ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" серпня 2009 р. Справа № 14/122-08
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - підприємець,
від відповідача: Мудра Л.В. - довіреність від 22.06.2009 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплицький молокозавод", смт.Теплик Теплицького району Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "15" квітня 2009 р. у справі № 14/122-08 (суддя Мельник І.Ю.)
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплицький молокозавод", смт.Теплик Теплицького району Вінницької області
про стягнення 47837,49 грн.
з оголошеною в судовому засіданні 13.08.2009 р. перервою до 20.08.2009 р. згідно ст.77 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.04.2009 р. у справі №14/122-08 уточнені позовні вимоги підприємця ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплицький молокозавод" на користь підприємця 34347,47 грн. боргу за здане молоко, 5363,08 грн. боргу за надані послуги по закупівлі молока від населення, 62,46 грн. інфляційних, 58,65 грн. 3% річних, 398,31 грн. державного мита та 98,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В уточнених позовних вимогах про стягнення 173,51 грн. інфляційних та 0,06 грн. 3% річних відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати.
При цьому, скаржник посилається на те, що у відповідності до умов договору між сторонами у справі, підприємець ОСОБА_1 (за договором - повірений) прийняла доручення від імені довірителя, за його дорученням та за його рахунок здійснювати закупку, доставку та проведення розрахунків за молоко від населення. Відповідач визнає, що у серпні та вересні 2008 року підприємцем було надано послуги по закупівлі молока у населення на суму 5363,08 грн., водночас, стверджує, що за свої власні кошти позивач не закупляв молоко в кількості 33731,75 кг. на суму 48911,04 грн. Як вказує скаржник, молоко у вказаній кількості дійсно було заготовлено позивачем та доставлено на завод, проте, вважає, що розрахунок повинен був проводитись не з позивачем, а з населенням, а позивач ніякого відношення до розрахунків за кількість зданого молока не має. При цьому, відповідач зазначив, що здійснив розрахунок з населенням на закуплене і здане молоко в сумі 14563,57 грн., а залишок боргу в сумі 34347,47 грн. відповідно до договору не належить позивачу.
Як зазначено в апеляційній скарзі, відповідач визнає стягнення з нього заборгованості в сумі 5363,08 грн. на користь позивача за надані послуги по закупівлі молока у населення, інших вимог позивача не визнає.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просить рішення господарського суду Вінницької області від 15.04.2009 р. скасувати. Представник відповідача пояснила, що підприємство приймає молоко як від фізичних так і юридичних осіб, а також приватних підприємців. Розрахунки за отримане молоко здійснюються два рази на місяць. За доставлену сировину позивач СПД ОСОБА_1 одержувала кошти з каси ТОВ "Теплицький молокозавод" згідно розрахункового касового ордера, за які складала авансовий звіт про використання коштів, разом із приймально-розрахунковою відомістю на видачу грошей за закуплене молоко від населення із підписами постачальників. Представник зазначила, що станом на 13 серпня 2009 р. СПД ОСОБА_1 повинна була подати в бухгалтерію підприємства авансовий звіт на суму заборгованості, проте, не подала, що пояснює факт невидачі коштів фізичним особам - постачальникам молока. Крім того, представник зазначила, що товариство не має можливості розрахуватися з клієнтами за заготівлю молока у зв"язку зі складною фінансовою ситуацією та арештом рахунків товариства виконавчою службою.
Позивач - СПД ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Свої заперечення проти доводів скаржника підприємець навела також у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.22, т.3) та у письмових поясненнях по справі (а.с.29, т.3).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши у повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2008 року між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплицький молокозавод" (довіритель) та підприємцем ОСОБА_1 (повірений) укладено договір про надання послуг по закупці, доставці і проведенні розрахунків за молоко від населення (а.с.8, т.1), за яким довіритель доручає, а повірений приймає доручення від імені довірителя, за його дорученням та за його рахунок здійснювати закупку, доставку та проведення розрахунків за молоко від населення (п.1.1. договору).
Згідно п.2.1., п.2.2. договору, повірений зобов"язаний організовувати роботу приймальних пунктів по збору молока від населення; взяти на себе відповідальність по розрахунках з населенням коштами, отриманими від довірителя, розраховуватись з населенням за молоко та представляти на завод платіжні відомості з підписами здавачів.
Відповідно до п.3.2. договору, довіритель зобов"язаний оплату за молоко проводити за договірними погодженими цінами в строки за домовленості.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що за надані послуги по заготівлі, доставці та розрахунках за молоко довіритель відшкодовує повіреному витрати в розмірі 15 коп. за 1 кг. заготовленого молока.
Згідно п.4.2. розрахунок за заготівлю молока проводиться 2 рази в місяць.
Як вбачається з акту приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), підписаного обома сторонами (а.с.9, т.1), на виконання укладеного договору у серпні 2008 року СПД ОСОБА_1 надано послуг по заготівлі молока для ТОВ "Теплицький молокозавод" на загальну суму 7839,90 грн.
Згідно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних (а.с.12-32, т.1), у вересні 2008 року підприємцем ОСОБА_1 заготовлено від населення та здано ТОВ "Теплицький молокозавод" 33731 кг. молока, вартість якого, з врахуванням погодженої сторонами вільної закупівельної ціни на вересень 2008 року, а саме, 1,45 грн./кг. (протокол, а.с.11, т.1), становить 48909,95 грн.
Крім того, за вересень 2008 року згідно акту приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.100, т.1) вартість наданих позивачем послуг склала 5059,80 грн.
20 жовтня 2008 р. підприємцем направлено ТОВ "Теплицький молокозавод" лист-вимогу (а.с.36, т.1) щодо погашення наявної заборгованості за надані у серпні 2008 року та у вересні 2008 року послуги згідно договору від 01.02.2008 р., а також за фактично поставлене молоко у відповідності до накладних. Згідно вимоги, станом на 20.10.2008 р., заборгованість за послуги (серпень-вересень 2008 року) становила всього 8969,65 грн., та за молоко - 42909,95 грн.
Згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаного обома сторонами (оригінал оглянуто колегією в судовому засіданні), станом на 01.11.2008 р. заборгованість відповідача за надані позивачем послуги становила 8970,00 грн., заборгованість за молоко, отримане у вересні 2008 року - 38709,11 грн.
У зв"язку із неналежним виконанням ТОВ "Теплицький молокозавод" своїх зобов"язань, СПД ОСОБА_1 звернулась у листопаді 2008 року до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з боржника 8969,65 грн. основного боргу за надані послуги, 195,49 грн. інфляційних, 40,19 грн. 3% річних, 38609,95 грн. основного боргу за здане молоко та 22,21 грн. 3% річних.
Під час розгляду справи судом першої інстанції та до винесення рішення у справі позивачем було уточнено позовні вимоги (а.с.127-130, т.2) та визначено до стягнення з відповідача 5363,88 грн. боргу за надані послуги у серпні та вересні 2008 року, 34347,83 грн. боргу за поставлене молоко, 235,97 грн. інфляційних та 58,76 грн. 3% річних (остання сума складається із суми 27,71 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за надані послуги та суми 31,05 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за поставлене молоко у вересні 2008 року). Заява про уточнення позовних вимог була прийнята до розгляду місцевим господарським судом.
Як уже зазначалось, рішенням, що оскаржується, уточнені позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 34347,47 грн. боргу за здане молоко, 5363,08 грн. боргу за надані послуги, 62,46 грн. інфляційних, 58,65 грн. 3% річних та судові витрати. В уточнених позовних вимогах про стягнення 173,51 грн. інфляційних та 0,06 грн. 3% річних відмовлено.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, беручи до уваги вищевикладені встановлені обставини справи, а також наступне.
Приписами частини 1, 2 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Відповідно до приписів статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказана норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України.
Водночас, положення ч.1 ст.174 ГК України, а також п.3 ч.1 ст.3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ст.629 цього кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В даному випадку, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним, оскільки містить ознаки договорів про надання послуг та доручення.
Так, згідно ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За договором доручення, згідно ч.1 ст.1002 Цивільного кодексу України, одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
У відповідності до ч.1 ст.1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас, довіритель зобов'язаний відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення та виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить (п.2 ч.2, ч.4 ст.1007 ЦК України).
Як встановлено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Вище зазначалось, що за умовами укладеного сторонами договору позивач в якості повіреного зобов"язався за дорученням відповідача та за його рахунок здійснювати закупку, доставку та проведення розрахунків за молоко від населення (п.1.1. договору); взяти на себе відповідальність по розрахунках з населенням коштами, отриманими від довірителя (п.2.2. договору).
Досліджуючи докази виконання сторонами умов укладеного договору, в т.ч. додаткові докази, витребувані відповідно до вимог ст.38, ст.101 ГПК України (видаткові касові ордери, звіти про використання коштів, приймально-розрахункові та розрахункові відомості на видачу грошей на закуплене молоко від населення за період з серпня по жовтень 2008 року), судовою колегією апеляційного господарського суду було встановлено, що фактично молоко закуповувалось позивачем безпосередньо у населення за кошти підприємця; приймально-розрахункові та розрахункові відомості надавались відповідачу, кошти за видатковим касовим ордером видавались підприємцю, про що останній звітував. Тобто, між сторонами існувала усталена практика здійснення розрахунків з населенням за здане молоко через позивача, саме позивач розраховувався з фізичними особами - постачальниками молока.
Так, зокрема, за закуплене у населення молоко в період з 01.08.2008 р. по 15.08.2008 р. кошти відповідач видав лише 12.09.2008 р., відповідно, позивач звіт про використання коштів склав 15.09.2008 р.
Таким чином, взаємні дії сторін свідчать про те, що по взаємній згоді сторонами були змінені умови договору щодо оплати поставленого молока.
У поясненнях від 13.08.2009 р. (вх.№02-01/5109/09) відповідач зазначив, що за доставлену сировину СПД ОСОБА_1 одержувала з каси ТОВ "Теплицький молокозавод" згідно касового ордера кошти, за які складала авансовий звіт про використання коштів згідно приймально-розрахункової відомості на видачу грошей за закуплене молоко від населення із підписами здатчиків. Відповідач підтвердив, що за вересень 2008 року підприємцем від населення було здано молока на суму 48911,40 грн., з яких видано 14563,57 грн. фізичним особам (під звіт ОСОБА_1В.), та що заборгованість складає 34347,83 грн.
Отже, факт отримання від позивача молока у вересні 2008 року на суму 48911,40 грн. є підтвердженим документально та не заперечується відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що решта несплачених за молоко коштів не належить позивачу та що останній не має відношення до розрахунків з населенням спростовуються викладеним, матеріалами справи та навіть умовами договору. Так, усталена практика взаємовідносин між сторонами, підтверджений факт отримання у вересні відповідачем від позивача молока на суму 48911,40 грн. (товарно-транспортні накладні за вересень 2008 р., а.с.78-98, т.1) та сплати відповідачем лише 14563,57 грн. (видаткові касові ордери, а.с.121-123, т.2) свідчать про наявність заборгованості ТОВ "Теплицький молокозавод" перед підприємцем ОСОБА_1 за поставлене молоко у сумі 34347,83 грн.
Такий висновок апеляційного господарського суду обґрунтовується, крім вищенаведеного, також загальними засадами цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).
Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм; спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому, справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
У даному випадку, є всі підстави для захисту порушеного права підприємця ОСОБА_1 шляхом забезпечення виконання відповідачем свого обов"язку щодо оплати поставленого йому позивачем молока. Заперечення відповідача, на думку судової колегії, суперечать зазначеним вимогам справедливості, добросовісності та розумності та є неправомірними.
Як стверджує відповідач, за надані позивачем у серпні та вересні 2008 року послуги згідно договору відповідач розрахувався на суму 3606,92 грн. згідно видаткового касового ордеру №159 від 27.01.2009 р. (а.с.113, т.2) та на суму 5363,08 грн. за видатковою накладною №РН-02118 від 01.12.2008 р. (а.с.119, т.2). Проте, вказана накладна не містить підпису одержувача - СПД ОСОБА_1 про отримання матеріальних цінностей, а тому не може бути доказом здійснення розрахунку на суму 5363,08 грн. Крім того, у видатковій накладній не зазначено про видачу підприємцю ОСОБА_1 матеріальних цінностей саме в рахунок погашення заборгованості за послуги, надані у серпні-вересні 2008 року.
А тому, висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 5363,08 грн. боргу за надані послуги є обґрунтованим.
Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як уже зазначалось, у зв"язку з тим, що договором не встановлено строк виконання зобов"язань, позивачем 22.10.2008 р. було надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості. Згідно ст.625 Цивільного кодексу України позивачем здійснені нарахування 3% річних та інфляційних на суму заборгованості.
Перевіривши розрахунок позивача (уточнені позовні вимоги, а.с.127,130, т.2), судова колегія апеляційного господарського суду встановила, що висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 62,46 грн. інфляційних, 58,65 грн. 3% річних та щодо відмови у стягненні 173,51 грн. інфляційних та 0,06 грн. 3% річних - є обґрунтованим.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідач же не обґрунтував своїх заперечень належними та допустимими засобами доказування.
Таким чином, особа, що подала апеляційну скаргу, не використала в повній мірі наданих їй процесуальним законом прав щодо змагальності під час розгляду спору.
Доводи ж апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення має бути залишено без змін, оскільки є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 15 квітня 2009 р. у справі №14/122-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплицький молокозавод", смт.Теплик Теплицького району Вінницької області - без задоволення.
2. Справу №14/122-08 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя:
судді:
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд