ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2009 року                                    Справа №  15/83

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)

суддів: Кузнецової І.Л., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання Врона С.В.

представники сторін:

від позивача: Наговський С.М. представник, довіреність №б/н  від 14.05.09;

від відповідача: Тупал М.П. представник, довіреність №б/н  від 27.06.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства “Білецька Тетяна Михайлівна” на рішення господарського суду Кіровоградської області  від  07.07.09р. у справі №15/83

за позовом приватного підприємства “Агроплюс-К”, м. Кіровоград

до фермерського господарства “Білецька Тетяна Михайлівна”, с. Жовтневе Новомиргородського району Кіровоградської області

про стягнення 1 215 000, 00 грн.

В С Т А Н О В И В:

В травні 2009р. приватне підприємство “Агроплюс-К” (далі –ПП “Агроплюс-К”) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до фермерського господарства “Білецька Тетяна Михайлівна” (далі –ФГ “Білецька Т. М.”) про стягнення на підставі договору купівлі-продажу №29/05/08 від 29.05.2008р. суми 162 000, 00грн., яка була фактично перерахована та отримана відповідачем, 1 053 000, 00 грн. штрафних санкцій,10 530, 00 грн. судових витрат по справі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312, 50 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2009р. позов ПП “Агроплюс-К” задоволено частково: стягнуто з ФГ “Білецька Т. М.” на користь ПП “Агроплюс-К” 162 000, 00 грн., 21 222, 00 грн. інфляційних втрат, 1 832, 22 грн. сплаченого державного мита та  46, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідач свій обов’язок щодо поставки позивачу 130 тон ріпаку до 15 серпня 2008р. не виконав, жодної тони ріпаку позивачу не поставив; сума інфляційних втрат в розмірі 21 222 грн. нарахована згідно ст. 625 Цивільного кодексу України; в п.9.2. договору мова йде про можливість стягнення пені у випадку невиконання відповідачем свого обов’язку в натуральному вигляді, тому позивач при зверненні з позовом про повернення попередньої оплати втратив право на стягнення пені за порушення відповідачем строку поставки ріпаку.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.07.09р. по даній справі скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити ПП “Агроплюс-К” в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ФГ “Білецька Т. М.” посилається на те, що борг на момент подачі позову перед ПП “Агроплюс-К” складав 67 000, 00 грн.; договір від 29.05.08р. не передбачає строків повернення попередньої оплати у випадку не поставки товару; позивач перерахував кошти за товар не в повному обсязі; квитанція без №  від  09.06.08р. не підтверджує попередню оплату по договору від 29.05.08р.; платіжне доручення №147 від 12.08.08р. не стосується договору, а грошові кошти в сумі 65 000, 00 грн. за цим платіжним дорученням надійшли як попередня оплата за соняшник згідно розрахунку №22 від 11.08.08р.; інфляційні втрати стягнуто судом безпідставно, оскільки вимоги від позивача про повернення коштів не надходило, позивач в позовній заяві взагалі не звертався до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат.

ПП “Агроплюс-К” в відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, враховуючи, що рішення господарського суду Кіровоградської області винесено обґрунтовано та з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

29 травня 2008р. між ПП “Агроплюс-К” (покупець) та ФГ “Білецька Т. М.”  (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №29/05/08.

За умовами договору продавець (відповідач) зобов’язується поставити і передати у власність покупця (позивача) 130 тон ріпаку (товар), а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його. Товар повинен бути поставлений до 15 серпня 2008р. Загальна вартість договору 195 000, 00 грн. Оплата проводиться на протязі трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше 15 серпня 2008р. Договір підписаний представниками сторін та посвідчений печатками підприємств.

На виконання умов договору №29/05/08, покупцем було перераховано на рахунок продавця грошові кошти, а саме:

- платіжним дорученням №136 від 04 липня 2008р. 37 000,00 грн. (призначення платежу: попередня оплата згідно договору №29/05/08 від 29.05.2008 року);

- платіжним дорученням №118 від 29 травня 2008р. 30 000,00 грн. (призначення платежу: попередня оплата згідно договору №29/05/08 від 29.05.2008 року);

- платіжним дорученням №147 від 11 серпня 2008р. 65 000,00 грн. (призначення платежу: попередня оплата згідно договору №29/05/08 від 29.05.2008 року);

  - за квитанцією до прибуткового касового ордеру б/н від 09 червня 2008р. 30 000,00 грн. (підстава: попередня оплата за ріпак).

Таким чином, на виконання умов договору №29/05/08 покупцем перераховано та сплачено в касу продавця загальну суму в розмірі 162 000, 00грн., що підтверджується відповідними розрахунковими документами.

Продавець взяті на себе зобов'язання за договором не виконав - оплачену покупцем продукцію не поставив строк до 15 серпня 2008р., як передбачено п.3.1.договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 3.1. договору від 29.05.08р. чітко визначено термін поставки позивачу товару  - до 15 серпня 2008р. Свій обов’язок відповідач не виконав, доказів виконання умов договору від 29.05.08р. або повернення грошових коштів суду не надано. Отже, вимоги ПП “Агроплюс-К” про стягнення з ФГ “Білецька Т. М.” 162 000, 00 грн. попередньої оплати цілком вірно задоволені господарським судом першої інстанції.

Стосовно доводів скаржника слід зазначити, що:

по-перше, квитанція без № до прибуткового касового ордеру від 09.06.08р. є підтвердженням отримання відповідачем попередньої оплати за ріпак, оскільки призначення платежу за даною квитанцією є “попередня оплата за ріпак”. Ніяких інших договорів на поставку ріпаку в той же час сторонами суду не надано. Дати видачі квитанції та укладення договору за часом збігаються. Оригінал квитанції оглянуто судом в судовому засіданні 03.09.2009р.;

по-друге, в платіжному дорученні №147 від 11.08.08р. ПП “Агроплюс-К” було здійснено заміну призначення платежу, що підтверджується листом №32 від 12.08.08р. на ім’я керуючого Кіровоградської філії КБ “Західінкомбанк”, в якому позивач просить змінити призначення платежу по платіжному дорученню №147 від 11.08.08р. на суму 65 000, 00 грн. на “попередня оплата згідно договору №29/05/08 від 29.05.08р.” Факт зміни призначення платежу підтверджується також випискою з банківського рахунку позивача за 12.08.08р. (а.с.37-38);

по-третє, відповідач не надав господарському суду відповідні докази, що б свідчили про укладення та наявність між сторонами інших договорів в спірний період щодо купівлі-продажу ріпаку;

в четверте, за умовами договору несплата ПП “Агроплюс-К” повної суми договору не звільняє відповідача від поставки ріпаку в повному обсязі або частково, пропорційно отриманим коштам.

Господарський суд Кіровоградської області також дійшов цілком вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 053 000 грн. пені, оскільки в п. 9.2. договору мова йде про можливість стягнення пені у випадку невиконання відповідачем свого обов’язку в натуральному вигляді, а позивач звернувся з позовом про повернення попередньої оплати.

Проте, з висновком господарського суду про стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 21 222, 00 грн. за період з вересня 2008р. по квітень 2009р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України погодиться не можна.

Господарський суд вирішує спір за вимогами, які заявлені в позовній заяві або під час судового провадження.

З позовної заяви ПП “Агроплюс-К” вбачається, що позивач взагалі не звертався до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат, посилання на стягнення суми інфляційних втрат відсутнє і в тексті позовної заяви.

Суд першої інстанції в рішенні зазначив, що позивач в судовому засіданні в усній формі заявив період нарахування інфляційних втрат, і ця усна заява стала для суду підставою для їх стягнення.

Фактично йдеться про пред’явлення додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

Якщо клопотання про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог заявлено позивачем (його представником) в усній формі, суд повинен запропонувати позивачеві (його представникові) викласти таке клопотання в письмовій формі, а якщо це неможливо зробити в даному судовому засіданні - оголосити перерву в засіданні або відкласти розгляд справи.

Відповідачу не було надано можливості подання доказів щодо додаткових позовних вимог, надання з цього приводу його письмових та усних пояснень, доводів, заперечень, розрахунку, тощо.

У разі коли порядок подання заяви (клопотання) про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог, відмову від позову не дотримано, господарський суд розглядає по суті первісно заявлені вимоги.

Згідно з п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача, і по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

За викладених обставин, враховуючи повноваження апеляційної інстанції, передбаченні ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати частково.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу фермерського господарства “Білецька Тетяна Михайлівна”, с. Жовтневе Новомиргородського району Кіровоградської області задовольнити частково.

            Рішення господарського суду Кіровоградської області  від  07.07.09р. у справі №15/83 в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат скасувати, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

“Стягнути з фермерського господарства “Білецька Тетяна Михайлівна”, с. Жовтневе Новомиргородського району Кіровоградської області на користь приватного підприємства “Агроплюс-К”, м. Кіровоград  грошові кошти в сумі 162 000, 00 грн., 1 620, 00 грн. державного мита та 41, 56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

В іншій частині рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.07.09р. у справі №15/83 залишити без змін.

Стягнути з приватного підприємства “Агроплюс-К”, м. Кіровоград на користь фермерського господарства “Білецька Тетяна Михайлівна”, с.Жовтневе Новомиргородського району Кіровоградської області 106, 11 грн. витрат по сплаті державного мита за апеляційною скаргою.

Виконання постанови доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

        

Головуючий                                                                        І.А.Сизько

Суддя                                                                                   І.Л. Кузнецова

    Суддя                                                                                   Т.А. Верхогляд