ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2009 року                                                                                Справа №  9/66

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій О.В.

за участю представників:

позивача: не явився

відповідача: не явився

третьої особи: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської міської ради (м. Кіровоград) на рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.07.2009 року у справі №9/66

                за позовом: Кіровоградської міської ради (м. Кіровоград)

                до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Кіровоград)

         третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: управління земельних ресурсів у м. Кіровограді (м. Кіровоград)

                про: визнання недійсним договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02 липня 2009 року по справі №9/66 (суддя Шевчук О.Б.) відмовлено у позовних вимогах Кіровоградської міської ради (м. Кіровоград) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Кіровоград) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: управління земельних ресурсів у м. Кіровограді (м. Кіровоград) про визнання недійсним договору оренди землі №76к від 04.05.2006 року.   

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач –Кіровоградська міська рада (м. Кіровоград) –звернувся  до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.07.2009 року по справі №9/66 і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Скаржник вважає, що рішення господарського суду було прийнято з порушенням норм матеріального права. Так невід’ємною частиною договору оренди землі в силу ст.15 Закону України „Про оренду землі” є акт приймання-передачі об’єкта оренди, а в силу ст.17 цього Закону передача об’єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені в договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Між сторонами за договором не підписувався акт приймання-передачі, що є порушенням ст.17 Закону. Крім цього, договором було визначено, що цільове призначення земельної ділянки –землі житлової та громадської забудови. Використання цих земель в силу ст.39 Земельного кодексу України здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, з дотриманням стандартів і норм регіональних та місцевих правил забудови. Відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, а в комерційних цілях. Ці порушення, вважає скаржник, є підставою для задоволення його позовних вимог.

У судове засідання представники позивача, відповідача і третьої особи не явилися і про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №№1334, 1326, 1300). Беручи до уваги, що матеріали справи є достатніми для її перегляду по суті, неявка представників сторін не перешкоджає перегляду справи, останні не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні, суд не вимагав надання додаткових доказів по справі, розгляд справи проводився без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 04.05.2006 року між сторонами у справі укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 року №1754 „Про регулювання земельних відносин” надає за умови прийняття дольової участі в будівництві торговельного комплексу, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення торговельного павільйону, яка знаходиться по проспекту Винниченка (на зупинці міського транспорту) в м. Кіровограді.

Пунктом 2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 21,0 кв.м. (у тому числі по угіддях 21,0 кв.м. землі вулиць, набережних, площ). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 10922,73 грн.

Договір оренди укладений на 5 років і набирає чинності з дня його державної реєстрації (п.3).

За договором земельна ділянка передана в оренду для несільськогосподарського використання. Цільове призначення –землі житлової та громадської забудови (п.5).

Договір зареєстровано у Кіровоградській філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах 12.05.2006 року за №76.

12.05.2006 року був складений акт про передачу та прийом земельної ділянки (в натурі), відповідно до якого представник Кіровоградської міської ради –начальник міського управління земельних ресурсів В.Мукоїда за участю директора ПП „І-Експерт-Сервіс” О.Бойка передав приватному підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку загально площею 21,0 м2, яка знаходиться за адресою: м. Кіровоград, просп. Винниченка і відведена в оренду на 5 років під розміщення торгівельного павільйону. Акт підписаний особами, які його склали.

На думку позивача, начальник міського управління земельних ресурсів не мав права виступати від імені орендодавця, тому має місце порушення ст.17 Закону „Про оренду землі” і є підставою для визнання договору недійсним.

В силу зазначеної статті закону передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Відповідно до ст.15 Закону України „Про оренду землі” відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Отже, договір може бути визнаний недійсним не в силу норм Закону України „Про оренду землі”, а за нормами інших законів, які повинні кореспондуватися з нормами Закону України „Про оренду землі”.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст.626 ЦК України).

Акт приймання-передачі об’єкта оренди в силу ст.15 Закону України „Про оренду землі” є невід’ємною частиною договору, але він не є договором, оскільки його підписання здійснюється після підписання договору та його державної реєстрації, тому підписання такого акту особою, яка не має права його підписувати, не може бути підставою в силу зазначених вище правових норм для визнання укладеного договору недійсним.

Судова колегія погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиву на позовну заяву, щодо наявності всіх суттєвих умов договору і відповідності змісту договору нормам чинного законодавства.

При цьому, апеляційний господарський суд надає пріоритет нормам Цивільного кодексу України в частині визначення підстав визнання правочину недійсним, оскільки він набув чинності пізніше (з 01.01.2004), ніж Закон України „Про оренду землі” (з 1998 року), а згідно ч.1 ст.2 Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Крім того, ч.2 ст.15 Закону, де встановлені можливі підстави визнання договору недійсним, є відсильною нормою і не може використовуватися самостійно.

Щодо використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, то у випадку встановлення цього факту у належному порядку, то це є підставою для розірвання договору, а не підставою визнання недійсним такого договору.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд правильно і відповідно до вимог ст.43 ГПК України оцінив надані докази і прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судового рішення в силу вищенаведеного.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської міської ради (м. Кіровоград) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 02 липня 2009 року у справі №9/66 залишити без зміни.

Головуючий                                                                                             О.С. Євстигнеєв

Судді:                                                                                         Л.О. Лотоцька

                                                                                                                                    Р.М. Бахмат