КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.08.2009                                                                                           № 14/76

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача: Шевельов О.В. (за довір.),

 від відповідача : Пилипенко І.С. (за довір.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мале приватне підприємство "Таврія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.06.2009

 у справі № 14/76 (суддя  

 за позовом                               Мале приватне підприємство "Таврія"

 до                                                   ВАТ "Банк "Демарк"

              

             

 про                                                   визнання кредитного договору недійсним

 

ВСТАНОВИВ:

 В квітні 2009 р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою (враховуючи подані уточнення до позову)  про визнання недійсним кредитного договору №21-065 від 25.03.08 р., як такого, що  суперечить ч.3 ст.92, ч.2 ст.203, ч. 2 ст.207 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2009 р. у справі №14/76  в позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржив його до суду апеляційної інстанції з мотиву порушення та неправильного застосуванням судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права. В апеляційній скарзі позивач посилається на помилковість висновків господарського суду, щодо наявності у представника необхідної компетенції на укладення та підписання від імені відповідача спірного договору.

Позивач вказує також на те, що кредитний договір в порушення вимог ч.2 ст.207 ЦК України не скріплено печаткою юридичної особи ВАТ «Банк-Демарк», оскільки на ньому проставлена печатка відділення в м. Кривий Ріг, що генеральний директор МПП «Таврія» відповідно до положень Статуту не має права підписувати кредитні договори без відповідного рішення засновників про залучення кредитних коштів, що юрисконсульт МПП «Таврія» Дьяченко В.В. в порушення ч.3 ст.92, ч.2 ст.203, ч.1 ст.238 ЦК України підписав вказаний договір з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки Рада засновників не приймала відповідного рішення про залучення кредитних коштів у відповідача, що статут підприємства не передбачає права генерального директора передавати свої повноваження на підписання договорів третім особам на підставі довіреності.

Відповідач проти поданої апеляційної скарги повністю заперечує, вважає її доводи необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскаржуване судове рішення вважає законним, а тому просить залишити його без змін.

В обґрунтування власної позиції відповідач вказує на те, що до виключної компетенції Ради засновників відповідача відноситься саме прийняття рішень про залучення кредитних коштів, а не визначення умов кредитування.

Пунктом 6.5. Статуту МПП "Таврія" передбачено право Генерального директора підприємства, зокрема, видавати довіреності. Поряд з цим, Статут МПП "Таврія" не містить жодних обмежень щодо передачі певних прав Генерального директора іншим особам на підставі довіреності. Враховуючи це, 03 жовтня 2006 року Виноградовою Н. М., державним нотаріусом Нововоронцовської державної нотаріальної контори, за реєстровим №2221 була посвідчена довіреність від імені Малого приватного підприємства "Таврія" в особі Генерального директора Білан В. С. на ім'я юрисконсульта МПП "Таврія" Дьяченка Владислава Валерійовича. Серед інших повноважень Дьяченку В. В. було надано право підписувати від імені МПП "Таврія" банківські угоди, кредитні договори, договори застави, іпотеки, поруки. Крім того, на підписання кредитного договору саме з Банком "Демарк" Дьяченко В. В. був також уповноважений рішенням Ради Засновників від 25 березня 2008 року, що підтверджується протоколом № 19. Отже, підписуючи від імені відповідача Кредитний договір Дьяченко В. В. діяв на виконання рішення Ради засновників МПП "Таврія" від 25 березня 2008 року в межах наданих йому повноважень.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, наданий відзив, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія  вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо необґрунтованості заявленого позову та правомірно відмовив в його задоволенні, враховуючи наступне.

Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що 25.03.08р. між ВАТ «Банк «Демарк» в особі директора відділення Банку «Демарк» в м. Кривий Ріг Підгайної Людмили Григорівни, яка діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н.Г. від 18.07.07р. за реєстром №923 та МПП «Таврія» в особі юрисконсульта Дьяченко Владислава Валерійовича, який діє на підставі довіреності посвідченої Виноградовою Н.М. державним нотаріусом Нововоронцовської державної нотаріальної контори від 03.10.06р. за реєстром №2221, підписано кредитний договір №21-065.

Крім того, як свідчать матеріали справи, між сторонами  також було підписано ряд додаткових договорів про внесення змін  та доповнень до основного кредитного договору, факт укладення яких та дійсність позивач не заперечує.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідач перерахував позивачу 2 243 000,00грн. згідно меморіального ордеру №21-065 (#26165563) від 25.03.08р. та 7000грн. згідно меморіального ордеру №21-065 (#26187001 )від 26.03.08р., факт отримання яких не заперечується позивачем.

Також позивач не заперечує факт виконання ним кредитного договору №21-065 від 25.03.08р. щодо сплати відсотків за користування кредитом. На підтвердження факту здійснення позивачем сплати відсотків за користування кредитом в матеріалах справи наявні копії відповідних платіжних доручень із призначенням платежу: оплата відсотків за кредит згідно договору №21-065 від 25.03.08р. (а.с.54-56), а саме платіжні доручення № 1423 від 31.03.08р. на суму 7872,00грн., № 1825 від 30.04.08р. на суму 34000,00грн., №2021 від 30.05.08р. на суму 38750,00грн., №2204 від 27.06.08р. на суму 37500грн., №2344 від 31.07.08р. на суму 38750,00грн., №2615 від 30.09.08р. на суму 37500грн.

Подані відповідачем до матеріалів справи копії меморіальних ордерів свідчать про погашення позивачем прострочених відсотків згідно кредитного договору №21-065 від 25.03.08р. (а.с.77-85), а саме №30381206 від 29.08.08р. на суму 38750,00грн., №32329188 від 06.11.08р. на суму 38750,00грн., №33391564 від 16.12.08р. на суму 4000,00грн., №33426404 від 17.12.08р. на суму 7800,00грн., №33452895 від 18.12.08р. на суму 10000,00грн., №33515698 від 19.12.08р. на суму 10900,00грн., №33567542 від 22.12.08р. на суму 11925,00грн., №35401594 від 26.02.09р. на суму 1417,00грн., №35531097 від 27.02.09р. на суму 14920,00грн., №35623950 від 02.03.09р. на суму 16000,00грн., №35657704 від 03.03.09р. на суму 13830,00грн., №35689791 від 04.03.09р. на суму 6808,00грн., №36253887 від 26.03.09р. на суму 1562,50грн., №36443320 від 31.03.09р. на суму 13225,00грн., №36553545 від 02.04.09р. на суму 12000,00грн., №36580393 від 03.04.09р. на суму 12000,00грн., №36637386 від 06.04.09р. на суму 12775,00грн.

За таких обставин колегія погоджується із висновком господарського суду та вважає, що одержання позивачем кредиту, виконання його протягом тривалого часу своїх зобов'язань по кредитному договору №21-065 від 25.03.08р. щодо сплати відсотків за користування кредитом  свідчить про визнання даного договору позивачем укладеним та визнання його позивачем як дійсним.

З приводу заявлених позивачем доводів щодо недійсності кредитного договору в зв’язку із відсутністю у представників сторін належного об’єму повноважень, необхідного для укладення договору, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з п.5.1. Статуту МПП «Таврія», зареєстрованого Нововоронцовською райдержадміністрацією 04.11.04р., вищим органом управління підприємства є Рада засновників. Рада засновників уповноважена приймати рішення, якщо на ній присутні 60% голосів від загальної кількості. До компетенції ради, крім іншого відноситься прийняття рішення про залучення кредитних коштів (п.5.3. Статуту).

Згідно п.6.1 Статуту позивача в підприємстві створюється виконавчий орган. очолюваний генеральним директором, який здійснює керівництво діяльністю підприємства, вирішує всі питання діяльності підприємства.

Генеральний директор відповідно до п.6.5. Статуту без довіреності діє від імені підприємства, представляє його інтереси, розпоряджається майном підприємства, укладає договори, зокрема трудові, видає довіреності, відкриває в банках рахунки, користується правом розпорядження засобами, затверджує штати, видає накази і розпорядження, обов'язкові для всіх працівників підприємства.

При призначенні генерального директора підприємства з ним укладається контракт, в якому визначаються права, обов'язки та відповідальність керівника (п.6.4. статуту).

Як було встановлено господарським судом під час розгляду спору, призначення на посаду генерального директора позивача - Білан В.С. підтверджується рішенням Ради засновників, яке оформлено протоколом №59 від 04.11.04р. та №59 від 04.11.08р., наказом по Малому приватному підприємству «Таврія» від 04.11.08р. за №32-К. контрактом з генеральним директором від 04.11.04р., від 04.11.08р. Відповідно до наказу генерального директора В.С.Білан №12/8 від 01.09.06р. на посаду юрисконсульта МПП «Таврія» призначено Дьяченко В.В.

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2006р. МПП «Таврія» в особі генерального директора Білана Віктора Степановича видано довіреність, якою уповноважено юрисконсульта МПП «Таврія» гр.Дьяченка Владислава Валерійовича представляти інтереси МПП «Таврія» в будь-яких установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності, включаючи органи нотаріату, податкові органи з питань діяльності МПП «Таврія». Представникові, крім інших, надано право підписувати від імені МПП «Таврія» банківські угоди, кредитні договори, договори застави, іпотеки, поруки. Вказана довіреність посвідчена Виноградовою Н.М. державним нотаріусом Нововоронцовської державної нотаріальної контори 03.10.06р. та зареєстрована в реєстрі за №2221.

На день підписання кредитного договору №21-065 від 25.03.08р. від імені позивача юрисконсультом МПП «Таврія» Дьяченка В.В. довіреність від 03.10.06р. за №2221 юридичною особою не скасована, представництво Дьяченка В.В. за довіреністю не припинено у розумінні ст.248 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з протоколу №19 ради засновників МПП «Таврія» від 25.03.08р. (Калька В.В., Корж О.М., Сіткар Г.М.) прийнято рішення: про відкриття кредитної лінії в ВАТ «Банк «Демарк» в розмірі 2 250 000грн. строком на 10 місяців під 18% річних для закупівлі сільськогосподарської продукції; про надання в забезпечення позову кредитної лінії до ВАТ «Банк «Демарк» консервовану продукцію загальною балансовою вартістю 3000050,00грн.; про уповноваження юрисконсульта МПП «Таврія» Дьяченка Владислава Валерійовича підписувати кредитний договір та договір застави.

Матеріали справи підтверджують звернення позивача до відповідача з клопотанням №102 від 25.03.08р. про відкриття кредитної лінії в розмірі 2250000,00грн. строком на 10 місяців під 18% річних на закупівлю сільськогосподарської продукції у сільськогосподарського виробника.

Положення Статуту МПП «Таврія» свідчать про відсутність будь-яких обмежень повноважень генерального директора В.С.Білан щодо видачі довіреностей будь-якому представнику підприємства для підписання угод, щодо визначення терміну кредитного договору та розміру відсотків, що підлягають сплаті підприємством по кредитному договору.

За таких обставин колегія погоджується із висновком господарського суду, та вважає, що підписуючи від імені позивача кредитний договір №21-065 від 25.03.08р. юрисконсульт Дьяченко В.В. діяв на виконання рішення Ради засновників МПП «Таврія» від 25.03.08р. в межах наданих йому повноважень згідно довіреності від 03.10.06р., що генеральний директор В.С.Білан видаючи довіреності на підписання угод від імені МПП «Таврія» діяв в межах своєї компетенції встановленої статутом позивача та діючим законодавством України.

Доводи позивача про визнання недійсним кредитного договору №21-065 від 25.03.08р., що укладений між МПП «Таврія» та ВАТ «Банк Демарк» з огляду на те, що кредитний договір в порушення вимог ч.2 ст.207 ЦК України не скріплено печаткою юридичної особи ВАТ «Банк «Демарк» та Підгайна Л.Г., директор відділення Банку «Демарк», не мала права укладати та підписувати оскаржуваний кредитний договір, колегія визнає безпідставними з огляду на наступне.

Пункт 8.1. Статуту ВАТ «Банк «Демарк» передбачає право банку з метою провадження своєї діяльності відповідно до законодавства відкривати за згодою та на підставі дозволу НБУ на території України філії і представництва, відділення, а також створювати, реорганізовувати та ліквідовувати дочірні підприємства.

Згідно п.12.2 Статуту Банку «Демарк» до структури банку входять: Головний банк, філії банку, представництва банку, відділення головного банку та філії. Філії, відділення та представництва банку не є юридичними особами і діють від імені банку на підставі положень про них. Філії та відділення здійснюють банківські операції від імені банку на підставі положення про відповідний структурний підрозділ та наданих довіреностей (п.12.5 Статуту банку «Демарк»).

Положення про відділення ВАТ «Банк «Демарк» в м. Кривий Ріг затверджено рішенням Правління Банку «Демарк», протокол №3 від 08.02.07р.

Відповідно до п. 1.6. Статуту банку, його відділення мають печатки із своїм найменуванням та штампи. Аналогічну за змістом норму містить п.1.8. Положення про відділення Банку «Демарк» - відділення має печатку із своїм повним найменуванням, повним офіційним найменуванням банку, має штампи.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що Відділення Банку «Демарк» в м.Кривий Ріг не має статусу юридичної особи (п.1.3. Положення про відділення), а печатка проставлена на кредитному договорі №21-065 від 25.03.08р. містить повне офіційне найменування та ідентифікаційний код Банка - юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що печатка відділення в м. Кривий Ріг виготовлена на замовлення відповідача з отриманням відповідного дозволу, про що свідчить відмітка на зворотному боці свідоцтва про державну реєстрацію ВАТ «Банк «Демарк» серія А00 №102509. Печатка відділення Банку «Демарк» в м. Кривий Ріг, яке не є юридичною особою, є в свою чергу однією із печаток, які належать юридичній особі - ВАТ «Банк «Демарк».

Як свідчать матеріали справи, директор відділення Банку «Демарк» в м. Кривий Ріг - Підгайна Л.Г. при укладенні спірного договору діяла на підставі посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н.Г. довіреності від 18.07.07р. за №923, в якій зроблено застереження, що довіреність підписана від імені ВАТ «Банку»Демарк» в.о. головою правління Максименком Сергієм Михайловичем у присутності нотаріуса, правоздатність та дієздатність ВАТ «Банку «Демарк» і повноваження його представника перевірено.

За таких обставин доводи позивача про відсутність повноважень у в.о. голови правління Максименко С.М. при видачі довіреності на ім'я Підгайна Л.Г. визнаються необгрунтованими та до уваги не приймаються.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про необґрунтованість поданого позову, та не доведення позивачем у відповідності до вимог ст.33-34 ГПК України   підписання оспорюваного договору з боку відповідача не уповноваженою особою, з перевищенням повноважень та невідповідність даних договорів положенням ч.3 ст. 92. ч.2 ст.203, ч.2 ст. 207 ЦК України. За таких обставин колегія вважає, що господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позову.

Апелянтом також в обґрунтування власної позиції суду не надано належних доказів, висновків господарського суду не спростовано, тому апеляційна скарга визнається  необгрунтованою, і задоволенню не підлягає.

Оскаржуване у справі рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам та вимогам чинного законодавства. Підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Малого приватного  підприємства «Таврія» залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Чернігівської області від 15.06.2009 р. у справі №14/76 залишити без змін.

3.          Матеріали справи №14/76 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді