ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" серпня 2009 р. Справа № 4/50-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Кондратюка О.А. - представника за довіреністю від 12.08.2009 р.,
від відповідача: Постернака П.М.- представника за довіреністю від 03.08.2009 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак", м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "14" травня 2009 р. у справі № 4/50-09 (суддя Білоус В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак",
м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Поповецький", с. Попівці Барського району Вінницької області
про стягнення 22276, 80 грн. вартості недоотриманого товару, 7173,13 грн. інфляційних, 971,88 грн. - 3% річних та про розірвання договору купівлі - продажу №07-012 ТО від 16.05.2007 р.
з оголошеними в судовому засіданні 06.08.2009 р. перервами до 13.08.2009 р. та з 13.08.2009 р. до 20.08.2009 р. згідно ст.77 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.05.2009 р. у справі №4/50-09 у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Поповецький" про стягнення 22276,80 грн. вартості недоотриманого відповідачем товару (кришки типу Твіст-Офф з логотипом "4 сезони", кришки типу "Твіст Офф" повно кольорової червоної згідно договору купівлі-продажу №07-012 ТО від 16.05.2007р., додаткової угоди від 31.05.2007 р. до цього договору, 7173,13 грн. інфляційних, 971,88 грн. 3% річних відмовлено. Судові витрати на держмито і інформаційно-технічне забезпечення в загальній сумі 508 грн. покладено на позивача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини справи; безпідставно не взято до уваги умови п.12.6, п.12.3 договору, укладеного між сторонами, а також не визнано належним доказом непридатності неотриманого стороною по справі товару акт списання №49А від 24.11.2008 р.
Скаржник вважає, що судом невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст.689, 625, 651 Цивільного кодексу України та не прийнято до уваги положення ст.188, ч.2 ст.202 Господарського кодексу України щодо розірвання договору між сторонами.
Позивач вказує, що звертався до відповідача з пропозицією забрати виготовлений для нього товар (лист-вимога за вих.№244 від 22.10.2008 р.) та зазначає, що чинним законодавством України не передбачено обов"язок скаржника звертатися до сторони по справі саме з позовом про зобов"язання до виконання умов договору.
Крім того, скаржник зазначив, що отриманий ним оригінальний примірник рішення суду у даній справі не підписаний суддею, який розглядав справу.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 14.05.2009 р. у справі №4/50-09 скасувати та прийняти нове рішення про повне задоволення позовних вимог. Представник позивача вважає, що істотним порушенням договору, укладеного з відповідачем, є невиконання останнім його умов. В обґрунтування своїх доводів представник позивача послався на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.2008 р. у справі №38/43-11/147-08 за позовом ТзОВ "Консервний завод "Поповецький", с.Попівці Барського району Вінницької області до ТзОВ Вінницької області "Мольва Метал Пак", м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області про розірвання договору купівлі - продажу №07-012ТО від 16.12.2007 р. та стягнення 201364,88 грн.
Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.30-31, т.2) не погодився з доводами апеляційної скарги та зазначив, що рішення господарського суду Вінницької області від 14.05.2009 р. винесено з дотриманням положень чинного законодавства, є обґрунтованим і законним.
У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що вимоги позивача про розірвання договору і стягнення 22276,80 грн. вартості непереданого відповідачеві і не отриманого ним товару, який позивач знищив, а також вимоги про стягнення 971,88 грн. 3% річних, 7173,13 грн. інфляційних не відповідають способам захисту, передбаченим ч.4 ст.690 ЦК України та п.12.8 договору, згідно яких, якщо покупець без достатніх правових підстав зволікає з прийняттям товару, або відмовляється від його прийняття, продавець має право вимагати від нього прийняти і оплатити товар або має право відмовитися від договору з наслідками, передбаченими ч.3 ст.653, ст.653, ст.611 ЦК України. Також, згідно ч.1 ст.668 ЦК України, п.6.2. договору купівлі-продажу, всі ризики, пов"язані із втратою чи пошкодженням товару переходять від позивача до відповідача з моменту підписання сторонами накладної про відвантаження товару, тобто, після фактичної передачі позивачем відповідачу товару. Оскільки товар відповідачем не отриманий, то до нього не перейшов ризик, пов"язаний з непридатністю товару. Відповідач вказує, що він виконав зобов"язання щодо попередньої оплати і загалом сплатив позивачеві 106161,60 грн., а отримав згідно накладної від 01.07.2007 р. товар тільки на суму 80704,84 грн., докази передачі товару відповідачеві на суму 22276,80 грн. відсутні, а тому у відповідача не виникло перед позивачем грошових зобов"язань щодо оплати вказаної суми та не допущено прострочення її сплати.
В засіданні суду представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Вінницької області від 14.05.2009 р. законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши у повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
У березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Поповецький", с.Попівці Барського району Вінницької області, в якій просило стягнути з відповідача 22276,80 грн. вартості недоотриманого товару, 971,88 грн. 3% річних, 7173,13 грн. інфляційних та судові витрати, а також розірвати укладений між ТОВ "Мольва Метал Пак" та ТОВ "Консервний завод "Поповецький" договір купівлі-продажу №07-012 ТО від 16.05.2007 р.
В обґрунтування позову ТОВ "Мольва Метал Пак" зазначає, що на виконання договору №07-012 ТО від 16.05.2007 р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Поповецький", виготовив та розмістив у себе на складі весь товар, який повинен був придбати відповідач згідно вказаного договору. Проте, відповідач отримав лише частину товару, а саме кришку типу "Твіст-Офф" з повно кольоровим логотипом торгової марки "4 сезони" у кількості 61200 одиниць та кришки типу "Твіст-Офф" червоної у кількості 269960 одиниць, згідно видаткової накладної №1/7 від 01.07.2007 р. та довіреності серії АВ №125702.
Позивач вказує, що відповідно до умов п.3.1.1. договору з врахуванням додаткової угоди від 31.05.2007 р., а також п.4.1. договору, відповідач зобов"язаний був здійснити отримання всієї партії товару до 14.06.2007 р. Однак, отримавши лише частину товару за накладною №1/7 від 01.07.2007 р., відповідач в подальшому не здійснив жодних дій для виконання взятих на себе зобов"язань та отримання виготовленого для нього товару. Посилаючись на положення п.12.3. договору та п.12.6. договору позивач зазначає, що у випадку безпідставної відмови покупця від виконання умов договору - прийому товару, відповідач зобов"язаний виплатити повну вартість неприйнятого товару. З урахуванням отриманої від відповідача передоплати у сумі 106161,60 грн., позивач вважає, що відповідач зобов"язаний був сплатити за товар, який знаходився на складі позивача 22276,80 грн. Крім того, позивачем здійснені нарахування 3% річних від простроченої суми за період з 16.07.2007 р. по 12.01.2009 р. у розмірі 971,88 грн. та інфляційні за період з липня 2007 року по листопад 2008 року у розмірі 7173,13 грн.
При цьому, як стверджує ТОВ "Мольва Метал Пак", виготовлений товар, який повинен був прийняти відповідач та вартість якого просить стягнути позивач, був знищений у зв"язку зі збігом строку його зберігання, у відповідності до ТУ на даний вид товару.
Також, посилаючись на положення ч.2 ст.651 ЦК України та на істотні порушення відповідачем умов договору, позивач просить розірвати укладений між позивачем та відповідачем договір.
Рішенням, що оскаржується, господарський суд Вінницької області відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ "Мольва Метал Пак". Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2007 р. між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Поповецький" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №07-012 ТО (а.с.11-16, т.1), за яким продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити товар - кришки для пастеризації типу "Твист-Офф" діаметром 82 мм RTS у кількості 122400 шт. з повнокольоровим логотипом та кришки для пастеризації типу "Твист-Офф" діаметром 82 мм RTS в кількості 280160 шт. (п.1.1. договору).
Згідно п.2.2. договору, загальна вартість товару становить 99062,40 грн. (в т.ч. НДС).
У розділі 3 договору сторонами погоджені умови оплати, зокрема, встановлено, що передоплату у розмірі 30% від вартості товару, а саме 29718,72 грн. покупець перераховує на р/рахунок продавця на протязі 3 банківських днів після підписання договору; суму у розмірі 70% від вартості товару, а саме 69343,68 грн. - за фактом підписання сторонами накладної на відвантаження товару (п.3.1. договору).
Оплата здійснюється згідно рахунку-фактури на товар або на підставі накладної на відвантаження товару (п.3.2. договору).
Відповідно до п.4.1. договору поставка товару здійснюється протягом 14 днів з моменту отримання попередньої оплати згідно п.3.1 договору.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що товар передається у розпорядження покупця на підставі договору, рахунку-фактури, накладних та відвантаження товару та довіреності на отримання товару.
Датою передачі товару продавцем покупцю є дата двохстороннього підписання сторонами накладної на відвантаження товару згідно умов даного договору (п.4.3. договору).
Умови поставки погоджені сторонами у розділі 5 договору, зокрема, у п.5.1 зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах самовивезення товару покупцем або транспортом агента покупця зі складу покупця.
Товар вважається поставленим, а покупець - таким, що виконав свої зобов’язання з поставки, з моменту підписання сторонами накладної на відвантаження товару (п.5.2. договору).
Відповідно до п.6.1. договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент здійснення останнім оплати повної вартості товару. Всі ризики, пов"язані із втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця до покупця з моменту підписання сторонами накладної на відгрузку товару (п.6.2. договору).
У відповідності до п.9.1. договору, продавець зобов’язаний своїми силами здійснити завантаження товару зі свого складу на транспортні засоби покупця не пізніше 24 години з моменту прибуття транспортного засобу. Згідно п.9.2. договору покупець зобов’язаний письмово повідомити продавця про відправку транспортного засобу на його адресу не пізніше, ніж за 24 години до прибуття транспортного засобу на склад продавця.
Відповідно до п.10.1. договору, передача товару продавцем та його приймання покупцем по кількості та якості здійснюється у відповідності з Інструкціями про порядок приймання продукції за кількістю і якістю №П-6 і №П-7. Передача товару і його приймання за кількістю і якістю проводиться сторонами на складі продавця.
В пункті 10.3. договору сторони, зокрема, обумовили, що при виявленні невідповідності якості, кількості, маркування, тари чи упаковки товару умовам, вказаним у даному договорі, сторони складають акт про дефекти товару, в якому зазначають кількість оглянутого товару та характер виявлених дефектів.
При цьому, пунктом 10.4. договору сторони передбачили, що продавець зобов"язаний нести весь ризик втрати чи пошкодження товару до моменту підписання сторонами накладної на його відвантаження.
Згідно п.12.3. договору покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання своїх зобов’язань з отримання виготовленого товару. У випадку якщо покупець в строк не направить покупцю транспортні засоби для завантаження товару зі складу продавця, покупець зобов’язаний сплатити продавцеві пеню за затримку отримання товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від загальної вартості товару, що був підготовлений продавцем. Простроченням в отриманні товару покупцем вважаються наступні дні після спливу строку зобов"язання з отримання товару покупцем. У випадку, якщо таке прострочення перевищить 15 календарних днів, а продавець виконав свої договірні зобов"язання, вважається, що покупець безпідставно відмовляється від умов даного договору та застосовуються санкції, передбачені п.12.8. договору, а саме: у випадку безпідставної відмови однієї із сторін від виконання умов договору, а також у випадку неоплати покупцем або непоставки (недопоставки) продавцем товару, ця сторона зобов’язується сплатити іншій стороні штраф у розмірі 20% від неоплаченої суми або суми непоставленого (недопоставленого) товару.
31.05.2007 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору №07-012ТО, якою внесено зміни до договору (а.с.17, т.1). Зокрема, за умовами договору в редакції додаткової угоди, позивач зобов'язався продати, а відповідач прийняти та оплатити кришки для пастеризації типу "Твіст-Офф" діаметром 82 мм RTS в кількості 122400 шт. з повнокольоровим логотипом та кришки для пастеризації типу "Твіст-Офф" діаметром 82 мм RTS в кількості 420560 шт. однокольорові (товар) загальною вартістю 128438,40 грн.
Згідно додаткової угоди, попередня оплата (30% від вартості товару) становить 38531,52 грн., а 70% вартості товару, а саме 89906,88 грн. повинно бути сплачено покупцем за фактом підписання сторонами накладної на відвантаження товару.
Платіжними дорученнями №3650 від 25.05.2007 р., №3659 від 30.05.2007 р. та №3716 від 11.06.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Поповецький" перерахувало позивачеві грошові кошти в сумі 106161,60 грн. Водночас, згідно наявної в матеріалах справи накладної №1/VІІ від 01.07.2007 р., отримано ТОВ "Консервний завод "Поповецький" від позивача товару на загальну суму 80704,84 грн.
04.02.2008 р. ТОВ "Консервний завод "Поповецький" звернувся до ТОВ "Мольва Метал Пак" із позовом про розірвання договору купівлі-продажу №07-012 ТО від 16.05.2007 р. та стягнення 201364,88 грн., у т.ч. 106161,60 грн. збитків від неякісності отриманого за цим договором товару, що вбачається з постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 р. №38/43-11/147-08. Таким чином, між сторонами існував спір з приводу неякісності переданого позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Поповецький" на виконання договору №07-012 ТО товару.
22.10.2008 р. позивач звернувся листом №944 (а.с.77, 160 т.1) з вимогою до відповідача про виконання останнім у повному обсязі взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу №07-012 ТО від 16.05.2007 р., а саме, повідомлення про дату та час отримання відповідачем виготовленого для нього товару та направлення транспортних засобів на адресу ТОВ "Мольва Метал Пак". Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.
24.11.2008 р. позивачем (комісія у складі заступника головного бухгалтера, завідувача складом та начальника відділу технічного контролю) складено акт списання №49А (а.с.184, т.1), в якому зазначено що комісія здійснила перевірку матеріалів, які зробилися непридатними внаслідок закінчення їх строку придатності та встановила, що матеріальні цінності - кришка "4 сезони" у кількості 61200 од. та повнокольорова червона у кількості 132600 од., строк зберігання яких з 01.07.2007 р. до 24.11.2008 р., підлягають списанню та вилученню з обліку та їх рекомендовано утилізувати.
Наявний в матеріалах справи акт приймання чорних (вторинних) металів (засвідчена копія) №2662 (а.с.183, т.1) свідчить про передачу 26.12.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак" підприємству ЗАТ "Вторкольормет" металобрухту стального легкого в кількості 6,014 тн. на суму 3007 грн. із зазначенням походження - амортизаційний брухт. Вказаний акт наданий позивачем в якості доказу утилізації товару та разом з поясненнями позивача підтверджує, що на момент звернення ТОВ "Мольва Метал Пак" з позовною заявою у даній справі, товар, призначений для продажу (передачі) відповідачу, вже був знищений та відсутній у позивача.
Встановивши вищевикладені обставини справи, судова колегія приймає до уваги наступне.
Між сторонами укладено правочин, який згідно ст.11 Цивільного кодексу України, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, за своєю суттю є договором купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.ст.526, 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно ст.689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Щодо обґрунтування позовних вимог слід зазначити, що посилання позивача на п.12.3. договору є безпідставними, оскільки у вказаному пункті договору сторонами передбачено відповідальність покупця за несвоєчасне виконання своїх зобов"язань по отриманню виготовленого товару, в той час як позов заявлено, зокрема, про стягнення вартості недоотриманого товару у зв"язку з безпідставною відмовою відповідача (покупця) від отримання товару.
Як уже зазначалось, у договорі (п.12.6.) сторони встановили, що у випадку безпідставної відмови покупця від прийому товару, він зобов"язаний сплатити повну вартість неприйнятого товару.
Водночас, ч.4 ст.690 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Так, відмова покупця від прийняття товару без вказаних підстав або зволікання з таким прийняттям є порушенням покупцем його договірних обов'язків, що є підставою виникнення певних прав продавця і як визначено наведеною вище ч.4 ст.690 ЦК України, продавець у випадку зволікання або неприйняття покупцем товару без достатніх правових підстав має право: 1) вимагати від покупця виконання ним договірних обов'язків, а саме прийняти та оплатити товар; або ж 2) відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, у випадку односторонньої відмови від договору у повному обсязі він є розірваним. Це означає, що зобов'язання сторін за ним припиняються (ч.2 ст.653 ЦК України).
Аналіз норм Цивільного кодексу України свідчить про те, що невиконання покупцем обов'язку із прийняття товару може стати причиною виникнення у продавця й інших прав, якщо це передбачено договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).
Водночас, вимога позивача стосується лише оплати відповідачем неприйнятого товару (згідно п.12.6. договору), а не прийняття та оплати, як передбачено чинним законодавством. При цьому, як стверджує сам позивач, товар, який відповідач міг би прийняти та оплатити на виконання зобов"язань за договором та вимог ч.4 ст.690 ЦК України, вже знищений, тобто, можливість виконання відповідачем такої вимоги відсутня.
Стосовно умов п.12.6. договору, укладеного сторонами, а також доводів апеляційної скарги з даного приводу, слід зазначити наступне.
У відповідності до ст.6, ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом наведених положень ЦК України, свобода договору проявляється, зокрема, у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Проте, винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів; під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
У даному випадку, умови п.12.6. договору щодо обов"язку сплати повної вартості неприйнятого товару (без обумовлення отримання покупцем такого товару на виконання договірних зобов"язань), доповнюються чітко визначеним положенням ч.4 ст.690 ЦК України, яка, за викладених обставин, має бути застосована.
Слід зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.16 ЦК України, ч.2 ст.20 ГК України, суд може захистити право або інтерес особи способом, що встановлений договором або законом; вказані норми містять перелік таких способів.
Проте, з викладеного вище вбачається, що вимоги позивача про розірвання договору та стягнення 22726,80 грн. вартості непереданого відповідачеві, неприйнятого ним та вже знищеного позивачем товару, не лише не відповідають способам захисту, передбаченим, зокрема, ч.4 ст.690 ЦК України, а й суперечать загальним засадам цивільного законодавства, визначеним п.6 ст.3 Цивільного кодексу України: справедливість, добросовісність та розумність.
З огляду на положення п.4 ст.690 ЦК України, яка встановлює альтернативне праву вимоги виконання покупцем договірних зобов"язань право відмови від договору купівлі-продажу, правильним є висновок місцевого господарського суду про те, що, у такому випадку (якщо законом передбачено односторонню відмову від договору), не може бути використаний такий спосіб захисту прав як розірвання договору у зв’язку з істотним порушенням його умов (ч.2 ст.651 ЦК України). Вимоги позивача є суперечливими та такими, що взаємно спростовують одна іншу.
Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення здійснених позивачем нарахувань на суму 22276,80 грн. вартості неотриманого відповідачем товару, а саме 7173,13 грн. інфляційних та 971,88 грн. 3% річних, то слід зазначити, що вони є безпідставними. Так, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проте, у даному випадку, у відповідача не виникло грошового зобов"язання перед позивачем, а тому не допущено його прострочення, зважаючи на те, що:
по-перше, відповідач виконав зобов’язання щодо попередньої оплати, сплативши позивачеві 106161,60 грн., при цьому, отримав згідно накладної від 01.07.2007 р. товар на суму лише 80704,84 грн.;
по-друге, зважаючи на умови п.3.1.2, 3.2. договору, за якими обов’язок оплати за товар у відповідача виникає лише на підставі рахунку-фактури, накладної на відвантаження товару та враховуючи, що докази передачі відповідачу товару на суму 22276,80 грн. за накладною - відсутні.
За таких обставин, висновок місцевого господарського суду щодо безпідставності позовних вимог та відмови у їх задоволенні є обґрунтованим та законним.
Судова колегія вважає також правильними та обґрунтованими доводи суду з приводу того, що для підтвердження непридатності (неякісності) неотриманого відповідачем товару, повинен був складатись двосторонній акт за участю повноважного представника відповідача, або, у випадку неявки представника відповідача за викликом позивача в установлений строк, перевірка якості, придатності, неотриманого відповідачем товару мала бути здійснена експертом бюро товарних експертиз зі складанням відповідного акту експертизи.
Крім того, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.668 ЦК України, а також п.6.2 договору купівлі-продажу, всі ризики, пов’язані із втратою чи пошкодженням товару переходять від позивача до відповідача з моменту підписання сторонами накладної про відвантаження товару, тобто, після фактичної передачі позивачем відповідачу товару. Таким чином, враховуючи, що товар відповідачем фактично не отриманий, до нього не перейшов ризик, пов'язаний з непридатністю товару, а тому посилання позивача з даного приводу безпідставні.
Також, в рішенні правильно вказано, що зазначена в акті №49 "А" підстава непридатності товару - "закінчення строку придатності" не може вважатися судом законною підставою для непридатності товару, його неякісності та для знищення товару позивачем шляхом передачі для утилізації. Так, позивач не мав права знищувати товар, призначений для отримання відповідачем, в т.ч. відповідно до ч.4 ст.690 ЦК України, за якою позивач мав звернутися з позовом про зобов’язання відповідача прийняти і оплатити товар або відмовитися від договору купівлі-продажу за наявності на те правових підстав і вимагати від відповідача відшкодування понесених збитків, у порядку, визначеному законодавством.
Доводи апеляційної скарги про непідписання оригінального примірника рішення суддею спростовуються матеріалами справи, які містять належним чином оформлене та підписане суддею, який розглядав справу рішення (а.с.193-196, т.1). Та обставина, що отриманий скаржником примірник рішення не підписаний суддею, а засвідчений штампом "З оригіналом згідно" та печаткою канцелярії суду відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГСУ від 10.12.2002 р. №75. Так, згідно п.3.5.11 вказаної Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі. Сторонам справи та у відповідних випадках - іншим учасникам процесу, установам, організаціям, надсилається решта належним чином завірених примірників процесуальних документів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються викладеним та матеріалами справи, а тому не підставою для скасування оскаржуваного судового акту. Апеляційна скарга залишається без задоволення.
Рішення господарського суду Вінницької області від 14 травня 2009 р. у справі №4/50-09 є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 14 травня 2009 р. у справі №4/50-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак", м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області - без задоволення.
2. Справу №4/50-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя:
судді:
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд