ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2009 року Справа № 15/43
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів:Верхогляд Т.А., Сизько І.А.
при секретарі Вроні С.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Крамар О.Г., довіреність №5/12 від 05.05.09, представник;
від відповідача : не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином
розглянувши апеляційну скаргу фермерського господарства Моніч Руслана Васильовича на рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.04.09р. у справі №15/43
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг”, м.Київ
до фермерського господарства Моніч Руслана Васильовича, с.Нова Павлівка Кіровоградського району, Кіровоградської області
про стягнення 56226грн.56коп.
ВСТАНОВИВ:
- рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2009р. у справі №15/43 (суддя Мохонько К.М.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Хімагромаркетинг” задоволено, з фермерського господарства Моніч Руслана Васильовича стягнуто на користь позивача 41136грн.21коп. боргу, 2582грн.61коп. інфляційних втрат, 1541грн.94коп. п’ятнадцяти процентів річних, 2467грн.29коп. пені та 8498грн.51коп. штрафу;
- не погодившись з прийнятим рішенням, фермерське господарство Моніч Руслана Васильовича подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати;
- у поданій скарзі йдеться про те, що контррозрахунок суми заборгованості та штрафних санкцій, наданий господарством, судом при розгляді справи не проаналізовано та йому не надано правової оцінки, а також про неправомірне застосування до господарства подвійних штрафних санкцій за одне і те ж порушення господарських зобов”язань у вигляді штрафу і пені;
- представник скаржника в судові засідання не з’явився; 25.08.2009р. на адресу апеляційного суду скаржником направлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв”язку з зайнятістю юриста господарства у розгляді іншої справи та перебуванням голови господарства на лікарняному;
- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2008р. приватним підприємством “Хімагромаркетинг Агро” (продавцем), правонаступником якого є позивач та фермерським господарством Моніч Р.В.(покупцем) укладено договір №Ап-01-0107, на підставі якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець –прийняти і оплатити засоби захисту рослин (далі-товар) загальною вартістю 1440грн.
П.2.1 договору на покупця покладено обов’язок по сплаті вказаної вартості товару поетапно, а саме: не пізніше 17.03.2008р. –288грн., не пізніше 31.12.2008р. –1152грн.
Відповідно до п.п.5.2, 5.4 договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє в період нарахування пені від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.
У випадку прострочення виконання зобов”язань, передбачених п.2.1 договору більш ніж на 30 днів покупець додатково сплачує продавцеві штраф у розмірі п’ятнадцяти процентів від ціни договору.
Також в п.5.5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України і встановили її в розмірі п’ятнадцяти процентів. З дня закінчення строків оплати, передбачених п.2.1 договору вважається, що продавцем пред’явлена вимога по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Додатковими угодами до договору (а.с.10-19, 21) сторони збільшили асортимент товару, який підлягав поставці та встановили по кожній угоді конкретно строки оплати.
На виконання умов договору та додаткових угод протягом березня –жовтня 2008р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 84246грн.75коп., що підтверджується відповідними накладними та довіреностями (а.с.22-43).
Додатковою угодою від 22.09.2008р. №Ап-01-0107ДС10 сторонами узгоджено повернення товару на суму 27590грн., у зв”язку з чим, на підставі видаткової накладної №ВП-0000003 таке повернення здійснено відповідачем 22.09.2008р.
Отже, вартість поставленого позивачем товару дорівнює 56656грн.75коп.
Зобов’язання по оплаті товару виконані відповідачем частково, в сумі 15 520грн.54коп.
Станом на момент звернення з позовом заборгованість відповідача складає 41 136грн.21коп.
Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання не допускається. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Щодо досліджуваної справи, то враховуючи положення наведених норм, а також відсутність в матеріалах справи документальних доказів виконання відповідачем зобов”язань по оплаті вартості отриманого товару та ненадання їх останнім в процесі розгляду справи, позовні вимоги в частині стягнення 41136грн.21коп. боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Одночасно слід зазначити, що розрахунок пені, п’ятнадцяти процентів річних та втрат від інфляції (а.с.53, 54) проведено відповідачем, виходячи з суми боргу за товар, вартість якого мала бути сплачена відповідачем в сумах 18281грн.24коп. та 22072грн. до 10.11.2008р.
Між тим, сума 22072грн. складає, у тому числі, вартість диквату (додаткова угода від 01.09.2008р. №Ап-01-0107ДС8), який в подальшому був повернутий відповідачем 22.09.2008р., що не оспорюється позивачем.
Тому нарахування пені, річних та втрат від інфляції на вказану суму з 10.11.2008р. є безпідставним.
У цьому зв”язку на викладене стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 1105грн.69коп., п’ятнадцять процентів річних в сумі 691грн.06коп. та 1096грн.68коп. втрат від інфляції, обчислені з вартості товару в розмірі 18278грн.01 коп.
В решті позовні вимоги у відповідних частинах задоволенню не підлягають.
Ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначено вище, в п.5.4 договору сторони узгодили умови щодо оплати відповідачем штрафу в розмірі п’яти процентів від ціни договору у разі прострочення ним оплати більш ніж на 30 днів.
Вказаний пункт договору в установленому законом порядку недійсним не визнано.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 8498грн.51коп., при умові належним чином підтвердженого факту прострочення оплати більш ніж на 30 днів, є цілком правомірними і також підлягають задоволенню.
З огляду на викладене рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково, як таке, що прийнято при неповному з’ясуванні обставин, які мають значення для справи.
Доводи скаржника про неправомірне застосування штрафу визнані колегією суддів безпідставними в силу наведеного вище.
Колегія суддів не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання скаржника внаслідок закінчення 26.08.2009р. строку розгляду апеляційної скарги, який було продовжено згідно з ухвалою виконуючого обов’язки голови суду від 24.06.2009р. у зв”язку з неявкою представника скаржника в попереднє засідання та внаслідок непідтвердження обставин цього клопотання документальними доказами.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд , -
ПОСТАНОВИВ :
- рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.04.09р. у справі №15/43 скасувати частково;
- викласти абзаци перший та другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
“Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з фермерського господарства Моніч Руслана Васильовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг” 41136грн.21коп. основного боргу, 1096грн.68коп. інфляційних втрат, 691грн.06коп. п’ятнадцяти процентів річних, 1105грн.69коп. пені та 8498грн.51коп. штрафу, а також 525грн.28коп. витрат по сплаті держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; видати наказ.
В решті у позові відмовити.”;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг” на користь фермерського господарства Моніч Руслана Васильовича 18грн.49коп. державного мита за апеляційною скаргою, видати наказ;
- видачу наказів доручити господарському суду Кіровоградської області.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя Т.А.Верхогляд
Суддя І.А.Сизько