ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.09.2009 року Справа № 18/75пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Лазненко Л.Л.
Перлова Д.Ю.
Секретар судового засідання: Яковлева І. А.
за участю представників сторін:
від позивача: повноважний представник в судове
засідання не прибув;
від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю
б/н від 21.08.2009;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного підприємця
ОСОБА_4,
м. Перевальськ Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 25.05.2009 (підписано 01.06.2009)
по справі №18/75пд (суддя – Корнієнко В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Донбаспромпоставка», м. Луганськ
до відповідача Приватного підприємця
ОСОБА_4,
м. Перевальськ Луганської області
про стягнення 31243 грн. 62 коп.,
спонукання приведення автомобіля та
напівпричепу в придатний до експлуатації
стан
В С Т А Н О В И В:
07.09.2009 на початку судового розгляду справи представником відповідача заявлено клопотання №07/09 від 0709.2009 про залучення до матеріалів справи додаткових документів перелічених у п.1-3 клопотання та витребування додаткових документів.
Судовою колегією дане клопотання розглянуто в судовому засіданні та задоволено частково, в частині залучення додаткових матеріалів, в решті клопотання відхилено, оскільки стороною не доведено, що дані докази мають значення для справи.
Рішенням господарського суду Луганської області від 25.05.2009 по справі №18/75пд позов ТОВ «Донбаспромпоставка» до Приватного підприємця ОСОБА_4 задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за лізинговими платежами в сумі 31243 грн. 62 коп., витрати на державне мито в сумі 397 грн. 44 коп., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.; зобов’язано відповідача: привести автомобіль марки DAF, модель FT 95.360, 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама) №НОМЕР_3 в придатний до експлуатації стан, а саме замінити шини, лобове скло, передній бампер, привести у робочій стан функцію “рівень підлоги”; привести напівпричеп марки KRONE, модель SDP244, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_2, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 в придатний до експлуатації стан, а саме: усунути недоліки, пов’язані з надходженням повітря в подушки та повітряну систему.
Мотивоване дане рішення порушенням з боку відповідача умов договору лізингу (оренди) від 01.08.2008 щодо внесення лізингових платежів, що тягне повернення об’єкту лізингу. Обґрунтовані висновки суду першої інстанції вимогами ч.1 ст.526, параграфу 1 глави 58 підрозділу 1 розділу III книги п’ятої, ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, а також актом передання – приймання від 12.03.2009, який підписаний особисто відповідачем.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, відповідач – Приватний підприємець ОСОБА_4, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 14.08.2009, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідач вважає, що викладені у рішенні висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, при розгляді справи порушені норми матеріального (ч.1 ст.220, ст.ст.799, 806 Цивільного кодексу України та Закон України «Про фінансовий лізинг») та процесуального права.
Скаржник наполягає, що договір лізингу є нікчемним та, що відповідач сплатив всі лізингові платежі.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка», надав заперечення на апеляційну скаргу (21.08.2009), в яких з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить відмовити відповідачу у прийнятті апеляційної скарги у зв’язку з простроченням строку на апеляційне оскарження.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 19.08.2009, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Перевальськ Луганської області, від 14.08.2009, на рішення господарського суду Луганської області від 25.05.2009 по справі №18/75пд призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. - суддя – головуючий, Лазненко Л.Л., Перлов Д.Ю. – судді.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).
Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач посилається на договір лізингу (оренди) від 01.08.2008 (далі – Договір), укладений між сторонами, як на підставу своїх вимог (а.с.13,14).
Згідно п.1.1 договору Лізингодавець (позивач) передає належне йому на праві власності майно, а саме: вантажний (сідловий тягач) автомобіль марки DAF, модель FT 95.360, 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама) №НОМЕР_3, а також напівпричіп (бортовий тентовий) марки KRONE, модель SDP244, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_2, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4, у виключне строкове і платне, строком з 01 серпня 2008 року до 01 квітня 2010 року, користування Лізингоодержувачеві (відповідачу), а останній приймає його з метою використання для експлуатації.
Строк договору починає свій перебіг з моменту його підписання сторонами та закінчується через рік. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.п.8.1, 8.2, 8.3 договору).
Згідно п.3.1 договору - після закінчення строку цього Договору, та виплати усіх лізингових платежів, майно переходить у власність Лізингоодержувача, або викуповується ним за залишковою вартістю раніше закінчення строку дії цього Договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що передання майна Лізингодавцем Лізингоодержувачеві проводиться не пізніше 03 серпня 2008 року, про що складається Акт передання – приймання об’єкта лізингу. Підписом акту Лізингоодержувач підтверджує відсутність претензій по технічному стану майна, що йому передається.
Відповідно до п.4.1 договору Лізингоодержувач за користування майном протягом всього строку цього договору кожний місяць вносить Лізингодавцю платежі у гривнях в розмірі еквівалентному 1190 доларів США плюс 150 грн., на загальну суму еквівалентну 23800 доларів США.
У випадку дострокового розірвання договору або припинення його дії за будь – яких обставин лізингові платежі Лізингодавцю не повертаються.
Згідно п.6.2 договору відповідач зобов’язаний:
- своєчасно та в повному обсязі виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору (підпункт «б»);
- у разі припинення дії договору або його розірвання, повернути майно у стані, необхідному для повномірної експлуатації згідно з призначенням та нормами законодавства щодо дорожнього руху (підпункт «в»).
01.08.2008 Лізингодавець передав майно Лізингоодержувач за Актом передання - приймання транспортного засобу (а.с.48), де зазначено, що технічний стан переданих транспортних засобів є задовільним, який підписано сторонами та скріплений їх печатками.
Відповідач у період з серпня по листопад 2008 року (включно) щомісячно вносив лізингові платежі позивачу у розмірі еквівалентному 1190 доларів США і плюс 150 грн., що підтверджується графіком внесення лізингових платежів у якому є особистий підпис відповідача напроти кожного з вказаних місяців (у графі “здав”) та підпис представника позивача (у графі “прийняв”) (а.с.41).
12.03.2009 об’єкти лізингу за договором повернені відповідачем позивачу, про що свідчить підписаний сторонами Акт передання - приймання від 12.03.2009 (а.с.22), де зафіксовано, що автомобіль та напівпричеп, що повертаються відповідачем позивачу, мають знос шин нижче норм, встановлених законодавством про дорожній рух та експлуатацію транспортних засобів; також був виявлений накол лобового скла та пошкодження правої частини переднього бамперу автомобіля; встановлено, що не працює функція «рівень підлоги» автомобіля, не нагнітається повітря у подушки та повітряну систему напівпричепу, що виключає можливість його завантаження.
Позивач звернувся до суду з позовом (а.с.2,3) та просить:
- стягнути з відповідача заборгованість по внесенню лізингових платежів у сумі 31243 грн. 62 коп., яка утворилась за грудень 2008 року, січень, лютий та березень (12 днів) 2009 року (із розрахунку за курсом НБУ на дату пред’явлення позову: 1 долар США = 7,7 грн.);
- зобов’язати відповідача привести автомобіль та напівпричеп в придатний до експлуатації стан (замінити шини, лобове скло, передній бампер, привести у робочій стан функцію “рівень підлоги”; усунути недоліки, пов’язані з надходженням повітря в подушки та повітряну систему).
Судова колегія враховує наступне.
Відповідач одержав предмет лізингу за актом «передання – приймання транспортного засобу» від 01.08.2008 (а.с.48).
Повернено позивачу предмет лізингу за актом «передання – приймання транспортного засобу» від 12.03.2009 достроково (а.с.22).
Згідно змісту позовної заяви підставою повернення була несплата відповідачем лізингових платежів за період з грудня 2008 року до дня повернення автомобіля.
Відповідач наполягає, що немає заборгованості за лізинговими платежами, оскільки окрім платежів зазначених в графіку внесення лізингових платежів вніс передплату по договору лізингу від 01.08.2008 в розмірі 7000 доларів США в присутності свідків (а.с.79). Вцілому позивачу за станом на 31.03.2009 в рахунок договору лізингових платежів відповідачем внесено 11760 доларів США та 600 гривнів» (а.с.34).
Дані доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, не відповідають обставинам, що встановлюються по даній справі.
До матеріалів справи долучено листи позивача (№41 від 19.11.2008, від 12.01.2008, №45 від 25.02.2009) та докази їх надіслання відповідачу – поштові фіскальні чеки (а.с.15-17).
Дані листи свідчать, що позивач неодноразово нагадував відповідачу про необхідність здійснювати поточні лізингові платежі.
В листі №45 від 25.02.2009 Лізингодавець заявив, що через порушення умов договору Лізингоодержувачем, несплатою платежів протягом грудня 2008 року - березня 2009 року, останній повинен повернути автомобіль Лізингодавцю відповідно до п.6.2 договору, а також погасити борг.
Позивач предмет лізингу повернув 12.03.2009.
Дані обставини свідчать, що відповідач, повертаючи предмет лізингу, був згоден з позицією позивача про наявність заборгованості за лізинговими платежами.
Доводи відповідача про наявність оплати лізингових платежів на суму еквівалентну 7000 доларів США не підтверджуються матеріалами справи.
Посилання скаржника на наявність свідків оплати на суму 3000 доларів США не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі докази не відповідають ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач в апеляційній скарзі, наполягаючи на відсутності боргу, посилається на «фінансові документи».
В судовому засіданні 07.09.2009 представник відповідача пояснив, що такими фінансовими документами є квитанція до прибуткового касового ордеру №114 від 05.09.2008 та дві розписки від 24.07.2008 на суму 5000 грн. 00 коп. кожна (а.с.43,63,64).
Аналізуючи дані документи судова колегія приходить до наступного.
В тексті розписок йдеться про задаток на покупку автомобілю ДАФ ВВ 66-99АВ (а.с.63,64).
Договором лізингу сторони не передбачили внесення задатку.
Внесення сум, зазначених в розписках, не підтверджується бухгалтерськими і касовими документами, тому вони не є належними доказами відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо квитанції до прибуткового касового ордеру №144 від 05.08.2008 (а.с.43), судова колегія вважає наступне.
Платіж за квитанцією до приходного касового ордеру №114 здійснено 05.08.2008. В цей період сторони оформляли графік платежів, який підписали та визнають обидві сторони (а.с.65).
Ні з квитанції №114 від 05.08.2008, ні з графіку не вбачається як вони співвідносяться, чи є квитанція окремим платежем, чи її сума була включена сторонами до платежів вказаних у графіку.
Квитанція №114 не містить посилання за який місяць і за яким договором лізингу внесено суму.
На вимогу суду оригінал квитанції не було надано на огляд.
За таких обставин судова колегія не може прийняти до уваги доводи відповідача про відсутність заборгованості за лізинговими платежами.
Дану обставину можна з’ясувати за наявністю всіх квитанцій до прибуткового касового ордеру, але такі відсутні в матеріалах справи.
Згідно пояснень представника відповідача в судовому засіданні 07.09.2009, а також пояснень відповідача від 15.05.2009 №15 (а.с.61,62) таких квитанцій він не отримував.
Згідно п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції Закону України №1381-IV від 11.12.2003) – Лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
За договором відповідач повинен був щомісячно сплачувати позивачу лізингові платежі в гривнях, що еквівалентні 1190 доларів США і плюс 150 грн. 00 коп.
Обидві сторони посилаються на графік виконаних платежів, як на доказ внесення лізингових платежів з серпня 2008 року по листопад 2008 року, в якому підписами обох сторін підтверджено виконання договору відповідачем у цей період.
Отже суд першої інстанції обгрунтовано врахував даний доказ при прийняті оскаржуваного рішення.
В порушення умов договору відповідач не вніс лізингові платежів за грудень 2008 року, січень, лютий та 12 днів березня 2009 року, у зв’язку із чим дана заборгованість має бути стягнена з відповідача на користь позивача.
Враховуючи курс долару США на дату звернення позивача до суду (7,7 грн. за 1 долар США) розмір заборгованості за лізинговими платежами становить 31243 грн. 62 коп.
Лізингодавець має право стягнути з Лізингоодержувача прострочену заборгованість (п.5 ч.1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції Закону України №1381-IV від 11.12.2003)).
Згідно п.3 ч.1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції Закону України №1381-IV від 11.12.2003) – Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках передбачених договором лізингу або закону.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку…, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (ч.2 ст.73 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції Закону України №1381-IV від 11.12.2003)).
Підпунктом «в» п.6.2 договору також передбачено обов’язок Лізингоодержувача повернути предмет лізингу Лізингодавцю у стані, необхідному для повномірної експлуатації, згідно з призначенням і нормами законодавства про дорожній рух, у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків.
В порушення п.7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції Закону України №1381-IV від 11.12.2003) і підпункту «в» п.6.2 договору відповідач повернув позивачу об’єкт лізингу у стані непридатному для його використання.
До таких висновків прийшли обидві сторони і зафіксували даний факт в акті передання – приймання транспортного засобу від 12.03.2009 (а.с.22).
Отже, позовні вимоги про зобов’язання відповідача здійснити дії з приведення предмету лізингу в придатний до експлуатації стан відповідають домовленостям сторін за договором.
Об’єм цих робіт випливає із змісту акта передавання – приймання від 12.03.2009 (а.с.22).
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача.
Скаржник наполягає на тому, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ст.799 Цивільного кодексу України, яка вимагає нотаріального посвідчення договорів найму транспортного засобу, якщо однією із сторін є фізична особа, тобто спірний договір є нікчемним.
Судова колегія з даними доводами не погоджується.
Правовідносини лізингу мають спеціальне правове регулювання.
Воно здійснюється відповідно до § 6 глави 58 Цивільного кодексу України.
До договорів лізингу також застосовуються загальні положення про найм (оренду), а також загальні положення про купівлю – продаж та положення про договір поставки (ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України).
Отже, до договорів лізингу можуть застосовуватися тільки загальні положення про найм, що містяться в § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, а не § 5 глави 58 Цивільного кодексу України (оренда транспортного засобу), що є іншим спеціальним видом найму (оренди), тому доводи про нікчемність договору лізингу, укладеного сторонами, є безпідставними.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду Луганської області від 09.06.2009 по справі №13/204 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника – Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Перевальськ Луганської області.
За згодою представників сторін присутніх у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Перевальськ Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 25.05.2009 у справі №18/75пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 25.05.2009 у справі №18/75пд залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Відповідно ч.3, ч.5 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий О.Є.Медуниця
Суддя Л.Л. Лазненко
Суддя Д.Ю. Перлов