ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"27" серпня 2009 р. | Справа № 15/245/09 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тофана В.М.,
суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,
при секретарі судового засідання Павленко Н.А.
за участю представників сторін:
від Одеської залізниці –Ротар І.В., за дов.,
від ПП „Макс-Р” –Рибочкін В.Е., за дов., Поросолов К.В.. за дов.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці
на рішення господарського суду Миколаївської області від 23 червня 2009 року
у справі №15/245/09
за позовом Одеської залізниці, м. Одеса
до відповідача Приватного підприємства „Макс-Р”, м. Миколаїв
про стягнення 37402,35 грн.,
та
за зустрічним позовом Приватного підприємства „Макс-Р”, м. Миколаїв
до відповідача Одеської залізниці, м. Одеса
про визнання недійсним договору та стягнення 205147,97 грн.
встановив:
У березні 2009 року Одеська залізниця (далі-позивач) звернулась у місцевий господарський суд Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства „Макс-Р” про стягнення з останнього 37402 грн. 35 коп. заборгованості за грудень 2008 року, січень –лютий 2009 року за тимчасове користування відповідачем асфальтованим майданчиком для вантажно-розвантажувальних робіт по укладеній між сторонами (позивачем і відповідачем) експлуатаційній угоді від 01.07.2006р. зі строком дії до 01.07.2007р. з додатками до неї.
У відзиві на цей позов відповідач його не визнав, посилаючись на те, що позивач згідно цій експлуатаційній угоді повинен був нести експлуатаційні витрати на утримання асфальтованого майданчика, які йому підлягали компенсації відповідачем, але експлуатаційні витрати позивач не поніс, оскільки такі докази відсутні, тому позовні вимоги Одеської залізниці є необґрунтованими.
У зв’язку з цим відповідач 09.06.2009р. у процесі розгляду справи пред’явив до позивача зустрічний позов про стягнення з Одеської залізниці 205147,97 грн., як вважає відповідач, безпідставно отриманих позивачем грошових коштів у відповідності зі ст.1212 Цивільного кодексу (ЦК) України, оскільки експлуатаційні витрати на асфальтований майданчик, які повинен був йому компенсувати відповідач, відсутні.
18.06.2009р. ПП „Макс-Р” (відповідач) подало до господарського суду заяву про зміну предмету зустрічного позову, в якій просить зустрічний позов задовольнити, а також визнати недійсною експлуатаційну угоду від 14.08.2006р №ОД/БМЕС-06-689д-ню, укладену з Одеською залізницею, яка вступила в дію з 01.07.2006р. При цьому відповідач обґрунтував свої вимоги тим, що Статут залізниць України не передбачає право залізниці на самостійне укладання договорів щодо передачі в тимчасове користування будь-якого майна, що їй належить, оскільки стороною по виконанню вантажних операцій згідно ст.ст. 6, 9 Статуту залізниць України може бути, зокрема, відправник, одержувач або експедитор. Крім того, як далі зазначає в цій заяві відповідач за первісним позовом, вказана експлуатаційна угода відповідає змісту орендним відносинам між Одеською залізницею і ПП „Макс-Р”, а тому орендодавцем щодо державного мана, до якого відноситься майно залізниці, може бути Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, а дозволу останнього на укладення такого договору не було, що є порушенням Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
У запереченнях на зустрічну позовну заяву відповідача Одеська залізниця (позивач за первісним позовом) вважає її необґрунтованою, оскільки згідно цивільного законодавства сторони є вільними в укладанні договору, вибору контрагента та визначення його умов (ст.6 ГК України, ст.ст. 6 і 627 ЦК України), а тому укладення експлуатаційних угод не заборонено актами цивільного законодавства (ст.ст. 9, 12 Статуту залізниць України). Між договором оренди та експлуатаційною угодою є відмінності, і, зокрема, по експлуатаційній угоді майно не передається стороні по договору за актом приймання-передачі і не вибуває із користування залізниці.
Клопотання Одеської залізниці від 11.06.2009р. про уточнення первісного позову в частині виселення ПП „Макс-Р” з території асфальтованого майданчика площею 3979 кв.м та частини автомобільної дороги площею 500 кв.м, що розташовані за адресою: м. Миколаїв, пл. Привокзальна, 7-а, як вбачається із нього і оскарженого рішення суду, судом першої інстанції не розглядалось і рішення по цьому клопотанню не приймалось (а.с.113).
Рішенням місцевого господарського суду від 23 червня 2009 року (суддя Ржепецький В.О.) в задоволенні первісного позову Одеської залізниці відмовлено в зв’язку з задоволенням зустрічного позову ПП „Макс-Р” в частині визнання недійсною експлуатаційної угоди від 14.08.2006р №ОД/БМЕС-06-689д-ню, укладеної між Одеською залізницею і ПП „Макс-Р”. Позовні вимоги останнього за зустрічним позовом про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 205147,97 грн. залишені без розгляду.
Зазначене рішення суду мотивоване тим, що ст.9 Статуту залізниць України передбачено, що станційні склади, майданчики та інші пункти залізниці останньою можуть надаватись суб’єктам підприємницької діяльності для виконання вантажних операцій, а не для користування, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку, що зміст спірної експлуатаційної угоди, укладеної між сторонами (Одеською залізницею і ПП „Макс-Р”) суперечить чинному законодавству і, зокрема, Статуту залізниць України. Крім того, як далі зазначається в цьому рішенні суду, недотримання сторонами експлуатаційної угоди вимог закону при її укладенні підтверджується обставинами, викладеними в поданні Миколаївського транспортного прокурора від 27.05.2009р. №752, доданому ПП „Макс-Р” до зустрічного позову, а тому наведене вище є підставою для визнання спірної експлуатаційної угоди недійсною.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, позивач за первісним позовом (Одеська залізниця) подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ПП „Макс-Р” про визнання недійсною експлуатаційної угоди і відмову Одеській залізниці у позові про стягнення з ПП „Макс-Р” 37402,35 грн. і стягнення у зв’язку з цим на користь останнього судових витрат скасувати і задовольнити позовні вимоги Одеської залізниці про стягнення з ПП „Макс-Р” суми заборгованості 37400,61 грн. і судові витрати в сумі 1747,50 грн., у тому числі 1255,50 грн. за подачу апеляційної скарги.
Відзиву на апеляційну скаргу ПП „Макс-Р” не надав, але його представники у судовому засіданні апеляційної інстанції вважають її необґрунтованою, а оскаржене рішення суду законним і обґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було зазначено вище, задовольняючи зустрічний позов ПП „Макс-Р” про визнання недійсною експлуатаційної угоди, укладеної між цим Приватним підприємством і Одеською залізницею на тимчасове використання асфальтованого майданчика станції Миколаїв-Вантажний у місті Миколаєві, що був наданий ПП „Макс-Р” для вантажно-розвантажувальних робіт, суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі статтею 9 Статуту залізниць України передбачено, що передачу станційних складів, майданчиків та інших пунктів залізниці можуть здійснювати суб’єктам підприємницької діяльності для виконання останніми вантажних операцій, а не для користування, а тому зміст укладеної угоди між сторонами суперечить чинному законодавству і, зокрема, Статуту залізниць України. Крім того, як далі зазначено в оскарженому рішенні суду, недотримання вимог закону при укладенні спірної угоди між сторонами підтверджується викладеними в поданні Миколаївського транспортного прокурора обставинами, яке додано до зустрічного позову ПП „Макс-Р” і із якого вбачається, що спірна експлуатаційна угода між Одеською залізницею в особі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №4 і ПП „Макс-Р” укладена з порушенням вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, згідно якому Орендодавцем державного майна (таким є майно Одеської залізниці) є Фонд державного майна України, його регіональні представництва і відділення, в зв’язку з чим 70% орендної плати за користування таким майном повинно перераховуватись до державного бюджету, чого не було зроблено Управлінням, яке від імені Одеської залізниці уклало спірну експлуатаційну угоду, а також, що остання не відповідає вимогам ст.9 Статуту залізниць України.
Але з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, між Одеською залізницею (позивач за первісним позовом) в особі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №4 Одеської залізниці ї Приватним підприємством „Макс-Р” (відповідачем за первісним позовом) укладена експлуатаційна угода від 01.07.2006р. на строк з 01.07.2006р. по 01.07.2007р. (п.6.1 угоди), а зареєстрована вона в юридичній службі Одеської залізниці 14.08.2006р. за №ОД/БМЕС-06-689д-ню.
Згідно п.1.1 угоди Залізниця дозволяє Користувачу (ПП „Макс-Р”) тимчасово експлуатувати асфальтовий майданчик станції Миколаїв –Вантажний, площею 2755,5 кв.м, розташований за адресою: м. Миколаїв, ст. Миколаїв –Вантажний, який передається Користувачу для виконання вантажно-розвантажувальних робіт і повинен використовувати цей майданчик за призначенням і для власних потреб зі сплатою при цьому експлуатаційних витрат по зберіганню території в порядку, розмірах і на умовах даної угоди.
Цією угодою сторонами встановлені витрати у розмірі 2242,57 грн. на місяць, в тому числі ПДВ, по утриманню об’єкту експлуатації (використання).
У подальшому в цю угоду сторони, укладаючи додаткові угоди до неї, вносили зміни щодо строку її дії, збільшуючи при цьому розмір експлуатаційних витрат асфальтованого майданчику. Так, додатковою угодою від 01.07.2008р. до цієї експлуатаційної угоди сторони встановили, що оплата за користування асфальтованим майданчиком складає 12138 грн. з ПДВ і 328,87 грн. сплата земельного податку на місяць, а додатковою угодою від 01.08.2008р. термін дії експлуатаційної угоди продовжили до 01.08.2009р.
Сторони домовились, укладаючи експлуатаційну угоду 01.07.2006р., що встановлена плата сплачується Користувачем незалежно від фінансово-господарської діяльності останнього (п.3.5 угоди).
Як було зазначено вище, із цієї експлуатаційної угоди випливає, що асфальтований майданчик за цією угодою наданий Одеською залізницею ПП „Макс-Р” саме для вантажних операцій (вантажно-розвантажувальних робіт), що не суперечить ст.ст. 6 і 9 Статуту залізниць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України, згідно яких вантажні операції –навантаження вантажу на залізничній рухомий склад, вивантаження вантажу із залізничного рухомого складу, сортування дрібних відправок та контейнерів, перевантаження, перевалка на транспортні засоби іншого виду транспорту. Вантажні операції виконуються як на станційних складах і майданчиках, що перебувають у віданні залізниць (місця загального користування), так і на приколійних складах, майданчиках та в інших пунктах, які належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам –суб’єктам підприємницької діяльності або надані їм залізницею на підставі договору (місця незагального користування).
Стаття 12 названого Статуту залізниць передбачає, що Залізниця вправі приймати рішення про складування за плату підприємствами, організаціями, установами, громадянами –суб’єктами підприємницької діяльності вантажів у смузі відведення, а також надавати дозвіл на примикання під’їзних колій та будівництво тимчасових споруд.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ст.3 Господарського кодексу (ГК) України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Таким чином, укладання Залізницею експлуатаційних угод є господарськими відносинами між нею і контрагентами.
Отже, вказані положення Цивільного і Господарського кодексів України, Статуту залізниць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі Закону України „Про залізничний транспорт” (ст.3) укладання експлуатаційних угод не заборонено актами цивільного законодавства.
Не можна погодитись з посиланням суду першої інстанції в оскарженому рішенні на подання Миколаївського транспортного прокурора, що спірна експлуатаційна угода між сторонами є договором оренди, оскільки між останнім і цією угодою немає відмінностей. Такі відмінності між ними є. Так, за експлуатаційною угодою майно не вибуває із користування Залізниці і не передається стороні по договору по акту приймання-передачі. Тому до спірної експлуатаційної угоди між сторонами не можуть застосовуватись положення Закону України „Про оренду державного та комунального майна” щодо Орендодавця державного майна, яким може бути Фонд державного майна України, його регіональні представництва, відділення.
У відповідності зі ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Статтею 190 ГК України передбачено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлені державні ціни.
Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін.
Пунктом 26 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне керівництво №1), затвердженого наказом Мінтрансу України від 15.11.99р. №551, передбачені види перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами, у тому числі складування на прохання підприємств, організацій і установ та громадян –СПД вантажів у смузі відведення і надання підприємствам, організаціям, установам, громадянам –СПД приколійних складів, майданчиків для виконання вантажних операцій, що має місце в даному випадку по спірній експлуатаційній угоді між сторонами (позивачами і відповідачами по первісному і зустрічному позовам).
Із зазначених вище обставин зміст спірної експлуатаційної угоди між сторонами не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання її недійсною на підставі ст.ст. 203 і 215 ЦК України.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст.526 названого Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
При таких обставинах у зустрічному позові Приватного підприємства „Макс-Р” про визнання недійсною спірної експлуатаційної угоди слід відмовити і задовольнити первісний позов Одеської залізниці про стягнення з ПП „Макс-Р” на користь останньої заборгованості по цій угоді в сумі 37400 грн. і судові витрати, а також 229,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Апелянтом помилково перераховане державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 1026,00 грн. по платіжному дорученню №1286 від 30 червня 2009 року, оскільки таке державне мито підлягало перерахуванню відповідно до ДКМ України „Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7/93 (зі змінами) в розмірі 50% суми при поданні позову в частині задоволення його в судовому рішенні, що було оскаржено.
Тому помилково перерахована сума 1026 грн. (1255,50-229,50) державного мита при поданні апеляційної скарги відповідно до ст.47 ГПК України підлягає поверненню платнику Херсонському БМУ-4.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд, -
постановив :
Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 23 червня 2009 року у справі №15/245/09 скасувати.
У зустрічному позові Приватного підприємства „Макс-Р” про визнання недійсною експлуатаційної угоди №ОД/БМЕС-06-689д-ню від 14.08.2006р., укладену між Одеською залізницею в особі начальника Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 та Приватним підприємством „Макс-Р” відмовити.
Позов Одеської залізниці задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства „Макс-Р” (54001, м. Миколаїв, вул. В.Морська, буд.11, кв.7, код 31042936) на користь Одеської залізниці (65012, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01072148) 37400 (тридцять сім тисяч чотириста) грн. 61 коп. заборгованості, 374 (триста сімдесят чотири) грн. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. на ІТЗ судового процесу, а також 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду Миколаївської області.
Повернути із державного бюджету платнику –Херсонському БМУ-4-служби БМР помилково перераховану платіжним дорученням №1286 від 30 червня 2009
року суму державного мита в розмірі 1026 (одна тисяча двадцять шість) грн. при поданні апеляційної скарги Одеською залізницею на зазначене рішення суду по цій справі.
Видати довідку на повернення державного мита.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя В.М.Тофан
Судді О.О.Журавльов
М.В.Михайлов