КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.08.2009                                                                                           № 26/210

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 за участю секретаря

судового засідання

           

 за участю представників сторін:

 від позивача:                            Косенко А.П., представник, довіреність б/н від 12.05.2009;

 від відповідача:                        повідомлений належним чином, але не з’явився;

 розглянувши  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакан"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.07.2009

 у справі № 26/210 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Текам 4”;

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Вакан”;

              

             

 про                                                   стягнення 6700,00 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 у справі № 26/210 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Текам 4” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вакан” про стягнення 6 700,00 грн. задоволено повністю.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю „Вакан” (далі – ТОВ „Вакан”) подало апеляційну скаргу, в якій просить призначити будівельно-технічну експертизу продукції позивача та на підставі висновків експертизи скасувати спірне рішення суду.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

          Зокрема, скаржник посилався, що судом належним чином не досліджено причин, з яких відповідач не розрахувався в повному обсязі з позивачем за поставлений останнім товар.

          Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Текам 4” (далі – ТОВ „Текам 4”) у відзиві та в засіданні суду проти доводів апеляційної скарги ТОВ „Вакан” заперечував та просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Вакан” – без задоволення.

          ТОВ „Вакан” у судове засідання, яке відбулося 26.08.2009, повноважних представників не направило не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги товариства належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 07.08.2009, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

          Крім того, про належне повідомлення ТОВ „Вакан” у справі про прийняття апеляційної скарги товариства до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається про своєчасне отримання представником товариства ухвали суду від 07.08.2009.

          Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          ТОВ „Текам 4” 29.12.2008 поставило ТОВ „Вакан” товар на загальну суму 26 700,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною від 29.12.2008 № РН-055 та довіреністю від 28.12.2008 серії ЯПП № 273058.

          Підставою для замовлення товару є рахунок-фактура від 17.12.2008 № СФ-076, про що зазначено в накладній від 29.12.2008 № РН-055. При цьому, на самому рахунку від 17.12.2008 вказано дату, до якої слід здійснити відповідачу розрахунки за поставлений позивачем товар – до 28.12.2008.

          Отримуючи від позивача товар за накладною від 29.12.2008 № РН-055, відповідач погодився з вартістю товару, його кількістю та його якістю, про що свідчить відсутність на видатковій накладній будь-яких зауважень відповідача.

          Натомість, ТОВ „Вакан” за поставлений ТОВ „Текам 4” товар розрахувалося частково на суму 20 000,00 грн. і заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за накладною від 29.12.2008 № РН-055 товар з урахуванням часткової оплати відповідачем в сумі 20 000,00 грн. становить 6 700,00 грн.

          Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Позивач 23.03.2009 звернувся до відповідача з претензією № 02, в якій просив протягом 10-ти днів з дня одержання цього листа погасити заборгованість за поставлений ТОВ „Текам 4” товар.

          В свою чергу, відповідач листом від 09.04.2009 № 49 погодився із сумою заборгованості, але повідомив позивача про невиконання ним вимог ст.ст. 662, 673, 674 та 675 ЦК України і вважає за необхідне відповідно до ст. 594 ЦК України використати своє право притримання щодо повного розрахунку за поставлений позивачем товар за накладною від 29.12.2008 № РН-055.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 6 700,00 грн. за поставлений позивачем товар.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Оскільки матеріали справи свідчать про часткову оплату ТОВ „Вакан” (на суму 20 000,00 грн.) за поставлений ТОВ „Текам 4” товар (на загальну суму 26 700,00 грн.) і скаржник до матеріалів апеляційної скарги не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов’язань по оплаті в повному обсязі за поставлений позивачем товар, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 6 700,00 грн.

          При цьому, судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання скаржника на ст.ст. 662, 673, 674 та 675 ЦК України, як підставу для неперерахування позивачу грошових коштів в повному обсязі, оскільки відповідачем не надано доказів пред’явлення вимоги до позивача у зв’язку з недоліками проданого останнім товару (ст. 680 ЦК України) в разі, якщо ТОВ „Вакан” вважає, що такі недоліки мали місце.

          Посилання скаржника, що судом належним чином не досліджено причин, з яких відповідач не розрахувався в повному обсязі з позивачем за поставлений останнім товар, колегією суддів не приймаються, оскільки в обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги позивача, відповідачем не надано належних доказів відсутності його вини щодо неналежного виконання своїх зобов’язань по оплаті коштів за поставлений товар по накладній від 29.12.2008 № РН-055.

          Що стосується вимоги скаржника в апеляційній скарзі щодо призначення будівельно-технічної експертизи продукції позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дана вимога стосується іншого предмету позову.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 у справі №26/210.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 у справі № 26/210 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вакан” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 26/210 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 28.08.09 (відправлено)