Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2009 р.                                                           Справа № 63/25-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився, відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. №2544Х/3 на рішення господарського суду Харківської області від 05.08.09 по справі № 63/25-09

за позовом АТ "Харківстальконструкція", м.Харків

до  ТОВ "Мерефянська скляна компанія", м. Мерефа

про стягнення 8438,08 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.08.09 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 8438,08 грн., 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне визначення місцевим господарським судом суми заборгованості, що підлягає стягненню, просить оскаржуване рішення частково скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача 5194,08 грн.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Сторони також не скористалися своїм диспозитивним правом на участь представників у судовому засіданні. Враховуючи, що позивач і відповідач були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (відповідні повідомлення відділення зв’язку долучено до матеріалів справи), колегія суддів дійшла висновку, що справу може бути розглянуто без участі представників сторін.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

24 січня 2007 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) був укладений договір № 6/07.  Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручав, а підрядник приймав на себе зобов'язання виконати роботи з облаштування водостічної системи на об’єкті замовника. Вартість робіт згідно з договором складала 15927,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, протягом  березня-квітня  2007 року  позивачем були виконані роботи, зазначені в договорі. Відповідно до виконаних робіт, обома сторонами було підписано довідки про виконані роботи та акти приймання виконаних робіт за березень і квітень 2007 року, копії яких додані до матеріалів справи. Зазначений факт не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі. Загальна вартість виконаних та прийнятих робіт, відповідно до вищевказаних актів, склала 15616,84 грн.

Згідно з умовами договору, замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 100% вартості робіт протягом 3-х днів після підписання договору. А відповідно до п. 3.1. договору підрядник повинен розпочати роботи з моменту перерахування замовником авансу. Місцевим господарським судом встановлено, що 18 травня 2007 року відповідачем було частково сплачено за виконані роботи в сумі 7178,76 грн.

Тобто, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання і лише частково оплатив послуги, надані позивачем, внаслідок чого станом на 22.06.2009 року утворилась заборгованість з оплати за договором в сумі 8438,08 грн., яка не була погашена на час звернення АТ "Харківстальконструкція" з позовною заявою до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.09 позивачем було направлено на адресу відповідача цінний лист з вимогою № 93 від 17 березня 2009 року відповідно до норм частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України щодо сплати за виконані роботи 8438,08 грн. Відповідач не надав відповіді на претензію, суму заборгованості не перерахував. Вказаний факт також не заперечується заявником апеляційної скарги.

Тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно, із посиланням на відповідні норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини (а саме, статті 11, 509, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України та статті 173, 174, 193 Господарського кодексу України) визнав вимогу позивача про стягнення 8438,08 грн. основного боргу обґрунтованою та  такою, що підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що на момент розгляду справи та винесення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення дійсна заборгованість ТОВ "Мерефянська скляна компанія" перед АТ "Харківстальконструкція" складає не 8438,08 грн., як зазначено в рішенні суду, а 5194,08 грн. Разом з тим, до скарги не додано жодних розрахунків та доказів, з яких вбачалося б, що сума заборгованості є саме такою, як стверджує відповідач.

Колегія суддів також враховує, що, заперечуючи проти суми основного боргу та визнаючи її лише частково, відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанцій доказів часткового погашення заборгованості, хоча був повідомлений належним чином про час та місце судових засідань (відповідні повідомлення відділення зв’язку долучені до матеріалів справи місцевим та апеляційним господарськими судами), отже мав змогу направити свого представника в судові засідання, надати доводи та заперечення проти позовних вимог. Однак вищевказаними процесуальними правами ТОВ "Мерефянська скляна компанія" не скористалося, а натомість подало апеляційну скаргу без належного правового та фактичного обґрунтування. На думку колегії суддів, дана обставина свідчить про затягування відповідачем розгляду справи з метою ухилення від виконання своїх зобов’язань.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи,  на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України  доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення. Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, всебічно та повно дослідив обставини справи та надав їм належну юридичну оцінку.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101,  пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 05.08.09 по справі № 63/25-09  залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді