КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2016 р. cправа№ 910/11803/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Кравчик С.М.

відповідача - не з'явились

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду м. Києва від 23.08.2016 р.

у справі № 910/11803/16 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про внесення змін до договору № 1246/14-БО-41 від 09.12.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - відповідач) про внесення змін до п. 6.1 розділу 6 договору купівлі-продажу природного газу № 1246/14-БО-41 від 09.12.2013 р. «Порядок та умови проведення розрахунків», з моменту затвердження НКРЕКП постанови № 211 від 30.10.2014 р. «Про затвердження реєстру нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, на листопад 2014 року», а саме з 30.10.2014 р., виклавши його в наступній редакції: «6.1 Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в межах, порядку та строки, що передбачені нормами ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» (зі змінами та доповненнями), в редакції, чинній на момент проведення такого розрахунку. Покупцем в платіжних дорученнях зазначається інформація, що передбачена п. 6.3 договору, а також наступна інформація про призначення платежу: «Розподіл коштів за теплову енергію на виконання Постанови КМУ № 217 від 18.06.2014. Реєстр від ___.___.20__року № . За газ отриманий у 20___році».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.08.2016 р. у справі № 910/11803/16 позовні вимоги задоволено частково; внесено зазначені зміни до п. 6.1 розділу 6 договору купівлі-продажу природного газу № 1246/14-БО-41 від 09.12.2013 р. з 13.06.2016 р.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Також, не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове про повне задоволення позову.

Апеляційні скарги мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що порядок та умови проведення розрахунків, передбачені розділом 6 укладеного договору, не відповідають тому порядку та умовам, що фактично проводяться сторонами та нормам чинного законодавства, що регулює взаємовідносини на ринку купівлі-продажу природного газу.

В свою чергу відповідач, в обґрунтування своєї апеляційної скарги, зазначає, що позивач, укладаючи договір купівлі-продажу природного газу, ще в грудні 2013 року був обізнаний про особливий порядок розрахунків між сторонами із застосуванням рахунків зі спеціальним режимом, а тому твердження позивача про настання істотної зміни обставин у вигляді особливого порядку розрахунків, визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р., на думку відповідача, є необґрунтованими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/11803/16, прийнято апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» до провадження та призначено розгляд справи на 18.10.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

У судовому засіданні 18.10.2016 р. було оголошено перерву до 10.11.2016 р.

20.10.2016 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів, що можуть підтвердити факт проведення розрахунків між сторонами по договору № 1246/14-БО-41 від 09.12.2013 р. з посиланням на виконання норм постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. № 1082.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 38 ГПК України у клопотанні про витребування господарським судом доказів повинно бути зазначено, зокрема, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідачем не було зазначено обставин, які можуть підтвердити вказані ним докази, а також не зазначено, як неподання даних документів може вплинути на розгляд справи по суті.

У судове засідання 10.11.2016 р. представник відповідача не з'явився, однак надавав пояснення по суті спору у судовому засіданні 18.10.2016 р, та був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

09.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1246/14-БО-41 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплати цей природний газ, на умовах цього договору.

Як передбачено п. 5.1 договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 459,00 грн без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (п. 11 договору).

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, у зв'язку зі змінами до законодавства, виникла незалежна від сторін договору ситуація, коли Законом України від 14.05.2015 р. № 423-VIII було внесено зміни до ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та введено імперативну норму про відкриття теплопостачальними організаціями рахунків зі спеціальним режимом використання та заборону проведення оплати теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки, але сам порядок та процедура таких оплат були введені в дію лише постановою НКРЕКП № 211 від 30.10.2014 р. і з введенням її в дію, розрахунки між сторонами договору проводились виключно в порядку, визначеному чинним законодавством, а не в порядку та умовах, що передбачені розділом 6 укладеного договору «Порядок та умови проведення розрахунків».

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо виконання його є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Як передбачено п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 647 від 26.11.2014 р. «Про порядок закупівлі природного газу промисловими, енергогенеруючими та теплогенеруючими (в частині промислових обсягів газу) підприємствами», з 01.12.2014 р. по 28.02.2015 р. промислові, енергогенеруючі та теплогенеруючі (в частині промислових обсягів газу) підприємства згідно з додатком до цієї постанови здійснюють закупівлю природного газу виключно у гарантованого постачальника Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

За змістом ст. 3 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» державне управління у сфері функціонування ринку природного газу здійснює Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі, у межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить зокрема, і затвердження алгоритму розподілу коштів.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону алгоритм розподілу коштів це відповідно порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Частиною 11 ст. 18 зазначеного Закону визначено, що теплогенеруючі організації, що купують природний газ у гарантованого постачальника для виробництва теплової енергії, оплачують вартість спожитого природного газу з урахуванням особливостей, визначених у статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» визначено порядок розподілу коштів (за спожитий природний газ), що надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання.

Відповідно до п. 7 вказаного Порядку усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів.

Уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, що затверджується Комісією (п. 8 вищезазначеного Порядку).

Такі реєстри були затверджені постановою № 211 від 30.10.2014 р. «Про затвердження реєстру нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, на листопад 2014 року» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 305 від 14.11.2014 р.

25.11.2014 р. відповідачем було здійснено першу оплату в розмірі 6 983 978,77 грн з призначенням платежу: «розп. коштів за теплову енергію на викон.п.КМУ № 217 від 18.06.2014 Реєстр від 30.10.2014 № 211. За газ отр. у 2014 Зг. дог № 1246/14-БО-41 від 09.12.2013р.».

В подальшому, всі платежі по договору здійснювались з аналогічним призначенням платежу, змінювалось лише посилання на реквізити, затвердженого Комісією реєстру (на грудень 2014 року реєстр був затверджений постановою Комісії № 409 від 27.11.2014 р.).

За вимогами Порядку № 211 від 30.10.2014 р. в листопаді 2014 року позивач був зобов'язаний першочергово перерахувати кошти на спеціальні рахунки гарантованого постачальника природного газу (НАК «Нафтогаз України») за постачання теплової енергії споживачам категорії «бюджетні установи» 86,62 % від отриманих коштів, а в грудні 2014 року, (згідно постанови № 409 від 27.11.2014 р.) - 86,43%.

Таким чином, порядок та умови проведення розрахунків, передбачені розділом 6 укладеного договору, не відповідають тому порядку та умовам, що фактично проводяться сторонами та нормам діючого законодавства, що регулює взаємовідносини на ринку купівлі - продажу природного газу.

Крім того, з 30.10.2014 р. позивач здійснював платежі за поставлений згідно договору природний газ виключно в порядку та строки, що були передбачені для цього спеціальними нормативно - правовими актами в сфері енергетики.

Згідно зі ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одержання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

18.05.2016 р. позивач направив на адресу відповідача пропозицію про внесення змін до договору в частині проведення розрахунків, а саме направлено текст додаткової угоди з метою приведення умов договору в частині порядку проведення розрахунків до умов законодавства, що регулює такий порядок.

Направлення вказаного листа підтверджується описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідь, 13.06.2016 р. відповідач направив на адресу позивача лист № 26-3977/1.2-16 про відмову в прийнятті вищевказаної пропозиції.

Згідно з ч. 4 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішення договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Враховуючи викладене, а також те, що розрахунки по договору сторонами фактично здійснюються у відповідності до нового порядку, судова колегія погоджується з висновком судового засідання про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, зокрема, зміни до п. 6.1 договору необхідно вважати внесеними з 13.06.2016 р., тобто з моменту отримання позивачем відповіді відповідача на пропозицію.

Доводи апеляційних скарг наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.08.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 23.08.2016 р. у справі № 910/11803/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/11803/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран