донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

18.08.2009 р.                                                                   справа №33/127

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

За участю   представників сторін:

від позивача:

Чорна Т.І. –представник за дов.№ 1/33 від 15.05.2009р.

від відповідача:

не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Пульсар”, м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від	30.06.2009р.

у справі

№ 33/127 (суддя Новікова Р.Г.)

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіа Майстер”, м. Донецьк

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Пульсар”, м.Донецьк

про	стягнення заборгованості в розмірі 13950грн.02коп. та 1660грн.96коп. пені.

                            

   ВСТАНОВИВ:

                                                                        

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2009р. по справі №33/127 (суддя Новікова Р.Г.) частково задоволені позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіа Майстер”, м. Донецьк, до відповідача Товариства з  обмеженою відповідальністю “Пульсар”, м. Донецьк, про стягнення суми заборгованості за договором №68/07/1 від 24.09.2007р. у розмірі 13950 грн.02коп. та пені у сумі                1660 грн.96 коп.

Стягнено з Товариства з  обмеженою відповідальністю “Пульсар”, м. Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіа Майстер”, м. Донецьк, суму боргу в розмірі 13950 грн.02 коп. та 1496 грн.77 коп.  пені.

Відмовлено у задоволенні решти вимог.

Судове рішення мотивоване тим, що частково задоволені позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Пульсар», м. Донецьк, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Скаржник просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2009р., та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що договір №68/07/1 від 24.09.2007р.  не містить умов щодо ціни робіт, тому договір є укладеним з моменту узгодження ціни.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення  законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався у зв’язку з нез’явленням уповноважених представників відповідача.

У судове засідання 18.08.2009р. представники відповідача також не з’явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги те, що відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за відсутності представника відповідача, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого судового рішення.

Розпорядженням Першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2009р. відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України “Про судоустрій України” № 3018-ІІІ від 07.02.2002р. для розгляду апеляційної скарги у справі №33/127 була призначена інша колегія суддів, у складі: головуючий суддя Старовойтова Г.Я, судді Акулова Н.В. та Запорощенко М.Д.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Медіа Майстер”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Пульсар”, м.Донецьк, про стягнення суми заборгованості за договором №68/07/1 від 24.09.2007р. у розмірі                  13950 грн.02коп. та пені у сумі 1660 грн.96 коп.

Позивач керуючись нормами ст. 66 Господарського процесуального кодексу звернувся до господарського суду з заявою №1/42 від 04.06.2009р. про забезпечення позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. Як правомірно встановлено господарським судом доказів щодо необхідності забезпечення позову, позивачем не надано.

Беручи до уваги зазначене, судова колегія вважає, що господарський суд  обґрунтовано дійшов висновку про  відмову у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Медіа Майстер”, (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Пульсар”, (замовником) був укладений договір на розміщення зовнішньої реклами №68/07/1 від 24.09.2007р.

За своєю правовою природою договір №68/07/1 від 24.09.2007р. є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно приписів статті 854 Цивільного кодексу України обов’язок замовника оплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, при умові, що робота виконана належним чином та в установлений строк.

Відповідно до пункту 1.1 договору №68/07/1 від 24.09.2007р. виконавець приймає на себе зобов’язання самостійно або з залученням субпідрядників проводити рекламні кампанії в інтересах замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги, згідно вимог та строків цього договору.

Замовник та виконавець у обов’язковому порядку затверджують адресну програму, протокол узгодження цін, які є невід’ємними додатками до цього договору, і розглядаються як одне ціле з ним, з конкретним зазначенням кількості рекламоносіїв, їх типу, місця розташування, ціни і вартості експонування рекламного матеріалу, строку розміщення рекламного матеріалу, опису рекламного сюжету для кожної окремої рекламної кампанії.

Пунктом 2.2 договору №68/07/1 від 24.09.2007р. передбачено, що протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами адресної програми, виконавець виставляє замовнику рахунок на підставі підписаного між сторонами протоколу узгодження ціни. Рахунок є підставою для оплати послуг виконавця, згідно з вимогами розділу 3 цього договору.

Відповідно до пункту 2.18 договору за фактом завершення адресної програми уповноважені представники сторін підписують акт приймання –передачі робіт (послуг). Замовник повертає підписаний акт приймання-передачі робіт (послуг) протягом п’яти робочих днів з дати завершення адресної програми.

Розділом три договору на розміщення зовнішньої реклами №68/07/1 від 24.09.2007р. сторони обумовили вартість послуг та порядок їх сплати, а саме:

Згідно з пунктом 3.1 договору №68/07/1 від 24.09.2007р. вартість послуг виконавця з проведення рекламної кампанії визначається виходячи з кількості рекламо носіїв, включених до адресної програми і вартості розміщення реклами на кожному окремому рекламоносії. Повна вартість адресної програми вказується в рахунках виконавця.

Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником шляхом внесення 100% передплати за рекламну кампанію згідно з адресною програмою. Передплата вноситься в повному обсязі до 20-го числа попереднього місяця.

Узгоджена сторонами вартість адресної кампанії діє тільки в межах конкретної адресної програми у період реалізації.(пункт 3.4 договору)

У випадку довгострокових договірних відносин (більш ніж 3 календарних місяці) замовник та виконавець можуть узгоджувати спеціальні ціни на весь період співпраці та відобразити їх у протоколі узгодження ціни, який є невід’ємною частиною цього договору (пункт 3.5 договору)

Відповідно до пункту 6.9 договору №68/07/1 від 24.09.2007р. у випадку недотримання строків оплати згідно пункту 3.3 цього договору, більш ніж на один банківський день, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, із розрахунку на кожну добу прострочення відповідного платежу.

Згідно з пунктом 9.1 договору на розміщення зовнішньої реклами №68/07/1 від 24.09.2007р. цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2007р. Також зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за 10 днів до закінчення його строку чинності, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи (відсутність відповідної заяви з боку позивача та відповідача, підписання сторонами в 2008році адресних програм, протоколів узгодження цін та актів приймання-передачі робіт), договір розміщення зовнішньої реклами №68/07/1 від 24.09.2007р. був чинним протягом спірного періоду.

Сторонами були укладені і підписані адресні програми №68/07/1/10 (період - з 01.09.2008р. по 31.10.2008р.) та №68/07/1/7 (період –з 01.07.2008р. по 31.12.2008р.), та протоколи узгодження цін до адресних програм №68/07/1/10 та №68/07/1/7.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі № 33/127 від 30.06.2009р. відповідає вимогам матеріального і процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Згідно до абзацу 2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений договір на розміщення зовнішньої реклами №16/08 від 20.02.2008р.  є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України (статтями 202, 509 Цивільного кодексу України) і відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України є обов’язковим для виконання сторонами.

Предметом договору №68/07/1 від 24.09.2007р. є зобов'язання виконавця виконати на власний ризик, у відповідності до умов договору, роботи, а замовник, в свою чергу, зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

За умовами договору №68/07/1 від 24.09.2007р. позивачем були виконані роботи, в підтвердження виконаних рекламних послуг позивачем надані акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг) № б/н від 31.10.2008р. на суму 3 150грн. 00 коп., № б/н від 30.11.2008р. на суму 5 400 грн. 01 коп., №б/н від 31.12.2008р. на суму 5 400 грн. 01 коп.

Вказані акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг), підписані представником позивача та представником відповідача та завірений їх фірмовими печатками, без будь-яких зауважень (тобто, відповідач у зв’язку з підписанням цього документу повністю погодився з обсягами та вартістю виконаних позивачем робіт). Вартість виконаних робіт (послуг) становить суму 13 950 грн. 02 коп.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Листом від 16.10.2008р., направленим за допомогою факсового зв’язку відповідач гарантував погашення заборгованості в строк до 15.11.2008р.

Таким чином, заборгованість у сумі 13 950 грн. 02 коп. відповідачем не  погашена, доказів погашення цієї заборгованості відповідачем не надано.

За приписами ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пеня - це неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.9 договору №68/07/1 від 24.09.2007р. передбачено, що у випадку недотримання строків оплати згідно пункту 3.3 цього договору, більш ніж на один банківський день, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, із розрахунку на кожну добу прострочення відповідного платежу.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань –порушення строків сплати вартості виконаних робіт, позивачем на підставі пункту 6.9 договору нараховано та пред’явлено до стягнення пеню в сумі 1660 грн. 96 коп.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія, з урахуванням норм ст. 232 Господарського кодексу України, дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано здійснив перерахунок суми пені із обмеженням її розміру, та підставно частково задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню у сумі 1496 грн. 77 коп.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, судова колегія вважає, що з урахуванням викладених в рішенні обставин та доводів сторін, згідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінив докази в їх сукупності та дійшов правильного висновку, що позивач довів та обґрунтував свої вимоги щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на надані до матеріалів справи документи, та враховуючи вимоги                 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись  ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського  суду, -                                                                                    

                                                    П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пульсар”, м.Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2009р. у справі №33/127 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2009р. у справі №33/127  (суддя Новікова Р.Г.) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.

Повний текст постанови підписаний 25.08.2009р.

Головуючий          

Судді:          

          

Надруковано:  4 прим.

                                                                                            1 прим. – позивачу;

1 прим. -  відповідачу;

                                                                                          1 прим. -  у справу;

1 прим. -  ДАГС