КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2009 № 18/126
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Ковбаса Г.М – представник за дов. № 11 від 28.01.2009;
від відповідача -не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Агама-Трейд Юг"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.05.2009
у справі № 18/126 (суддя
за позовом ТОВ "Агама-Трейд Юг"
до ТОВ "Вестер Україна"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 27000,26 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГАМА-ТРЕЙД ЮГ», у березні 2009 р. звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер-Україна», про стягнення 27 000,26 грн. заборгованості , що виникла внаслідок неоплати вартості поставленого у період з 27.08.2008 р. по 14.10.008 р. на підставі договору від 01 грудня 2007 р. товару на цю ж суму.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.05.2009 року у позові Товариству з обмеженою відповідальністю «АГАМА-ТРЕЙД ЮГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер-Україна» про стягнення 27 000,26 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГАМА-ТРЕЙД ЮГ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2009 року прийняти по справі нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовувалися наступними доводами.
Так апелянт вказував, що рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з того, що відповідач не заперечив факту здійснення поставки та отримання ним товару, що підтвердив підписом представника , який скріпив печаткою відповідача на накладних.
Накладні на товар відповідали вимогам щодо реквізитів згідно із статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мали відбиток круглих печаток обох сторін і не викликали сумнівів у ідентифікації юридичних осіб, що здійснили прийом-передачу відповідної продукції.
Крім того, апелянт порушив клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, оскільки рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2009 у справі № 18/126 , направлене 17.06.2009 р. згідно відтиску штампу поштового відділення зв’язку , отримане апелянтом лише 22.06.2009 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009р.. у справі №18/126 (у складі колегії суддів: головуючий суддя – Кропивної Л.В., судді – Пашкіної С.А. , Попікової О.В.) Товариству з обмеженою відповідальністю «АГАМА-ТРЕЙД ЮГ» було відновлено строк на подання апеляційної скарги , прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 12.08.2009 р.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 11.08..2009р. за № 01-23/1/3 „Про зміну складу колегії суддів” у зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Попікової О.І у щорічній відпустці) відповідно до статті 28 Закону України „Про судоустрій України” та статті 46 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі: головуючий суддя – Кропивна Л.В., судді – Пашкіна С.А., Синиця О.Ф.
У судове засідання 12.08.2009р. з’явився представник позивача , який підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача , належним чином повідомлений про дату , час та місце розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2009 року не скористався своїм правом на участь у розгляді апеляційної скарги.
Зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, а також беручи до уваги відсутність від відповідача заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2009 р. за відсутності представників вказаних відповідачів , повідомлених належним чином про час і місце судового засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення у повному обсязі, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, і , будучи не зв’язаним доводами апеляційної скарги , перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
01.12.2007 р. між сторонами укладений договір поставки №3134 ( а.с.6-14) , з протоколом розбіжностей, за умовами якого позивач зобов’язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар, зазначений у специфікації, який є невід’ємною частиною договору. Розбіжності до договору сторонами погоджені, про що свідчить протокол погодження розбіжностей до договору ( а.с. 17-23).
Поставка товару здійснюється на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000г) на склад покупця та /або у магазини, адреси яких вказані покупцем у замовленні.
Відповідно до пунктів 9.7., 8.1.та 8.2. договору розрахунки здійснюються протягом 15 банківських днів з моменту отримання продукції покупцем, доставка товару проводиться постачальником (транспортом постачальника і за його рахунок) на адресу покупця, зазначену у замовленні, право власності на товар та ризик його втрати переходить до покупця з моменту фактичного отримання ним товару - підписання уповноваженим представником покупця товарно-транспортної накладної або товарної накладної.
Умовами договору поставки сторони передбачили, що якщо при передачі товару виявиться невідповідність товару вимогам договору, покупець вправі відмовитися від його отримання і зробити відповідну відмітку у ТТН або товарній накладній. При цьому до товаросупровідних документів сторони віднесли податкові та ТТН інші подібні документи, неналежне оформлення яких або порушення строку у їх наданні покупцю, надавало право останньому відмовитися від отримання товару. Разом з тим, товар визнавався прийнятим покупцем по кількості, асортименту, а поставлений у тарі – по кількості місць і якості - з моменту підписання уповноваженим представником покупця ТТН та /або товарної накладної ( пункти 7.2 та 10.5 договору).
Зміст зобов’язань покупця у договорі поставки, в силу положень частини 1 ст.712 ЦК України , полягає не лише в обов’язку сплатити за товар певну грошову суму, але й прийняти його. При цьому покупець, як боржник у зобов’язанні поставки, має право перепоручити виконання свого обов’язку третій особі, не вибуваючи при цьому із зобов’язання і залишаючись зобов’язаним перед кредитором за виконання, проведене такою третьою особою ( частина 1 статті 528 ЦК України)
З матеріалів справи вбачається , що товар , на загальну суму 27 671,82 грн., упродовж серпня - жовтня 2008 р. був доставлений автомобілями постачальника на адресу філії ТОВ «Вестер Україна» у м. Сімферополі, про що свідчать видаткові накладні , у яких у графі «отримав» проставлений підпис з відбитком круглої печатки філії у місті Сімферополі ТОВ «Вестер Україна» ( а.с 32-38 та 40-41).
Окрім цього, на бланку групи компаній «Вестер»у м. Сімферополі складено акти від 02.10.2008 р. та від 14.10.2008 р ( а.с 39,42) про повернення товару, на загальну суму 635,25 грн. , у тому числі креветок тигрових та морозива вершкового, поставлених відповідно до видаткових накладних за цими ж датами. Акти завірені підписами представників філії ТОВ «Вестер Україна» у м. Сімферополі та ТОВ «Агама-трейд Юг» і скріплені печатками, відповідно, філії та постачальника .
За правилами частини 1 статті 664 ЦК України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар.
За змістом частини 2 статті 527 ЦК України , кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, послався на те, що додані позивачем до позовної заяви видаткові накладні містять підписи невідомих осіб, що відвантажили та одержали продукцію, без зазначення посади, а тому не можуть вважатися належним доказом отримання продукції відповідачем у розумінні статті 34 ГПК України.
Крім цього, зазначив місцевий господарський суд , до матеріалів справи не додано будь –яких інших документів, зокрема довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які б підтверджували отримання продукції відповідачем.
Утім, як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки постачальник , який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням , а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, покладення судом на постачальника (позивача у справі) тягара доведення обставин, які складають зміст зобов’язань покупця (відповідача), у той час, як заперечень в отриманні переданого йому товару покупець не висував, суперечить нормам як матеріального , так і процесуального права.
У статтях 42 та 4 3 Господарського процесуального кодексу України відтворено загальні принципи судочинства - змагальність та рівність сторін перед законом і судом у поданні доказів.
Разом з тим, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті .
На склад цих фактів вказує норма права, яка визначає права та обов’язки сторін у конкретних правовідносинах.
Отже, доводи апелянта про те, що рішення господарського суду суперечить нормам матеріального та процесуального права є обґрунтованими.
Матеріалами справи доведено і не спростовано відповідачем , що отримавши товар, останній не сплатив за нього певної грошової суми, яка за підрахунками суду становить 27 036,57 грн. , внаслідок чого , і з огляду на положення пункту 9.7. договору та ч. 1 ст. 612 ЦК України, є боржником , що прострочив виконання грошового зобов’язання.
Однак враховуючи , що до стягнення позивачем заявлена сума боргу у розмірі 27 000,26 грн., колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, виходячи з приписів ст. 16 ЦК України, вважає , що позов підлягає задоволенню у розмірі, вказаному позивачем.
Окрім цього, як з’ясовано судом апеляційної інстанції, місцевим господарським судом не вірно встановлено предмет спору між сторонами.
Так суд першої інстанції, пославшись у мотивувальній частині рішення на те, що цивільно-правова відповідальність застосовується за наявності складу цивільного правопорушення, до якого відноситься протиправна поведінка, шкода та причинний зв’язок між ними, прийшов до висновку, що у даному спорі позивачем на доведена наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, у той час, як спір , який розглядався судом, стосувався примусового виконання обов’язку в натурі.
Верховний суд України вважає законним рішення тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини , вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а за їх відсутності – на підставі загону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні (пункт 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 № 11 з наступними змінами «Про судове рішення»).
Оскільки критеріям законності та обґрунтованості судове рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2009 року у справі № 18/126 не відповідає, тому воно підлягає скасуванню в апеляційному порядку.
Судові витрати , понесені апелянтом за розгляд апеляційної скарги, відносяться в силу ст.. 49 ГПК України на відповідача по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 49, 99, 101,103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАМА-ТРЕЙД ЮГ» задовольнити .
Рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2009 року у справі № 18/126 скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАМА-ТРЕЙД ЮГ», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер-Україна» про стягнення 27 000,26 грн. заборгованості та судових витрат задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер-Україна» 27 000,26 грн. заборгованості та 770,85 грн. судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАМА-ТРЕЙД ЮГ».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАМА-ТРЕЙД ЮГ» 135 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги .
Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
Матеріали справи № 18/126 повернути до господарського суду місті Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя
Судді
14.08.09 (відправлено)