Справа № 22ц-2781/06 Головуючий в суді першої інстанції Рудська C.M.
Категорія 40 Доповідач в суді апеляційної інстанції Медведєва Л.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Пригорнєвої Л.І.
Галан Н.М.
при секретарі - Стєхіної Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в М.Луганську справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства „Газ-тепло" НАК „Нафтогаз України" на рішення Жовтневого районного суду М.Луганська від 10 липня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Газ-тепло" НАК „Нафтогаз України" про поновлення на роботі і оплаті за час вимушеного прогулу",
ВСТАНОВИЛА :
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 задоволено частково. ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Луганського представництва Дочірнього підприємства „Газ-тепло" Управління контролю та роботи з борговими зобов'язаннями. З Дочірнього підприємства „Газ-тепло" НАК „Нафтогаз України" на користь ОСОБА_1стягнуті заборгованість по заробітній платі в сумі 584, 72 гривень, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6578,18 Гривень в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. З Дочірнього підприємства „Газ-тепло" НАК „Нафтогаз України" на користь держави стягнуто судовий збір в сумі 71,63 гривня, збір на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач у справі просить скасувати рішення суду і закрити провадження у справі, посилаючись на те, що рішення не відповідає чинному законодавству.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду встановила наступне.
14 березня 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду М.Луганська з позовом до відповідача Дочірнього підприємства „Газ-тепло" НАК „Нафтогаз України" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за період часу з 01.02.2006р. по 20.02.2006р., середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21.02.2006р. по день поновлення на роботі. В позовній заяві позивач зазначив, що він працював на підприємстві відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Луганського представництва ДП „Газ-тепло" Управління контролю діяльності регіональних представництв Департаменту контролю і роботи з борговими зобов'язаннями з 10.01.2004 року. Наказом НОМЕР_1 від 08 лютого 2006року його було звільнено з роботи за п.З ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором. Вважає звільнення незаконним, так як раніше він не мав дисциплінарних стягнень, не знає, що ним було порушено, профспілкова спілка не давала згоди на його звільнення. Крім цього, його до цього часу не ознайомлено з наказом НОМЕР_2 від 07.02.2006р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них наступні правовідносини.
Позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з 10.01.2004 p.. Наказом виконуючого обов'язки генерального директора ДП „Газ-тепло" НАК „Нафтогаз України" НОМЕР_2 від 07.02.2006р.ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни. Наказом виконуючого обов'язки генерального директора ДП „Газ-тепло" НАК „Нафтогаз України" НОМЕР_1 від 08.02.2006р. ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади ІНФОРМАЦІЯ_1 Луганського представництва Дочірнього підприємства „Газ-тепло" Управління контролю та роботи з борговими зобов'язаннями за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором - п.З ст.40 КЗпП України.
Задовольняючи позов у частині поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і наказ про його звільнення складені з порушенням вимог трудового законодавства, вони є немотивованими, у них не зазначено, в чому саме полягає дисциплінарне порушення з боку позивача, за яке йому винесена догана, а у наказі про звільнення не зазначено в чому саме полягає систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором.
При задоволенні частково позовних вимог позивача у частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції мотивував це тим, що позивач відпрацював період часу з 01.02.2006р. по 08.02.2006р., про що зазначено у табелю робочого часу підприємства -відповідача. У зв'язку з тим, що останнім не було надано до суду довідки про наявність його перед позивачем заборгованості по виплаті за вказаний вище період часу заробітної плати, при обчисленні заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції виходив з посадового окладу позивача згідно штатного розкладу, а саме - 1608 гривень, та відпрацьованих у лютому місяці 2006 року до звільнення 8 днів, зазначив, що середньоденна заробітна плата позивача складає 73,09 гривні і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заробітна плата в сумі 584,72 гривні, середній заробіток за час вимушеного прогулу 4 місяці 2 дні / з 08.02.2006р. по 10.07.2006р./ в сумі 6578,18 гривень.
За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів визнає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні наказ НОМЕР_1 від 08 лютого 2006 року підписано виконуючим обов'язки генерального директора Дочірнього підприємства „Газ-Тепло" НАК „Нафтогаз України".
Згідно з п.8 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, якщо службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
Відповідно до ст.237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.
Пленум Верховного Суду України и в постанові №9 від 06.11.1992. із змінами „ Про практику розгляду судами трудових спорів" / п.ЗЗ / приписує судам неухильно дотримуватися вимог ст..ст. 134 /п.8/, 237 КЗпП України про притягнення до участі у справі про поновлення на роботі і покладення матеріальної відповідальності на посадову особу, винну у незаконному звільненні.
Однак, судом першої інстанції, посадова особа, яка звільнила позивача, до участі у справі в якості третьої особи не притягнута.
Відповідно до п.п.1 і 2 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
При викладених обставинах колегія суддів апеляційного суду
приходить до висновку про скасування рішення суду на підставі п.4 ч. 1 ст.311 ЦПК України, відповідно до якого рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст..ст.303,307,311 ЦПК України,
УХВАЛИЛА :
Рішення Жовтневого районного суду М.Луганська від 10 липня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Газ-тепло" НАК „Нафтогаз України" про поновлення на роботі і оплаті за час вимушеного прогулу", скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.