КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.08.2009 № 25/396-48/355
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_1 – представник за довіреністю,
від відповідача1: Сметанюк І. М.- юрист,
від відповідача 2 Субота О. В. – юрист,
від третьої особи1: ОСОБА_4,
від третьої особи2: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізична особа ОСОБА_5
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2009
у справі № 25/396-48/355 (суддя
за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_5
до Державна податкова інспекція у Оболонському районі м.Києва
Головне управління Державного казначейства України у м. Києві
третя особа позивача
третя особа відповідача ОСОБА_6
ОСОБА_1
про стягнення 90500,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.04.05 р. № 25/396 позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_5 (надалі – Позивач) про стягнення збитків, які виникли в результаті безпідставного вилучення Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва (надалі – Відповідач – 1) комп'ютерного обладнання задоволені частково на суму 43 530,00 грн., з урахуванням висновку судово-товарознавчої експертизи № 1511 від 23.03.05 р.. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.06 р. рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.05 р. у справі № 25/396 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.08 р. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.06 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.05 р. у справі № 25/396 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 року у справі 25/396-48/355 у позові Суб’єкту підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва (надалі – Відповідач1) та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві (надалі – Відповідач 2) про стягнення 90500,00 грн., було відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, СПД ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 подали на нього апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. у справі №25/396-48/355 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Позивача задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що вирішуючи справу суд першої інстанції не з’ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
На думку скаржників господарський суд міста Києва при винесенні рішення дійшов до хибного висновку, що відповідно до ст.. 396 ЦК України Позивач має право лише на захист порушеного речового права, але не має права на захист прав пов’язаних з річчю, право на захист яких, на думку суду є лише у власників. Також, хибним є висновок суду про те, що не було встановлено протиправності та незаконності дій Відповідача 1.
Відповідач 1 та Відповідач 2 письмового відзиву на апеляційну скаргу не надали, однак в судовому засіданні не погодитись з доводами та вимогами скаржників, викладеними ними в апеляційній скарзі і просять залишити цю скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін Київський апеляційний господарський суд встановив.
08 травня 2003 р. Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено перевірку комп'ютерного клубу за адресою: АДРЕСА_1, на дотримання вимог податкового законодавства в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, про що складено Акт від 08 травня 2003 р. без номера.
В Акті зазначено, що перевірка проводилась на об'єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, для перевірки надано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 02.12.2002 р., договір оренди від 20.03.2003 р., свідоцтво про сплату єдиного податку від 2003 р. Вказана перевірка проводилась о 18:00 год. 08.05.2003 р. податковими ревізорами-інспекторами ДПІ у Оболонському районі м. Києва та ст. оу ГВПМ ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва на підставі посвідчень № 836; 837; 838.
Крім того, відповідно до складеного акту Позивачу запропоновано з'явитися до ДПІ у Оболонському районі м. Києва 12.05.03 р. з 9:00 до 10:00.
09.05.2003 посадові особи Головного відділу податкової міліції ДПІ Оболонського району м. Києва, продовжили проводити перевірку діяльності комп'ютерного клубу за адресою: АДРЕСА_1, де здійснювала свою діяльність з надання комп'ютерних послуг, ОСОБА_7, яка зареєстрована у встановленому законом порядку як фізична особа - підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 02.12.2002 р., виданим державною адміністрацією Подільського району м. Києва (в подальшому, 05.11.08 було внесено зміни до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_7 в зв'зку зі зміною її прізвища на ОСОБА_5). Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва видано Свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.04.2003 року, де зазначено види діяльності: комп'ютерні послуги, фото послуги, роздрібна торгівля. Місце здійснення діяльності зазначено - м. Київ.
За результатами своїх дій службовими особами податкової міліції, а саме: заступником начальника відділу м-р Самарою І.М., о/у ст. лейтенантом Безоглюком С.М. було складено Протокол огляду місця події від 09.05.2003 р.. серія КМ № 002145 за участю ОСОБА_6 (представника Позивача), у присутності понятих - ОСОБА_10 (АДРЕСА_2); ОСОБА_11 АДРЕСА_3), у відповідності до якого було зазначено, що відповідно до ст. 195 Кримінально-процесуального кодексу України складено протокол про те, що за адресою АДРЕСА_1 здійснювалась незаконна підприємницька діяльність комп'ютерного клубу по наданню ігрових послуг, з використанням комп'ютерного обладнання та ігрових автоматів. Документи, які повинні посвідчувати фінансово-господарську діяльність клубу на момент перевірки були відсутні. Встановити власника комп'ютерного обладнання також не вдалося. Будь-які документи на право розміщення та проведення фінансово-господарської діяльності комп'ютерного клубу - відсутні.
Внаслідок цього працівниками податкової міліції було вилучено товарно-матеріальні цінності (комп'ютерне обладнання), перелік та приблизна вартість якого зазначені у протоколі огляду місця події від 09.05.2003 р. серія КМ № 002145.
13.05.2003 р. ГВПМ ДПІ Оболонської о району м. Києва, отримало звернення від Позивача (вх. № 355/10) з проханням повернути майно, вилучене відповідно до протоколу огляду місця події від 09.05.2003 р., серія № 002145, до якого додавались документи, які підтверджували правомірність володіння та користування Позивачем спірним майном, зокрема:
- Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи видане 02.12.2002 р. Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією;
- Свідоцтво про сплату єдиного податку, видане Державною податковою інспекцією Подільського району м. Києва в квітні 2003 р.;
- Договір оренди приміщення від 20.03.2003 р., згідно з яким в оренду Позивачу передано приміщення за адресою: АДРЕСА_1, де відбувалась діяльність комп'ютерного клубу;
- Книга обліку доходів та витрат (книга форми № 10);
- Торговий патент серія ТПА № 204684;
- Договір майнового найму від 01.04.2003 року № 2/4 (комп'ютерне обладнання);
- Договір майнового найму від 01.04.2003 року № 1/4 (комп'ютерне обладнання).
13.05.2003 р. ДПІ Оболонського району отримало скаргу від Позивача (вх. № 4649/г) на неправомірні дії ГВПМ ДПІ Оболонського району м. Києва, до якої додавалися документи, які підтверджують правомірність володіння та користування спірним майном та правомірність здійснення господарської діяльності, з проханням повернути майно Позивачу.
15.05.2003 р. вище зазначену скаргу отримала Державна податкова адміністрація в м. Києві.
Державна податкова інспекція у Оболонському районі м Києва у відповідності до пункту 12 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», пункту 15 Інструкції «Про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна», затвердженої наказом Міністерства фінансів УРСР № 112 від 17.12.1987 р. та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 р. № 1340 «Про порядок обліку зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним» звернулась з листом від 19.05.04 р. № 1486/9/22402 до Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації з проханням визнати безхазяйним майно (монітори 24 штуки, системні блоки 22 штуки, мишки 21 штука, клавіатури 22 штуки), яке більше року знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва з розпорядженням належного державі майна відповідно до вимог чинного законодавства.
Розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 398 від 27.05.2004 р., на підставі листа Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 19.05.2004 р. за № 1486/9/22-102 стосовно майна, що більше року знаходиться на обліку ДПІ у Оболонському районі м. Києва і власника якого встановити неможливо, було визнано безхазяйним та реалізовано.
Відповідно до Акту передачі майна представниками ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва було передано представнику ТОВ «Приватель», в особі Липовкій С. М. (довіреність МАД № 546 191 від 19.05.2003) на відповідальне зберігання майно, а саме: комп'ютерне обладнання на орієнтовну вартість 62 600,00 грн.
Відповідно до Акту опису, оцінки та передачі майна від 11.06.2004 № 24/04 оціночна вартість майна становить 24 470 грн., сума винагороди торгівельному підприємству 13% - 3 181 грн.
Надходження до Державного бюджету сум від реалізації вищезгаданого майна підтверджують платіжні доручення: № 111 від 25.06.2004, № 131 від 27.07.04, № 123 від 15.07.04 р., № 101 від 24.06.04 р., № 113 від 29.06.04р.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, власниками вилученого майна є треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_1, що підтверджується наступними документами:
- Договір купівлі - продажу № 3/12 від 23.03.2001,
- Договір купівлі - продажу № 15/4 від 07.11.2002,
- Договір поставки № 31/02 від 12.12.2002.
Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з положеннями ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з положеннями ст. 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Статтею 354 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Частиною 1 ст. 760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно з положеннями ст. 759 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
У пункті 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого в результаті порушення його матеріального права, що охороняється законом. Відшкодуванню підлягає лише та шкода, яка спричинила для потерпілого певні невигідні матеріальні й нематеріальні наслідки.
Зобов'язання відшкодувати шкоду лежить на заподіювачеві шкоди. В даному випадку, позадоговірна відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає в себе такі елементи, як: протиправність поведінки (дія чи бездіяльність), шкода, причинний зв'язок.
Дана правова позиція викладена й у Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» № 04-5/239 від 29.12.07 р.
Статтею 396 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Речові права на чуже майно - права на речі, які полягають у можливості обмеженого використання в своїх інтересах речей, що є власністю інших осіб, без посередництва їх власників.
Реалізація певних прав на чуже майно пов'язана з набуттям володіння ним. Тому в разі втрати володіння особою, якій належить право на чуже майно, вона може застосувати для захисту своїх прав такий засіб, що є подібним віндикаційному позову (ст. 387 Цивільного кодексу України), в разі порушень, не пов'язаних з втратою володіння, — засобом, що є подібним негаторному позову (ст. 391 Цивільного кодексу України), в разі створення реальної загрози такого порушення у майбутньому — засобом, подібним прогібіторному позову (ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України). Проте, права вимоги відшкодування завданої шкоди у вигляді відшкодування вартості вилученого майна у володільця відсутнє, так як останній відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України може захищати лише те речове право яке йому належить.
Шкода завдана протиправним вилученням майна, може бути відшкодована шляхом відшкодування вартості майна лише особі, якій її фактично було завдано - тобто власнику. З матеріалів справи вбачається, що власником вилученого майна Позивач не являється, відтак права на звернення до суду з вимогою про відшкодування завданої шкоди у вигляді відшкодування вартості вилученого Відповідачем 1 майна ОСОБА_5 не має. Право на дану вимогу мають лише власники вилученого майна, якими є ОСОБА_6 та ОСОБА_1
Однак, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не передали Позивачу своє право вимоги щодо відшкодування Відповідачем 1 шкоди завданої внаслідок протиправного вилучення майна Відповідачем 1, власниками якого вони є, відтак Позивач не набув у встановленому законом порядку права вимоги до Відповідача 1.
Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивач не відшкодувала розмір вартості вилученого у неї майна законним власникам цього майна, відтак, у Позивача не виникло право зворотньої вимоги відшкодування завданих збитків (право регресу) до Відповідача 1, в порядку встановленому чинним законодавством України.
Крім того, ні Акт опису, оцінки та передачі майна від 11.06.04 р. № 24/04, ні Розпорядження Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання безхазяйним майна № 398 від 27.05.2004 р. не були оскаржені Позивачем, а отже не були визнані незаконними чи недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.
Таким чином, на сьогоднішній день правовий статус спірного майна, як безхазяйного, не змінено.
Також, не підлягає задоволенню вимога Позивача про відшкодування недоотриманого доходу (упущеної вигоди) внаслідок вилучення майна з наступних підстав.
Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо при заподіянні збитків у вигляді реального збитку відбувається зменшення майнової маси, то упущена вигода являє собою відсутність фактичного збільшення майнової маси особи при наявності реальної можливості такого збільшення.
Враховуючи положення ст. 22 Цивільного кодексу України особа, що вимагає відшкодувати упущену вигоду має довести наявність факту порушення права (норми закону або умов договору), факту заподіяння збитків та їх розміру, причинно-наслідкового зв'язку між фактом порушення права і заподіяними збитками, наявність реальної можливості отримання доходів у майбутньому та вчинення дій направлених на отримання доходу.
Для підтвердження позовних вимог щодо відшкодування недоотриманого доходу (упущеної вигоди) внаслідок вилучення майна Позивач посилається на книгу обліку доходів та витрат (форма № 10) та надає суду Звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку ОСОБА_7 за II квартал 2003 р. від 17.07.2003 р., в пункті 4 вказаного звіту зазначено: обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітній квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році становить: 6 470 грн. Проте, зазначені документи не відображають реального обсягу доходу, який отримував Позивач саме від надання комп'ютерних послуг у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1. Інших документів на підтвердження своїх вимог Позивач не надав.
Однак, судова колегія констатує, що Позивач не довів всіх обставин, що входять до предмету доказування при стягненні упущеної вигоди, зокрема: наявність реальної можливості отримання доходів у майбутньому, факту заподіяння збитків та їх розміру.
Сам же по собі факт неправомірних дій відповідача, в наслідок якого позивач втратив можливість розпоряджатись відповідним комп’ютерним обладнанням, не є підставою задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, в даному випадку, скаржниками по справі, всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2009 року, яке було прийнято по даній справі, у зв’язку з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, крім того судова колегія прийшла до висновку, що ще однією підставою для відмовлення в задоволенні позову, є пропущення строку позовної давності. Підстав, для скасування або зміни, вказаного судового рішення, та задоволення апеляційної скарги Товариства Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2009 р. у справі
№ 25/396-48/355 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 – без задоволення.
2. Матеріали справи № 25/396-48/355 повернути до Господарського суду м. Києва
Головуючий суддя
Судді