|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.08.09 Справа № 19/146
Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом
Приватного підприємства „Укрстандарт”, м.Єнакієве Донецької області
до Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м.Ровеньки Луганської області
про стягнення 109279 грн. 00 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача – Яценко Ю.А., довіреність № 10/08-08 від 10.08.2009;
від відповідача –Шамкій В.М., довіреність № 1-3/3д-14 від 26.12.2008.
В С Т А Н О В И В:
Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 92400 грн., інфляційних у розмірі 8915,13 грн., 3% річних у розмірі 1496,12 грн., штраф 7% відповідно до ст.231 Господарського кодексу України у сумі 6468 грн.
Між Приватним підприємством „Укрстандарт” (позивачем) та Державним підприємством „Ровенькиантрацит” (відповідачем) був укладений договір поставки № 18-1617гп від 29.07.2008 (далі –договори).
Згідно з цим договором постачальник –позивач, зобов'язується поставити а покупець - відповідач, прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.1).
Відповідно до п.2.1 договору умови поставки товару визначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
У п.3.1 договору сторони домовились, що ціна на товар зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Порядок та форму розрахунків сторони передбачили у п.3.4 договору, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 30 днів з моменту поставки продукції на склад покупця.
Усі питання, які не передбачені даним договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України (п.6.1).
У п.9.4 договору зазначено, що зміни та доповнення додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.
Усі правовідносини що виникають у зв'язку з виконанням умов договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України (п.9.5).
До договору сторонами складена специфікація № 1 від 29.07.2008, відповідно до якої здійснюється поставка ролікоопор РВЛ-100 у кількості 200 шт. на загальну суму 92400 грн., з умовою оплати –передплата (а.с.24).
За видатковою накладною № 786 від 29.07.2008 позивач надав відповідачу відповідний товар (а.с.26).
Відповідач товар отримав, згідно довіреності № 316 від 29.07.2008, виданої на ім'я Тюкової Людмили Михайлівни (а.с.27), але не оплатив.
08.12.2008 позивачем була направлена відповідачу претензія № 08/12-225 (вручена 08.12.2008 № 11/1867), з вимогою погасити заборгованість.(а.с.28).
Станом на 30.06.2009 заборгованість відповідача за поставлений товар склала 92400 грн., що підтверджується актом звірення взаємних розрахунків № б/н від 09.07.2009 (а.с.25).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Отже сума 3% річних від суми заборгованості складає 1496 грн. 12 коп., а сума інфляційних витрат складає 8915 грн. 13 коп.
За несвоєчасну оплату поставленого товару за договором поставки, позивач нарахував відповідачу за прострочення понад тридцять днів штраф у розмірі 7% вказаної вартості, відповідно ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.
Таким чином сума штрафу за прострочення оплати за поставлений товар складає 6468 грн.
Тобто загальна сума заборгованості Державного підприємства "Ровенькиантрацит" складає 109279 грн. 25 коп.: основного боргу –92400 грн. 00 коп.; штрафу –6468 грн. 00 коп.; 3% річних –1496 грн. 12 коп.; інфляційних витрат –8915 грн. 13 коп.
У зв’язку з тим, що відповідач порушив зобов'язання за договором поставки, а саме не сплатив суму боргу у добровільному порядку, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.07.2009 було порушено провадження по справі.
У судовому засіданні 27.08.2009 відповідач надав відзив на позов від 26.08.2009, в якому визнав суму основного боргу у розмірі 92400 грн., але заперечив проти стягнення штрафу. На думку відповідача 7% штрафу нараховуються за невиконання зобов"язання в натурі.
Позивач у цьому судовому засіданні надав уточнення до позовної заяви, в якому повідомив про допущення помилки в розрахунку інфляційних нарахувань та просить стягнути інфляційні нарахування у сумі 6831,27 грн.
Дане уточнення було розглянуто у судовому засіданні та прийнято до розгляду, оскільки фактично позивач зменшив позовні вимоги. А це право позивача передбачене ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто справа розглядається з урахуванням уточнених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З вищенаведеного вбачається, що на виконання умов договору поставки № 18-1617гп від 29.07.2008 позивачем було надано товар на суму 92400 грн. 00 коп., що підтверджено видатковою накладною № 786 від 29.07.2008 (а.с.26).
Відповідач не виконав свої зобов’язання за договорами поставки, відповідно до п.3.4 договору не оплатив у повному обсязі поставлений йому товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 92400 грн. 00 коп., що ним не спростовано та підтверджується матеріалами справи.
За листом № 08/12-225 від 08.12.2008 позивачем було надіслано відповідачу претензію (а.с.28).
Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи.
Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача за заявлений у позовній заяві період не змінилась та складає 92400 грн. 00 коп.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України позивачем правомірно нараховані 3% річних у сумі 1496 грн. 12 коп. та інфляційні нарахування у сумі 6831 грн. 27 коп.
За вказаних обставин данні вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення.
Стосовно нарахованого штрафу, ч.2 ст.231 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: ... за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Виходячи зі змісту стст.546, 548, 549 Цивільного кодексу України, зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Статтею 6 Цивільного кодексу України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством, але не суперечить йому. Тому, як вважає господарський суд, сторони не були позбавлені права встановити відповідальність за невиконання зобов'язань.
Нормами спеціального законодавства, які регулюють відповідальність платників за порушення грошових зобов'язань, є ч.6 ст.231, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України не регулює питання відповідальності платників грошових коштів.
Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України в постанові від 28.03.2006 у справі № 48/299, Вищий господарський суд України в постанові від 21.10.2008 у справі № 2-14/1207.1-2007.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Отже, штраф і пеня, як різновиди неустойки, є окремими санкціями.
Пеня нараховується від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а стягнення штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання чинним законодавством не передбачено.
Окрім того, виходячи зі змісту абз.3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України така додаткова санкція як штраф у розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, застосовується в разі порушення контрагентом строків виконання негрошових зобов'язань (поставки товарів, виконання робіт, надання послуг тощо).
Враховуючи вище викладене, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу, згідно ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, слід відмовити.
Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем при поданні позовної заяви державне мито в сумі 0 грн. 21 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 № 693 „Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009”. Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах встановлено: для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів –за ставкою 118 грн. Тобто зайві кошти, сплачені на витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 197 грн. 00 коп. підлягають поверненню.
Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 27.08.2009 за згодою представників сторін були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м.Ровеньки Луганської області, вул.Комуністична, 6, код 32320704 на користь Приватного підприємства "Укрстандарт", м.Єнакієве Донецької області, вул.Марата, б.1, код 32281498 - заборгованість у сумі 92400 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 1496 грн. 12 коп., інфляційні нарахування у сумі 6831 грн. 27 коп., державне мито у сумі 1007 грн. 27 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 108 грн. 77 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Укрстандарт", м.Єнакієве Донецької області, вул.Марата, б.1, код 32281498 зайве сплачені 00 грн. 21 коп. державного мита за платіжним дорученням № 81 від 02.07.2009 та 197 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за платіжним дорученням № 78 від 02.07.2009.
Повернення коштів здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 01.09.2009.
Суддя Т.В.Косенко
Помічник судді С.А.Кулешова