Провадження № 1-кп/742/148/16

Єдиний унікальний № 746/32/16-к

ВИРОК

Іменем України

18 листопада 2016 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Рябота В.І.,

при секретарі Риндя Л.А.,

з участю прокурора Макотринський К.І.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прилуки Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше не одноразово судимого, останній раз Срібнянським районним судом 29 грудня 2015 року за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі,

за ст. 121 ч., ч. 1, 2 КК України;

В С Т А Н О В И В :

Органами попереднього слідства ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення в тому, що 4 листопада 2015 року близько 15-ї год. він, з метою з'ясування особистих стосунків з ОСОБА_3 прийшов до її будинку, в якому проживала остання і який розташовано в АДРЕСА_2. Зайшовши до приміщення через незамкнені двері ОСОБА_2, що ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спала на ліжку, в зв'язку з чим ОСОБА_2 взяв її двома руками за ногу та різко стягнув з ліжка, внаслідок чого ОСОБА_3 впала на підлогу обличчям до низу, вдарившись при цьому головою, а потім перевернулася до гори обличчям. Після цього ОСОБА_2 взявши в руки взуття, яке перебувало поруч на підлозі, наніс ОСОБА_3 один удар даним взуттям в навколоочну ділянку лівого ока, а потім долонею правої руки наніс декілька ударів по щоках ОСОБА_3, чим заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, синців та саден голови, крововиливу на внутрішній поверхні м'яких тканин голови, субдурального крововиливу, субарахноїдального крововиливу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 297 від 11 січня 2016 року дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

В подальшому, продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_2 8 листопада 2015 року близько 21-ї год., діючи на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, знову прийшов до будинку ОСОБА_3 де виявив останню лежачою на підлозі в тій же кімнаті і тієї ж позі, в якій він її залишив 4 листопада 2015 року після нанесення тілесних ушкоджень. В подальшому ОСОБА_2 умисно, неодноразово, наступав на передню поверхню грудної клітки та живіт ОСОБА_3 ногою, взутою в сандалі, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді закритої травми органів грудної клітки та живота, множинних двобічних переломів ребер, двобічного гемотораксу, розриву правої долі печінки, внутрішньочеревної кровотечі, внаслідок яких настала смерть ОСОБА_3.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 297 від 11 січня 2016 року дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і безпосередньою причиною смерті явилася масивна кровотеча, що підтверджується наявністю рідкої крові в обох плевральних порожнинах, та черевній порожнині, малокрів'я внутрішніх органів, полосаті крововиливи під ендокардом лівого шлунку.

В судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе визнав частково та пояснив суду, що винним себе визнає за епізодом від 4 листопада 2015 року і повністю підтверджує ті обставини, які викладені в обвинувальному акті стосовно даного епізоду. Що стосується пред'явленого обвинувачення по епізоду від 8 листопада 2015 року, то винним себе не визнає, оскільки в цей день він не заходив до будинку ОСОБА_3 та пояснив суду, що 4 листопада 2015 року він перебував у смт. Срібне, де вживав алкогольні напої. В с. Іванківці повернувся близько 15-ї год. і пішов до свого дядька ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1, де він фактично і проживав. Дядько повідомив йому, що сусідка, ОСОБА_3 забрала у нього пляшку з 1 л. горілки і він вирішив піти забрати горілку. Оскільки хата була не зачинена, то він вільно зайшов до приміщення, де виявив ОСОБА_3 яка перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спала на ліжку, в зв'язку з чим він взяв її двома руками за ногу та різко стягнув з ліжка, внаслідок чого ОСОБА_3 впала на підлогу обличчям донизу, вдарившись при цьому головою, а потім перевернулася догори обличчям. Після цього він взяв в руки взуття, яке перебувало поруч на підлозі, та наніс ОСОБА_3 один удар даним взуттям в навколоочну ділянку лівого ока, а потім ще долонею правої руки наніс декілька ударів по щоках ОСОБА_3, але вона на це не реагувала, після чого знайшов горілку і забравши її залишив приміщення. Після цього ні 7, ні 8 листопада 2015 року до ОСОБА_3 він не ходив. Свої первинні покази на досудовому слідстві, під час проведення слідчих експериментів від 11 та 12 листопада 2015 року, пояснення, що він був у ОСОБА_3 7 листопада 2016 року і знову наносив останній тілесні ушкодження, він давав під тиском слідчого, який ще не знаючи остаточних висновків судово-медичної експертизи, просив сказати, що коли він, обвинувачений, 7 листопада 2015 року зайшов до ОСОБА_3., то оскільки в хаті було темно, то він перечепився об тіло та ліктем впав на її грудну клітку. За це слідчій обіцяв, що йому, обвинуваченому, буде призначене покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що 12 листопада 2015 року його запросили працівники правоохоронних органів в якості понятого при проведенні слідчого експерименту під час якого обвинувачений спочатку розповів і показав, як він приходив до ОСОБА_3 4 листопада 2015 року і які дії вчиняв, а потім, як приходив 7 листопада 2015 року, при цьому пояснював, що коли прийшов 7 листопада, то в хаті вже було темно, він за щось перечепився і впав на ОСОБА_3, яка лежала на підлозі там, де він її залишив 4 листопада, і при цьому вдарив її ліктем в груди. Більш ніяких дій обвинувачений не робив.

Аналогічні пояснення суду надала і свідок ОСОБА_6.

Експерт ОСОБА_7 пояснив суду, що він проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_3 і в своєму висновку надав відповіді, які перед ним ставив слідчій. При цьому категорично заперечив, що множинні двобічні переломи ребер не могли виникнути від удару ліктем при падінні обвинуваченого на тіло ОСОБА_3, а виникли внаслідок неодноразового надавлювання ногою на грудну клітку. Також експерт повідомив, що в крові ОСОБА_3 виявлено 4,7 % проміле, що відповідає тяжкому отруєнню алкоголем.

Оцінюючи наведене в сукупності суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 по епізоду від 4 листопада 2015 року за ст. 121 ч. 1 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, кваліфіковані правильно, а його вина у вчиненому - доведена, як зізнанням самого обвинуваченого, так і матеріалами справи, при цьому ні сам обвинувачений, ні його захисник та прокурор не оспорюють факт вчинення даного злочину, при цьому суд вважає, що окремі матеріали справи, які підтверджують даний епізод справи, в іншій своїй частині носять суперечливий характер.

Що стосується пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення по епізоду від 8 листопада 2015 року, то суд вважає, що ні органами попереднього слідства, ні прокурором не надано доказів, що даний злочин вчинив саме обвинувачений, оскільки в судовому засіданні встановлено, що при проведенні слідчого експерименту, як від 11 так 12 листопада 2015 року, який проводився у присутності понятих, обвинувачений повідомляв і показував, що він повторно приходив до ОСОБА_3 саме 7 листопада 2015 року, і дані пояснення, як він повідомив суду, давав з підказки слідчого, тобто дані пояснення вже ніяк не відповідають висновку судово-медичного експерта, який стверджує, що смерть ОСОБА_3 настала не раніше 8 листопада 2015 року. Також, під час проведення експерименту обвинувачений пояснював, що зайшовши в хату він за щось перечепився і впав на ОСОБА_3 вдаривши її ліктем в груди, проте, знову ж таки експерт категорично стверджує, що наявні у ОСОБА_3 травми, тобто множинні двобічні переломи ребер не могли виникнути від удару ліктем при падінні обвинуваченого на тіло ОСОБА_3, а виникли внаслідок неодноразового надавлювання ногою на грудну клітку, а під час слідчого експерименту обвинувачений про таку обставину подій не повідомляв, і в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що під час слідчого експерименту обвинувачений нічого не казав, що застосовував по відношенню до ОСОБА_3 ще якісь дії.Таким чином, оскільки надані суду докази мають протиріччя щодо обставин і механізму нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень 8 листопада 2016 року, і що суду не надано ніяких доказів, що саме обвинувачений приходив до останньої саме в зазначений день, а не якась інша особа, оскільки свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні категорично стверджував, що ні 7 ні 8 листопада 2015 року обвинувачений не ходив до ОСОБА_3, і дані поясненні ніякими доказами не спростовані, то суд приходить до висновку, що за даним обвинуваченням за ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_2 має бути виправданий за не доведеністю винуватості обвинуваченого у вчиненні даного злочину.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд враховує, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, характеризується посередньо, цивільний позов в справі не заявлявся, оскільки родичі померлої відмовилися від визнання їх потерпілими, але враховуючи, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що по суті є рецидивом злочинів, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням покарання в межах санкції інкримінованого йому закону.

Керуючись ст., ст. 368, 370 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним за ст. 121 ч. 1 КК України і призначити покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Срібнянського районного суду від 29 грудня 2015 року у вигляді 3 років позбавлення волі, більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 до відбуття п'ять років позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, залишити попереднім - тримання під вартою в СІЗО м. Чернігова. Строк відбуття покарання рахувати з 18 листопада 2016 року. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення в період з 24 грудня 2015 року по 18 листопада 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнюється двом дням позбавлення волі.

ОСОБА_2 за предявленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 121 КК України - визнати невинним за недоведеністю пред'явленого обвинувачення.

Речові докази по справі, що зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області - знищити.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів через Прилуцький міськрайонний суд.

Суддя: