ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" серпня 2009 р.Справа № 26-8/24-09-808

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.   

при секретарі судового засідання Бузіян А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від третьої особи (ТОВ ВКФ „Укрюжавтотехсервіс”): не з’явився

від третьої особи (ТОВ ”Нова Україна”): не з’явився

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на ухвалу господарського суду Одеської області від 17 червня 2009 року

у справі №26-8/24-09-808

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) ТОВ Виробничо-комерційної фірми „Укрюжавтотехсервіс”;

                                2) ТОВ ”Нова Україна”

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про усунення перешкод в користуванні майном, розірвання договору та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

          Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ Виробничо-комерційної фірми „Укрюжавтотехсервіс” та ТОВ „Нова Україна” звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, розірвання договору від 01.08.2008р. та стягнення коштів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.08.2008р. між сторонами у справі був укладений договір оренди торгівельної площадки №926, загальною площею 21.6 кв.м., яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Котовка, вул. Жевахова гора, 1. Дія договору припинилась 31.12.2008 р., але відповідач торгову площадку не звільняє, перешкоджає позивачеві використовувати торгову площадку на свій розсуд, у зв’язку з чим останній зазнає збитки.

Окрім того, в позовній заяві Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просила вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити відповідачу господарську діяльність на території Авторинку „Куяльник”, розташованого за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Котовка, вул. Жевахова гора, 1.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2009р. (суддя Атанова Т.О.) позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №8/24-09-808.

20.03.2009р. на підставі розпорядження голови господарського суду від  17.03.2009 р. №102-р справу №8/24-09-808 прийнято до провадження суддею Никифорчуком М.І. та присвоєно їй номер №26-8/24-09-808.

В процесі розгляду справи 28.04.2009р. позивачем надано до місцевого господарського суду уточнену позовну заяву (а.с. 41-44, т.І), в якій ФО-П ОСОБА_2 ще раз обґрунтувала свої позовні вимоги та просила суд: усунути перешкоди у користуванні майном, стягнути з відповідача на свою користь 2247 грн. упущеної вигоди, а також вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на усе майно, належне Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, що знаходиться на території торгівельної площадки №926, загальною площею 21.6 кв.м., яка розташовано за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Котовка, вул. Жевахова гора, 1, для чого витребувати у відповідача перелік даного майна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17 червня 2009 року у справі №26-8/24-09-808 (суддя Никифорчук М.І.) накладено арешт на майно, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та яке знаходиться на території торгівельної площадки №926, загальною площею 21.6 кв.м., яка розташовано за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Котовка, вул. Жевахова гора, 1. При винесенні ухвали суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 17.06.2009р. про забезпечення позову по справі №26-8/24-09-808, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до винесення неправомірної ухвали.

За доводами скаржника ані в клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову, ані в оскаржуваній ухвалі суду від 17.06.2009р. не зазначено жодного обґрунтування щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. Окрім того, у клопотанні не зазначено ідентифікуючих ознак майна, на яке позивач просить накласти арешт. Разом з тим, накладення арешту на майно на думку відповідача призведе до унеможливлення здійснення відповідачем підприємницької діяльності та завдання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 значних збитків.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови суду від 24.06.2009р. №78 „Про призначення справ” прийнято до провадження апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т., про що 08.07.2009р. винесено відповідну ухвалу. Розпорядженням голови суду від 13.07.2009р. №90 „Про передачу справ” справу №26-8/24-09-808 передано від судді Савицького Я.Ф. судді Журавльову О.О. на розгляд колегії суддів: головуючого судді Журавльова О.О., суддів Тофана В.М., Михайлова М.В. у зв’язку із виходом останніх з відпустки.

Позивач (ФО-П ОСОБА_2), третя особа (ТОВ Виробничо-комерційної фірми „Укрюжавтотехсервіс”), третя особа (ТОВ ”Нова Україна”) та відповідач (ФО-П ОСОБА_1) в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 31.07.2009р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_1 за відсутністю представників сторін та третіх осіб у судовому засіданні.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали, апеляційним господарським судом встановлено:  

Як вже було зазначено вище, ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2009р. у справі №26-8/24-09-808 (суддя Никифорчук М.І.) накладено арешт на майно, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та яке знаходиться на території торгівельної площадки №926, загальною площею 21.6 кв.м., яка розташовано за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Котовка, вул. Жевахова гора, 1. Вказана ухвала винесена місцевим господарським судом на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Вимогами ст.66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 67 ГПК України про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується     господарським судом,  визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом,  зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві  вчиняти певні дії.

Така ж правова позиція наведена і у п.1.1, 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову”.

Умовою  застосування  заходів  до  забезпечення  позову є достатньо  обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери   тощо),  яке  є  у  відповідача  на  момент пред'явлення позову  до  нього,  може  зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову   на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст.65 ГПК). Приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно  визначити,  які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Таке правило повинно застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі ст.67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Така ж правова позиція викладена у п.п. 3, 8 Роз’яснень Вищого арбітражного суду від 23.08.1994р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” з наступними змінами та доповненнями.

Із матеріалів справи випливає, що предметом позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є усунення перешкод у користуванні майном, розірвання договору від 01.08.2008р. та стягнення з відповідача на свою користь 2247 грн. упущеної вигоди. При цьому в уточненій позовній заяві позивач заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, а саме: накладення арешту на все майно, належне Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, що знаходиться на території торгівельної площадки №926, загальною площею 21.6 кв.м., яка розташовано за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Котовка, вул. Жевахова гора, 1, для чого витребувати у відповідача перелік даного майна.

Разом з тим, ані у клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не зазначено, ані в оскаржуваній ухвалі суду від 17.06.2009р. суд першої інстанції взагалі не мотивував та не навів жодних обґрунтувань, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Більш того, апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути уваги на те, що ані в клопотанні позивача про забезпечення позову, ані в оскаржуваній ухвалі дійсно не зазначено ідентифікуючих ознак майна, на яке позивач просить накласти арешт.

Водночас необхідно зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися,  зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу  відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із  застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Така ж правова позиція викладена і у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги доводи скаржника про те, що накладення арешту на майно призведе до унеможливлення здійснення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підприємницької діяльності, що є порушенням вищевказаних приписів законодавства.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та яке знаходиться на території торгівельної площадки №926, загальною площею 21.6 кв.м., яка розташовано за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Котовка, вул. Жевахова гора, 1.

За таких обставин апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу господарського суду Одеської області від 17.06.2009р. по справі №26-8/24-09-808 –скасувати, у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду Одеської області від 17 червня 2009 року у справі №26-8/24-09-808 скасувати.

3.У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

4.Справу №26-8/24-09-808 передати на розгляд до господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.           

Головуючий суддя О.О. Журавльов

          Судді В.М. Тофан

          М.В. Михайлов