КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р. Справа№ 910/1589/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Бабич В.М. за довіреністю № 7 від 19.01.2016; Соболєва Т.О. за довіркеністю б/н від 12.08.2016;

відповідача: Маринич Д.В. - начальник відділу за посвідченням № 147; Чулаєвська О.А. за довіреністю №327 від 01.09.2016;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства власників квартир "Будматеріали"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016

у справі № 910/1589/16 (головуючий суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства власників квартир "Будматеріали"

до Відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 63115,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство власників квартир "Будматеріали" звернулось із позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 49419,39 грн., з яких: 1033,79 грн. боргу за грудень 2014 року, 39160,25 грн. збитків, понесених позивачем не оплатою комунальних послуг і плати на утримання будинку та прибудинкової території, 661,56 грн. пені, 7847,35 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 716,44 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 здійснено зміну відповідача Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію на належного відповідача - Відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 63115,26 грн., з яких: 1033,79 грн. боргу за грудень 2014 року, 52396,18 грн. збитків, заподіяних позивачу несплатою комунальних послуг (холодна вода, теплова енергія) і плати на утримання будинку та прибудинкової території, 706,77 грн. пені, 7902,42 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 1076,10 грн. - 3% річних. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016р. у справі № 910/1589/16 позов задоволено частково, стягнуто з Відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Товариства власників квартир «Будматеріали» 1 033 грн. 79 коп. боргу, 278 грн. 42 коп. пені, 416 грн. 15 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 36 грн. 28 коп. - 3% річних, 38 грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позові вимоги задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права та не враховані правові позиції судів вищої інстанції з аналогічних спорів, оскільки відсутність між сторонами укладеного договору не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати спожиті комунальні послуги (водопостачання та теплопостачання), а також вносити плату на утримання будинку і прибудинкової території.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Синиці О.Ф.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.07.2016.

13.06.2016 відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що заявлена до стягнення сума витрат не є збитками, оскільки такі витрати не мають необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, також послався на відсутність договору між сторонами та відповідного бюджетного фінансування.

08.07.2016 позивач подав заяву (письмові пояснення) у яких виклав додаткові доводи до апеляційної скарги та вказав, що актами приймання-передавання товарної продукції (теплової енергії) між АК "Київенерго" та позивачем достовірно підтверджується кількість теплової енергії, яка припадає на приміщення відповідача, та її вартість.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.07.2016 р., у зв'язку із смертю судді Синиці О.Ф, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/1589/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Згідно зі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.07.2016 по 05.09.2016 та зобов'язано сторони провести звірку розрахунків.

02.09.2016 позивач подав заяву, у якій виклав доповнення до позовної заяви та апеляційної скарги, також просив врахувати правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України.

02.09.2016 відповідач подав заперечення на складені позивачем акти звірки розрахунків.

Згідно зі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.09.2016 по 03.10.2016, а також за клопотанням представників сторін, відповідно до ст.69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору.

03.10.2016 позивач подав заяву, у яких навів заперечення на доводи відповідача та розрахунки заборгованості.

Згідно зі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.10.2016 по 17.10.2016, з 17.10.2016 по 24.10.2016 та з 24.10.2016 по 08.11.2016, зобов'язано сторони провести звірку розрахунків.

08.11.2016 позивач подав заяву, у який вказав, що після переговорів із відповідачем зменшує позовні вимоги в частині індексу інфляції та просить стягнути з відповідача суму основного боргу (які є збитками) за період з січня 2015 по лютий 2016 в сумі 51539,50 грн. та інфляційні в сумі 4977,22 грн.

Представники позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити змінені позовні вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

15.02.1994 Державною адміністрацією в Старокиївському районі м.Києва був зареєстрований Статут Товариства власників квартир "Будматеріали" (позивач у справі), відповідно до якого діючий житлово-будівельний кооператив після передачі всіх квартир у власність його членів трансформується в товариство власників квартир. У Товариства залишається право колективної власності, у тому числі, на вбудовані приміщення, службові квартири, нежитлові приміщення та інше.

Відповідно до п.6 Статуту підприємства і організації, розташовані в будинку Товариства власників квартир: орендне об'єднання "Лоліта", бібліотека ім. Салтикова-Щедріна, фірма "Ілія" приймають участь в загальних витратах на експлуатацію будинку та утриманню прибудинкової території, а також пропорційно балансової вартості вказаних частин будинку у витратах по капітальному ремонту будинку. Зазначені підприємства і організації також беруть участь у загальних витратах Товариства по оплаті комунальних і інших послуг відповідно з договором, укладеним між ними і Товариством.

02.01.2014 між позивачем - Товариством власників квартир "Будматеріали", як орендодавцем, та відповідачем - Відділом культури, туризму та охорони культурної спадщини Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як орендарем, було укладено Договір №2/14 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір оренди), відповідно до якого орендодавець здає, а орендар приймає в оренду належні орендодавцю нежитлові приміщення для розміщення бібліотеки імені А.Макаренка, які розташовані за адресою: 01004, м.Київ, вул.Шовковича, 48 у 3-му цокольному поверсі житлового будинку ТВК загальною площею 164,2 кв.м.

Пунктом 2.2. Договору оренди встановлено, що вартість комунальних послуг, а саме: холодного та гарячого водопостачання, водовідведення, опалення (вартість теплової енергії), витрат на утримання прибудинкової території, внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договору, укладеного орендарем з ТВК, вартість теплової енергії оплачується пропорційно займаної площі, за тарифами, встановленими повноважними органами.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3 Договору оренди термін дії Договору встановлений з 01.01.2014 по 31.12.2014. Подальша оренда приміщень можлива після укладання сторонами нового договору оренди або пролонгації попереднього договору оренди.

29.12.2014 між позивачем - Товариством власників квартир "Будматеріали", як балансоутримувачем, та відповідачем - Відділом культури, туризму та охорони культурної спадщини Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як орендарем, був укладений Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та відшкодування отриманих комунальних послуг орендарю № 02/14-1 (далі - Договір про відшкодування витрат).

Відповідно до п. 1.1. Договору про відшкодування витрат балансоутримувач здійснює обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку, будівлі (далі - будівля), розміщеної за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 48, а також утримання прибудинкової території.

Згідно з п. 1.2. Договору про відшкодування витрат балансоутримувач забезпечує надання комунальних послуг орендарю, а по тих видах комунальних послуг, по яких орендар укладе договори безпосередньо з виробниками цих послуг - забезпечує їх отримання орендарем. До відносин надання комунальних послуг застосовуються умови типових договорів, встановлених законодавством, за винятком особливостей, встановлених цим договором та додатками до нього. Орендар забезпечує оплату отриманих комунальних послуг (відшкодовує вартість отриманих від виробників комунальних послуг), за встановленими показниками фактичного споживання, а у разі відсутності показників чи способів визначення фактичного споживання - згідно встановлених законом чи договором норм.

Відповідно до п. 1.3. Договору про відшкодування витрат орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі - приміщення (приміщення, нерухоме майно), для розміщення бібліотеки ім. Макаренка, по вул. Шовковична, 48, загальною площею 164,2 кв. м., на 3-му цокольному поверсі (далі - приміщення) в цій будівлі, визначене на підставі договору оренди від 02.01.2014 за № 02/14, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Згідно з п. 1.8. Договору про відшкодування витрат сторони домовились, що плата по цьому договору вноситься орендарем на рахунок балансоутримувача до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Планово-розрахункова вартість відшкодування за надані комунальні послуги у 2014 році становить 19 489,43 грн.

Відповідно до п. 1.9. Договору про відшкодування витрат, податок на додану вартість нараховується на всі платежі, обумовлені договором і сплачується додатково у визначених законодавством розмірах та порядку.

