13.10.2010

П О С Т А Н О В А

іменем України

Справа № 2-а-2242/2010 р.

13.10.2010року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум’янцевої Н.О.

при секретарі Дмітрієві А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Вінницькій області про скасування постанови ВЕ№200740 від 18.08.2010р. по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УДАІ УМВС України в Вінницькій області про скасування постанови ВЕ№200740 від 18.08.2010р. по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 17.09.2010р. інспектором ДПС відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення, у якому було зазначено, що він керуючі т/з «ЗАЗ ТЕ 699Р» д/нВЕ4586АМ, в м. Вінниця по вул.. Соборній порушив вимоги д/з3.1 «Рух заборонено». В той же день була складена постанова по справі та накладене адміністративне стягення у розмірі 260рн.. З протоколом позивач не згодний, оскільки вважає що його вина не доведена ніякими фактичними даними.

У судовому засіданні позивач пояснив, що не замітив знаку забороняючого рух, але інспектор ДПС не відреагував та склав протокол.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що інспектором ДПС було порушено норми діючого законодавства, не роз’яснені права, не наведено достовірних доказів щодо вчинення позивачем правопорушення.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд переходить до наступного.

17.09.2010року відносно ОСОБА_1 за порушення вимог дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено» Правил дорожнього руху України (далі ПДР) інспектором ДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою про накладення адміністративного стягення на позивача було накладено стягнення передбачене статтею 122 ч.1 КУпАП у розмірі 260гривен.

Для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу – безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративні правопорушення, які фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне провопорушення є будь-яки фактичні дані, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та встановлений перелік допустимих доказів: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей та іншими документами. При цьому статтею не передбачено обов’язковість наявності усіх доказів одночасно для встановлення наявності чи відсутності факту правопорушення.

В даному випадку правопорушення було виявлено та зафіксовано інспектором ДПС, доказом в справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення та пояснення позивача надані при підписанні протоколу.

Позивач при підписанні протоколу зазначив, що не згоден, оскільки вважає що у інспектора упереджене відношення. Однак це спростовується поясненнями даними у судовому засіданні та у позові.

Кодексом про адміністративні правопорушення України передбачено як умисне вчинення правопорушення (стаття 10) так і вчинення з необережності (стаття 11), тому те, що позивач не помітив дорожнього знаку не може бути прийнято як відсутність вини.

Ствердження представника позивача щодо неправомірності дій інспектора ДПС не знайшли свого підтвердження, оскільки у протоколі позивач особисто розписався під тим, що права йому роз’яснені, з протоколом він ознайомлений, може давати пояснення по суті правопорушення.

В діях посадової особи порушень не виявлено, оскільки у відповідності до ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів зазначених у статтях 222 - 244-17 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів. Статтею 222 КУпАП передбачено, що розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені частиною 1 та 2 статті 122 відноситься до компетенції органів внутрішніх справ. Постанова про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам ст.283 КУпАП.

Згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України №77 від 26.02.2009року затверджена Інструція з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, згідно пункту 2.13 - посадова особа, яка виносить постанову, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП) .

Позивачем не надано жодних доказів, які б спростовували факт правопорушення, звернення до суду суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за адміністративне правопорушення, тому суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 160-163, 171-2 КАС України, ст. 293 КпАП України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Вінницькій області про скасування постанови ВЕ№200740 від 18.08.2010р. по справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

В порядку ст.171-2 КАС України постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: