КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2009 № 27/318
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача - Бельцевич Ю.Г. (дов. від 08.09.2009 року № 48);
Моренко Ю.І. (дов від 15.04.2009 року № 88);
відповідача - не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.07.2009
у справі № 27/318 (суддя
за позовом Приватного підприємства "Віка-плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"
про стягнення 149299,05 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.07.2009 року у справі № 27/318 за позовом Приватного підприємства “Віка-плюс” (далі – позивач, ПП “Віка-плюс”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “НК “Альфа-Нафта” (далі – відповідач, ТОВ “НК “Альфа-Нафта”) про стягнення 149 299,05 грн., позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “НК “Альфа-Нафта” на користь Приватного підприємства “Віка-плюс” заборгованість у розмірі 142 762,27 грн., збитки від інфляції 1 274,86 грн. та 3 % річних у розмірі 234,68 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 442,72 грн. та 114,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “НК “Альфа-Нафта” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 06.07.2009 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову Приватного підприємства “Віка-плюс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “НК “Альфа-Нафта” про стягнення боргу в сумі 149 299,05 грн.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, які визнані встановленими, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, суд не взяв до уваги ступінь виконання зобов’язань, так, відповідачем було сплачено на рахунок позивача на виконання умов договору та додатків до нього після надання передбачених договором послуг в значному розмірі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НК “Альфа-Нафта” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 30 хв. 08.09.2009 року.
08.09.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Разом з тим, 08.09.2009 року через відділ документального забезпечення суду апеляційної інстанції відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю направити в судове засідання уповноваженого представника Жук О.
Представники позивача щодо задоволення вказаного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “НК “Альфа-Нафта” заперечували, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідач заборгованість за договором фактично визнав.
Суд, проаналізувавши заявлене клопотання, матеріали справи та, вислухавши думку представників позивача, ухвалив відмовити в задоволенні заявленого клопотання, зважаючи на те, що відповідач в обґрунтування клопотання про відкладення не надав жодного документу, та, крім того, щодо наявності заборгованості не заперечує.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, керуючись ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
В судовому засіданні представники позивача усно просили апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а спірне рішення – без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2008 року ТОВ “НК “Альфа-Нафта” (Замовник) уклало договір № 277/8-СП з ПП “Віка-плюс” (Підрядник), згідно умов якого Підрядчик в межах договірної ціни зобов’язався виконати на свій ризик власними або залученими силами, з власних матеріалів роботи по розробці креслень розділів КМД, КЗ, устаткування фундаментів згідно креслень КЗ та виконати роботи по виготовленню та монтажу металевих конструкцій споруди, реклами згідно креслень розділу на об’єкті: Торгово-розважальний комплекс у м. Хмельницькому, вул.. М. Рибалки, 2-А, виконані роботи здати в обумовлені договором строки Замовнику. При цьому, види та обсяги робіт передбачаються кошторисом.
Відповідно до ст. 2 договору, Підрядник взяв на себе зобов’язання виконати роботи на об’єкті протягом 60 календарних днів з моменту отримання передоплати. Про початок робіт складається акт, який направляється Підрядником Замовнику.
Згідно ст. 3 договору, Замовник зобов’язаний прийняти у Підрядника за актом виконані роботи та здійснити кінцеві розрахунки після здачі робіт, перерахувати аванс до початку виконання робіт протягом 5-ти банківських днів після надання рахунку-фактури Підрядником.
У ст. 4 договору сторони погодили, що вартість робіт, одержаних за дійсним договором, визначена на підставі твердої договореної ціни (додаток № 1 до даного договору, який є його невід’ємною частиною. Договірна ціна складає 600 000,00 грн., ПДВ 20% - 120 000,00 грн., всього 720 000,00 грн. При цьому, договірна ціна може переглядатись сторонами за наступних умов: Замовник змінює в процесі виконання робіт проектні рішення, що тягне зміни обсягу робіт та вартісних показників та строки будівництва; в процесі виконання робіт в проектній документації виявлені безспірні помилки; виникають обставини, непереборної сили – надзвичайні ситуації та події, які не можуть бути передбачені сторонами при укладені договору. Перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками та оформлюється сторонами шляхом складання додаткових угод. Виконання додаткових робіт за ініціативою Підрядника можливе лише за умови письмової згоди Замовника.
Відповідно до п. 5.2 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються Замовником на підставі акта прийму виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість робіт форми КБ-3 шляхом перерахування коштів на рахунок Підрядника протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту та довідки.
Згідно п. 7.2 договору, за порушення строків платежів, передбачених даним договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За юридичною природою договір від 26.05.2008 року № 277/8-СП є договором підряду.
Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.
Разом з тим, 29.01.2009 року сторонами підписано акт приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) на суму 1 025 762,27 грн.
ТОВ “НК “Альфа-Нафта” за виконані роботи розрахувалось частково, перерахувавши на рахунок позивача 883 000,00 грн.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії сторін, а саме підписання сторонами акту № 1 приймання виконаних підрядних робіт на суму 1 025 732,27 грн., тобто на суму більшу на 305 762,27 грн. ніж зазначено у договорі, свідчать про укладання між сторонами договору підряду на суму 305 762,27 грн. у спрощений спосіб.
31.03.2009 року ПП “Віка-плюс” направило на адресу відповідача претензію з вимогою в десятиденний термін сплатити борг в сумі 142 762,27 грн.
Однак, ТОВ “НК “Альфа-Нафта” борг за договором від 26.05.2008 року № 277/8-СП не сплатило.
Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення становить 142 762,27 грн., що не заперечується ТОВ “НК “Альфа-Нафта”.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, як вірно зазначив місцевий господарський суд, позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ “НК “Альфа-Нафта” основного боргу в сумі 142 762,27 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, ПП “Віка-плюс” просить також стягнути з ТОВ “НК “Альфа-Нафта” суму втрат від інфляції у розмірі 5 492,47 грн. та 3% річних у розмірі 1 044,31 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 та п. 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Стаття 626 ЦК України зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки договором від 26.05.2008 року № 277/8-СП визначено, що вартість виконаних робіт за договором становить 720 000,00 грн., а відповідач сплатив 883 000,00 грн., то заборгованості за цим договором перед ПП “Віка-плюс” у ТОВ “НК “Альфа-Нафта” відсутня.
Разом з тим, враховуючи, що 29.01.2009 року сторонами було підписано акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт на суму 1 025 762,27 грн., то заборгованість у ТОВ “НК “Альфа-Нафта” виникла саме на підставі зазначеного акту № 1.
Враховуючи, що у претензії від 31.03.2009 року, що направлялась на адресу відповідача, позивачем було встановлено 10-денний термін сплати заборгованості, ТОВ “НК “Альфа-Нафта” повинно було оплатити вартість виконаних позивачем робіт до 10.04.2009 року.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число місяця, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, що період з якого нараховуються втрати від інфляції та трьох відсотків річних починається 11.04.2009 року, а не 01.02.2009 року як зазначив позивач, отже, позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ “НК “Альфа-Нафта” інфляційних витрат та трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 1 274,86 грн. інфляційних витрат та 234,68 грн. – трьох відсотків річних.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю “НК “Альфа-Нафта” не доведено вимоги апеляційної скарги, а тому вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду м. Києва від 06.07.2009 року по справі № 27/318 за позовом Приватного підприємства “Віка-плюс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “НК “Альфа-Нафта” про стягнення 149 299,05 грн. залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НК “Альфа-Нафта” – без задоволення.
2. Справу № 27/318 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
08.09.09 (відправлено)