КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2009 № 20/100
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Барановська О.В. (за довір.),
від відповідача - Брус О.М. (за довір.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.05.2009
у справі № 20/100 (суддя
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа"
до ТОВ "УніКредит Лізинг"
про стягнення 893850,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2009 р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача сплаченого лізингового платежу у розмірі 893 850,00грн., внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору фінансового лізингу №97-ЬБ від 03.04.2007р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.05.2009 р. у справі №20/100 в позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржив його до суду апеляційної інстанції з мотиву порушення та неправильного застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі позивач посилається на помилковість висновків господарського суду, стверджує, що позивач як лізингоодержувач виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати першого лізингового платежу, проте на час подання позову договір лізингу було розірвано в зв’язку з неможливістю виконати зобов’язання та передати предмет лізингу, за таких обставин позивач вважає, що відповідач має повернути йому попередню оплату.
Відповідач проти поданої апеляційної скарги повністю заперечує, вважає її доводи необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскаржуване судове рішення вважає законним, а тому просить залишити його без змін. В обґрунтування власної позиції посилається на положення ст. 808 ЦК України та положення укладеного між сторонами договору лізингу, у відповідності до яких відповідальність за невиконання зобов’язання щодо передачі предмету лізингу несе перед позивачем саме продавець. Стверджує, що на виконання умов укладеного договору перерахував продавцю лізинговий платіж, за таких обставин вважає позовні вимоги заявленими необгрунтовано.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо обґрунтованості заявленого позову та правомірно задовольнив його, враховуючи наступне.
Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними договору фінансового лізингу №97-ЬБ від 03.04.2007р.
У відповідності до предмету договору лізингодавець (відповідач) прийняв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (обладнання, зазначене у специфікації) у власність від продавця - ДП «Алтекса» та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем (позивачем). Ціна Предмета лізингу становить еквівалент 590 000,00 доларів США, у т. ч. ПДВ.
Як свідчать матеріали справи, на виконання пункту 7.1.1 Договору позивач здійснив першій лізинговий платіж відповідачу у сумі 931 391,70 грн. ( платіжне доручення № 5939 від 05.04.2007р.).
На виконання пункту 5.1.1 контракту відповідач здійснив перший платіж продавцю у сумі 893850 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3247 від 06. 04.2007р.
10.12.2007р. продавець листом № 195/12-7 повідомив позивача про те, що продавець підтверджує факт затримки поставки техніки за Контрактом, а також зазначив, що поверне відповідачу перший платіж у сумі 893 850,00 грн., якій був здійснений відповідачем у період між 51 та 52 тижнями 2007 року.
Як було встановлено господарським судом під час розгляду спору, продавець в порушення вимог ст.ст.525, 526, 530 ЦК України у встановлений пунктом 3.2 Контракту строк свого зобов'язання щодо поставки техніки в строк до 19.05.2007 не виконав.
Враховуючи зміст укладеного між сторонами договору, колегія погоджується із висновком господарського суду, що за своєю правовою природою сторони уклали договір саме непрямого лізингу, що відповідає приписам ч. 1 ст. 806 ЦК України.
Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо (частина 1 статті 808 ЦК України).
У відповідності до положень п.1.1 Договору ДП «Алтекса» (Продавець) був обраний саме позивачем (Лізингоодержувачем).
Отже, враховуючи приписи частини 1 статті 808 ЦК України та пункту 1.2 Договору фінансового лізингу, саме продавець - ДП «Алтекса» несе перед позивачем відповідальність за невиконання своїх зобов'язань щодо своєчасної поставки техніки. Відповідач звільнений від відповідальності за невиконання зобов'язання щодо поставки предмету лізингу, згідно з п. 1.2 договору фінансового лізингу та ч. 1 ст. 808 ЦК України. За таких обставин колегія вважає безпідставними позовні вимоги щодо стягнення сплаченого лізингового платежу у розмірі 893850,00грн. з відповідача як лізингодавця.
Крім того, колегія звертає увагу на наявне в матеріалах справи рішення Господарського суду міста Києва у справі №34/200, яким було задоволено позов ТОВ «Основа» до ДП «Алтекса» про стягнення 893 850,00грн. збитків із посиланням на п. 1.2 договору фінансового лізингу та ч. 1 ст.808 ЦК України.
Згідно платіжного доручення № 3247 від 06.04.2007р. відповідач як лізингодавець перерахував на користь ТОВ «Алтекса» (продавця) перший платіж у сумі 893 850 грн. Натомість в матеріалах справи відсутні докази повернення (у тому числі у примусовому порядку) продавцем -ДП «Алтекса» на користь лізингодавця (відповідача) вказаної суми, яка є першим лізинговим платежем за договором фінансового лізингу (зазначене також підтверджується довідкою головного державного виконавця від 19.05.2009р., відповідно до якої примусове стягнення за наказом Господарського суду міста Києва №34/352 на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» з ДП «Алтекса» не здійснено, за відсутності коштів на рахунках та майна у боржника).
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову з огляду на положення укладеного між сторонами договору лізингу та ст.808 ЦК України.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, висновків господарського суду не спростовано, тому апеляційна скарга визнається необгрунтованою, і задоволенню не підлягає.
Оскаржуване у справі рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам та вимогам чинного законодавства. Підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 27.05.2009 р. у справі №20/100 залишити без змін.
3. Матеріали справи №20/100 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді