ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
05.08.09 Справа № 25/241
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго»№ 104 від 28.02.2009 року (вх. № 435 від 27.03.2009 року)
на рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2009 року у справі № 25/241
за позовом Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м.Львів
до 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго», м.Львів
до 2: Відкритого акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Львівгаз», м.Львів
до 3: Відкритого акціонерного товариства «Закарпатгаз», м.Ужгород
до 4: Відкритого акціонерного товариства «Волиньгаз», м.Луцьк
до 5: Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз», м.Івано-Франківськ
про стягнення 157550,74 грн.
За участю представників: від позивача –не з»явився, від відповідача 1 –Дема Н.І., від відповідачів 2 та 4 –Шиян М.В., від відповідача 3 –Феделеш М.М., від відповідача 4- Дашо А.Ю., від відповідача 5 - не з»явився.
Присутнім представникам сторін роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 22, 27, 28 ГПК України.
Встановив, що рішенням Господарського суду Львівської області від 19.02.2009 року у справі № 25/241 частково задоволено позов Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго» на користь позивача 157550,74 грн. заборгованості та відшкодовано позивачу за рахунок даного Товариства судові витрати: 1575,5 грн. сплаченого держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренерго»оскаржило його в апеляційному порядку.
Зокрема, в апеляційній скарзі № 104 від 28.02.2009 року (вх. № 435 від 27.03.2009 року) та доповнені до неї № 273 від 16.06.2009 року (вх. № 4741 від 16.06.2009 року) Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренерго»(надалі - ТОВ, апелянт) вважає, що дане рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з підстав неповного з»ясування судом фактичних обставин справи, та порушення норм процесуального права.
В обгрунтування зазначених підстав для скасування оскаржуваного рішення, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що ТОВ «Укренерго»безпідставно отримано кошти в розмірі 157550,74 грн. в відшкодування витрат по оплаті послуг з транспортування газу, оскільки їх отримання передбачено договором про постачання природного газу № Л/ДПРК-0726/НЮ/12-л-07 від 01.12.2006 року, зі змінами внесеними додатковою угодою № 3, який в силу ст. 205 ЦК України, ст. 174 ГК України, є правомірним правочином і обов»язковим для виконання. Також скаржник стверджує про те, що позивач оплатив йому спірні кошти не за надані послуги по транспортуванню газу, а за відшкодування витрат понесених на транспортування природного газу безпосередньо до структурних одиниць ДТГО «Львівська залізниця», і після їх отримання, перерахував їх ЗАТ «Укргазенерго»для оплати послуг з транспортування природного газу газотранспортним організаціям. Також апелянт посилається на те, що вартість транспортування природного газу по мережах газотранспортних організацій : відповідачів 2-5 протягом травня –червня 2007 року становить 113818,33 грн., а не 157550,74 грн., оскільки траспорутвання природного газу структурним одиницям ДТГО «Львівська залізниця»здійснювалось й через мережі інших газотранспортних організацій.
У відзивах на апеляційну скаргу Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця»(надалі –ДТГО, позивач) (вх. 3369 від 07.05.2009 року, Відкрите акціонерне товариство «Волиньгаз»(надалі –ВАТ, відповідач-4) від 13.05.2009 року (вх. № 3521 від 13.05.2009 року), № 999/6-3 від 21.07.2009 року, Відкрите акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню «Львівгаз»(надалі –ВАТ, відповідач-2) (вх. № 3522 від 13.05.2009 року) просять рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2009 року у справі № 25/241 залишити без змін.
Відповідачі 3 та 5 письмових заперечень щодо апеляційної скраги суду не представили. В судовому засіданні представник ВАТ «Закарпатгаз»просив залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2009 року у справі № 25/241.
Позивач та відповідач-5 в судове засідання явку представників не забезпечили.
Від позивача надійшло клопотання від 30.07.2009 року (вх. № 6021 від 03.08.2009 року) про відкладення розгляду справи в зв»язку з перебуванням представника Ковби В.А., який володіє матеріалами справи, у щорічній відпустці.
Апеляційний суд, враховуючи достатність матеріалів справи, повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, заслуховування в попередніх судових засіданнях пояснень представника позивача, що судом в зв»язку неявкою представника відповідача-5 неодноразово відкладався розгляд справи, відсутність даних про поважність причин неявки в судове засідання даного відповідача, виходячи з положень ч. 3 ст. 22, ст. 101 ГПК України, вважає що ним забезпечено право всіх учасників судового процесу на участь в судовому засіданні, та відповідно - на судовий захист, та за можливе здійснити апеляційний перегляд оскаржуваного рішення в даному судовому засіданні, та відповідно, відхилити вищенаведене клопотання позивача.
Львівський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та присутніх представників третіх осіб, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
Як вбачається з позовної заяви ДТГО "Львівська залізниця", з врахуванням заяви від 28.01.2009 про уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути з ТзОВ "Укренерго" 157550,74 грн. зайво оплачених ним за транспортування природного газу в травні-червні 2007 року за договором № Л/ДПРК-0726/НЮ/12-Л-07.
Відповідно до укладеного між ДТГО "Львівська залізниця" (надалі - покупець) та ТзОВ "Укренерго" (надалі - постачальник) договору на постачання природного газу № Л/ДПРК-0726/НЮ/12-Л-07 (надалі –Договір), постачальник протягом 2007 року зобов'язувався постачати, а покупець приймати і оплачувати природний газ.
В травні 2007 року сторонами підписано Додаткову угоду № 3 до даного договору, згідно якої з 01.05.2007 року передбачалась оплата тарифу на послуги з транспортування природного газу на рахунок постачальника згідно постанови КМ України № 1697 від 08.12.2006 року, в разі постачання газу з ресурсу ЗАТ "Укр-газ-Енерго" (п. 3.5.2 Угоди ).
Відповідно до умов Договору та згідно виставлених відповідачем-1 рахунків-фактур № СФ 0000715 від 31.05.2007 року на суму 102437,40 грн. та № 0000791 від 30.06.2007 року на суму 89363,50 грн., позивачем платіжними дорученнями № 257 від 17.07.2007 року на суму 40000, 00 грн., № 259 від 03.08.2007 року на суму 154807,79 грн. були оплачені, як зазначено у відповідних рахунках-фактурах, витрати ТзОВ "Укренерго" по зберіганню та транспортуванню газу у травні-червні 2007 року. Зокрема, за транспортування газу у вказаний період було оплачено 157550,74 грн.
Факт одержання відповідачем-1 оплати підтверджується вищенаведеними рахунками-фактурами та платіжними дорученнями, а також актами звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем-1, довідками по розрахунках за транспортування природного газу між ДТГО "Львівська залізниця" з відповідачами 2-5 та доданими до них копіями платіжних доручень. Факт отримання даних коштів саме від позивача не заперечується й самим Скаржником.
Проте, як підставно зазначено судом першої інстанції, відповідачем-1 не подано суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України належних доказів надання ним Залізниці вказаних послуг, наявності визначених чинним законодавством дозволів на право надавати такі послуги, а також понесених витрат від надання таких послуг.
Також судом встановлено, що по договорах про переуступку права вимоги за договором № 12-Л-07, укладених ТзОВ "Укренерго" з ВАТ "Львівгаз", ВАТ "Волиньгаз", ВАТ "Закарпатгаз", ВАТ "Івано-Франківськгаз" 17.10.2007 року, ТзОВ "Укренерго" було додатково отримано 378287,428 грн. як відшкодування витрат на оплату послуг по транспортуванню природного газу розподільчими мережами за лютий, травень, червень 2007 року від газотранспортних підприємств. Однак, ТзОВ "Укренерго" вказаних послуг не надавало, не мало права надавати і відповідно не понесло внаслідок цього витрат. Крім того, всі витрати по транспортуванню природного газу на момент укладення договорів про переуступку права вимоги вже були оплачені ДТГО "Львівська залізниця" в повному обсязі, згідно виставлених відповідачем-1 вищенаведених рахунків-фактур № СФ 0000715 від 31.05.2007 року на суму 102437,40 грн. та № 0000791 від 30.06.2007 року.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", розподіл природного газу і нафтового газу відноситься до видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню. Відповідно до п. 2.1.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 вересня 2005 року № 859, провадження господарської діяльності з розподілу природного газу можливе при наявності в ліцензіата розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні. Проте, як встановлено судом, ВАТ "Волиньгаз", ВАТ "Львівгаз", ВАТ "Закарпатгаз", ВАТ "Івано-Франківськгаз" укладено відповідні угоди на користування усіма розподільними трубопроводами на території відповідних областей. Тому, ВАТ "Волиньгаз", ВАТ "Львівгаз", ВАТ "Закарпатгаз", ВАТ "Івано-Франківськгаз" є єдиними підприємствами на території відповідних областей, яким надано ліцензію на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами.
Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду про безпідставність посилання скаржника при обґрунтуванні умов додаткової угоди № 3 до Договору на постачання природного газу, на обов'язковість виконання наказу НАК «Нафтогаз України»№ 35 від 30.01.2007 року "Про забезпечення споживачів природним газом у 2007 році" із змінами, внесеними наказом від 25.05.2007 року № 208, оскільки дані накази не мають загальнообов'язкового характеру. Як видно зі статуту НАК «Нафтогаз України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 747 від 25 травня 1998 року, дана Компанія є державним акціонерним товариством відкритого типу, предметом діяльності якого, окрім інших, є: здійснення контролю за діяльністю підприємств, що входять до складу компанії, дотримання технологічних правил, правил безпеки, а також ефективністю використання закріпленого за ними майна; надання консультаційних послуг. Враховуючи наведене, накази НАК «Нафтогаз України»не є нормативно-правовими актами, а є лише обов'язковими для виконання підприємствами, які входять до його складу, і не мають обов'язкової дії для сторін данного спору. Крім того, п.16 наказу, на який посилається ТзОВ "Укренерго" в обґрунтуванні своєї позиції, стосується суб"єктів господарювання, що мають ліцензію на розподіл природного газу, а відповідач-1 такої ліцензії не має. Доказів протилежного, відповідачем-1 ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не подано.
Крім цього, є безпідставним також посилання апелянта на п. 10 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженим постановою КМ України № 1729 від 27.12.2001 року (зі змінами і доповненнями), оскільки в ньому також йдеться про обов'язок укладати договори на транспортування природного газу з газотранспортними підприємствами, що мають ліцензію на розподіл та транспортування природного газу, без посередників.
За наведених підстав, суд першої інстанції правильно встановивши відсутність у відповідача-1 правових підстав для отримання ним коштів за послуги по транспортуванню природного газу, оскільки він не має ліцензії на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, і не може їх фактично надавати, оскільки не є користувачем розподільних трубопроводів на території Львівської, Волинської, Івано-Франківської, Закарпатської областей, зобов»язаний був дати оцінку відповідності умови п. 3.5.2 п. 3.5 додаткової угоди № 3 до договору № Л/ДПРК-0726/НЮ/12-Л-07 чинному на час укладення даної угоди законодавству, і встановивши факт недійсності даної умови договору, керуючись наданими йому п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України повноваженнями, визнати недійсною дану умову договору.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” № 3 від 28.04.1978 року, з наступними змінами (п.п. 2, 5, 15, 17) та Вищий арбітражний суд України в своїх роз‘ясненнях № 02-5/111 від 12.03.1999 року, із наступними змінами (п. 10), роз‘яснили, що в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов‘язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків. При цьому, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. Якщо у недійсній частині угода була виконана ким-небудь із сторін, суд визначає наслідки її недійсності залежно від підстав, з яких вона визнана недійсною. Наслідки визнання угоди недійсною суд застосовує, якщо вона була виконана хоч би однією із сторін у будь-якій її частині.
В даному випадку, п.п. 3.5.2 п. 3.5 додаткової угоди № 3 до договору № Л/ДПРК-0726/НЮ/12-Л-07 суперечить п. 18 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", 10 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженим постановою КМ України № 1729 від 27.12.2001 року, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст.ст. 217, 236 ЦК України, ч.ч. 1, 3 ст. 207 ГК України, п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, даний підпункт п. 3.5 додаткової угоди № 3 до договору № Л/ДПРК-0726/НЮ/12-Л-07 слід визнати недійсним з моменту його укладення.
При цьому, виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 83, ст. 85 ГПК України, п.п. 1, 6, 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення»від 29.12.1976 року № 11, такий висновок суду повинен бути зазначений в резолютивній частині рішення господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).
Частнами 1, 2 ст. 208 ГК України передбачено, що в разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав (з підстави визнання як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства ) - кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави, як зазначено п. 1 ч. 3 ст. 1212 цього ж Кодексу, застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
За наведеного, враховуючи, що як вбачається з копій рахунків-фактур № СФ 0000715 від 31.05.2007 року, № 0000791 від 30.06.2007 року на суму 89363,50 грн., платіжних доручень № 257 від 17.07.2007 року, № 259 від 03.08.2007 року кошти в розмірі 157550,74 грн. –були перераховані позивачем відповідачу-1 саме за послуги по транспортуванню газу у травні-червні 2007 року на підставі умов Договору № Л/ДПРК-0726/НЮ/12-Л-07, в редакції згідно додаткової угоди № 3 до даного Договору, п. 3.5.2 якої визнано недійсним з моменту укладення, тобто дані кошти були перераховані відповідачу-1 безпідставно, а тому в порядку реституції, ТОВ «Укренерго»зобов»язано повернути дані кошти ДТГО «Львівська залізниця».
