ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" серпня 2009 р.Справа № 3/41/09
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Величко Т.А.,
суддів: Бандури Л.І., Бойко Л.І.
при секретарі судового засідання Арбієві А.А.
представники сторін у судове засідання не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська ДіВіДі компанія”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 28.05.2009р.
по справі № 3/41/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська ДіВіДі компанія”
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про захист авторських прав і виплату компенсації в сумі 65400,00 грн. за порушення майнових авторських прав
встановив:
В січні 2009р. ТОВ "Українська ДіВіДі компанія" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 65400 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та накладення на відповідача штрафу в розмірі 10% суми, присудженої на користь позивача, і направлення її до Державного бюджету України на підставі ч.3 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", посилаючись на порушення відповідачем авторських прав товариства і правил розповсюдження аудіовізуальних творів.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.05.2009р. (суддя Смородінова О.Г.) в позові відмовлено, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належним чином та не обгрунтування належними доказами ані факту набуття свого виключного майнового авторського права на аудіовізуальні твори від первинного суб'єкта авторського права, ані свого виключного майнового авторського права забороняти відповідачу їх використовувати, та недоведеність позивачем наявності у нього виключного майнового авторського права на стягнення компенсації та штрафу.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права при прийнятті оскарженого рішення.
В своїй скарзі ТОВ "Українська ДіВіДі компанія" посилається на те, що жоден нормативно-правовий акт України або міжнародно-правовий акт не містить вимог щодо доведення послідовності передачі отриманих ним авторських прав від первинного суб'єкта авторського права. Окрім цього, господарський суд, спираючись на такий мотив відмови в задоволенні позову, не вказав жодної норми матеріального права, яка б підтверджувала його правову позицію.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
05.11.2008р. представником ТОВ «Українська ДіВіДі компанія»було подано заяву до головного державного інспектора з питань інтелектуальної власності ДДІВ МОН України в Миколаївської та Херсонської областях з проханням провести перевірку наявності у відповідача прав на розповсюдження об'єктів авторського права «Українська ДіВіДі компанія»та законності такого розповсюдження.
08.11.2008р. при участі державного інспектора з питань інтелектуальної власності ОСОБА_2 та двох представників громадськості: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 представником ТОВ «Українська ДіВіДі компанія»Толпєєвим А.С. був складений та підписаний усіма присутніми акт фіксації розповсюдження об'єктів авторського права з приводу проведення перевірки та контрольної закупки DVD-дисків.
В ході огляду було виявлено, вилучено та опечатано 78 DVD дисків без контрольної марки, в тому числі, 12 дисків, що містять в собі 12 аудіовізуальних творів.
За поясненнями позивача, зокрема, це художні фільми : "Глаз", "1408", "Другой мир", "Другой мир 2: Эволюция", "Обитель зла", "Запретнос царство", "Дьявол и Дэниел Узбстер", "Блондинка и блондинка", "Доказательство смерти", "Захват", "Операция Дельта-фарс", "Дэнни-цепной пес".
DVD-диски за даними творами були вилучені державним інспектором з питань інтелектуальної власності на підставі протоколу огляду та вилучення від 08.11.2008р.
ТОВ «Українська ДіВіДі компанія»стверджує, що виключні авторські права, включаючи право на розповсюдження, вказаних аудіовізуальних творів, розповсюдження яких здійснював відповідач, належать позивачу відповідно до:
1. «1408» - договір № 144 від 06.02.2008р. з ЗАТ «Вест»(Російська Федерація);
2. «Блондинка и блондинка» - договір № 22/05-08 від 22.05.2008р. з АLESTAR LTD (Великобританія);
3. «Глаз» - договір № 04/П від 17.01.2008р. з ТОВ «РИАЛ-Экспорт»(Російська Федерація);
4. «Доказательство смерти» - договір № 144 від 06.02.2008р. з ТОВ "Вест" (Російська Федерація);
5. «Другой мир» - договір № 21/04-08 від 21.04.2008р. з АLESTAR LTD (Великобританія);
6. «Другой мир 2: Эволюция» - договір № 20/01-А від 20.01.2006р. з АLESTAR LTD (Великобританія) №1 в додатку №1;
7. «Дэнни- цепной пес» - договір №001-05/04 від 25.05.2004р. з Golden Cinema Collections (Великобританія) №8 в додатку №2;
8. «Дьявол и Дзниел Узбстер» - договір № 03-06/НА/У від 14.06.2006р. з
АLESTAR LTD (Великобританія);
9. «Запретное царство» - договір № 19/05-08 від 19.05.2008р. з АLESTAR LTD (Великобританія);
10. «Захват» - договір № 14/4В від 09.12.2004р. з СІVІС ІМРЕХ LLС (США);
11. «Обитель зла» - договір № 1/УК від 05.12.2006р. з ТОВ «Кондор»(Російська Федерація), код 111 у додатку №3;
12. «Операция Дельта-фарс» - договір № 10-07/НА/У від 01.03.2007р. з АLESTAR LTD (Великобританія) №9 в додатку №1
На підставі зазначених договорів позивач вважає, що має весь необхідний обсяг прав на об'єкти інтелектуальної власності, який необхідний для їх захисту.
Господарський суд, не погодившись з доводами позивача, при прийнятті рішення про відмову в задоволенні позовних вимог послався на те, що наведені в позовній заяві договори, якими Компанія обгрунтовує статус суб'єкта авторського права та одержання виключних авторських прав на згадані твори, за своїм змістом не відповідають приписам законодавства (ст. 1, п.п. 1-3 ст. 15, ст. 32, ст. 34 "Про авторське право і суміжні права", ст.ст. 433, 435, 440 ЦК України), і, отже, не відносяться до авторських.
За висновками суду, позивач не довів належним чином та не обгрунтував документальними доказами ані факту набуття та наявність свого виключного авторського права на аудіовізуальні твори від первісного суб'єкта авторського права, а ні свого виключного майнового авторського права забороняти відповідачу їх використовувати, не довів наявність у нього виключного майнового авторського права на стягнення компенсації та штрафу.
З обгрунтованістю висновків суду погодитися можна.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора чи іншої особи, яка має авторське право, належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення творів; публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення: переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору: подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер; імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.
Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі на підставі авторського договору, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Крім того, згідно зі статтею 1107 Цивільного кодексу України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, в тому числі і майновими правами автора, може бути здійснено також і на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату (ст. 1109 ЦК України).
Тобто права, передані за договором про розпорядження майновими авторськими правами, повинні бути чітко в ньому визначені, інакше спрацьовує загальний принцип, відповідно до якого права, не зазначені в договорі, вважаються такими, що не передані.
Як вбачається із матеріалів справи, щодо зафіксованих в Акті фіксації творів-художніх фільмів:
"1408", "Доказательство смерті"
- за договором № 145 від 06.02.2008р. ЗАТ "ВЕСТ" передало позивачу виключне право на розповсюдження вказаного твору шляхом оптового чи/або роздрібного продажу з правом передачі третім особам, на території республіки Україна.
П. 2.2 договору передбачено, що позивач зобов'язаний використовувати авторські права згідно із Законом РФ "Про право і суміжні права" - тільки для розповсюдження шляхом продажу для домашнього перегляду тільки на території України.
За актом передачі майнових авторських прав на аудіовізуальні твори до договору № 145 від 06.02.2008р. позивач отримав виключні авторські права на розповсюдження шляхом оптового чи/або роздрібного продажу екземплярів DVD з записом кінофільмів, в т.ч. "1408" на території України.
«Блондинка и блондинка»
- за угодою № 22/05-08 від 22.05.2008р. з АLESTAR LTD (Великобританія)- "Ліцензіар" надало ТОВ „Українська ДіВіДі компанія” - "Ліцензіату" виключні права на використання фільма шляхом відтворення і розповсюдження на території СНД і Балтії.
«Глаз»
- за договором № 04/П від 17.01.2008р. ТОВ «РИАЛ-Экспорт»(Російська Федерація) передало позивачу право здійснювати чи дозволяти здійснювати відтворення фільмів на носіях у відповідності до тиражу, розповсюджувати екземпляри фільмів шляхом оптової або роздрібної торгівлі, прокат фільмів.
«Другой мир»
- за угодою № 21/04-08 від 21.04.2008р. АLESTAR LTD (Великобританія)- Ліцензіар-передало позивачу (ліцензіату) виключні права на використання фільму шляхом відтворення і розповсюдження на території України.
«Другой мир 2: Эволюция»
- за договором № 20/01-А (про передачу майнових прав на використання аудіовізуального твору) від 20.01.2006р. АLESTAR LTD передало ТОВ „Українська ДіВіДі компанія” майнові права на використання фільмів в межах дозволеної території. Передані майнові права включають:
- виключне право на багаторазовий публічний показ фільмів;
- виключне право на просунення, рекламування і анонсування публічних показів;
- невиключне право на виготовлення та/або використання фрагментів фільму шляхом їх показу чи іншого ознайомлення (п.п. 2.2.4 - 2.2.6)
«Дэнни- цепной пес»
- за ліцензійною угодою № 001-05/04 від 25.05.2004р. "Ліцензіар" - Golden Cinema Collections (Великобританія) передала позивачу право виробництва, реєстрації, показу, прокату і експлуатації фільма на території України (ексклюзивне ліцензійне право)
«Запретное царство»
- за угодою № 19/05-08 від 19.05.2008р. АLESTAR LTD "Ліцензіар" - передало позивачу - "Ліцензіату" виключні права на використання фільму шляхом відтворення і розповсюдження на території СНД і Балтії.
«Захват»
- за угодою № 14/4В від 09.12.2004р. СІVІС ІМРЕХ LLС (США)"Ліцензіар" - передало позивачу виключне право на використання фільму шляхом відтворення і розповсюдження на території СНД.
«Обитель зла»
- за договором № 1/УК від 05.12.2006р. ТОВ «Кондор»(Російська Федерація) передало позивачу виключні майнові права на відтворення і розповсюдження аудіовізуальних творів.
«Операция Дельта-фарс»
- за договором № 10-07/НА/У (про передачу майнових прав на використання аудіовізуального твору) від 01.03.2007р. АLESTAR LTD (Великобританія) передало позивачу виключні і невиключні майнові права на використання аудіовізуальних творів.
Згідно приписів статті 433 ЦК України і статті 8 Закону до об’єктів авторського права віднесено, зокрема, аудіовізуальні твори. Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦК України, ст. 1 Закону первинним суб'єктом авторського права є автор твору –фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, за відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства), а по ч. 2 вказаної норми закону суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. В свою чергу ч. 1 ст. 31 Закону передбачено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. Причому по ч. ч. 1, 2, 3 ст. 32 Закону автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору, використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону (відсутні в даному випадку), передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору, за авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам, при цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються. Наразі перелічені в позовній заяві договори № № 20/П від 22.11.2007р., № 145 від 06.02.2008р., № 24/08/06 п від 08.08.2006р., № 5/УД від 17.10.2007р., № 96/У від 22.04.2005р., з додатками, котрими Компанія обґрунтовує наявність статусу суб’єкта авторського права та одержання виключних авторських прав на згадані твори, за своїм змістом не відповідають попередньо наведеним приписам законодавства, не відносяться до авторських.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 52 Закону "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про виплату компенсацій, тоді як підпунктом "г" частини другої цієї статті встановлено, що суд має право постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником, доходу. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею З ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації мас визначатися судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
Пункт 33 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 N 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначає, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків; таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
Господарським судом правомірно вказано на те, що перелічені позивачем договори не містять посилання на надання позивачу виключного права на заборону використання твору іншим особам, навпаки, умови цих договорів передбачають надання позивачем таких прав третім особам, а тому відсутні підстави для стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав.
Рішення господарського суду відповідає матеріалам справи і діючому законодавству. Підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для зміни чи скасування рішення суду в доводах скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, колегія суддів постановила:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 28.05.2009р. у справі № 3/41/09 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.А. Величко
суддя Л.І. Бандура
суддя Л.І. Бойко