донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

11.08.2009 р.                                                                   справа №38/94

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

За участю представників сторін: від позивача :

не з’явився

від відповідача:

не з’явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Сарепта" м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від	18.06.2009р.

у справі

№38/94 (суддя Морщагіна Н.С.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніжин", м.Вишневе, Київська область

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Сарепта" м.Донецьк

про	стягнення 14 089 грн. 25 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2009р. у справі №38/94 (суддя Морщагіна Н.С.) частково задоволенні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніжин", м.Вишневе, Київська область, до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Сарепта", м.Донецьк, про  стягнення 14 089 грн. 25 коп.

Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ніжин”, м.Вишневе, Київська область, заборгованість в сумі 14089 грн. 25 коп., 3% річних в сумі 209грн. 89 коп., пеню в сумі 1 583 грн. 09 коп., інфляційні в сумі 1 552 грн. 34 коп. Відмовлено у задоволенні  іншої частини позовних вимог.

Судове рішення мотивоване тим, що  позовні вимоги  є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Сарепта", м.Донецьк, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно досліджені судом фактичні обставини справи. Скаржник вважає, що поставка продукції здійснювалась  позивачем не у відповідності з договором постачання № 179/41 від 22.11.2006р., оскільки в усіх накладних відсутні посилання на означений договір, тобто відбулась позадоговірна поставка.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніжин", м.Вишневе Київської області, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Просить залишити рішення господарського суду –без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розпорядженням Першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2009р. відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України “Про судоустрій України” № 3018-ІІІ від 07.02.2002р. для розгляду апеляційної скарги у справі №38/94 була призначена інша колегія суддів, у складі: головуючий суддя Старовойтова Г.Я, судді Алєєва І.В. та Запорощенко М.Д.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніжин", м.Вишневе Київської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Сарепта" м.Донецьк,  про стягнення 14 089 грн. 25 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніжин", заявою №б/н від 05.05.2009р. керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшив розмір позовних вимог, та просив стягнути з відповідача 17 434 грн. 77 коп., з яких основний борг у сумі 14 089 грн. 25 коп., 3% річних у сумі 210 грн. 09 коп., пеню у сумі 1 583 грн. 09 коп., інфляційних у сумі 1 552 грн. 34 коп. Господарським судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали між собою договір постачання №179/41 від 22.11.2006р., згідно умов якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) - прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. договору).

За своєю правовою природою договір №179/41 від 22.11.2006р. є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 4.1 договору №179/41 від 22.11.2006р. передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем у місті, в якому здійснюється постачання, на підставі всіх документів, зазначених у пунктах 2.6, 3.2, 5.9 договору, та відповідно до Інструкції про порядок приймання  продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (П-6), та Інструкції про порядок приймання  продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (П-7).

Відсутність у постачальника документів, зазначених 2.6, 3.2, 5.9 договору при прийманні товару може бути підставою для відмовлення у прийнятті товару. Покупець має право прийняти товар при відсутності чи невірному оформленні документів, передбачених даним Договором, чи деяких з них. У цьому випадку перелік відсутніх документів, котрі повинні бути надані Постачальником, фіксуються в товарній накладній та надаються покупцю протягом 3 годин з моменту приймання (пункт 4.8 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору №179/41 від 22.11.2006р. загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім накладним.

За умовами пункту 6.2 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого Товару Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання та до 31.12.2007р.

Сторонами договір постачання №179/41 від 22.11.2006р. підписаний з протоколом розбіжностей відповідно до якого змінено та погоджено п. 2.3, 5.5, 6.1, пункти 5.6 та 6.5 Договору виключено.

Відповідно до протоколу розбіжностей до договору постачання № 179/41 від 22.11.2006р. пункт 5.5 договору сторони виклали у наступній редакції: покупець здійснює оплату за поставлений товар на рахунок постачальника протягом 30 днів з моменту поставки товару.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія  дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № 179/41 від 22.11.2006р. позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму                                            47 167 грн. 38 коп. Факт отримання відповідачем зазначеної продукції підтверджується видатковими №ТНЦТ-002791від 21.10.2008 р., № ТНЦТД-002790 від 21.10.2008 р., № ТНЦТД-002789 від 21.10.2008 р., № ТНЦТД-002788 від 21.10.2008 р., № ТНЦТД-002781 від 17.10.2008 р., №ТНЦТД-002780 від 17.10.2008 р., № ТНЦТД-002461 від 23.09.2008 р., № ТНЦТД-002186 від 19.08.2008 р., № ТНЦТД-002167 від 15.08.2008 р., № ТНЦТД-002156 від 14.08.2008 р., №ТНЦТД-002155 від 14.08.2008 р., № ТНЦТД-002145 від 14.08.2008 р., № ТНЦТД-001361 від 06.05.2008 р., № ТНЦТД-001289 від 22.04.2008 р., № ТНЦТД-001204 від 15.04.2008 р., №ТНЦТД-001203 від 15.04.2008 р., № ТНЦТД-001200 від 14.04.2008 р., № ТНЦТД-001129 від 08.04.2008 р., № ТНЦТД-00159 від 02.04.2008 р., № ТНЦТД-001050 від 01.04.2008 р., №ТНЦТД-001047 від 01.04.2008 р., № ТНЦТД-001049 від 01.04.2008 р., № ТНЦТД-001048 від 01.04.2008 р., № ТНЦТД-000628 від 26.02.2008 р., № ТНЦТД-000627 від 26.02.2008 р., №ТНЦТД-000541 від 20.02.2008 р., № ТНЦТД-000521 від 19.02.2008 р., № ТНЦТД-000520 від 19.02.2008 р., № ТНЦТД-000517 від 19.02.2008 р., № ТНЦТД-000357 від 05.02.2008 р., №ТНЦТД-000354 від 05.02.2008 р., № ТНЦТД-000356 від 04.02.2008 р., № ТНЦТД-000355 від 04.02.2008 р., № ТНЦТД-000263 від 29.01.2008 р., № ТНЦТД-000262 від 29.01.2008 р., №ТНЦТД-000261 від 29.01.2008 р., № ТНЦТД-000181 від 22.01.2008 р., № ТНЦТД-000179 від 22.01.2008 р., № ТНЦТД-000108 від 15.01.2008 р., № ТНЦТД-000067 від 11.01.2008 р., №ТНЦТД-000066 від 11.01.2008 р., № ТНЦТД-003137 від 29.12.2007 р., № ТНЦТД-002542 від 16.11.2007 р., “ ТНЦТД-002362 від 07.11.2007 р., № ТНЦТД-002359 від 06.11.2007 р., №ТНЦТД-002318 від 02.11.2007 р., № ТНЦТД-002004 від 17.10.2007 р., № ТНЦТД-001636 від 18.09.2007 р., № ТНЦТД-001493 від 04.09.2007 р., № ТНЦТД-001339 від 09.08.2007 р., №ТНЦТД-001246 від 26.07.2007 р., № ТНЦТД-001246 від 26.07.2007 р., № ТНЦТД-000495 від 04.04.2007 р., № ТНЦТД-000352 від 20.03.2007 р.

Вказані видаткові накладні підписані представником позивача та представником відповідача, та завірені їх фірмовими печатками, без будь-яких зауважень (тобто, відповідач у зв’язку з підписанням цих документів повністю погодився з обсягами та вартістю поставленого позивачем товару).

У видаткових накладних, згідно яких відбувалась поставка товару, помилково вказаний номер договору №179/41 від 22.01.2007р., тоді як вірний номер договору № 179/41 від 22.11.2006р. Інших договорів або домовленостей між сторонами не існує, таким чином судова колегія вважає, що поставка здійснена за договором № 179/41 від 22.11.2006р., який є в матеріалах справи.

Зобов’язання з поставки товару відповідачеві за видатковими накладними у відповідності з умовами договору №179/41 від 22.11.2006р. на суму 47 167 грн. 38 коп., відображені позивачем в податковому обліку, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними.

Відповідно до пункту 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових  зобов'язань  продавця  у  двох примірниках. Оригінал податкової  накладної  надається  покупцю,  копія  залишається   у продавця товарів (робіт, послуг) (Абзац перший підпункту 7.2.3 пункту  7.2  статті  7  із змінами, внесеними згідно із Законом № 644/97-ВР від 19.11.97р.) Податкова накладна  є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів  (робіт,  послуг).

Відповідач заборгованість за отриману продукцію частково погасив у сумі                               33 078 грн. 13 коп. В платіжних дорученнях в графі «призначення платежу»відповідач зазначив, що платіж здійснюється, а саме «згідно договору №179 від 22.11.2006р.», про що свідчать копії банківських виписок наявні у матеріалах справи.

Таким чином судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, дійшла висновку, що поставка продукції здійснювалась на підставі договору № 179/41 від 22.11.2006р.

Залишок заборгованості у сумі 14 089 грн. 25 коп. відповідачем не погашений, доказів погашення цієї заборгованості відповідачем не надано.

Доводи відповідача стосовно ненадання позивачем визначених у пунктах 2.5 та 2.6  Договору документів, та як наслідок невиконання у останнього права вимоги оплати за поставлену продукцію спростовується вищевикладеним, крім того пунктом 4.1 договору №179/41 передбачено, що приймання продукції  за якістю та комплексністю виконується у відповідності з «Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю»(Інструкція П-7)

Відповідно до пункту 14 Інструкції П-7 відсутність супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт в якому вказується, які документи відсутні.

Пунктом 4.8 договору № 179/41 від 22.11.2006р. передбачено, що відсутність у постачальника документів, зазначених 2.6, 3.2, 5.9 договору, при прийманні товару може бути підставою для відмовлення у прийнятті товару. Покупець в праві прийняти товар при відсутності чи невірному оформленні документів, передбачених даним Договором, чи деяких з них. У цьому випадку перелік відсутніх документів, котрі повинні бути надані Постачальником, фіксуються в товарній накладній та надаються покупцю протягом 3 годин з моменту приймання

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи при отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання позивачем (постачальником) прийнятих за договором зобов’язань з поставки продукції. Акт про фактичну якість і комплектності поставленої продукції з зазначенням, які саме документи відсутні, сторони не складали.

Відповідно до статей 525,526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського  кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідач умови договору № 179/41 від 22.11.2006р., не виконав, у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 14 089 грн. 25 коп., яка  на момент прийняття рішення господарським судом, відповідачем не погашена, доказів погашення цієї заборгованості відповідачем не надано.

З огляду на викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідач свої договірні зобов’язання стосовно своєчасної та повної оплати за одержане обладнання не виконав, у зв’язку з чим господарський суд позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 14 089 грн. 25 коп. задовольнив обґрунтовано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Позовні вимоги, у розумінні ст.33 Господарського процесуального кодексу України позивачем доведені належним чином, тоді як відповідач не надав докази щодо відсутності заборгованості перед позивачем за договором поставки № 179/41 від 22.11.2006р.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, яка є грошовою сумою або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Розрахунок неустойки повинен відповідати Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання», в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах  відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, боржник зобов’язаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку.

Згідно пункту 6.2 договору №179/41 від 22.11.2006р. у випадку несвоєчасної оплати поставленого Товару Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніжин",  нарахував та пред’явив до стягнення пеню за прострочення платежу у сумі 1583 грн. 09 коп.

З огляду на невірне визначення позивачем при здійснені розрахунку кількості календарних днів у 2008р., судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача у про часткове стягнення пені у сумі 1 581 грн. 45 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 210 грн.09коп., та інфляційні нарахування у сумі 1 552 грн. 34 коп. Сума 3% річних позивачем нарахована невірно, згідно дійсного порядку нарахування. Ця сума річних складає 209 грн. 89 коп.

Таким чином, частково задовольняючи вимоги позивача, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив порушення відповідачем умов договору № 179/41 від 22.11.2006р., у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати основного боргу в сумі 14 089 грн.25 коп., пені за прострочення платежу у сумі 1 581 грн. 45 коп., 3% річних в сумі 209 грн. 89 коп., інфляційних в сумі 1 552 грн. 34 коп. Дані висновки відповідають вимогам закону, ґрунтуються на матеріалах справи та підтверджені наявними у справі доказами.

Враховуючи викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника  по справі.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Сарепта" м.Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2009р. у справі № 38/94  -  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2009р. у справі № 38/94  -  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.

Повний текст постанови підписаний 14.08.2009р.

Головуючий          

Судді:          

надр.4 прим:

1 прим.  –у справу;

1 прим.  –позивачу

1 прим - відповідачу

1 прим –ДАГС;