В той же час, суд першої інстанції не дав належної оцінки вищенаведеним обставинам та не застосував вищезазначені апеляційним судом норми матеріального та процесуального права. В той же час, місцевий господарський суд застосував норми матеріального права, які регулюють виконання зобов»язальних правовідносин та наслідки їх невиконання чи неналежного виконання: ст.ст. 525-526, 527, 528, 530, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, не вказавши в чому саме полягало неналежне виконання відповідачем-1 зобов»язань по Договору, що стали підставою для стягнення з нього на рахунок позивачу 157550,74 грн. збитків завданих безпідставним перерахуванням зазначених коштів, враховуючи, що кошти в зазначеній сумі перераховувались Залізницею на виконання умов Договору, а саме: п.п. 3.5.2 в редакції додаткової угоди № 3 до даного Договору.
Відповідно до ч.ч. 2-3 п. 1 постанови Пленому Верховного суду України “Про судове рішення” від 29.12.1976 року № 11, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
В даній справі, суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, не з‘ясував всіх обставин справи, зокрема, правових підстав для стягнення 157550,74 грн.; дійсності умов договору, на підставі яких позивач перераховував відповідачу-1 кошти за послуги по транспортуванню газу; правових наслідків недійсності умов договору, на виконання яких перераховувались спірні кошти, як фактів, що мають юридичне значення для правильного вирішення даного спору. При цьому, місцевим загальним судом не були застосовані норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та застосовано норми, які їх не врегульовують, а також неправильно застосовано норми процесуального права, а саме: ст.ст. 4-7, 82-84 ГПК України щодо порядку прийняття рішення, зокрема, щодо правильності встановлення обставин, якими сторони обгрунтовували свої вимоги та заперечення, та щодо застосування правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, тобто порядку прийняття рішення та його змісту. За наведеного, враховуючи зміст ч.ч. 1,2 ст. 104 ГПК України, апеляційний суд вважає, що хоча й судом першої інстанції в оскарженому рішенні вірно зазначено про необхідність стягнення з відповідача-1 на користь позивача коштів в розмірі 157550,74 грн., однак дане рішення прийнято за неналежної оцінки всіх обставин справи, та неправильного застосування судом першої інстанції норми процесуального права, а тому не може вважатись обґрунтованим та законним.
Таким чином, апеляційний господарський суд, враховуючи вичерпний перелік його повноважень згідно ст. 103 ГПК України, прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «Укренерго», та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 104 ГПК України про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2009 року у справі № 25/241, і за наслідками скасування –прийняти нове рішення, яким в позові про стягнення 157550,74 грн. безпідставно перерахованих по Договору № Л/ДПРК-0726/НЮ/12-Л-07 - відмовити та визнати недійсним з моменту укладення п.п. 3.5.2 п. 3.5 додаткової угоди № 3 до договору № Л/ДПРК-0726/НЮ/12-Л-07, укладеного між Державним територіально-галузевим об»єднанням «Львівська залізниця»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренерго», і як наслідок недійсності даної умови Договору - стягнути з даного Товариства на користь Залізниці 157550,74 грн. безпідставно перерахованих коштів за послуги по транспортуванню природного газу в травні-червні 2007 року.
В силу ст.ст. 49, 99, 105 ГПК України судові витрати по розгляду справи в суді першої інстації, враховуючи вину відповідача-1 у виникненні спору, покласти на ТОВ «Укренерго», стягнувши з нього на користь ДТГО «Львівська залізниця»1575,5 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 118 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції, виходячи з часткового задоволення апеляційної скарги, покласти на позивача, стягнувши з нього на користь апелянта 787,85 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 83, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України,
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго»частково задоволити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2009 року у справі № 25/241 скасувати. Прийняти нове рішення, яким:
- в позові про стягнення 157550,74 грн. безпідставно перерахованих по Договору № Л/ДПРК-0726/НЮ/12-Л-07 –відмовити;
- визнати недійсним з моменту укладення п.п. 3.5.2 п. 3.5 додаткової угоди № 3 до договору № Л/ДПРК-0726/НЮ/12-Л-07, укладеного між Державним територіально-галузевим об»єднанням «Львівська залізниця»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренерго»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго»на користь Державного територіально-галузевого об»єднанням «Львівська залізниця»157550,74 грн. безпідставно перерахованих коштів за послуги по транспортуванню природного газу в травні-червні 2007 року;
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго» на користь Державного територіально-галузевого об»єднанням «Львівська залізниця»1575,5 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 118 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Державного територіально-галузевого об»єднанням «Львівська залізниця»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго»787,85 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду Львівської області видати накази на виконання даної постанови.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
7. Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя М.І.Городечна
суддя М.В.Юркевич
суддя В.Л.Кузь