Розмір щомісячного розрахунку за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат холодної води і теплової енергії (пропорційно займаної площі), норм споживання та розрахункових документів постачальників комунальних послуг (п. 1.11. Договору про відшкодування витрат).

Згідно з п. 1.12. Договору про відшкодування витрат, орендар зобов'язаний до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, отримувати у балансоутримувача рахунок на сплаті за послуги згідно цього договору.

Згідно з п. 5.1. Договору про відшкодування витрат, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення цього договору з 01.01.2014. Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є чинним протягом всього строку орендних відносин та перебування орендаря у приміщенні.

У Додатку №ВП-1 до Договору про відшкодування витрат сторони узгодили Розрахунок щомісячних платежів за обслуговування будівлі, комунальні та інші послуги, які акумулює балансоутримувач для відшкодування орендарем під розміщення бібліотеки.

В порушення умов Договору оренди та Договору про відшкодування витрат відповідач не виконав своїх зобов'язань, внаслідок чого, станом на час звернення до суду із позовом, була наявна заборгованість по відшкодування наданих у грудні 2014 року послуг в розмірі 1033,79 грн.

Листом від 12.02.2015 за вих. №95 відповідач повідомив позивачу, що станом на 12.02.2015 заборгованість відповідача за Договором про відшкодування витрат в загальній сумі складає 17362,12 грн., яка виникла в зв'язку із відсутністю фінансування з місцевого бюджету, тому просить відновити електропостачання в бібліотеці та гарантує оплату заборгованості після виділення з бюджету м.Києва коштів на сплату комунальних послуг.

Листом від 24.02.2015 за вих.№105/01-495/в-11 Печерська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила позивачу про опрацювання проектів договорів №2/15 від 02.02.2015 про оренду нежитлових приміщень та №02/15-1 від 02.01.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і відшкодування отриманих комунальних послуги, та повідомила, що приміщення бібліотеки по акту приймання-передачі основних засобів від 14.01.2015 №1 прийнято відділом культури, туризму та охорони культурної спадщини Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з балансу КП УЖГ "Хрещатик", тому просить доопрацювати виключно договір про відшкодування комунальних послуг, спожитих дитячою бібліотекою ім.Макаренка.

Листом від 24.02.2015 за вих. №17 позивач повідомив Печерській районній в місті Києві державній адміністрації, що проекти договорів №02/15 та №02/15-1 мають такий самий зміст, як і договори 2010-2012, 2014 роки, бездоговірне споживання комунальних послуг збільшує заборгованість, також сумнівається щодо приймання у 2008 році рішення адміністрації від 07.10.20089 №31, згідно якого приміщення бібліотеки було зараховані до комунальної власності Печерського району.

Листом від 02.06.2015 позивач повідомив Печерській районній в місті Києві державній адміністрації, що затягнувся переговорний процес щодо укладення договору про відшкодування комунальних послуг по приміщенню, у якому розташована бібліотека, договір не укладено, у листі від №105/01-495/в11 відсутні конкретні пропозиції чи зауваження до проекту до договору, а отримані комунальні послуги необхідно оплачувати та укладати договір, тому просить підписати проекти договору.

16.07.2015 позивач за вих.№105 направив Київському міському голові лист, у якому вказав, що Печерська РДА протиправно не укладає договір на надання комунальних послуг для бібліотеки, яка розташована у будинку №48 по вул.Шовковичній у м.Києві, при цьому бібліотека неправомірно і безпідставно споживала енергію в минулий опалювальний період і свідомо не готова до опалюваного сезону 2015/2016 років, ухиляючись від укладення договору.

19.08.2015 Департамент Житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомив позивачу, що звернувся до ПАТ "Київенерго" для врегулювання договірних відносин між позивачем і відповідачем.

21.08.2015 позивач за вих. №130 направив Печерській районній в місті Києві державній адміністрації лист, у якому просив прискорити процес укладання договору та надав акт звірки по нарахуванням 2014 року.

Печерська районна в місті Києві державна адміністрація у листі від 08.09.2015 за вих.№105/01-2623/1 просила позивача прискорити процес коригування наданого проекту договору.

Листом від 28.09.2015 вих.№147 позивач просив Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію укласти договір про забезпечення комунальних послуг.

Листом від 02.10.2015 за вих.№150 позивач просив Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію припинити шукати безоплатні шляхи та укласти договір на забезпечення комунальних послуг.

Печерська районна в місті Києві державна адміністрація у листі від 02.10.2015 за вих.№105/01-3166/1 просила позивача прискорити процес коригування наданого проекту договору, внісши коригування згідно діючого законодавства та офіційно встановлених тарифів.

Печерська районна в місті Києві державна адміністрація у листі від 23.11.2015 за вих.№105/01-3449/в-11 просила позивача надати калькуляцію тарифу на утримання будинку та прибудинкової території.

Постачання теплової енергії в гарячій воді у приміщення бібліотеки здійснюється відповідно до Договору №153-2695-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.1999 року (та додаткових угод до нього), який укладений між ПАТ "Київенерго" та ТОВ "Будматеріали".

У Додатку №8 до вказаного Договору "Довідка по будинках (спорудах) ТВК "Будматеріали", опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж АК "Київенерго" станом на 01.10.2009" зазначена адреса споживача - вул.Шовковична, 48, загальна опалювальна площа 7883,1 кв.м., площа бюджетних орендарів (Відділ освіти Печерської РДА м.Києва) - 164,2 кв.м.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було повністю сплачено надані послуги за грудень 2014 року в сумі 1033,79 грн., а також не сплачено кошти за надані послуги у період з січня 2015 року по лютий 2016 року в сумі 52396,18 грн., які позивач розцінює як збитки.

На підтвердження розміру збитків позивачем надані Акти приймання-передачі товарної продукції, складені ПАТ "Київенерго" та ТВК "Будматеріали", щодо теплової енергії, у яких здійснений розподіл за тарифними групами, у тому числі бюджетні організації (відповідач), а саме: за січень 2015 в кількості 2,99562 ГКал на суму 3311,29 грн. (без ПДВ), за лютий 2015 в кількості 2,38813 ГКал на суму 2639,79 грн. (без ПДВ), за березень 2015 в кількості 2,08987 ГКал на суму 3046,57 грн. (без ПДВ), за квітень 2015 в кількості 1,32319 ГКал на суму 1909,29 грн. (без ПДВ), за жовтень 2015 в кількості 0,51794 ГКал на суму 673,30 грн. (без ПДВ), за листопад 2015 в кількості 1,73598 ГКал на суму 2190,81 грн. (без ПДВ), за грудень 2015 в кількості 2,61509 ГКал на суму 3276,26 грн. (без ПДВ), за січень 2016 в кількості 4,01588 ГКал на суму 5238,58 грн. (без ПДВ) та за лютий 2016 в кількості 3,10555 ГКал на суму 4027,28 грн. (без ПДВ). (том 1 а.с.105-112, 152). При цьому відповідачем не спростовано споживання теплової енергії у зазначених обсягах.

Таким чином, вказаними актами підтверджується споживання відповідачем у період з січня 2015 року по лютий 2016 року (включно) теплової енергії на загальну суму 26313,17 грн. (без ПДВ), що становить 31575,80 грн. з врахуванням податку на додану вартість.

Факт сплати позивачем вартості теплової енергії підтверджується листами ПАТ "Київенерго" від 12.03.2016 №029/52/1/2075-1532695, від 13.05.2016 №029/52/1/5374ж-1532695, від 09.06.2016 №6294ж-1532695, від 15.06.2016 №029/14/6617.

На підтвердження розміру збитків за споживання холодної води позивачем надані розшифровки рахунків абонента по споживанню холодної води (том 1 а.с.120-122, 137-139), проте вказані розшифровки не є належними та допустимими доказами споживання холодної води саме відповідачем, оскільки у рядку "назва субабонента" зазначено "Культ.центр. тюркських народів". Також позивачем не надано доказів понесення фактичних витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Кошторисом відповідача на 2015 було затверджено видатки на оплату теплопостачання бібліотеки ім.Макаренка в загальній сумі 20789,90 грн., а на оплату водопостачання та водовідведення вказаної бібліотеки затверджені видатків в розмірі 907,80 грн.

Також матеріалами справи, зокрема листами Централізованої бібліотечної системи Печерського району м.Києва від 02.04.2015 та від 29.07.2015, висновком дільничного інспектора Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві від 27.04.2015, висновком проведення перевірки по рапорту старшого інспектора патрульної поліції від 28.12.2015, довідкою Централізованої бібліотечної системи Печерського району м.Києва від 26.03.2016, підтверджується, що працівниками позивача 27.01.2015 року було відключено електропостачання в дитячій бібліотеці ім.А.Макаренка, а 30.03.2015 було перекрито водопостачання до бібліотеки, станом на 25.03.2016 електропостачання та водопостачання (холодне та гаряче) в бібліотеці відсутнє.

Матеріали справи також містять подані відповідачем Акти наданих послуг за період з січня 2015 року по лютий 2016 року та рахунки на оплату, які направлялись позивачем відповідачу, однак не підписані та оплачені відповідачем у зв'язку із відсутністю договору (том 2 а.с.63-84).

У зв'язку із викладеним, позивач, з посиланням на ст.16, 22, 536, 692, 1166, 1212 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача 63115,26 грн., з яких: 1033,79 грн. боргу за грудень 2014 року, 52396,18 грн. збитків, заподіяних позивачу несплатою комунальних послуг (холодна вода, теплова енергія) і плати на утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2015 року по лютий 2016 року, 706,77 грн. пені, 7902,42 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 1076,10 грн. - 3% річних.

Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що вимоги про стягнення боргу за надані послуги у грудні 2014 року в розмірі 1 033,79 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі, також є обґрунтованими вимоги щодо стягнення 278 грн. 42 коп. пені, 416 грн. 15 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 36 грн. 28 коп. - 3% річних, які нараховані на вказану суму боргу. Щодо інших позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач належними засобами доказування не довів завдання йому шкоди в розмірі 52 396,18 грн., протиправність дій відповідача та причинний зв'язок між ними, також позивачем не подано належних та допустимих доказів щодо понесення витрат в розмірі 52 396,18 грн.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає вказані висновки місцевого господарського суду частково необґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодування наданих у грудні 2014 року послуг в розмірі 1033,79 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини сторін у даній справі у 2014 році виникли на підставі Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та відшкодування отриманих комунальних послуг орендарю № 02/14-1.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Також зазначеною статтею визначено, що утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Стаття 610 ЦК України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав своїх зобов'язань по Договору про відшкодування витрат, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем по відшкодуванню наданих у грудні 2014 року послуг в розмірі 1033,79 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, з врахуванням наведених положень чинного законодавства та умов Договору про відшкодування витрат, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за надані послуги у грудні 2014 року в розмірі 1033,79 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за надані у грудні 2014 року послуги, тому відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.8. Договору про відшкодування витрат при несвоєчасному внесені плати за послуги, обумовлені цим договором, орендар має сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання по сплаті відшкодування наданих у грудні 2014 року послуг, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої за розрахунком суду першої інстанції за період з 20.01.2015 по 20.07.2015 становить 278,42 грн. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в стягненні іншої частини нарахованої пені, оскільки позивачем розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України (перевищено шестимісячний термін нарахування).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Місцевий господарський суд здійснив розрахунок 3% річних і інфляційних та дійшов правильного висновку про те, що за період з 20.01.2015 (початок прострочення оплати боргу за грудень 2014 року) по 31.01.2016 (дата визначена позивачем у розрахунку до заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 28.03.2016) збитки від зміни індексу інфляції становлять 416,15 грн. та 3% річних за період з 20.01.2015 (початок прострочення оплати боргу за грудень 2014 року) по 21.03.2016 (дата складання заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 28.03.2016) складають 36,28 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 52396,18 грн. збитків, заподіяних позивачу несплатою відповідачем комунальних послуг (холодна вода, теплова енергія) і плати на утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2015 року по лютий 2016 року, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується сторонами, що відповідний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю у 2015 та 2016 роки сторонами укладено не було.

Також наявними у матеріалах справи доказами, зокрема зазначеними вище Актами приймання-передачі товарної продукції, які складені ПАТ "Київенерго" та ТВК "Будматеріали", підтверджується, що у період з січня 2015 року по лютий 2016 відповідачем було спожито теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 31575,80 грн., оплату вказаної теплової енергії здійснив позивач, у відповідності до умов Договору №153-2695-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.1999 року, який укладений між позивачем та ПАТ "Київенерго". Вказані витрати позивач у позовній заяві визначив як збитки.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК юридичними підставами застосування цього виду санкцій є порушення господарського зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності. Саме тому необхідно враховувати, що порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, які можуть вчинятися будь-яким учасником господарських відносин, має місце поза межами договірних відносин.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Частина 2 ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Водночас, виходячи із загальних норм цивільного законодавства підставою для відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг (правові позиції Верховного Суду України, викладені у постанові від 25.11.2014 у справі №916/3566/13).

Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до висновку, що протиправна поведінка відповідача полягає в ухиленні від укладення договору та несплаті вартості фактично спожитих послуг, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому у період з січня 2015 року по лютий 2016 збитків в загальні сумі 31575,80 грн., між протиправною поведінкою відповідача та збитками існує прямий причинний зв'язок, при цьому відповідачем не доведено відсутності своєї вини у завданні збитків, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо вимог про стягнення решти суми, яку позивач визначив як збитків, то вони задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт понесення ним вказаних збитків.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих на суму збитків, не підлягають до задоволення, оскільки згідно з пп. 5.2 п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського осуду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, зокрема, відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року" (далі - Конвенція), Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року №475/97-ВР із змінами і доповненнями ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший Протокол, протоколи №4 і №7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року та Протоколи №2 і №11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Що стосується суті порушених прав позивача, які передбачені Конвенцією, то вони викладені в ст.1 Першого Протоколу про право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Необхідно зазначити, що крім традиційної для України концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що пов'язані з відносинами власності між особами (акції, інтелектуальна власність тощо), власністю в розумінні ст.1 Першого Протоколу до Конвенції є і "законні сподівання" позивача на отримання на підставі закону майна для забезпечення своєї діяльності (справа Компанія Пайн Веллі девелопментс ЛТД проти Ірландії (1991р.).

Отже безпідставне ухилення відповідача від укладення нового договору про відшкодування витрат та несплата вартості фактично спожитих послуг порушує право власності позивача, при цьому відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати фактично спожиті послуги.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В зв'язку із зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/1589/16 прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства власників квартир "Будматеріали" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/1589/16 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/1589 викласти в наступній редакції:

" 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, м. Київ, вул. Суворова, 15, ідентифікаційний код 37451566) на користь Товариства власників квартир "Будматеріали" (01004, м. Київ, вул. Шовковична, 48, ідентифікаційний код 22894914) - 1 033 (одна тисяча тридцять три) грн. 79 коп. боргу, 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 42 коп. пені, 416 (чотириста шістнадцять) грн. 15 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 36 (тридцять шість) грн. 28 коп. - 3% річних, 31575 (тридцять одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 80 коп. збитків та 727 (сімсот двадцять сім) грн. 92 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю."

5. Стягнути з Відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, м. Київ, вул. Суворова, 15, ідентифікаційний код 37451566) на користь Товариства власників квартир "Будматеріали" (01004, м. Київ, вул. Шовковична, 48, ідентифікаційний код 22894914) - 800 (вісімсот) грн. 72 коп. судових витрат за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/1589/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець