2а-15/10 02.02.2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного
суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Вовненко Г.Ю.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Буренкової К.О.,
при секретарі судового засідання: Єфіменко О.М.,
за участі: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу
за апеляційною скаргою
Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради
на постанову Южноукраїнського міського суду м. Миколаєва від 03 лютого 2010 року
за позовом
ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради (далі - Управління)
про
стягнення недоотриманих грошових сум на оздоровлення
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління про стягнення недоотриманих грошових сум на оздоровлення.
Позивач зазначав, що є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом П групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків цієї аварії, а тому відповідно до ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796 – ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796 – ХІІ) має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Проте відповідач за період 2006 – 2009 роки виплачував йому таку щорічну допомогу в розмірі, встановленому постановами Кабінету Міністрів України, без урахування положень ст. 48 Закону № 796 – ХІІ.
Крім цього, позивач зазначав, що відповідно до ст. 20 Закону № 796 – ХІІ він має право на забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов’язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання із компенсацією 50% вартості таких продуктів харчування. Але замість продуктів харчування відповідач за період з 2006 по 2009 роки виплачував йому компенсацію вартості продуктів харчування, яка значно меншою за дійсну вартість цих продуктів.
ОСОБА_1 також звернувся із заявою про збільшення позовних вимог, в якій вказував, що внаслідок зазначених неправомірних дій відповідача йому спричинена моральна шкода, компенсацію якої він оцінив у 150 000 грн.
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просив зобов’язати Управління, а саме: провести йому перерахунок щорічної допомоги у відповідності із положеннями ст. 48 Закону № 796 – ХІІ та стягнути на його користь недоотримані грошові суми на оздоровлення за вказаний період; вирішити питання щодо забезпечення його продуктами харчування за медичними нормами та стягнути на його користь 150 000 грн. моральної шкоди.
Постановою Южноукраїнського міського суду від 03 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановлено зобов’язати Управління нарахувати та провести виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2006 по 2009 роки включно в розмірі, передбаченому Законом № 796 – ХІІ.
В задоволенні іншої частини вимог позивачу відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має статус ліквідатора аварії Чорнобильської АЕС 1 категорії та йому встановлена П група інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків цієї аварії.
Відповідно до положень статті 48 Закону №796-ХП ОСОБА_1 має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, яка визначається на момент виплати.
Статтею 67 Закону №796-ХП передбачено, що конкретні розмірі усіх виплат підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Постановами КМ України № 836 від 26 липня 1996 року та № 562 від 12 липня 2005 року встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну мінімальній заробітній платі.
Проте при нарахуванні щорічної допомоги на оздоровлення мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина та основи соціального захисту.
Разом з тим, покладаючи на Управління обов’язок щодо перерахунку та сплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік у відповідності з положеннями ст. 48 Закону №796-ХП, суд не взяв до уваги положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким було зупинено на 2006 рік дію положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не скасовані та не визнані неконституційними.
Оскільки позивач отримав щорічну одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2006 рік згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», то підстав для покладення обов’язку на відповідача здійснити перерахунку даної допомоги за 2006 рік у суду першої інстанції не було.
Не можна повністю погодитися із висновком суду і про покладення обов’язку на відповідача щодо проведення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 – 2008 роки.
Так, статтею 71 Закону України від 29 грудня 2006 року №489-У «Про державний бюджет України на 2007 рік» ( далі – Закон №489-У) було зупинено на 2007 рік дію статті 48 Закону №796-ХУ в частині виплат компенсацій та допомоги.
ОСОБА_2 Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 «Про соціальні гарантії громадян» положення статті 71 Закону №489-У визнані такими, що не відповідають конституції (є неконституційними).
Отже, розмір щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік після 9 липня цього року мав визначатися за статтею 48 Закону №796-ХП.
Закон України від 28 грудня 2007 року №107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» ( підпункт 11 пункту 28 розділу ІІ Прикінцевих положень) виклав статтю 48 Закону №796-ХІІ в новій редакції, яка передбачала, що щорічна допомога у 2008 році виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_2 Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 нова редакція статті 48 Закону №796-ХІІ визнана такою, що не відповідає конституції ( є неконституційною).
Таким чином, розмір щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік після 22 травня 2008 року мав визначатися за статтею 48 Закону №796-ХП в попередній редакції, а саме в тій, яка діяла до внесення змін Законом №107-УІ.
За правилами частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Із листа Управління від 25 вересня 2009 р. №5667/07 вбачається, що щорічну допомогу на оздоровлення позивач отримав у січні 2007 р. та у лютому 2008 р. по 120 грн., тобто до вказаних рішень Конституційного Суду України, якими були визнані неконституційними зміни до ст. 48 Закону №796-ХП, внесені законами «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Із врахуванням дії вказаних рішень Конституційного суду України, суд першої інстанції помилково поклав на Управління обов’язок провести перерахунок та виплату позивачу щорічної допомоги за 2007 та 2008 роки.
Що стосується рішення в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про покладення обов’язку на відповідача провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 р., то суд вірно виходив з того, що за вказаний рік він має право на щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до положень статті 48 Закону №796-ХП, оскільки дія його на вказаний рік не призупинялася.
Доводи відповідача про необхідність застосування постанов Кабінету Міністрів України для визначення розмірів щорічної допомоги на оздоровлення, необґрунтовані і суперечать ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Керуючись статтями 197, 202, 206 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради задовольнити частково.
Постанову Южноукраїнського міського суду від 03 лютого 2010 року в частині визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії з період з 2006 по 2008 роки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради щодо перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2006 по 2008 рік відмовити.
В іншій частині постанову залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом 20 днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді: