ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 41/363 | 21.08.09 |
За позовом | Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" |
про | визнання договору № 12/3-07 від 15.06.2007 року і додаткових угод розірваними |
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Базильчук О.М. –дов. № 396 від 31.03.2009 року;
від відповідача : Письменна Н.В. –дов. № 73-06/09 від 22.06.2009 року;
Обставини справи:
Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" про визнання договору № 12/3-07 від 15.06.2007 року і додаткових угод розірваними.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 12.06.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.06.2009 року.
В судовому засіданні 30.06.2009 року, представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.
Представник відповідача судовому засіданні 30.06.2009 року проти задоволення позову заперечував, свою правову позицію обґрунтував у відзиві на позов.
Крім того, відповідач через канцелярію суду надав клопотання про витребування у позивача додаткових доказів по справі, зокрема копій банківських виписок. Суд розглянув та відхилив зазначене клопотання, оскільки зазначені банківські виписки не стосуються предмету спору по даній справі.
Також, в судовому засіданні 30.06.2009 року сторони подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/363, яке судом було задоволено.
Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.
У судовому засіданні 30.06.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 21.08.2009 року о 10-00.
В судовому засіданні 21.08.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.08.2009 року надав додаткові пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 21.08.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
15 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", іменоване надалі «Замовник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту", іменоване надалі «Виконавець»(відповідач) був укладений договір про надання юридичних послуг № 12/3-07 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець приймає на себе зобов’язання надавати замовнику юридичні послуги щодо захисту його інтересів (представництво) перед третіми особами шляхом вчинення будь-яких дій, які мають юридичне та фактичне значення і не заборонені чинним законодавством України, спрямованих на стягнення заборгованості з боржників замовника, відшкодування збитків, завданих замовнику в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами, державними органами (надалі-послуги), а замовник зобов’язується приймати та оплачувати ці послуги.
Відповідно до пункту 1.2 Договору виконавець надає замовнику такі послуги:
Ш опрацювання наданих замовником матеріалів щодо його боржників, надання усних та письмових консультацій про можливі шляхи стягнення заборгованості з цих боржників;
Ш проведення переговорів з боржниками замовника, зацікавленими третіми особами, спрямованих на погашення дебіторської заборгованості;
Ш представництво інтересів замовника в суді на всіх стадіях судового процесу щодо примусового стягнення дебіторської заборгованості юридичних та фізичних осіб –контрагентів замовника, а також у стосунках із державними органами, підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами;
Ш підготовка необхідних процесуальних документів (претензії, позовні заяви, клопотання, заперечення тощо);
Ш участь у виконавчому провадженні, вжиття заходів щодо фактичного виконання рішень (ухвал, постанов) суду та затверджених судом мирових угод;
Ш участь у справах про банкрутство, в укладенні угод про переведення боргу та інші.
Пунктами 2.1 та 2.2 Договору встановлено, що вартість послуг передбачених, 1.2 Договору, визначається за згодою сторін та вказується у додаткових угодах до даного Договору щодо кожного боржника замовника. Замовник здійснює оплату послуг виконавця за даним Договором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, в розмірі обумовленому цим Договором, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).
Відповідно до пункту 2.5 Договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 7 (семи) робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за розрахунковий місяць, якщо інший порядок розрахунків не встановлений додатковими угодами сторін. За згодою сторін замовником може бути здійснена попередня оплата послуг, розмір якої та порядок оплати визначаються в додатковій угоді сторін щодо конкретного боржника замовника.
Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Договору перелік послуг, визначених п. 1.2 Договору, їх вартість, термін виконання та інші умови визначаються додатковими угодами сторін до цього Договору. Замовник несе відповідальність за достовірність та повноту інформації, пояснень і документів, наданих виконавцю для надання послуг, та зобов’язується негайно інформувати виконавця про зміни в наданих документах або зміну обставин, які стосуються виконуваного виконавцем доручення.
Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання договору № 12/3-07 від 15.06.2007 року і додаткових угод розірваними, з тих підстав що: відповідач неналежним чином виконав умови Договору; Договір за своєю суттю є Договором доручення; позивач в силу вимог ст. 907, 1008 ЦК України може відмовитися від Договору в будь-який час; позивач в односторонньому порядку відмовився від Договору.
Дослідивши матеріали справи та додатково надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.
У відповідності до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Зазначеними правовими нормами не передбаченого такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору та додаткових угод розірваними, крім того, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.
Суд відзначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову.
Вимога позивача про визнання договору та додаткових угод розірваними по своїй суті є вимогою встановити юридичний факт, який може встановлюватись судом лише під час спору про право, а тому вимоги позивача не можуть виступати самостійним предметом спору і відповідно способом захисту.
Викладена правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 № 10/732, у п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", у п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –
В И Р І Ш И В:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
03.09.2009 року