Судове рішення #6026926
15/170

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України


02.09.09 р.                                                                                     Справа № 15/170                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Софіт-Люкс” м. Київ (код ЄДРПОУ 32591365)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Амстор” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32123041)

про стягнення боргу в сумі 49286,93 грн., 3% річних у розмірі 781,84 грн., подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки у розмірі 6219,52 грн.


за участю представників сторін:

від позивача: Ольховська Н.А. за довіреністю № 01–0408–1/2009 від 04.08.2009 р.

від відповідача: Семчук М.О. за довіреністю № 310 від 03.02.2009 р.



До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Софіт-Люкс” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Амстор” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 49286,93 грн., 3% річних у розмірі 781,84 грн., подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки у розмірі 6219,52 грн.

Ухвалою суду від 03.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/170, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2008 р. сторони уклали договір поставки № 19112008/1/8, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати (поставити) в установлені строки товар, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти вказаний товар та своєчасно сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 7.2 договору сума договору складає 98573,86 грн.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що покупець повинен сплатити суму договору в наступному порядку:

–          попередня часткова передоплата у розмірі 50% від суми договору, встановленої в п. 7.2 договору, що складає 49286,93 грн., сплачується покупцем не пізніше 3 календарних днів після укладення цього договору;

–          залишок у розмірі 50% від суми договору, встановленої в п. 7.2 договору, що складає 49286,93 грн., сплачується покупцем не пізніше 3 банківських днів з дати отримання товару від постачальника.

Відповідно до п. 8.4 договору оплата здійснюється на підставі договору та рахунку–фактури, виставленого постачальником на вартість поставленої партії товару. При здійсненні платежу покупець обов’язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору та номер та дату рахунку–фактури, виписаної постачальником на оплату поставленої партії товару.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. 13 договору невід’ємним додатком до нього є специфікація.

До спірного договору сторони уклали специфікацію № 1 від 19.11.2008 р., якою передбачили найменування, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару в сумі 98753,86 грн. Завірені копії договору та специфікації додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № 19112008/1/8 від 19.11.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар на суму 98753,86 грн. за видатковою накладною № 0912–8/8 від 11.12.2008 р. Факт отримання відповідачем вказаного товару на суму 98753,86 грн. підтверджується підписом представника відповідача – Якіна В.Є., який фактично отримав товар на підставі довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯПЛ № 193138/613 від 11.12.2008 р., на видатковій накладній в графі „Отримав”; а також вказаною довіреністю, податковими накладними № 0912–8/8 від 09.12.2008 р. на суму 49286,93 грн., № 1112–5/8 від 11.12.2008 р. на суму 49286,93 грн., рахунком–фактурою № 171533 від 19.11.2008 р. на суму 98573,86 грн.  Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 19112008/1/8 від 19.11.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації до договору. Крім того, ані позивач, ані відповідач не заперечують, що поставка товару за спірною накладною відбувалася саме на виконання договору № 19112008/1/8 від 19.11.2008 р. Навпаки даний факт позивач підтверджує в претензіях та позовній заяві, а відповідач – в гарантійному листі від 22.04.2009 р.

Відповідач отриманий товар оплатив частково, здійснивши передоплату в розмірі 50% вартості товару за договором на суму 49286,93 грн., що підтверджується банківською випискою від 09.12.2008 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Залишилася неоплаченою частина поставленого товару на суму 49286,93 грн. (98573,86 грн. – 49286,93 грн. = 49286,93 грн.).

Позивач неодноразово направляв відповідачу претензії з вимогою сплатити основний борг, що підтверджується завіреними копіями претензій № 5 від 28.01.2009 р., № 6 від 28.01.2009 р., № 10 від 20.02.2009 р.

Відповідач надіслав позивачу у відповідь гарантійний лист від 22.04.2009 р., в якому підтвердив наявність в нього заборгованості перед позивачем, в тому числі по договору № 19112008/1/8 від 19.11.2008 р. за видатковою накладною № 0912–8/8 від 11.12.2008 р., та гарантував повне погашення заборгованості в строк не пізніше 21.05.2009 р. Гарантійний лист підписаний директором відповідача та скріплений його печаткою. Завірена копія листа додана до позову.

Як стверджує позивач в позовній заяві, відповідач станом на 23.06.2009 р. заборгованість в сумі 49286,93 грн. не сплатив.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 19112008/1/8 від 19.11.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі передбачили оплату залишкової вартості товару в розмірі 50% на суму 49286,93 грн. протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару, тобто від дати накладної.

Виходячи з того, що за спірною видатковою накладною товар був отриманий відповідачем 11.12.2008 р., строк оплати наступив з 12.12.2008 р. по 16.12.2008 р. включно (з урахуванням вихідних), а вже з 17.12.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару.

28.07.2009 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги не визнає у зв’язку з тим, що момент виконання зобов’язання відповідача по сплаті суми 49286,93 грн. не настав так як позивачем не надано рахунку відповідно до умов договору.

З умов договору вбачається, що строк оплати товару пов’язаний з моментом передачі товару, тобто відраховується від дати видаткової накладної. При цьому сторони в договорі передбачили конкретні суми до оплати, тому наявність або відсутність рахунку на оплату не звільняє покупця від обов’язку оплатити вартість товару на підставі договору в установлений строк.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, заперечення відповідача суд не приймає до уваги.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором поставки № 19112008/1/8 від 19.11.2008 р. строк, в сумі 49286,93 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 9.7 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 6219,52 грн. та, керуючись ст. 625 ЦК України, 3% річних в розмірі 781,84 грн., (розрахунок доданий до позову). Перевіркою розрахунку суми пені та 3% річних судом встановлено, що позивач припустився суттєвих помилок по періоду нарахування та по кількості днів прострочення виконання грошового зобов’язання, по кількості днів у 2008 р., а також при нарахуванні пені не врахував вимоги ст. 232 ч. 6 ГК України. Позивач в розрахунку виходив з відстрочення оплати залишкових 50% вартості товару на 3 календарних дні, тоді, як фактично в договорі сторони погодили обчислення строку відстрочення платежу в банківських днях. Таким чином позивач невірно визначив початок строку нарахування пені та 3% річних, що призвело до збільшення їх сум.

Згідно п. 9.7 договору за порушення грошових зобов’язань за цим договором винна особа сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання  за кожний день прострочення.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 9.7 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 п. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов’язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається.

За власними розрахунками суду сума пені нараховується за період з 17.12.2008 р. по 17.06.2009 р. та складає: (49286,93 грн. х 24% х 15 днів : 366 днів) + (49286,93 грн. х 24% х 165 днів : 365 днів) + (49286,93 грн. х 22% х 3 дні : 365 днів) = 5921,20 грн.

Сума 3% річних нараховується за період з 17.12.2008 р. по 25.06.2009 р. та складає: (49286,93 грн. х 3% х 15 днів : 366 днів) + (49286,93 грн. х 3% х 176 днів : 365 днів) = 773,57 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 6219,52 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 5921,20 грн. В частині стягнення пені на суму 6219,52 грн. – 5921,20 грн. = 298,32 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 781,84 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 773,57 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 781,84 грн. – 773,57 грн. = 8,27 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач у заяві від 25.06.2009 р. просить суд для забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти в розмірі 56288,29 грн., які належать відповідачу.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв’язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретна сума грошових коштів, за умови її фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 66; 67; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Амстор” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Постишева, 117; код ЄДРПОУ 32123041; рахунок 2600695968351 у банку ЗАТ „ПУМБ” в м. Донецьк, МФО 335537) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Софіт-Люкс” (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 17/93–А; фактична адреса: 04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 8–А/311; код ЄДРПОУ 32591365; рахунок 26001401120832 в КРД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904) суму 55981,70 грн. (а саме основний борг на суму 49286,93 грн., пеню в розмірі 5921,20 грн., 3% річних в розмірі 773,57 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 559,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 310,80 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 298,32 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 8,27 грн.

У судовому засіданні 02.09.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 04.09.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.


          


Суддя                                                                                              


Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області

  • Номер:
  • Опис: стягнення 10 503 064,36 грн.
  • Тип справи: Заміна сторони у виконавчому провадженні (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 15/170
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Богатир К.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Зареєстровано
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 17.04.2020
  • Дата етапу: 17.04.2020
  • Номер:
  • Опис: стягнення 10 503 064,36 грн.
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 15/170
  • Суд: Північний апеляційний господарський суд
  • Суддя: Богатир К.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 18.08.2020
  • Дата етапу: 18.08.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація