ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
29.07.09 Справа № 21/281
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради № 1104/1472 від 15.05.2009 року (вх. № 780 від 12.06.2009 року)
на рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2009 року у справі № 21/281
за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі 1) Міністерства транспорту та зв»язку України, м.Київ, та 2) Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м.Львів
до 1: Виконавчого комітету Львівської міської ради, м.Львів
до 2: Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації, м.Львів
до 3: Львівської міської ради
про визнання за Державою в особі Міністерства транспорту та зв»язку України, як органу управління майном, права державної власності на об»єкт нерухомого майна, закріплені за Державним територіально-галузевим об”єднанням “Львівська залізниця” на праві повного господарського відання та обліковані на балансі відокремленого підрозділу «станція Львів», а саме: будівлю стрілочного поста № 16 ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 22), загальною площею 5,5 кв.м.; будівлю стрілочного поста № 19 ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 23), загальною площею 89,1 кв.м.; будівлю стрілочного поста № 8 пасажирського парку ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 24), загальною площею 10,9 кв.м.; будівлю приміщення охорони ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 25), загальною площею 32,4 кв.м.; огорожу панельну ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 38), збудовану та введену в експлуатацію в 2006 році; резервуар води ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 37), об»ємом 260,1 куб.м., який збудований та введений в експлуатацію в 1970 році; та про зобов»язання Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації в тижневий термін від дня набрання законної сили рішенням суду оформити право власності та видати позивачу свідоцтво про право власності на вищенаведені об»єкти нерухомого майна.
За участю представників: від позивача 2 –Шевчишин І.З., від відповідача 3 - Шевченко М.І., та старшого помічника прокурора – Барабаша Д.В., від інших сторін –не з»явились.
Присутнім представникам сторін роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України.
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.04.2009 року у справі № 21/281 частково задоволено позов, поданий Львівським міжрайонним транспортним прокурором в інтересах держави в особі 1) Міністерства транспорту та зв»язку України, м.Київ, та 2) Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, та Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації: визнано за Державою в особі Міністерства транспорту та зв»язку України, як органу управління майном, право державної власності на об»єкти нерухомого майна, закріплені за відокремленим підрозділом «Станція «Львів»Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” на праві повного господарського відання та облікованого на його балансі, а саме: будівлю стрілочного поста № 16 ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 22), загальною площею 5,5 кв.м.; будівлю стрілочного поста № 19 ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 23), загальною площею 89,1 кв.м.; будівлю стрілочного поста № 8 пасажирського парку ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 24), загальною площею 10,9 кв.м.; будівлю приміщення охорони ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 25), загальною площею 32,4 кв.м.; огорожу панельну ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 38), збудовану та введену в експлуатацію в 2006 році; резервуар води ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 37), об»ємом 260,1 куб.м., який збудований та введений в експлуатацію в 1970 році, а в позові про зобов»язання Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації в тижневий термін від дня набрання законної сили рішенням суду оформити право власності та видати позивачу свідоцтво про право власності на вищенаведені об»єкти нерухомого майна - відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Львівська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі Львівська міська рада вважає, що дане рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з підстав неповного з»ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи. В обгрунтування зазначеної підстави для скасування оскаржуваного рішення, скаржник посилається на те, що судом не враховано, що позивачем не подано суду всіх документів для оформлення права власності на спірні об»єкти, передбачених п. 6.1 Положення про порядок оформлення права власності на об»єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.02.2009 року № 114, яке в силу положень ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»є обов»язковим для виконання. Зокрема, скаржник зазначає про те, що у позивача відсутній документ, що підтверджує його право користування земельною ділянкою а якій розташовані спірні об»єкти, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради чи іншого уповноваженого нею органу про надання дозволу на будівництво новозбудованого об»єкта та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об»єкта, тобто, зазначає скаржник, є підстави стверджувати, що має місце самовільне будівництво, а відповідно до ст. 376 ЦК України, особа, яка його здійснила, не набуває право власності на нього. За наведеного, скаржник просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2009 року у справі № 21/281 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в позові.
Позивач - Державне територіально-галузеве об”єднання “Львівська залізниця” (надалі – Залізниця) дані вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 5846 27.07.2009 року). Просить рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2009 року у справі № 21/281 залишити без змін.
Представник Залізниці та старший помічник Львівського міжрайонного транспортного прокурора в судовому засіданні підтримали заперечення на апеляційну скаргу.
Відповідачі 1 та 2 –Виконавчий комітет Львівської міської ради та Відділ приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації явку представників в дане судове засідання не забезпечили, хоча був належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення їм під розписку ухвали суду від 17.06.2009 року, а тому, враховуючи положення ст.ст. 22, 33, 43, 99, 101 ГПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що нею забезпечено право даних осіб на участь в судовому засіданні, та відповідно, на судовий захист, а тому є можливим прийняти в даному судовому засіданні, за наслідками здійснення апеляційного провадження по перегляду рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2009 року у справі № 21/281, відповідної постанови.
Львівський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, що з»явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення відповідачів, дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
27.12.2007 року та 17.06.2008 року Державне територіально-галузеве об”єднання „Львівська залізниця” звернулось з листами № Н3-10/4964 та № НЗ-10/884 на ім»я міського голови м. Львова щодо оформлення права державної власності на об'єкти нерухомого майна, в тому числі на: будівлю стрілочного поста № 16 ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 22), загальною площею 5,5 кв.м.; будівлю стрілочного поста № 19 ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 23), загальною площею 89,1 кв.м.; будівлю стрілочного поста № 8 пасажирського парку ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 24), загальною площею 10,9 кв.м.; будівлю приміщення охорони ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 25), загальною площею 32,4 кв.м.; огорожу панельну ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 38), збудовану та введену в експлуатацію в 2006 році; резервуар води ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 37), об»ємом 260,1 куб.м., який збудований та введений в експлуатацію в 1970 році.
Як вбачається з листа начальника відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації від 05.09.2008 року № 775, ДТГО “Львівська залізниця” відмовлено в реєстрації права державної власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна в зв'язку із відсутністю документів передбачених п.п. 6, 7 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.03.2006 року № 394, а саме: рішень про надання дозволу на будівництво, актів державної комісії про прийняття в експлуатацію об»єктів та рішень про затвердження даних актів, державних актів про право користування земельною ділянкою.
12.12.2008 року Львівським міжрайонним транспортним прокурором заявлено позов в інтересах Держави в особі Міністерства транспорту та зв»язку України, м.Київ, та Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації, Львівської міської ради про визнання за Державою в особі Міністерства транспорту та зв»язку України, як органу управління майном, права державної власності на об»єкти нерухомого майна, закріплені за Державним територіально-галузевим об”єднанням “Львівська залізниця” на праві повного господарського відання та обліковані на балансі відокремленого підрозділу «станція Львів», а саме: будівлю стрілочного поста № 16 ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 22), загальною площею 5,5 кв.м.; будівлю стрілочного поста № 19 ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 23), загальною площею 89,1 кв.м.; будівлю стрілочного поста № 8 пасажирського парку ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 24), загальною площею 10,9 кв.м.; будівлю приміщення охорони ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 25), загальною площею 32,4 кв.м.; огорожу панельну ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 38), збудовану та введену в експлуатацію в 2006 році; резервуар води ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 37), об»ємом 260,1 куб.м., який збудований та введений в експлуатацію в 1970 році; та про зобов»язання Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації в тижневий термін від дня набрання законної сили рішенням суду оформити право власності та видати позивачу свідоцтво про право власності на вищенаведені об»єкти нерухомого майна.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що на балансі Відокремленого підрозділу «Станція «Львів»Державного територіально-галузевого об”єднання „Львівська залізниця” обліковуються зазначені вище об’єкти нерухомого майна. Однак, згідно архівних даних (довідки Державного архіву Львівської області № Ч-159 та № Ч-156) є відсутніми рішення про надання дозволу на будівництво і акти державних комісій про ввід в експлуатацію цих спеціалізованих будівель, що унеможливлює оформлення права державної власності на зазначені вище об’єкти нерухомості.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище об’єкти нерухомого майна входять до інфраструктури залізничного транспорту та розташовані на території відокремленого підрозділу «станція «Львів»ДТГО „Львівська залізниця” і відображені на його балансі, що підтверджується інвентарними картками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
За своїм призначенням спірні будівлі використовуються виключно для потреб залізничного транспорту, мають специфічну конструкцію за якою її можна ідентифікувати, як об'єкти залізничного транспорту. Відокремлений підрозділ “станція Львів” ДТГО «Львівська залізниця»здійснює утримання, ремонт вищезазначених будівель.
Технічні паспорти на вказані об'єкти нерухомості виготовлені Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” за зверненням ДТГО “Львівська залізниця”.
З довідок про правовий статус земельної ділянки від 28.12.2007 року № 40/01-15/2092, довідок (витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку) про визнання нормативної грошової оцінки земельної ділянки у м.Львів за 2007 рік, виданих Львівським міським управлінням земельних ресурсів зазначено, що землекористувачем земельних ділянок за адресою: м.Львів, вул. Чернівецька, 13, 15, 17, 52 та вул. Рудненській, 1, на яких розташовані будівлі та споруди «Станції «Львів»є Львівська залізниця, та за категорією земель дана земельна ділянка відноситься до земель транспорту, зв»язку.
З матеріалів справи вбачається, що спірні об’єкти утримуються і обслуговуються державним підприємством Міністерства транспорту та зв’язку України “Львівська залізниця”. Жодних доказів які б заперечували вказаний висновок, чи підтверджували належність спірних будівель іншим суб’єктам, суду не надано. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Пунктом 4 статуту Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця”, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 413 від 03.05.2006 року, передбачено, що майно Залізниці становлять виробничі та невиробничі фонди, а також цінності, вартість яких відображається у балансі залізниці. Майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського віддання. Джерелами формування майна залізниці є в тому числі власні капітальні вкладання та майно відокремлених підрозділів, що входять до складу залізниці.
Частиною 5 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” встановлено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. А частиною 8 цієї ж статті обов'язок щодо реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень покладений на місцевий орган державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина. Статею 4 цього ж закону передбачено обов'язковість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.
Згідно п. 1.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року за № 7/5 обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та Держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
Відповідно до ст. 326 ЦК України до державної власності відноситься майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Положеннями ст.1 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” визначено, що управління об'єктами державної власності полягає у здійсненні Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Стаття 9 Закону України “Про транспорт” визначає, що транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про залізничний транспорт” майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.
Частиною 2 ст. 73 Господарського кодексу України (надалі –ГК) передбачено, що орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у встановлених випадках. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Разом з цим, ст. 392 ЦК України надає власнику майна право звернутись до суду з позовом про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що в останньому випадку не завжди можливо позивачу при пред»явленні позову визначити особу, яка була б відповідачем у справі, оскільки при втраті документів фактично не оспорюється або не визнається право даної особи на належне їй майно. В той же час, відповідачами в даній справі відмовлено позивачам в оформленні за ним права власності на спірні об»єкти в зв»язку з недостатністю поданих Залізницею документів, що підтверджують дане речове право. Тобто, в силу норми ст. 393 ЦК України позивач не позбавлений права звернутись з позовом до даних осіб про визнання за Державою права власності на зазначене майно. При цьому, рішення суду про визнання права власності є підставою для оформлення уповноваженим законом органом такого права.
Так, відповідно до вимог ст.ст. 26, 30, 52 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, п. 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5, п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об»єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.03.2006 року № 394, п. 2.2 Положення про Відділ приватизації державного житлового фонду, затвердженого розпорядженням голови Залізничної районної адміністрації від 16.09.2005 року, рішення про оформлення права власності на об”єкти нерухомого майна належить до повноважень виконавчого комітету Львівської міської ради, яке є підставою для оформлення відповідним Відділом приватизації державного житлового фонду права власності на нерухоме майно та видачі свідоцтва про право власності.
Як встановлено судом першої інстанції, причиною відмови позивачу в оформленні права власності на спірні об»єкти є неподання всіх передбачених Положенням про порядок оформлення права власності на об»єкти нерухомого майна документів, які достатньо підтверджують право власності на дані об»єкти. Однак, як підставно зазначено судом першої інстанції, в силу положень ст. 392 ЦК України, власник має право в разі відсутності документів, які достатньо підтверджують його право власності на об»єкт нерухомого майна, визнати за собою таке право за рішенням суду.
Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом Львівської області підставно задоволено поданий Львівським міжрайонним транспортним прокурором позов в інтересах Держави в особі Міністерства транспорту та зв»язку України, м.Київ, та Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” до Виконавчого комітету Львівської міської ради, відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації, Львівської міської ради про визнання за Державою в особі Міністерства транспорту та зв»язку України, як органу управління майном, права державної власності на об»єкти нерухомого майна, закріплені за Державним територіально-галузевим об”єднанням “Львівська залізниця” на праві повного господарського відання та обліковані на балансі відокремленого підрозділу «станція Львів», а саме: будівлю стрілочного поста № 16 ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 22), загальною площею 5,5 кв.м.; будівлю стрілочного поста № 19 ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 23), загальною площею 89,1 кв.м.; будівлю стрілочного поста № 8 пасажирського парку ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 24), загальною площею 10,9 кв.м.; будівлю приміщення охорони ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 25), загальною площею 32,4 кв.м.; огорожу панельну ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 38), збудовану та введену в експлуатацію в 2006 році; резервуар води ст.Львів по вул. Чернівецькій, 52 (інвентарна карта № 37), об»ємом 260,1 куб.м., який збудований та введений в експлуатацію в 1970 році.
Щодо позовної вимоги про зобов»язання Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації в тижневий термін від дня набрання законної сили рішенням суду оформити право власності та видати позивачу свідоцтво про право власності на вищенаведені об»єкти нерухомого майна, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в позові в цій частині вимог слід відмовити, оскільки рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно відповідно до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться оформлення права власності з видачею відповідного свідоцтва, а тому обрання такого способу захисту порушеного права, виходячи з задоволення судом позову в частині визнання права власності за позивачем на спірні об»єкти, є передчасним, в зв»язку з відсутністю порушеного права.
Враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2009 року у справі № 21/281 є законним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству, матеріалам і фактичним обставинам справи, і підстав для його скасування немає.
Судові витрати по розгляду справи в господарському суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 49, 105 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,-
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2009 року у справі № 21/281 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Городечна М.І.
Судді Юркевич М.В.
Кузь В.Л.