КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2009 № 16/187-8/129-08
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Кушнірук М.С., довіреність від 08.04.2009 року № 1480
від відповідача -не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.06.2009
у справі № 16/187-8/129-08 (суддя
за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Правобережне відділення № 6719
до Закрите акціонерне товариство "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 162287,36 грн.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2008 р. ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії-Правобережне відділення № 6719 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ЗАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” про стягнення 162 287, 36 грн. заборгованості та судових витрат.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2008 р. позов був задоволений частково.
За апеляційною скаргою ЗАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” Дніпропетровським апеляційним господарським судом рішення суду першої інстанції скасовано у зв’язку з порушенням правил територіальної підсудності, та направлено справу № 8/129-08 до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2009 р. позов задоволено частково, стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” в особі Дніпропетровського представництва на користь Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Правобережне відділення № 6719 страхового відшкодування у розмірі 144475, 00 грн., пені у розмірі 29307, 24 грн за порушення строків виплати вказаного страхового відшкодування, 1580, 80 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ЗАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” звернулась із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення по справі, не доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення судом норм матеріального права, просило постановлене судом рішення скасувати і відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовувалися апелянтом наступними доводами.
На думку скаржника, судом першої інстанції не було враховано право страховика перевіряти достовірність інформації, яку повідомив страхувальник для виплати страхового відшкодування за генеральним договором страхування кредитних ризиків і ту обставину, що банк безпідставно проігнорував заяву страховика про надання відповідних заяв про виплату страхового відшкодування з викладенням обставин з надання кредитів, настання страхового випадку, проведеної банком роботи по стягненню заборгованості та інших, необхідних документів. Окрім цього , вказував апелянт на ту обставину, що суд не взяв до уваги право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальником були подані свідомо неправдиві відомості про предмет договору страхування або про факт страхового випадку.
Ухвалою від 20.07.2009 р. колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі Кропивної Л.В. (доповідач), суддів Калатай Н.Ф. та Пашкіної С.А. прийнято апеляційну скаргу до провадження, а її розгляд призначено на 05.08.2009 р.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2009 р. № 01-23/1/13 у склад колегії суддів внесені зміни, доручено розгляд апеляційної скарги у наступному складі суддів: Кропивна Л.В., Кондратова І.Д. та Пашкіна С.А.
У судовому засіданні 05.08.2009 р. взяв участь лише представник ВАТ «Державний ощадний банк України», натомість представники апелянта, належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, у судове засідання 05.08.2009 р. не з’явилися і звернулися до Київського апеляційного господарського суду із письмовою заявою про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв’язку із несвоєчасним, 03.08.2009 р., отриманням ним ухвали про призначення справи до судового розгляду .
Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив водночас, просив долучити до справи подані ним письмові заперечення на апеляційну скаргу.
Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду клопотання позивача та відповідача задоволено, розгляд апеляційної скарги відклала до 17.08.2009 р.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2009 р. № 01-23/1/1 у склад колегії суддів, у зв’язку із знаходженням судді І.Д. Кондратової у відпустці, внесені зміни, та доручено розгляд апеляційної скарги у наступному складі суддів: Кропивна Л.В., Синиця О.Ф. та Пашкіна С.А.
У судовому засіданні 17.08.2009 р. взяв участь лише представник ВАТ «Державний ощадний банк України», який просив залишити, як законне, рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2009 року у справі № 16/187-8/129-08 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апелянт не скористався своїм процесуальним правом на участь у розгляді своєї апеляційної скарги.
Зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, беручи до уваги відсутність від відповідача заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, детальний виклад апелянтом своєї правої позиції з приводу оскаржуваного ним рішення, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2009 р. у відсутність представника відповідача, повідомленого належним чином про час і місце судового засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення у повному обсязі, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
01 березня 2007 року між Страховиком - Закритим акціонерним товариством “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”, в особі Дніпропетровського представництва, та Страхувальником - Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України”в особі філії –Правобережне відділення № 6719 - був укладений Генеральний договір страхування кредитних ризиків № 04-ФР/П, за умовами якого страховик здійснив страхування ризику невиконання Позичальником своїх зобов’язань по кредитних договорах, укладених між Страхувальником та фізичними особами (Позичальниками), які купували транспортний засіб в автосалонах (перелік яких надається в Додатку № 4 до цього Договору) і з якими Страхувальник уклав договір про співробітництво.
Відповідно до п. 1.3. Договору Страховик здійснює страхування кредитного ризику за Кредитними договорами, укладеними між позичальниками та Страхувальником , його установами (відділеннями), що здійснюють кредитування фізичних осіб, згідно з Реєстром наданих за звітний період кредитів.
Як правильно встановлено господарським судом міста Києва, причиною виникнення спору між сторонами стало ухилення відповідача, ЗАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”, Страховика за Генеральним договором страхування кредитних ризиків № 04-ФР/П від 01.03.2007 р., від виплати передбаченого цим договором страхового відшкодування на користь Страхувальника.
Здійснивши оцінку за наявними у справі доказами, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у порушення умов генерального договору страховик не сплатив страхового відшкодування страхувальнику, і, разом з тим, не прийняв рішення про відмову у виплаті відшкодування.
Аналізуючи умови генерального договору, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що договір не надавав страховику права на власний розсуд змінювати порядок виплати страхового відшкодування і його строки, що мало місце у відносинах між позивачем та відповідачем.
Так, згідно з умовами генерального договору, викладеними у п.2.1. договору , до страхового випадку стосовно конкретного договору віднесено непогашення або неповне погашення Позичальником двох послідовних щомісячних чергових платежів або останнього платежу в період чинності страхового захисту, визначеного згідно з пунктом 7.3. цього Договору; або наявність простроченої заборгованості на дату закінчення дії страхового захисту по цьому Кредитному договору, що внесений до Реєстру наданих кредитів.
Відповідно до пункту 4.4.4 генерального договору страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Складання страховиком страхового акту про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування пов’язане із одержанням ним від страхувальника письмового повідомлення про виникнення страхового випадку з доданням документів, вичерпний перелік яких передбачено пунктом 5.5. генерального договору .
Підстави відмови у виплаті страхового відшкодування визначені у розділу 6 договору, серед яких: несвоєчасне повідомлення страхувальником про страховий випадок; не надання без поважних причин у визначений договором термін документів, передбачених у п. 5.5 договору, неповідомлення страховика про зміни суттєвих умов кредитного договору, порушення умов банківського продукту “Кредит фізичним особам на придбання нового транспортного засобу”, інші, передбачені законом випадки.
Як випливає з матеріалів справи, страхувальник письмово повідомив страховика про настання страхового випадку і додав документи, які були передбачені у пункті 5.5. договору.
Позивачем були направлені на адресу відповідача повідомлення про виникнення простроченої заборгованості по кредитах, зокрема: від 19.06.2007 р. за №№ 1842,1842-а, 1842-б; від 23.08.2007 р. за № 2591 та від 22.10.2007 р. за № 3268, наступними Позичальниками: Батижманським В.Л, Дроговозом І.В, Зерзевим В.І., Кагдіним Ф.Ф. та Медведєвим А.С.
Згідно розрахунку страхувальикна загальна сума страхового відшкодування по невиконаним Кредитним договорам становить 144475,00 грн. і складається із:
- страхової суми по кредиту, наданому Батижманському В.Л., яка становить 16975,00 грн. (30% від суми кредиту);
- страхової суми по кредиту, наданому Медведєву А.С., яка становить 16975,00 грн. (25% від суми кредиту);
- страхової суми по кредиту, наданому Дроговозу І.В., яка становить 42165,00 грн. (25% від суми кредиту);
- страхової суми по кредиту, наданому Кагдіну Ф.Ф., яка становить 24343,00 грн. (25% від суми кредиту);
- страхової суми по кредиту, наданому Зерзеву В.І., яка становить 20702,50 грн. (25% від суми кредиту).
Ця обставина не заперечується страховиком. Інша справа, що страховик зажадав від страхувальника подання додаткових документів, що стосувалися питань укладення кредитного договору між банком та позичальниками, у тому числі копій паспортів позичальників, довідка про їх доходи, рішень кредитного комітету банку про надання кредиту окремим позивальникам, мотивуючи їх витребування необхідністю прийняття страховиком рішення щодо можливості виплати страхового відшкодування.
Колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції , який вказані доводи відповідача відхилив за безпідставністю. Поряд із цим, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не обґрунтував своє право вимагати таку інформацію від страхувальника посиланням на конкретні умови (пункти) договору, або норми законодавчих актів України, які йому таке право надавали.
Тим більше, що таке втручання страховиком у сферу банківських послуг не мало жодного відношення ,як до виконання ним обов’язку по виплаті страхового відшкодування страховиком, на чому наполягав апелянт, так і до можливості оцінки ним правдивості відомостей страхувальника про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.
Так, згідно з умовами генерального договору , викладеними у п.2.1. договору, до страхового випадку стосовно конкретного договору віднесено непогашення або неповне погашення Позичальником двох послідовних щомісячних чергових платежів або останнього платежу в період чинності страхового захисту, визначеного згідно з пунктом 7.3. цього Договору; або наявність простроченої заборгованості на дату закінчення дії страхового захисту по цьому Кредитному договору, що внесений до Реєстру наданих кредитів .
Що стосується предмету договору страхування , то таким, згідно п. 1.2. договору, є майнові інтереси страхувальнка , пов’язані з матеріальними збитками, які завдані йому внаслідок повного або часткового неповернення наданих ним кредитів Позичальникам на купівлю нових транспортних засобів в автосалонах згідно стандартизованого банківського продукту “Кредит фізичним особам на придбання нового транспортного засобу” на умовах укладених між страхувальником та Постачальниками Кредитних договорів.
Доводи апелянта про те, що страхувальник не здійснив належної оцінки фінансового стану позичальників, чим порушив зобов’язання, передбачені пунктом 4.2.1. генерального договору, а тому у страховика були підстави відмовити у виплаті страхового відшкодування Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає неспроможними, адже по-перше, страховик рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не прийняв, по-друге, рівень фінансового ризику мав визначатися не страховиком, а страхувальником відповідно до його методики і на момент укладення договору, що випливає з п. 2 ч. 1 ст. 989 ЦК України, по-третє, ні положення Закону України «Про страхування», ні договір , ні норми ст. 991 ЦК України , не передбачають наведеної апелентом обставини в якості підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування
За таких обставин справи, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність відповідачем обставин, які мають наслідком відмову у виплаті страхового відшкодування та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 144475,00 грн. .
Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача з відповідача пені у розмірі 29307,24 грн. за порушення строків виплати вказаного страхового відшкодування, суд першої інстанції вірно обмежив період нарахування штрафних санкцій строком 6 місяців від дня виникнення права на таке нарахування і правомірно стягнув на користь позивача 13604,34 грн. пені, задовольнивши тим самим частково вимоги позову.
При цьому колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із застосуванням до правовідносин сторін положень ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Поряд із цим пунктом 4.4.9. договору сторони погодили, що при порушенні терміну виплати страхового відшкодування відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату порушення зобов’язання, від суми страхового відшкодування за кожний день прострочки.
Таким чином, висновки суду першої інстанції господарського суду, про часткове задоволення позову і безпідставність заперечень відповідача є обґрунтованими.
При таких обставинах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апелянта , викладені ним в апеляційній скарзі , не спростовують висновків суду першої інстанції, відтак, підстави для скасування чи зміни законного та обґрунтованого рішення передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні.
Державне мито, сплачене апелянтом за розгляд апеляційної скарги, слід віднести на нього.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні апеляційної скарги Закритому акціонерному товариству “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”.
Залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2009 р. у справі № 16/187-8/129-08
Передати справу № 16/187-8/129-08 господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
21.08.09 (відправлено)