Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" серпня 2009 р. Справа № 5/117-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_5. (довіреність у справі)
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 1753С/1-8 на рішення господарського суду Сумської області від 18.05.09 р. по справі № 5/117-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрал Інвест Буд" м. Київ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 м. Ромни
про виселення з приміщення та стягнення 49000,00 грн.
встановила:
Позивач, ТОВ "Юрал Інвест Буд", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив суд виселити ФОП ОСОБА_4 з нежитлового приміщення, цегляної прибудови до м’ясного павільйону площею 392,8 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, Сумської області, стягнути з відповідача 49000грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, які виникли внаслідок вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем спірним приміщенням, а також стягнути з відповідача 5000 грн. витрат за послуги адвоката.
Рішенням господарського суду Сумської області від 18.05.09 р. по справі № 5/117-09 (суддя Гудим В.Д.) позов задоволено частково. Виселено в примусовому порядку ПП ОСОБА_4 з нежитлового приміщення, цегляної прибудови до м’ясного павільйону площею 392,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Сумської області, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПП ОСОБА_4 2500 грн. витрат на послуги адвоката, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 85 грн. державного мита.
Відповідач, ФОП ОСОБА_4 з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що висновки господарського суду Сумської області не відповідають обставинам справи, неповно з’ясовані всі обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 18.05.09 р. по справі № 5/117-09 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Позивач, ТОВ "Юрал Інвест Буд", у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, зазначає, що вважає рішення суду в частині виселення в примусовому порядку ПП ОСОБА_4 з спірного нежитлового приміщення законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального права. Вважає рішення в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення збитків в сумі 49000 грн. таким, що не відповідає вимогам закону та суд при вирішенні спору в цій частині не застосував норми матеріального, які треба було застосувати та невірно застосував норми процесуального права. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити та скасувати рішення господарського суду Сумської області від 18.05.09 р. по справі № 5/117-09 в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення 49000 грн. збитків та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
ТОВ "Юрал Інвест Буд" відповідно до договору купівлі-продажу майна № 1606/3-НЗ від 16.06.2008 р. придбало на біржових торгах прибудову до м’ясного павільйону площею 392,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Сумської області. (а.с.13).
Право власності на вказане нежитлове приміщення згідно витягу про реєстрацію права власності зареєстровано 17.07.2008 р. за ТОВ "Юрал Інвест Буд" (а. с. 14).
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Реалізовуючи своє право на розпорядження майном позивач 01.07.2008 р. уклав з виробничим кооперативом "Старт" договір оренди нерухомого майна (а. с. 16).
Відповідно до п. 1.1 договору ТОВ "Юрал Інвест Буд" передає ВК "Старт" у платне тимчасове користування приміщення площею 99,3 кв. м позначене на плані цифрою "4" , яке розташоване на першому поверсі цегляної прибудови до м’ясного павільйону за адресою: АДРЕСА_1, Сумської області.
Пунктом 4.1 договору оренди від 01.07.2008 р. сторонами визначено, що строк договору оренди складає один рік з моменту прийняття об’єкту оренди за актом прийому-передачі.
Проте, об’єкт оренди по вказаному договору орендарю так і не було передано, в зв’язку з тим, що в орендованому приміщенні знаходиться суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4, яка здійснює торгівельну діяльність з реалізації м’ясних напівфабрикатів та відмовляється звільнити вказане приміщення.
Факт знаходження ФОП ОСОБА_4 в спірному приміщенні підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 27.12.2008 р. складеним ТОВ "Юрал Інвест Буд" та ВК "Старт" (а. с. 20), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи (а. с. 15) та не заперечується відповідачем.
Таким чином, ФОП ОСОБА_4 порушує право позивача щодо володіння, користування та розпорядження майном, а також порушує право ВК "Старт" на здійснення своєї підприємницької діяльності шляхом використання орендованого майна.
Твердження ФОП ОСОБА_4, що вона орендує торгівельне місце по АДРЕСА_1 на підставі договору оренди торгівельного місця та інвентаря в м’ясному павільйоні від 03.12.2008 р. укладеного між ТОВ "Шанс" та ФОП ОСОБА_4, а тому не порушує прав позивача безпідставне, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що дане приміщення на праві власності, чи то на праві користування належить ТОВ "Шанс" та цей договір не спростовує той факт, що спірне приміщення належить на праві власності позивачу. Також, відповідач зазначає, що право власності на спірне приміщення оскаржується, однак доказів в підтвердження цього суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_4 знаходиться в спірному приміщенні незаконно та має його звільнити. Суд першої інстанції, задовольняючи вимогу позивача про виселення відповідача з нежитлового приміщення, цегляної прибудови до м’ясного павільйону площею 392,8 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, з’ясував всі обставини справи, що мають значення для справи та прийняв рішення відповідно до матеріалів справи та норм матеріального права.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з ФОП ОСОБА_4 49000 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок неправомірних дій відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини. Таким чином, обов'язок доказування вини на позивача законом не покладається; вина презумується в силу закону; доведення відсутності вини є процесуальним обов'язком відповідача.
Позивачем нараховано відповідачу 49000 грн. збитків за період з 01.07.2008 р. по 01.02.2009 р., однак відповідно до договору торгівельного місця та інвентаря в м’ясному павільйоні ФОП ОСОБА_4 займає спірне приміщення лише з 03.12.2008 р., доказів того, що відповідач знаходився в приміщенні по АДРЕСА_1 з 01.07.2008 р. та займає 99,3 кв. м позивач а ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надав.
Окрім цього, позивачем не виконано вимоги ухвал господарського суду Сумської області від 23.04.2009 р. та 07.05.2009 р. щодо надання обґрунтовано розрахунку суми завданих збитків та матеріали, що його підтверджують
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, господарський суд Сумської області дійшов вірного висновку що позивачем не подано доказів в обґрунтування заявленої до стягнення суми та відмовив в позові в цій частині.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до судових витрат, зокрема належать оплата за послуги адвоката.
Згідно ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
В матеріалах справи містяться докази отримання позивачем адвокатських послуг та їх оплати в сумі 5000 грн., а саме: договір про надання адвокатських послуг № 3-12/08 від 10.12.2008 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 257, квитанція № 2 від 10.12.2008 р. про сплату 5000 грн. гонорару адвоката. Відповідача в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї витрат за послуги адвоката, посилається на те, що адвокат ОСОБА_5. не був присутнім в судових засідання суду першої інстанції Однак таке твердження є безпідставим, оскільки згідно договору про надання адвокатських послуг від 10.12.2008 р. ( а. с. 22) до суми за послуги адвоката включені витрати пов’язані зі складанням позовної заяви, аналізом законодавства, консультуванням замовника та інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сума яка підлягає сплаті за послуги адвоката пов’язана з розглядом справи, покладається при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 2500 грн. витрат на послуги адвоката.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 18.05.09 р. о справі № 5/117-09 прийнято при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, з повним з’ясуванням фактичних обставин справи, і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню
Керуючись статтями 22, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 18.05.09 р. по справі № 5/117-09 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді