ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211
РІШЕННЯ
Іменем України
17.08.2009 | Справа №2-8/4108.1-2007 |
За позовом – ВАТ „Оздоровчий комплекс „Автомобіліст”, с. Чистеньке
до відповідача – Белінської сільської ради, с. Нововідрадне, Ленінський район
третя особа – Комбінат комунальних підприємств, Ленінський район
про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Прокуратура АР Крим
Суддя С.А. Чумаченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – не з'явився.
Від відповідача – Коменченко І.Я. голова
Третя особа – Килимник Н.І. директор
Суть спору: Позивач – Відкрите акціонерне товариство “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст” звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про спонукання Белінську сільську Раду повернути Відкритому акціонерному товариству “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст” в натурі, майно що належить позивачу, а саме: каналізаційну насосну станцію, що складається з літер “А” - виробничо-допоміжна будівля; літер “Б”- будівля насосної станції, літер “В”– будівлі очисних споруд, літер “Г”- будівля насосної станції, що перекачує, 1-3 –огорожа, літер “І”- лотки на опорах, яке розташоване у селі Нижньо-Заморське Ленінського району АР Крим.
Рішенням господарського суду АР Крим від 05 травня 2006 року задоволенні позовні вимоги ВАТ „Оздоровчий комплекс „Автомобіліст”, вирішено спонукати Белінську сільську Раду повернути Відкритому акціонерному товариству “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст” в натурі, майно що належить позивачу, а саме: каналізаційну насосну станцію, що складається з літер “А”- виробничо-допоміжна будівля; літер “Б”- будівля насосної станції, літер “В”– т будівлі очисних споруд, літер “Г”- будівля насосної станції, що перекачує, 1-3 –огорожа, літер “І”- лотки на опорах, яке розташоване у селі Нижньо-Заморське Ленінського району АР Крим.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року рішення господарського суду АР Крим від 05 травня 2006 року по справі №2-5\6934-2006 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 08 лютого 2007 року рішення господарського суду АР Крим від 05 травня 2006 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року по справі №2-5\6934-2006 скасовані, справа скерована на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 21 березня 2007 року справа прийнята до розгляду суддею Чумаченко С.А., справі привласнений номер №2-8\4102.1-2007.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованим листом.
Справа слуханням відкладалася у порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Як посилається позивач у своєї позовної заяві, згідно до Наказу Фонду майна АР Крим № 1523 від 26.09.1996р. до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст” було передано майно (будівлі та споруди) у відповідності зі списком до даного наказу.
Так, у відповідності з п. 4 Списку об’єктів нерухомості, переданої до статутного фонду ВАТ “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст” переданий об’єкт нерухомості –каналізаційна насосна станція, яка розташована у с. Нижньо-Заморське Ленінського району АР Крим.
У процесі проведення інвентаризації 01.01.2005р. основних фондів ВАТ “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст”, останньому стало відомо, що спірне майно знаходиться у володінні Белінської сільської ради.
04.04.2005р. ВАТ “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст” звернувся до відповідача з листом про находження у володінні каналізаційної насосної станції, на що відповідачем були надіслані документі, зі змісту яких убачається, що спірне майно находиться у володінні комунальної власності Белінської сільської Ради та згідно до договору оренди від 01.03.2003р. передана в тимчасове користування на умовах оренди Комбінату Комунальних підприємств.
У зв'язку із чим, позивач був примушений звернутися до суду із позовною заявою за захистом своїх порушених прав та інтересів, та просить суд спонукати Белінську сільську Раду повернути Відкритому акціонерному товариству “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст” в натурі, майно що належить позивачу, а саме: каналізаційну насосну станцію, що складається з літер “А”- виробничо-допоміжна будівля; літер “Б”- будівля насосної станції, літер “В”– будівлі очисних споруд, літер “Г”- будівля насосної станції, що перекачує, 1-3 –огорожа, літер “І”- лотки на опорах, яке розташоване у селі Нижньо-Заморське Ленінського району АР Крим.
Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню за наступними підставами.
Згідно до Наказу Фонду майна АР Крим № 1523 від 26.09.1996р. до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст” було передано майно (будівлі та споруди) у відповідності зі списком до даного наказу.
Наказом Фонду майна АР Крим № 1523 від 26.09.1996р. «Про затвердження плану розташування акції ВАТ “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст” у гривнях» затверджено список об’єктів нерухомості, що передається до Статутного Фонду ВАТ “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст”, у тому числі і каналізаційна насосна.
Отже, як вбачається з матеріалів справи фактично спір між сторонами виник з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі, оскільки право власності позивача оскаржено відповідачем.
За загальним правилом, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Умови одержання державного майна та майна, що є у комунальній власності, визначаються Законами України "Про державну програму приватизації", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Згідно з нормами законодавства про приватизацію, право власності на приватизований об'єкт переходить до покупця від моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
А відтак, посилання позивача лише на наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим, як на підставу набуття права власності, не обґрунтовані та не приймаються судом як доказі права власності.
Крім того, 25 лютого 1999 року Ленінською районною радою прийнято рішення «Про передачу майна Белінської комбінату комунальних підприємств в комунальну власність Белінської територіальної громади».
Відповідно до п.1 рішення від 25.02.99р. вирішено передати в комунальну власність Белінської сільської ради цілісний, майновий комплекс Бєлінського комбінату комунальних підприємств, розташованого на теріторії Бєлінської територіальної громади.
07 травня 1999 року Бєлінською сільською радою 9-ю сесією 23-ого скликання прийнято рішення «Про передачу комунальних підприємств в с. Станціонном в комунальну власність Бєлінської територіальної громади».
Згідно до п.1 рішення від 07 травня 1999 року вирішено прийняти в комунальну власність Бєлінської сільської ради цілісний, майновий комплекс Бєлінського комбінату комунальних підприємств, розташованого на теріторії Бєлінської територіальної громади.
ВАТ “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст” був поданий адміністративний позов до господарського суду АР Крим щодо визнання недійсним рішення Бєлінської сільської ради від 07 травня 1999 року «Про передачу комунальних підприємств в с. Станціонном в комунальну власність Бєлінської територіальної громади».
Постановою господарського суду АР Крим від 30 січня 2009 року по справі №2-31\7592-2007А відмовлено ВАТ “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст” в задоволенні позовних вимог.
Постанова господарського суду АР Крим від 30 січня 2009 року по справі №2-31\7592-2007А в апеляційному порядку не оскаржена.
Також, позивач посилається на тій факт, що згідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.07.2005 р., наявному в матеріалах справи, за ВАТ “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст” на підставі Наказу Фонду державного майна №1523 від 26.09.1996 р. зареєстровано право власності на спірне майно.
Але, як убачається з матеріалів справи, 14 липня 2005 року за ВАТ “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст”, на підставі Наказу Фонду державного майна №1523 від 26.09.1996 р., зареєстроване право власності на комплекс, каналізаційна насосна станція, яка розташована за адресою АР Крим, Ленінський район, с. Нижньозаморське, вул. Без назви.
Проте як, згідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.08.2007р. за Белінською сільської радою зареєстровано право власності на будівлю перекачувальної насосної станції літ. Г 52,1кв.м. по вул. Лісова, 34а в с. Нижньозаморське, будівлю очисних споруд літ. В пл..98,9кв.м., будівлю насосної станції літ. Б 34,9кв.м., виробничо-допоміжну будівлю літ. А пл..138,4кв.м., що розташовані в с. Станційне по вул. Степова, 1д.
Враховуючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим №1523 від 26.09.1996р., на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, не містить відомостей щодо передачі до статутного фонду позивача саме каналізаційної насосної станції, яка увійшла до цілісного майнового комплексу Белінського Комбінату комунальних підприємств, який у подальшому був переданий рішенням Ленінської районної ради від 25.02.1999р. у комунальну власність Белінської сільської ради.
Отже, суд вважає, що мова їде про різні об’єкти нерухомості.
Вказаним наказом передано у статутний фонд ВАТ “Оздоровчий комплекс “Автомобіліст” державне майно, у тому числі нерухоме майно, зокрема, відповідно до списку об’єктів нерухомості, що є додатком до даного наказу, каналізаційна насосна, розташована у Ленінському районі АРК с. Нижньозаморське інв.№200233.
Відповідно до ст.33 Господарського Процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ч.1 ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 387 Цивільного Кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, позивачем не виконанні вимоги п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та
ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов’язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача, в іншу чергу відповідач надав докази якими підтвердив обставини на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Позивачем не представлено доказів обставинам, викладеним ним в позовній заяві, у зв’язку з чим, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог не має.
В судовому засіданні 17.08.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 75, 77, 82-84 ГПК України, суд
ВИРIШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.