ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.09.09 р.                                                                                     Справа № 15/169                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Крок Г.Т.” м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 13638750)

до відповідача державного підприємства “Красноармійськвугілля” м. Димитров (код ЄДРПОУ 32087941)

про стягнення основного боргу в сумі 338960,00 грн., інфляції в сумі 13264,49 грн., 3% річних у розмірі 4391,56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Грибова І.В. за довіреністю № 1 від 17.04.2007 р.

від відповідача: Поливанов Л.М. за довіреністю № 75 від 23.02.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Крок Г.Т.” м. Запоріжжя до державного підприємства “Красноармійськвугілля” м. Димитров  про стягнення основного боргу в сумі 338960,00 грн., інфляції в сумі 13264,49 грн., 3% річних у розмірі 4391,56 грн.

Ухвалою суду від 03.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/169, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2008 р. сторони уклали договір про закупівлю № 1142 за результатами тендерних торгів, які відбулись 20.10.2008 р., згідно якого виконавець (позивач) зобов’язався передати у власність платнику (відповідач) продукцію, а платник зобов’язався прийняти вказану продукцію та оплатити її на умовах, передбачених даним договором.

Від імені позивача договір підписаний заступником директора Гембель Г.М., що діяв на підставі Статуту. З боку відповідача договір підписаний директором з матеріально–технічного постачання, транспорту та тендерним закупівлям Гашинським Ю.М., що діяв на підставі довіреності № 30 від 09.06.2008 р.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що предметом постачання за даним договором є провід та кабель ізольовані в кількості та за ціною згідно специфікації (додаток 1), яка є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.1 договору загальна вартість товару по договору складає 10085094,80 грн.

Відповідно до п. 4.4 договору оплата за товар здійснюється за фактом постачання протягом 30 календарних днів.

Згідно п. 4.6 договору істотною умовою договору про закупівлю є те, що платник має право зменшити обсяги закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата, яка вказана платником на товаросупроводжувальних документах, наданих виконавцем, при його прийманні.

Відповідно до п. 7.1.1 договору виконавець зобов’язаний своєчасно поставити і передати у власність платнику товар за накладною та актом приймання.

Згідно п. 12.1 договору він вступив у силу з 12.11.2008 р. та діяв до 31.12.2008 р., а щодо виконання зобов’язань – до повного та належного їх виконання.

Сторони прийняли до договору специфікацію № 1, якою передбачили найменування, одиницю вимірювання, кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Завірені копії договору та специфікації додані до позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 1142 від 12.11.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар (кабельно–провідникову продукцію) за видатковою накладною № 3664 від 23.12.2008 р. на суму 338960,00 грн. Факт отримання відповідачем товару на суму 338960,00 грн. підтверджується підписом уповноваженої особи, яка фактично отримала товар для відповідача, на видатковій накладній в графі „Отримав” та відбитком його печатки, а також рахунком № 4249 від 23.12.2008 р. на суму 338960,00 грн., довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 323 від 22.12.2008 р., податковою накладною № 3347 від 23.12.2008 р. на суму 338960,00 грн. Також позивач в підтвердження належного виконання ним умов спірного договору надав до суду акт прийому–здачі кабельно–провідникової продукції від 23.12.2008 р., згідно якого позивач передав, а відповідач в особі директора з матеріально–технічного постачання, транспорту і тендерним закупівлям Гашинського Ю.М., який укладав вказаний договір в інтересах відповідача за довіреністю, прийняв товар разом із рахунком № 4249 від 23.12.2008 р., видатковою накладною № 3664 від 23.12.2008 р. на суму 338960,00 грн. Акт підписаний сторонами та скріплений їх печатками, тому приймається судом згідно ст. 36 ГПК України як належний доказ у даній справі. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Крім того, у акті звірки розрахунків між сторонами станом на 01.04.2009 р., завірена копія якого представлена позивачем до суду, зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 338960,00 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 1142 від 12.11.2008 р. суд робить виходячи з того, що у видатковій накладній, податковій накладній, рахунку, довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей підставою поставки вказаний саме договір № 1142 від 12.11.2008 р.

Як стверджує позивач в позовній заяві, відповідач отриманий товар в передбачений договором строк не оплатив.

Позивач надіслав відповідачу претензію № 004–юр від 24.03.2009 р. з вимогою сплатити суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Факт відправлення даної претензії позивачем підтверджується фіскальним чеком № 6022 від 25.03.2009 р. Завірені копії претензії та фіскального чеку додані до позову.

Відповідач відповідь на претензію не надіслав.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 1142 від 12.11.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі № 1142 від 12.11.2008 р. сторони передбачили, що розрахунок здійснюється за фактом постачання протягом 30 календарних днів, тобто від дати видаткової накладної.

Виходячи з того, що товар за спірною видатковою накладною № 3664 був отриманий відповідачем 23.12.2008 р., строк оплати для нього наступив у період з 24.12.2008 р. по 22.01.2009 р. включно, а вже з 23.01.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за отриману партію товару.

Відповідач надав до суду відзив № 4–187 від 28.07.2009 р. на позовну заяву, яким позовні вимоги не визнає у зв’язку з тим, що акт прийому-передачі продукції підписаний посадовою особою не відповідача ДП “Красноармійськвугілля”, а його відокремленого підрозділу “Управління матеріально-технічного постачання”. Крім того, відповідач стверджує, що позивач частково поставив продукцію згідно заявки відповідача. У підтвердження цього відповідач надав до суду завірену копію заявки № 02/1–469 від 18.11.2008 р. Жодних доказів надання вказаної заявки позивачу та отримання її останнім відповідач до суду не надав. Помітка „Прийняв: Яценко” на заявці судом до уваги не приймається, тому що відсутній підпис особи, яка, нібито, отримала вказану заявку, її посада та дата такого отримання.

На думку відповідача, спірним договором строк оплати не передбачений, тому в спірних правовідносинах необхідно застосовувати загальну норму, передбачену ст. 530 ЦК України. З урахуванням семиденного строку відстрочення виконання грошового зобов’язання з моменту отримання відповідачем претензії, граничною датою щодо сплати коштів за поставку кабельно–провідникової продукції, за умови поставки у власність відповідача, є 07.04.2009 р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача не приймається судом до уваги, тому що не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.  Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Статутом ДП “Красноармійськвугілля” передбачено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного йому майна згідно із чинним законодавством.

Майно підприємства становлять фонди, інші необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном на умовах, встановлених цим Статутом, вчиняючи щодо нього будь–які дії, що не суперечать чинному законодавству.

Створені підприємством відокремлені підрозділи наділяються основними фондами та оборотними активами, які належать підприємству.

Завірена копія Статуту додана до позову.

Відповідач надав до суду завірену копію Положення про відокремлений підрозділ „Управління матеріально–технічного постачання” державного підприємства „Красноармійськвугілля”. З Положення вбачається наступне:

–          мета діяльності підрозділу – здійснення матеріально–технічного забезпечення всіх підрозділів підприємства по їх замовленню, виробничо–господарської, комерційної та інших видів діяльності, задоволення соціально–економічних потреб працівників підрозділу та підприємства;

–          інші види діяльності можуть здійснюватися підрозділом, якщо вони не суперечать чинному законодавству України і відповідають цілям і предмету діяльності, передбаченим в Статуті підприємства;

–          підрозділ має круглу печатку, кутовий штамп та бланки зі своїми реквізитами;

–          посадові особи підрозділу мають право в межах повноважень, визначених цим Положенням, та на підставі довіреності підприємства і від імені підприємства укладати господарські та інші договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов’язки.

Правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що відокремлений підрозділ юридичної особи діє в інтересах юридичної особи, здійснює всі або частину її функцій. Статутом відповідача передбачено, що основні фонди та оборотні активи, тобто майно, створеного підприємством відокремленого підрозділу належить підприємству. З вказаних обставин вбачається, що засвідчення печаткою та штемпелем відокремленого підрозділу “Управління матеріально-технічного постачання” підписів посадових осіб відповідача на акті прийому–передачі, видаткових накладних, акті звірки здійснювалося в інтересах відповідача та на виконання укладеного договору № 1142 від 12.11.2008 р.  

Заперечення відповідача стосовно того, що спірним договором строк оплати не передбачений, суд до уваги не приймає у зв’язку з необґрунтованістю. Вказаній обставині суд вже давав правову оцінку, про що було зазначено вище.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 338960,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

28.07.2009 р. від позивача до суду надійшла заява № 3п–7юр від 28.07.2009 р. про збільшення позовних вимог, в якій позивач збільшив період нарахування інфляції з 24.01.2009 р. по 30.06.2009 р., а також збільшив період нарахування 3% річних з 24.01.2009 р. по 28.07.2009 р. В даній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача інфляцію в сумі 22444,34 грн. та 3% річних в розмірі 5169,81 грн. Сума основного боргу не змінилася.  Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Перевіркою розрахунку суми інфляції  та 3% річних судом встановлено наступне:

Інфляція нараховується за період з 24.01.2009 р. по 30.06.2009 р. Враховуючи рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р., за вказаний період інфляція нараховується за період з лютого по червень 2009 р. Інфляція за січень 2009 р. не нараховується у зв’язку з тим, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. В даному випадку вказана сума не підлягає індексації, оскільки прострочення виконання грошового зобов’язання виникло не у період з першого числа по п’ятнадцяте число відповідного місяця (січня), а тільки двадцять третього (позивачем нараховується з двадцять четвертого). Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума інфляції складає: 338960,00 грн. х 105,51% = 357636,70 грн. – 338960,00 грн. = 18676,70 грн., де 105,51% – середній індекс інфляції за період з лютого по червень 2009 р. включно. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 22444,34 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 18676,70 грн. В частині стягнення інфляції на суму 22444,34 грн. – 18676,70 грн. = 3767,64 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіркою розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивач припустився технічної помилки при підрахунку та помилки при визначенні початку періоду прострочення виконання грошового зобов’язання, що призвело до зменшення суми 3% річних. За власними розрахунками суду сума 3% річних нараховується за період з 23.01.2009 р. по 28.07.2009 р. та складає: 338960,00 грн. х 3% х 187 днів : 365 днів = 5209,77 грн. Таким чином, сума 3% річних за розрахунком суду становить 5209,77 грн., а за розрахунком позивача – 5169,81 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 3% річних на суму 5169,81 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката, який провів правовий аналіз документів господарської діяльності стосовно заборгованості по бухгалтерії та відділу постачання; склав позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості, здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань; а також взяв участь у двох судових засіданнях, що підтверджується договором про надання правових послуг адвокатом № 2/09 від 10.06.2009 р., протоколами судових засідань, процесуальними документами суду, довіреністю позивача № 1 від 17.04.2007 р. на право представляти його інтереси адвокатом Грибовою І.В. Оригінал договору та завірена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 263 від 26.04.1996 р. містяться в матеріалах справи. Позивач за надання вказаних послуг сплатив 3000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1243 від 16.07.2009 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи з відміткою банку про проведення платежу. Сума такого гонорару визначена домовленістю між сторонами у договорі про надання правових послуг адвокатом № 2/09 від 10.06.2009 р.

Враховуючи фактично проведену адвокатом роботу (в тому числі виконання усіх вимог суду стосовно надання витребуваних документів), зайнятість адвоката у цьому судовому процесі, ступінь складності справи, а також той факт, що сума позову складає 366574,15 грн., а послуги адвоката – 3000,00 грн., тобто менше 1% від суми позову, суд дійшов висновку, що вартість наданих послуг обґрунтована та підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати (в тому числі оплата послуг адвоката) при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови у задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 48; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства “Красноармійськвугілля” (юридична адреса: 85320, Донецька область, м. Димитров, вул. Ватутіна, 1; код ЄДРПОУ 32087941; рахунок 26007301600953 в Димитровському відділенні ПІБ, МФО 334806) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Крок Г.Т.” (юридична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7; код ЄДРПОУ 13638750; рахунок 26003301167604 у філії відділення ПІБ м. Запоріжжя, МФО 313335) суму 362806,51 грн. (а саме: основний борг на суму 338960,00 грн., інфляцію в сумі 18676,70 грн., 3% річних в сумі 5169,81 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 3628,07 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 309,28 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 2969,10 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань на суму 3767,64 грн.

В судовому засіданні 02.09.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний судом 03.09.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          

Суддя