Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 р. Справа №805/3919/13-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15год.37хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Троянової О.В., розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС Донецької області

про скасування податкових повідомлень - рішень № 0004881702/25358/10/17-213 від 12.11.2012р., № 0004861702/25363/10/17-213 від 12.11.2012р., № 0004871702/25365/10/17-213 від 12.11.2012р.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень № 0004881702/25358/10/17-213 від 12.11.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195958,75 грн., № 0004861702/25363/10/17-213 від 12.11.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб(найманих працівників) на суму 7605,46 грн., № 0004871702/25365/10/17-213 від 12.11.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб,що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 5654,0 грн. /т.1 а.с.120-123/.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року в адміністративній справі №805/3919/13а задоволено частково позов Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Краматорську. А саме, скасоване податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012 року № 0004881702/25358/10/17-213 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195958,75 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012 року № 0004861702/25358/10/17-213 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб(найманих працівників) на суму 7605,46 грн. В задоволені іншій частині позовних вимог відмовлено / том 1 а.с.6-7/.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області задоволено частково, постанову ДОАС від 05.06.2013 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС № 0004881702/25358/10/17-213 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195958,75 грн., а в цій частині позовних вимог -відмовити. В іншій частині постанову ДОАС від 05.06.2013 р. залишити без змін / том 1 а.с.158-161/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року відкрито провадження з відновлення втраченого провадження в адміністративній справі. Підставою для розгляду питання щодо відновлення втраченого провадження став лист ВАСУ від 301.11.2015 р. по справі № К/800/48235/13, К/800/48277/13.Судове провадження було повністю втрачене у зв'язку із захопленням будівлі Донецького окружного адміністративного суду невідомими особами в період проведення антитерористичної операції на території міста Донецька./том 1 а.с.1,3/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року відновлено втрачене судове провадження в адміністративній справі № 805/3919/13-а в частині ухвали Донецького окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 28 березня 2013 року, ухвали про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 11 квітня 2013 року, ухвали про зупинення провадження від 18 квітня 2013 року, ухвали про зупинення провадження від 16 травня 2013 року, постанови від 5 червня 2013 року, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 листопада 2012 року № 0004881702/25358/10/17-213 на суму 195958 грн. 75 коп., від 12 листопада 2012 року № 0004861702/25363/10/17-213 на суму 7605 грн.46 коп., від 12 листопада 2012 року № 0004871702/25365/10/17-213 на суму 5654 грн. задоволено частково та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 12 листопада 2012 року № 0004881702/25358/10/17-213 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195958 грн. 75 коп., скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 12 листопада 2012 року № 0004861702/25363/10/17-213 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (найманих працівників) на суму 7605 грн. 46 коп., в задоволені іншій частині позовних вимог відмовлено, постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року, якою скасована постанова Донецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2012 року № 0004881702/25358/10/17-213 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195958 грн. 75 коп.,в іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року залишено без змін/т.1 а.с.162-163/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2016р. касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ Міндоходів Донецької області залишити без задоволення, касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову ДОАС від 05.06.2013 р. та постанову ДААС від 29.08.2013р. в частині відмови у задоволені позовних вимог скасувати. . Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. (т.1 а.с.221-227/.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2016 року замінено відповідача на Державну податкову інспекцію у місті Краматорську Головного управління ДФС Донецької області в зв'язку з проведення реорганізації /том 1 а.с.68/.

При подані позову, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначав, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2011р. № 1100/17-2-2232207963 від 25.06.2012р., яким встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб, заниження суми податку на доходи найманих працівників та заниження податку на додану вартість. Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржила їх до Державної податкової служби у Донецькій області. За результатами розгляду скарг рішенням ДПС у Донецькій області прийнято рішення про результанти розгляду скарги від 09.11.2012р., яким частково скасовано податкові повідомлення - рішення. Повторна скарга до Державної податкової служби України залишена без розгляду. З урахуванням рішення ДПА у Донецькій області Державною податковою інспекцією у м. Краматорську були прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.11.2012 року:

-№ 0004881702/25358/10/17-213 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195 958,75 грн. у тому числі за основним платежем 156 767,00 грн. і за штрафними санкціями 39 191,75 грн.;

-№ 0004861702/25363/10/17-213 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (найманих працівників) на суму 7 605,46 грн., у тому числі за основним платежем - 5 967,07 грн., і за штрафними санкціями - 1638,39 грн.;

- № 0004871702/25365/10/17-213 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 5 654,00 грн.

Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення - рішення прийняті упереджено, без законних підстав та обґрунтувань. Просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином,раніше у судових засіданнях надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, надав суду заяву про розгляд справи без його участі /т.2 а.с.64/.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, у попередніх судових засіданнях заперечував проти позовних вимог. Вказував на те, що у період з 01.04.09 року по 31.12.10 року позивач здійснювала господарську діяльність на умовах сплати єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», відповідно до результатів звірки даних, внесених підприємцем до звітів суб'єкта малого підприємництва - платника єдиного податку та даних первинних документів про рух коштів на рахунку в Краматорській філії ПАТ КБ «Приватбанк», встановлено заниження розміру виручки від заняття господарською діяльністю, включеної до звітів, у порівнянні з даними перевірки. Зокрема, ФО-П ОСОБА_1 не були відображені у книзі обліку та витрат, звітах суб'єкта малого підприємництва - платника єдиного податку готівкові кошти, які вона отримувала від реалізації металопрокату та вносила на розрахунковий рахунок як «поповнення обігових коштів», що призвело до заниження обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг). Крім того, в ході проведення перевірки були використані документи, які містять інформацію щодо фактичного виплаченої заробітної плати найманому працівнику ОСОБА_4 а саме: відповідно до протоколу допиту свідка по кримінальній справі № 40-12-05-12, згідно трудової угоди заробітна плата за місяць складала 1200 грн., а фактично працівник отримував 2300-2500 грн. на місяць. Виходячи з викладеного, ДПІ у м. Краматорську вважає податкові повідомлення-рішення цілком законними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам діючого законодавства. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, зважаючи на відсутність визначених ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін.

Відповідно до вимог ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_3 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Краматорської міської ради 01 серпня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 /т.1 а.с.77/. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Так, судом встановлено, що фахівцями ДПІ у м. Краматорську було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_1 за період з 01.04.2009 по 31.12.2011р., про що складені акт від 25.06.2012 року № 1100/17-2-2232207963/т. 1 а.с.46-63/.

Згідно з висновками вказаного акту, перевіркою встановлено: перевищення граничної суми виручки від реалізації товарів (робіт, послуг); заниження податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності; не утримання та не перерахування до бюджету в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб з сум, виплачених у вигляді заробітної плати; включенні до відомостей недостовірних даних про виплачені доходи громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5; не проведення декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки від 25.06.2012 року № 1100/17-2-2232207963 податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002741701/13887/10/17-213 від 17.07.2012 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 1 522 859,39 грн.;

- № 0002751701/1388810/17-213 від 17.07.2012 року про донарахування податку на доходи найманих працівників у сумі 11 581,69 грн., нарахування штрафних санкцій за заниження суми податку на доходи найманих працівників у розмірі 2 725,96 грн.;

- № 0002731701/13886/10/17-213 від 17.07.2012 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 2 075 642,00 грн., нарахування штрафних санкцій за заниження суми податку на додану вартість у розмірі 426 233,75 грн./т.1 а.с.41-43/.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової служби у Донецькій області/т.1 а.с.107-113/.

За результатами розгляду поданої позивачем скарги виконуючим обов'язки голови Державної податкової служби у Донецькій області прийнято рішення від 09.11.2012р. № 17733/10/10.2-12-5 яким вирішено:

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.07.2012 року № 0002741701/13887/10/17-213 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в частині 1754103,68 грн. (1517205,36 грн. - податку і 236898,32 грн. - штрафних санкцій),

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.07.2012 року за № 0002751701/13888/10/17-213 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників -в частині 6702,20 грн. (5614,62 грн. - основний платіж, 1087,57 грн. - штрафні санкції);

- № 0002731701/13886/10/17-213 від 17.07.2012 року про донарахування податку на додану вартість - залишити без змін/т.1 а.с.114-119/.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням ДПС у Донецькій області подав скаргу до Державної податкової служби України.

За результатом розгляду скарги рішенням ДПС України від 14.01.2013р. № 109/Т/10-2315 податкові повідомлення-рішення ДПІ у М. Краматорську від 17.07.2012р.з урахуванням рішення ДПС у Донецькій області від 09.11.2012р., залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

На виконання рішення ДПС у Донецькій області 12 листопада 2012 року заступником начальника ДПІ у м. Краматорську були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0004861702/25363/10/17-213 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 7 605,46 грн. (5967,07 грн. - за основним платежем, 1638,39 грн. 0 за штрафними (фінансовими) санкціями) /т. 1 а.с. 103/;

- № 0004881702/25358/10/17-213 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 195958,75 грн. (156767,00 грн. - за основним платежем, 39191,75 грн. - за фінансовими санкціями) /т. 1 а.с.101/;

- № 0004871702/25363/10/17-213 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 5654,03 грн./т. 1 а.с. 102/.

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу та даною вимогою позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як, зазначалося судом вище, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2016р. касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Головного управління Міндоходів Донецької області залишено без задоволення. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі №805/3919/13-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті позовних вимог постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі №805/3919/13-а залишено без змін В ухвалі Вищого адміністративного суду України колегія судів зазначила,що для правильного вирішення справи судам необхідно перевірити доводи позивача щодо поповнення нею обігових коштів в сумі 328000,00 грн.; з'ясувати обставини щодо загального обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за період , що перевірявся на підставі належних доказів , встановити чи було допущено перевищення загального обсягу виручки у відповідні періоди. Крім того, у випадку встановлення перевищення обсягу виручки слід встановити дату здійснення операції, яка зумовила перевищення розміру виручки, визначеного ст.1 Указу Президента України « Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», з настанням якої пов'язується поширення на платника загальної системи оподаткування; дату здійснення операції, за якою позивачем перевищено граничний обсяг оподатковуваних операцій, встановлений п.п2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий період , у якому у позивача виник обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість , оподаткувати поставку товарів(послуг) та сплатити податок до бюджету ; перевірити витрати, що враховуються при визначені оподатковуваного доходу платника податку../т.1 а.с.222-227/.

Щодо податкового повідомлення-рішення 0004861702/25363/10/17-213від 12.11.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (найманих працівників) на суму 7605,46 грн., у тому числі за основним платежем 5 967,07 грн. і за штрафними санкціями 1638,39 грн. суд зазначає наступне.

Як вставлено судом вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято у зв'язку із висновком податкового органу про порушенням позивачем п.1.3. "д" ст. 1, п.п.4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп.8.1.1., 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 16.1 ст. 16, п. 17.1 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889-ІV), п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.1 п. 164.2, пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст.171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу (далі - ПК) України, ст. 9 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" від 22.12.1994 року № 320/94-ВР, із змінами та доповненнями, п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 № 1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року № 46/18784.

Як вбачається з акту перевірки, у якості підстави для вказаного висновку податковим органом був покладений протокол допиту свідка ОСОБА_4 по кримінальній справі.

Відповідно до статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;

83.1.2. податкова інформація;

83.1.3. експертні висновки;

83.1.4. судові рішення;

83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Протоколи допиту свідків по кримінальній справі не є тими доказами, що можуть бути покладені у якості підстави для висновку податкового органу під час проведення перевірки, оскільки ці матеріали отримуються в порядку та у спосіб, що передбачений нормами КПК України, а не нормами ПК України.

ОСОБА_4 під час його допиту у якості свідка по кримінальній справі лише зазначав загальну суму доходу, що отримував щомісячно, без конкретизації сум, отриманих від ОСОБА_1

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0004861702/25363/10/17-213 від 12.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 7 605,46 грн. (5967,07 грн. - за основним платежем, 1638,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) не мав належних підстав для його прийняття.

Між тим податковим органом не надано доказів заниження позивачем податку на доходи найманих працівників, що свідчить про необгрунтованність податкового повідомлення-рішення № 0004861702/25363/10/17-213 від 12.11.2012 року, а тому вказане рішення суб'єкту владних повноважень підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0004871702/25363/10/17-213 від 12.11.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 5654,03 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0004881702/25363/10/17-213 від 12.11.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195 958,75 грн., у тому числі за основним платежем 156 767,00 грн. і за штрафними санкціями 39 191,75 грн. суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено , що сума виручки ФО-П ОСОБА_1 від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2009 рік не перевищувала 500000,00грн., оскільки на розрахунковий рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» кошти у сумі 328000,00грн. вносилися нею особисто з призначенням платежу «поповнення обігових коштів».

Дана обставина підтверджується довідкою ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС від 15.08.2012 року №16037/10/17-413, яка наявна в матеріалах справи. Відповідно до зазначеної довідки відповідачем зазначено,що у період з 05.08.2005 р. по 31.12.2010 р. ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування , обліку та звітності. Згідно наданих звітів суб'єкта малого підприємництва обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) склав: за третій - четвертий квартал 2005 р.-47 368,85 грн.; перший-четвертий квартал 2006 р. -245 006,6 грн.; перший-четвертий квартал 2007 р. -380 275,8 грн., перший-четвертий квартал 2008 р. -495 967,00 грн.; перший-четвертий квартал 2009 р. -274 863,00 грн.; перший-четвертий квартал 2010 р. -491 943,00 грн./т.2 а.с.63/

Також зазначена обставина підтверджується відповідною банківською випискою за відповідний період, наданою ПАТ КБ « Приватбанк»/т.2 а.с.31-62/.

В свою чергу, податковим органом ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні під час з'ясування обставин не надано доказів, на підставі чого контролюючим органом зроблено висновок відповідно до якого власні оборотні кошти вважаються виручкою.

Суд, зазначає, що спрощена система оподаткування запроваджена на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 ( в редакції, що діяла на момент правовідносин)

Відповідно до ст.1 Указу Президента України № 727/98 визначено коло суб'єктів , для яких запроваджується спрощена система оподаткування, обліку та звітності:- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей , протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000 , 00 грн.

В розумінні Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» виручкою є вся сума коштів, що фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та (або) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно зі ст.5 Указу, у разі порушення вимог, уставлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

За визначеннями, наведеними у пунктах 1.24, 1.30, 1.35, 1.37 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача; розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача; розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Згідно положень пунктів 1.7, 1.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках. Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Тобто, кошти, що надходять на розрахунковий рахунок платника єдиного податку саме як поповнення обігових коштів не відносяться до виручки від реалізації товарі (робіт, послуг). Загальний обсяг виручки від реалізації товарі (робіт, послуг) за період, що перевірявся, не перевищено.

Таким чином, враховуючи, що податковим органом безпідставно зараховано до загального об'єму виручки від продажу суми власних коштів позивача, яку вона вносила на свій банківський рахунок для поповнення обігових коштів, відповідно відповідачем і безпідставно зроблено висновок про несплату податку на додану вартість з цих сум.

У зв'язку із чим, суд дійшов висновку про необґрунтованість прийнятих податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області № 0004861702/25363/10/17-213від 12.11.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (найманих працівників) на суму 7605,46 грн., у тому числі за основним платежем 5 967,07 грн. і за штрафними санкціями 1638,39 грн. та № 0004881702/25363/10/17-213 від 12.11.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195 958,75 грн., у тому числі за основним платежем 156 767,00 грн. і за штрафними санкціями 39 191,75 грн.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем доведено, що оскаржувана податкова вимога прийнята законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС Донецької області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0004881702/25358/10/17-213 від 12.11.2012р., № 0004861702/25363/10/17-213 від 12.11.2012р., № 0004871702/25365/10/17-213 від 12.11.2012р. - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби 0004861702/25363/10/17-213 від 12.11.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (найманих працівників) на суму 7605,46 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області № 0004871702/25363/10/17-213 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 5654,03 грн.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби № 0004881702/25358/10/17-213 від 12.11.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195958, 75 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 25 жовтня 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31 жовтня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.