нп 2/490/2498/2016 Справа № 490/6234/16-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

     ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року                                                    м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі - Шевельовій Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Центрального районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування,-

                                    ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі понесених витрат 14224,48 грн.; витрати на правову допомогу 2000,00 грн.; витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 200,00 грн. та понесені судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Представник позивача просив про розгляд справи у його відсутності, вимоги позову підтримав.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, про час та дату судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності представника позивача, заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Обставини справи, встановлені судом.

27.05.2014 року о 13 годині 00 хвилин відповідач ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку, не витримав безпечну дистанцію, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

     На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.          Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2015 року.

     В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу автомобіля НОМЕР_2, відповідно до звіту № 088/15 про оцінку складає 17069,38 грн.

     Зазначена шкода винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі.

     Власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою.

     У зв'язку з настанням події передбаченої п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ 09 червня 2015 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі ОСОБА_3 в розмірі 14224,48 грн.

Відповідно до пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.            

   Відповідно до пункту першого статті 22 зазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

     Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом

     Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

     Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

     Статтею 29 зазначеного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

     Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Проте частиною 3 зазначеної статті визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. За таких правових підстав, суд застосовує спеціальну норму, регулюючу дані правовідносини - статтю 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за наслідками вимог частини 3 статті 22 ЦК України.

     Таким чином, суд вважає вимоги позивача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

     Згідно із ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.                     

     Статтею 79 ЦПК України визначені види судових витрат, до яких відносяться витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на правову допомогу та на проведення судових експертиз.                                                                 

     У п. п. 47, 48  Постанови Пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 р. №10 роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).       

   Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.           

         При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,42,56 ЦПК).                                                                 

          Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".                                                              

        Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.                                                  

     Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 вищевказаної постанови Пленуму ВССУ, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).   Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.  Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.   Виходячи з вищевикладеного та того, що суду не доведено та не надано розрахунку таких витрат, що є піставою для відмови в відшкодуванні витрат на правову допомогу.    

     Також, суд не вбачає правових підстав задоволення вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача витрат на послуги аварійного комісара в розмірі 200,00 грн.

     Згідно ст.88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем (судовий збір у розмірі 1378,00 грн.) - підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

     На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 1166, 1188, ч.1 ст.1191 ЦК України, ст. ст. 9, 38, 40, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 9, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст.ст.ст.ст. 5, 6, 7, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 62, 64, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224 226, 293,294 ЦПК України, суд,

                                    В И Р І Ш И В:

     Позов - задовольнити частково.

     Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати, пов'язані із виплатою страхового відшкодування у розмірі 14224,48 грн. та судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

В задоволенні решти частини позову - відмовити.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Центрального районного суду м. Миколаєва протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.П. Черенкова