки третейського суду, викладені у рішенні від 03.04.2008 р. у справі № 40/47, не мають для господарського суду преюридиційного значення. Не має правового значення і факт проведення державної реєстрації об’єктів нерухомості, відчужених за договором від 03.09.2007 р. Адже, відповідно до частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Тобто, право власності на об’єкти нерухомості, відчужені за недійсним (нікчемним) договором від 03.04.2007 р., відповідач не набув, незважаючи на проведення державної реєстрації цього права.
Таким чином, правових підстав для зайняття спірної земельної ділянки відповідач не має. У відповідності до частини 1 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власнику землі або землекористувачу без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Частина 2 цієї статті передбачає обов’язок особи, яка самовільно зайняла земельну ділянку, привести її в придатний для використання стан включаючи знесення будинків, будівель і споруд.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги прокурора, оскільки вони відповідають законодавству і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не беруться до уваги з наступних підстав.
Заперечення заявника стосовно висновків суду з приводу акту перевірки від 12.02.2009 р., проведеної Донецьким регіональним відділенням з контролю за використанням та охороною земель не мають суттєвого значення для оцінки законності судового рішення, оскільки відповідачем не доведено наявність у нього правових підстав для зайняття спірної земельної ділянки.
Посилання у скарзі на недоведеність факту користування відповідачем спірною земельною ділянкою є безпідставними, з огляду на наступне.
Правові наслідки, передбачені частиною 1 ст. 212 Земельного кодексу України, наступають у випадку самовільного зайняття земельної ділянки. Матеріали справи дають всі підстави вважати, що відповідач фактично займав спірну земельну ділянку, оскільки зареєстрував за собою право власності на об’єкти нерухомості, які знаходяться на цій земельній ділянці. Разом з цим, в ході судового розгляду встановлено, що право власності на нерухомість відповідачем набуто незаконно. Більш того, земля під об’єктами нерухомості відповідачу в установленому законом порядку не відводилась. З огляду на наведене, відповідач займає спірну земельну ділянку без законних підстав, тобто самовільно, незалежно від того, ведеться чи ні на цій земельній ділянці яка-небудь господарська діяльність. Апеляційна інстанція також вважає, що самовільне зайняття земельної ділянки і самовільне використання земельної ділянки з правової точки зору є тотожними термінами.
Аргументи скарги з приводу наявності у відповідача права власності на об’єкти нерухомості, що знаходяться на спірній земельній ділянці, спростовуються викладеним вище.
Положення частини 10 ст. 38 Закону України «Про третейські суди» в редакції закону від 05.03.2009 р., судом першої інстанції застосовані правильно, оскільки цей законодавчий акт був чинним на день розгляду спору і підлягав обов’язковому застосуванню судом, в силу частини 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України. Доводи скаржника про те, що питання дійсності договору купівлі-продажу не можуть бути предметом розгляду в даній справі є надуманими, оскільки саме цим документом відповідач обґрунтовує правомірність користування спірною земельною ділянкою.
Твердження заявника апеляційної скарги про неповне дослідження судом всіх обставин та порушення конституційних засад судочинства, апеляційна інстанція вважає недоведеними.
За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2009 р. по справі № 17/46пн залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 8 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
3. третім особам
1. прокурору
1. у справу
1 ДАГС